Постанова № 35554725, 22.11.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2013 р. Справа №805/15486/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10-50 год.

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В. при секретарі судового засідання Поддубному С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Джерело 2006», м. Донецьк

до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області

про скасування податкового повідомлення-рішення від 22 жовтня 2013 року № 0003802201

за участю представників:

від позивача: Келембет М.В., Рачителевої Ю.В., Хацановського С.М. - за дов.

від відповідача: Чирикіної Н.В. - за дов.

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Джерело 2006» заявлено позов до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення від 22 жовтня 2013 року № 0003802201, яким визначено суму зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 80598 грн.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на неправомірність спірного податкового повідомлення-рішення та зазначає, що наявні у підприємства документи повністю підтверджують здійснення операцій з поставки нафтопродуктів.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте у відповідності до вимог діючого законодавства, посилаючись на відсутність документів у позивача, які підтверджують поставку саме нафтопродуктів з урахуванням спеціальних вимог законодавства до їх транспортування.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Джерело 2006» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 34686757, знаходиться на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області, є платником податку на додану вартість, свідоцтво № 100321820.

З 30 вересня по 4 жовтня 2013 року відповідачем була здійснена невиїзна позапланова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період липень, серпень 2013 року по взаємовідносинам з ТОВ «Триест-Дон», наслідки якої викладені в акті перевірки від 8 жовтня 2013 року № 187/22-01/34686757 (надалі - акт перевірки).

За висновками вищенаведеного акту перевірки відповідачем прийняте спірне податкове повідомлення-рішення від 22 жовтня 2013 року № 0003802201 відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 80598 грн., в тому числі за основним платежем 53732 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 26866 грн. за порушення пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 200 Податкового кодексу України.

Як вбачається з акту перевірки, позивачем завищений податковий кредит та занижений податок на додану вартість за липень 2013 року в сумі 47066 грн., за серпень 2013 року в сумі 6666 грн., у загальній сумі 53732 грн. Відповідач зазначає, що перевіркою встановлено відсутність фактичного здійснення постачання, приймання-передачі та оприбуткування товару, а отже і відсутність факту реального здійснення господарської діяльності у липні 2013 року з постачальником - Товариством з обмеженою діяльністю «Триест-Дон». Даний висновок відповідачем здійснений у зв'язку із відсутністю товарно-транспортних накладних, які були б оформлені відповідно до спільного наказу Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» від 29 грудня 1995 року № 488/346 та інших документів, передбачених вимогами чинного законодавства, що мають свідчити про фактичне транспортування товарно-матеріальних цінностей; відсутність сертифікатів якості, технічних паспортів, сертифікатів відповідності, які були обумовлені договором; недоведеність фактичного відвантаження продукції покупцю.

Судом встановлено, що 1 квітня 2011 року між позивачем як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Триест-Дон» як постачальником був укладений договір поставки нафтопродуктів № 1203 (вид нафтопродуктів предметом договору не визначений). Відповідно до пункту 2.4 договору поставка товару здійснюється транспортом постачальника на умовах FCA у відповідності з правилами Інкотермс в редакції 2000 року (продавець зобов'язаний доставити товар перевізнику, призначеному покупцем) або транспортом покупця на умовах EXW Інкотермс в редакції 2000 року (згідно якого продавець тільки забезпечує покупцю доступ до товару на власних площах продавця). Відповідно до пункту 3.2 договору покупець здійснює приймання товару по якості та кількості відповідно до умов Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, яка затверджена наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155. Строк дії договору до 31 грудня 2011 року, додатковою угодою від 31 грудня 2012 року строк дії договору визначений до 31 грудня 2013 року. На підтвердження здійснення господарських операцій з ТОВ «Триест-Дон» позивачем суду надані видаткові накладні від 9 липня 2013 року № Т-00002284 на товар «бензин А-76» на загальну суму 39997 грн., від 11 липня 2013 року № Т-00002340 на товар «бензин А-76» на загальну суму 76687 грн., від 22 липня 2013 року № Т-00002460 на товар «бензин А-76» на загальну суму 59763,50 грн., від 31 липня 2013 року № Т-00002649 на товар «бензин А-76/80» на загальну суму 145947,10 грн.; товарно-транспортні накладні від 9 липня 2013 року № Т-00002284, від 11 липня 2013 року № Т-00002340, від 22 липня 2013 року № Т-00002460, від 31 липня 2013 року № Т-00002649; податкові накладні від 9 липня 2013 року № 112 на загальну суму 39997 грн., в тому числі податок на додану вартість 6666 грн. 17 коп., від 11 липня 2013 року № 167 на загальну суму 76687 грн., в тому числі податок на додану вартість 12781 грн. 17 коп., від 22 липня 2013 року № 292 на загальну суму 59763 грн. 50 коп., в тому числі податок на додану вартість 9960 грн. 58 коп., від 31 липня 2013 року № 465 на загальну суму 145947 грн. 10 коп., в тому числі податок на додану вартість 24324 грн. 52 коп.; платіжні доручення від 9 липня 2013 року № 295 на суму 39997 грн., від 11 липня 2013 року № 297 на суму 76687 грн., від 30 липня 2013 року № 317 на суму 59763 грн., від 21 серпня 2013 року на суму 145947 грн. 09 коп.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (надалі - Закон № 996).

