Рішення № 35557751, 28.05.2013, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 1423/18144/2012

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23 травня 2013 рокум. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді Тішко Д.А., при секретарі Бурдинському С.І., за участю представника позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Миколаєві цивільну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки

та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна про розірвання кредитних договорів, -

встановив:

У жовтні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна звернулося до суду із позовом до ОСОБА_2 який в подальшому зменшило та просило звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та виселити мешканців із зазначеної квартири, посилаючись при цьому на невиконання відповідачем умов раніше укладених кредитних договорів № ML-400/092/2008 від 07.07.2008 року, № PLL-400/022/2010 від 21.05.2010 року, іпотечного договору № PML-400/092/2008 від 07.07.2008 року та іпотечного договору б/н від 21.05.2012 року.

У судовому засіданні 24.05.2013 року відповідач звернувся із зустрічним позовом до ТОВ ОТП Факторинг Україна в якому просив суд розірвати раніше укладені кредитні договори № ML-400/092/2008 від 07.07.2008 року, № PLL-400/022/2010 від 21.05.2010 року. В обґрунтування заявлених вимог позивач за зустрічним позовом вказував на те, що кредитний договір суперечить нормам ЦК України, Закону України Про захист прав споживачів та діючому законодавству, зокрема, кредитодавець не надав повної інформацій та ввів позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 в оману щодо умов укладання, виконання та наслідків кредитного договору для здійснення позивачем за зустрічним позовом свідомого вибору при укладанні правочину

Представник позивача в судовому засіданні вимоги первісного позову підтримала, просила їх задовольнити, проти зустрічних позовних вимог заперечувала.

Відповідач у судовому засіданні вимоги зустрічного позову підтримав, просив його задовольнити, проти первісних позовних вимог заперечував.

Вислухавши думку сторін, вивчивши доводи позову, дослідивши письмові докази, судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини

Як вбачається із матеріалів справи, 07.07.2008 року між ЗАТ ОТП ОСОБА_3, правонаступником якого є АТ ОТП ОСОБА_3, та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № ML-400/092/2008, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 47 900 доларів США на споживчі цілі, строком до 07 травня 2027 року із розрахунку 12,99 % річних.

Відповідно до п.п. 2,3,4 Договору (частина №1) відповідач зобовязався щомісячними платежами відповідно до графіку повернення кредиту та сплати відсотків сплачувати суму кредиту та відсотки за користування кредитом.

08.02.2010 року між ЗАТ ОТП ОСОБА_3, правонаступником якого є АТ ОТП ОСОБА_3, та ОСОБА_2В було укладено додатковий договір № 1 до кредитного договору № ML-400/092/2008 від 07.07.2008 року, відповідно до умов якого на період з 08.02.2010 року до 06.07.2010 року для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватись фіксована процентна ставка в розмірі 6,5% річних, на період з 07.07.2010 до 09.01.2011 року 12,43%, на період 3 10.01.2011 року до повного виконання боргових зобовязань для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватись плаваюча процентна ставка в наступному розмірі: фіксований відсоток (5,32%) + FIDR.

08.11.2010 року між ЗАТ ОТП ОСОБА_3, правонаступником якого є АТ ОТП ОСОБА_3, та ОСОБА_2 було укладено додатковий договір № 2 до кредитного договору № ML-400/092/2008 від 07.07.2008 року відповідно до умов якого на період з 08.11.2010 року до 06.02.2011 року включно для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватись фіксована процентна ставка в розмірі 6,5% річних, в період з 08.08.2011 року до 07.08.2011 року 12,82%, в період з 08.08.2011 року до повного виконання боргових зобовязань для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватись плаваюча процентна ставка в наступному розмірі: фіксований відсоток (5,32%) + FIDR.

04.11.2011 року між ЗАТ ОТП ОСОБА_3, правонаступником якого є АТ ОТП ОСОБА_3, та ОСОБА_2 було укладено додатковий договір № 3 до кредитного договору № ML-400/092/2008 від 07.07.2008 року, відповідно до умов якого на період з 07.11.2011 року до 06.02.2012 року (включно) для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватись фіксована процентна ставка в розмірі 6,5% річних та на період з 07.02.2012 року до повного виконання боргових зобовязань за кредитним договором для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватися плаваюча процентна ставка в наступному розмірі: фіксований відсоток (4,38%) + FIDR.

Відповідно до п. 2 ч. № 1, п. 4.1.1 ч. № 2 Договору відповідач зобовязався щомісячно 25 числа кожного місяця, починаючи з місяця отримання кредиту, здійснювати погашення заборгованості по договору та нарахованих процентів за фактичне використання кредитних коштів відповідно до Графіку погашення кредитної заборгованості (додаток №1), за порушення строків повернення кредитної заборгованості, процентів за користування кредитом та комісій сплатити кредитору пеню в розмірі 1 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

21.05.2010 року між ЗАТ ОТП ОСОБА_3, правонаступником якого є АТ ОТП ОСОБА_3, та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № PLL-400/002/2010, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 33 672 грн. 70 коп. для погашення прострочених боргових зобовязань, строком до 20.05.2014 року із розрахунку 28% річних.