Відповідно до статті 1 Закону № 996 господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Згідно зі статтею 3 Закону № 996 метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Абзац перший пункту 1989.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачає, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Проаналізувавши норми Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд зазначає, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Суд зазначає, що для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість господарські операції мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Дослідивши надані позивачем докази, судом встановлено, що договір між позивачем та ТОВ «Триест-Дон» від 1 квітня 2011 року № 1203 не містить у собі істотних умов, такі як ціна, асортимент та кількість товару в порушення статті 180 Господарського кодексу України; видаткові накладні не містять у собі прізвища особи, яка отримала товар в порушення частини 2 статті 9 Закону № 996, що унеможливлює ідентифікувати особа, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд також зазначає, що існують певні особливості обліку нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України. Відповідно до пункту 5.4 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155, затвердженим в Міністерстві юстиції України 2 вересня 2008 року за № 805/15496, передбачено, що перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року № 363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568, та ГОСТ 27352-87 "Автотранспортные средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типы, параметры и общие технические требования". З прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою № 1-ТТН (нафтопродукт) (далі ТТН) (додаток 3), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20°C відповідно до ГОСТ 3900. Маса нафтопродукту в автоцистерні визначається зважуванням на автомобільних вагах або об'ємно-масовим методом. Маса нафтопродуктів, розфасованих у тару, визначається зважуванням на вагах або за трафаретами на тарі (якщо нафтопродукти в заводській упаковці). Про прийнятий нафтопродукт матеріально відповідальна особа складає акт за своїм підписом, підписами водія та представника одержувача чи відправника із зазначенням їх прізвищ і посад. Згідно з пунктом 7.5.8 Інструкції відпуск нафти або нафтопродуктів здійснюється в день оформлення ТТН за наявності усіх її примірників. У ТТН оператор зазначає номер резервуара, з якого відпущено нафту або нафтопродукт, розписується в ній і здає для оформлення. У ТТН зазначаються найменування, марка та вид нафти або нафтопродукту, об'єм, маса, густина і температура, за якої визначалась густина, а також дата і час виїзду автоцистерни з підприємства.

Судом досліджені надані позивачем товарно-транспортні накладні, складені за формою № 1-ТТН (нафтопродукт) та встановлено, що вони не містять у собі даних про густину, температуру, масу нафтопродукту, дату і час виїзду з підприємства-вантажовідправника, дату і час прибуття до вантажоодержувача, № подорожнього листа, вид перевезень. З урахуванням відсутності цих даних суд не приймає посилання позивача на документи, які посвідчують подальшу реалізацію бензину, з огляду на неможливість встановлення, що саме товар який, як зазначає позивач, отриманий від ТОВ «Триест-Дон», реалізований ТОВ «ДТЕК «Добропіллявугілля» за договором від 30 квітня 2013 року № 168п-ДУ, ТОВ «ДТЕК Східенерго» за договором від 10 січня 2013 року № 22/01-13. Як було зазначено судом вище, у пункті 3.2 договору від 1 квітня 2011 року визначено, що покупець здійснює приймання товару по якості та кількості відповідно до умов Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, яка затверджена наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155. Однак, актів про прийняття нафтопродуктів між позивачем та ТОВ «Триест-Дон» складено не було, що підтвердив представник позивача під час судового розгляду справи, та що є порушенням як умов договору, так і вищенаведених положень Інструкції. Стосовно відповідності адрес пунктів розвантаження, зазначених у товарно-транспортних накладних від 9 липня 2013 року № Т-00002284, від 11 липня 2013 року № Т-00002340, від 22 липня 2013 року № Т-00002460, від 31 липня 2013 року № Т-00002649 адресам розвантаження, визначених у товарно-транспортних накладних, складених по договорам між позивачем та ТОВ «ДТЕК «Добропіллявугілля» від 30 квітня 2013 року № 168п-ДУ, ТОВ «ДТЕК Східенерго» від 10 січня 2013 року № 22/01-13, суд зазначає наступне. Відповідно до пункту 2.4 договору від 1 квітня 2011 року поставка товару здійснюється транспортом постачальника на умовах FCA у відповідності з правилами Інкотермс в редакції 2000 року, тобто продавець зобов'язаний доставити товар перевізнику, призначеному покупцем. Позивачем суду не надано доказів того, що ТОВ «Триест-Дон» доставив товар перевізнику, призначеному покупцем (позивачем), оскільки жодних договорів між ТОВ «Джерело 2006» та автоперевізниками, визначеними у товарно-транспортних накладних, суду не надано. Позивач надав суду копії, засвідчені печаткою ТОВ «Триест-Дон», договорів перевезення вантажів, укладених між ТОВ «Триест-Дон» та фізичними особами-підприємцями ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7. ОСОБА_8 Однак, дані договори ніяким чином не стосуються позивача. Отже, співпадання адрес розвантаження в ТТН не свідчать, що позивачем реалізований бензин ТОВ «ДТЕК «Добропіллявугілля» та ТОВ «ДТЕК Східенерго», який отриманий позивачем саме від ТОВ «Триест-Дон». Суд не приймає посилання позивача на копії сертифікату та паспорту якості, оскільки з даних документів неможливо встановити їх взаємозв'язок зі спірними господарськими операціями.

Суд зазначає, що у позивача в наявності є лише формально складені документи (договори, видаткові, податкові, товарно-транспортні накладні) та рух грошових коштів, однак не надано жодного доказу фактичної наявності та переміщення бензину, отриманого від ТОВ «Триест-Дон».

Суд не приймає посилання відповідача на наявність розбіжностей між сумами податкового зобов'язання контрагентів позивача та податкового кредиту позивача, у зв'язку із тим, що сторонами були задекларовані показники зобов'язання та кредиту по спірним господарським операціям, однак показники відкориговані податковим органом на підставі акту перевірки ТОВ «Джерело 2006» від 8 жовтня 2013 року та акту звірки по ТОВ «Триест-Дон» від 23 вересня 2013 року, що підтверджується витягом з АІС «Податковий блок». Одночасно, суд зазначає, що наявність задекларованих показників у податковій звітності не посвідчує фактичне здійснення господарських операцій за відсутності необхідних первинних документів у позивача, складених у відповідності до вищенаведених норм законодавства. Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, суд вважає підтвердженим факт відсутності реальності господарських операцій по договору від 1 квітня 2011 року про поставку нафтопродуктів.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач довів правомірність спірного податкового повідомлення-рішення в порядку частини 2 статті 71 КАС України, внаслідок чого позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Джерело 2006» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення від 22 жовтня 2013 року № 0003802201, яким визначено суму зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 80598 грн., відмовити повністю.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 22 листопада 2013 року. Постанова у повному обсязі складена 27 листопада 2013 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Смагар С.В.