Відповідно до п.п. 2,3,4 Договору (частина №1) відповідач зобовязався щомісячними платежами відповідно до графіку повернення кредиту та сплати відсотків сплачувати суму кредиту та відсотки за користування кредитом.

Відповідно до п. 4 ч. № 1, п. 4.1.1 ч. № 2 Договору відповідач зобовязався щомісячно 25 числа кожного місяця, починаючи з місяця отримання кредиту, здійснювати погашення заборгованості по договору та нарахованих процентів за фактичне використання кредитних коштів відповідно до Графіку погашення кредитної заборгованості (додаток №1), за порушення строків повернення кредитної заборгованості, процентів за користування кредитом та комісій фіксований відсоток підвищується на 4% річних.

В забезпечення виконання кредитного договору № ML-400/092/2008 від 07.07.2008 року виступає іпотечний договір № PCL-400/092/2008 від 07.07.2008 року, укладений між позивачем та ОСОБА_2, посвідчений нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_4, відповідно до умов якого ОСОБА_2 для забезпечення повного і своєчасного виконання своїх боргових зобовязань, передав в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру, № 67, що знаходиться за адресою: м. Миколаїв, пр.. Леніна, 166 та належить ОСОБА_2 на праві власності, що підтверджується договором купівлі-продажу, посвідченого 07.07.2008 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрованого в державному реєстрі правочинів за №3004061.

В забезпечення виконання кредитного договору № PLL-400/002/2010 від 21.05.2010 року виступає іпотечний договір укладений між сторонами 21.05.2010 року, посвідчений нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_5, відповідно до умов якого ОСОБА_2 для забезпечення повного і своєчасного виконання своїх боргових зобовязань, передав в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру, № 67, що знаходиться за адресою: м. Миколаїв, пр. Леніна, 166 та належить ОСОБА_2 на праві власності, що підтверджується договором купівлі-продажу, посвідченого 07.07.2008 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрованого в державному реєстрі правочинів за №3004061

27 червня 2012 року між ЗАТ ОТП ОСОБА_3, правонаступником якого є АТ ОТП ОСОБА_3, та ТОВ ОТП Факторинг Україна у відповідності до ст. ст. 512, 514, 1077-1079, 1082, 1084 ЦК України було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, за яким ЗАТ ОТП ОСОБА_3, правонаступником якого є АТ ОТП ОСОБА_3, відступив, а позивач прийняв права вимоги за кредитним договором № ML-400/092/2008 від 07.07.2008 року, кредитним договором № PLL-400/002/2010 від 21.05.2010 року, договором іпотеки № PCL-400/092/2008 від 07.07.2008 року та договором іпотеки б/н від 21.05.2010 року.

Дотепер відповідач свої зобовязання за вищевказаними кредитними договорами належним чином не виконував, що привело до виникнення заборгованості по поверненню кредиту в загальному розмірі 514 932 грн. 62 коп., з якої:

заборгованість за кредитним договором № ML-400/092/2008 від 07.07.2008 року 489 690 грн. 90 коп., яка складається з суми заборгованості по кредиту в розмірі 368 525 грн. 73 коп., прострочена заборгованість за відсотками по кредиту 40027 грн. 774 коп., пеня 102 045 грн. 43 коп., пеня 19 119 грн. 74 коп.

заборгованість за кредитним договором № PLL-400/002/2010 від 21.05.2010 року 25 241 грн. 76 коп., яка складається з суми заборгованості по кредиту в розмірі 22 846 грн. 18 коп., прострочена заборгованість за відсотками по кредиту 2 395 грн. 58 коп.

На час розгляду справи вказана заборгованості в розмірі 514 932 грн. 66 коп. відповідачем не погашена.

У відповідності до ст.ст. 589, 590 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 591 ЦК України, реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом. Початкова ціна предмета застави для його продажу з публічних торгів визначається в порядку, встановленому договором або законом. Якщо звернення стягнення здійснюється за рішенням суду, суд у своєму рішенні може визначити початкову ціну предмета застави.

Внаслідок невиконання позичальником своїх зобов'язань перед позивачем, відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України Про іпотеку та п. 6.2. іпотечного договору від 01.06.2007 року, у іпотекодержателя, позивача по справі, виникло право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

ОСОБА_3 не реалізував своє право у спосіб позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки (п. 8.2. іпотечного договору від 01.06.2007 року), він має право звернутися до суду з метою звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до положень ст. 39 Закону України Про іпотеку. При цьому рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд може встановити спосіб реалізації предмета іпотеки.

З огляду на викладене, враховуючи роз'яснення п.42 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин, відповідно до яких резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України Про іпотеку, так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК, зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій), суд вважає за необхідне звернути стягнення на квартиру, № 67, що знаходиться за адресою: м. Миколаїв, пр. Леніна, 166, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки від імені позивача будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу за початковою ціною не нижче 290 900 грн. (заставна вартість передбачена в договорах іпотеки), в рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами № ML-400/092/2008 від 07.07.2008 року та № PLL-400/002/2010 від 21.05.2010 року в розмірі 514 932 грн. 66 коп.

На підставі вищевикладеного, у відповідності зі ст. ст. 509, 525, 526, 527, 530, 553, 554, 572-593 611, 625, 1049, 1050, 1054, ЦК України, статтями 33, 35, 37,38 Закону України Про іпотеку, суд дійшов висновку, що відповідач не виконав зобов'язань, узятих на себе за за кредитними договорами № ML-400/092/2008 від 07.07.2008 року та № PLL-400/002/2010 від 21.05.2010 року, у зв'язку з чим з нього слід звернути стягнення на предмет договору іпотеки № PCL-400/092/2008 від 07.07.2008 року та договору іпотеки б/н від 21.05.2010 року.

У звязку з чим вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, враховуючи роз'яснення п. 43 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин, відповідно до якого примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні вимог позову в частині вимог про виселення відповідача із спірної квартири, зі зняттям з реєстраційного обліку у Відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України м. Миколаїв, оскільки суду не надано доказів на підтвердження зазначених виключних обставин за яких можливе примусове виселення відповідача із житлового приміщення квартири № 67, що знаходиться за адресою: м. Миколаїв, пр. Леніна, 166, то у задоволенні позовних вимог про виселення мешканців, що зареєстровані в цій квартирі слід відмовити.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 3 219 грн.

Розглянувши зустрічний позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна про розірвання кредитних договорів, суд вбачає наступне.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, та одностороння відмова від зобовязання є недопустимою.

У відповідності до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема в силу ч. 2 ст. 652 ЦК України на вимогу сторони укладений сторонами договір може бути розірвано за рішенням суду у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Вимагаючи розірвання договору на підставі істотної зміни обставин, позивач за зустрічним позовом в силу положень процесуального законодавства щодо обставин доказування повинен довести, що зміна обставини була саме істотною, а також впевненість у момент укладання договору, що така зміна обставин не настане, та наявність одночасно чотирьох умов, перелічених у ч. 2 ст. 652 ЦК та яким чином співвідношення майнових інтересів сторін порушується і позбавляє позивача того, на що він розраховував.

Також, не є підставою звільнення від виконання зобов'язань або відповідальності за їх порушення, посилання позивача на те, що одним з можливих наслідків стягнення заборгованості є звернення стягнення на належну їй квартиру, в якій проживає вона та діти, що перебувають на її утриманні, та внаслідок чого будуть порушені права дітей.

ОСОБА_3 позивачем за зустрічним позовом не наведено переконливих доказів того, що обставини, на які він посилається є істотними в розумінні вимог ст. 651 ЦК України та зміну цих обставин неможливо було передбачити при укладанні договору, суд вважає такі обставини не доведеними.

Разом з тим, згідно до ч. 3 ст. 203 Цивільного кодексу України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, відповідно до ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. ОСОБА_2 у разі незгоди з умовами договору не повинен був всупереч своїй волі укладати договір з банком, а мав можливість вибрати іншу банківську установу з іншими умовами надання кредиту. Таким правом він не скористався, а тому погодився з умовами кредиту, підписавши кредитний договір.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Порушення вимог ст. 203 ЦПК України судом не встановлено, а тому немає підстав для визнання недійсним оспорюваних кредитних договорів.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Виходячи з наведеного, суд доходить висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом, оскільки позивачем за зустрічним позовом не надано належних доказів того, що обставини, на які він посилається є істотними та зміну таких обставин неможливо було передбачити при укладанні договору. У звязку з чим у задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, судові витрати, сплачені позивачем за зустрічним позовом при зверненні до суду перерозподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 14, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед Товариством з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна за кредитним договором № ML-400/092/2008 від 07.07.2008 року та кредитним договором № PLL-400/002/2010 від 21.05.2010 року у розмірі 514 932 грн. 66 коп.

звернути стягнення на предмет іпотеки квартиру АДРЕСА_2 шляхом її продажу від імені позивача будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу за початковою ціною не нижче 290 900 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна 3 219 грн. судового збору.

У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна про розірвання кредитних договорів відмовити.

Рішення може бути оскаржене через суд першої інстанції до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

СуддяД.А. Тішко