Рішення № 35554568, 20.11.2013, Золочівський районний суд Харківської області

ЗОЛОЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЄДРПОУ 02893870, 62203, смт Золочів, вул. Комсомольська, 13, inbox@zl.hr.court.gov.ua, т.(05764) 5-01-93

Справа № 622/654/13-ц р.

2/622/383/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.11.2013 року смт Золочів

Золочівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого: судді Шабас О.С.,

при секретарі: Цилюрик Т.А., Поповій В.Н., Бойко І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Золочівського районного суду Харківської області позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування, та позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини, -

ВСТАНОВИВ:

31 травня 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила усунути її брата ОСОБА_2 від права на спадкування за законом після смерті їхнього батька ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати її право на спадкування усього майна, як єдиної спадкоємиці першої черги після смерті батька, стягнути з відповідача понесені нею судові витрати.

Свої вимоги ОСОБА_1 мотивує тим, що її батько ОСОБА_3 був шанованою людиною, проте її брат останні 15-20 років погано поводив себе із батьками, знущався над ними, погрожував, наносив тілесні ушкодження, вів себе дуже агресивно, через що батьки скаржилися на нього та дуже часто просили госпіталізувати його до психіатричної лікарні, де він періодично опинявся через свою поведінку. Оскільки ОСОБА_2 не визнаний недієздатним то повинен відповідати за свої вчинки. Через таке ставлення до батьків з боку сина в них погіршився стан здоров'я, коли померла мати, батько залишився один. ОСОБА_2 не здійснював належного догляду за батьком, який був у безпорадному стані, в той час як мав усі можливості для надання такої допомоги та утримання свого вже непрацездатного та хворого батька. Крім того, ОСОБА_2 перешкоджав батьку скласти заповіт на ОСОБА_1.

08.07.2013 р. ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просив надати йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті його батька ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 Ухвалою Золочівського районного суду Харківської області від 11 вересня 2013 року вказані позови об'єднані в одне провадження.

У судовому засіданні ОСОБА_2 заявлені нею вимоги підтримала, просила суд їх задовольнити з вказаних мотивів. Проти позову ОСОБА_2 заперечувала.

ОСОБА_2 та його представники ОСОБА_4 та ОСОБА_5, що діють на підставі довіреності від 10.06.2013р. проти позову заперечували у повному обсязі, заявлені ними вимоги підтримали. В обґрунтування своїх заперечень та вимог зазначили, що відповідач ніколи навмисно не спричиняв своїм батькам, батькові у тому числі, ніяких тілесних ушкоджень, не ображав та не знущався. Дійсно ОСОБА_2 страждає на психічну хворобу, яка в періоди загострення характеризується агресивною неконтрольованою поведінкою, що не підвладна його волі, через що він дуже часто проходив лікування у психіатричній лікарні, куди його поміщали за заявами батьків. Проте ОСОБА_2 ніколи не перешкоджав батькові складати заповіт, навпаки по мірі своїх сил, коли не перебував на лікуванні, допомагав батькові по господарству, виконував роботу по дому. За своє життя батьки, в тому числі ОСОБА_6, з розумінням ставилися до хвороби сина, ніколи на нього не скаржилися та не виділяли когось з дітей. Майже до останнього часу свого життя ОСОБА_6 намагався відвідувати сина у лікарні, підтримував. Через постійне лікування у Обласній психіатричній лікарні №1 с. Стрілече та періоди реабілітації після лікування ОСОБА_2 не зміг своєчасно звернутися до нотаріальної контори після смерті батька з заявою про прийняття спадщини, в зв'язку з чим просив встановити йому додатковий тримісячний строк.

Суд вислухавши пояснення сторін, допитавши свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13,ОСОБА_14, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази у їх сукупності, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, не заперечується сторонами та підтверджується наданими суду свідоцтвами про народження, що батьком ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є ОСОБА_3.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 73 років помер ОСОБА_3, про що в книзі реєстрації смертей 18 травня 2011 року зроблено актовий запис №104, а відділом державної реєстрації актів цивільного стану Золочівського районного управління юстиції Харківської області видано відповідне свідоцтво серії НОМЕР_1 (т.1 а.с.5).

З наданих суду листа Золочівської державної нотаріальної контори Харківської області №2719/0116 від 06.11.2013р. та інформаційної довідки зі Спадкового реєстру вбачається, що після смерті ОСОБА_3 була заведена спадкова справа №140/2011, із заявою про прийняття спадщини звернулася донька померлого ОСОБА_1, інших заяв не надходило. ОСОБА_1 видано свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частину спадкового майна. Інша 1/2 частка спадкового майна залишилася відкритою за сином померлого, що був зареєстрований разом з ним на день смерті.

Як пояснювали у судовому засіданні представники ОСОБА_2 - ОСОБА_4 та ОСОБА_5, позивач за первісним позовом ОСОБА_2 відмовилася надавати згоду на поновлення строку для прийняття спадщини братові, в зв'язку з чим ОСОБА_2, який протягом 6 місяців після смерті батька перебував на лікуванні, змушений звернутися до суду з позовом про становлення додаткового строку прийняття спадщини.

Згідно листа КЗОЗ Харківської обласної психіатричної лікарні №1 та доданих до неї виписок з історії хвороби, ОСОБА_2 знаходився на стаціонарному лікуванні у вказаній медичній установі з 26 грудня 2002 року по 13 січня 2003 року (історія хвороби №5008/2002), з 17 травня 2005 року по 06 липня 2005 року (історія хвороби №3720/2005), з 03 жовтня 2005 року по 12 жовтня 2005 року (історія хвороби №5290/2005), з 20 грудня 2005 року по 07 квітня 2006 року (історія хвороби №6460/2005), з 10 квітня 2006 року по 11 липня 2006 року (історія хвороби №2557/2006), з 14 липня 2006 року по 30 червня 2007 року (історія хвороби №4424/2006), з 19 травня 2008 року по 09 липня 2008 року (історія хвороби №3199/2008), з 11 листопада 2008 року по 06 березня 2012 року (історія хвороби №5915/2008), з 06 квітня 2012 року по 06 лютого 2013 року (історія хвороби №1611/2012). При потраплянні на лікування до даної психіатричної установи лікарями було визначено психічний статус ОСОБА_2: злісний, напружений, висловлює уривчасті бредові ідеї. Емоційно нестійкий, неадекватна поведінка, не спить, легко збуджується, часто переходить на підвищені тони, зривається на крик. Висловлював погрози фізичною розправою на адресу лікарів, членів сім'ї. Не орієнтований де він знаходиться не впізнає людей. При виписці ОСОБА_2 ставилися діагнози: віддалені наслідки ЧМТ з епісиндромом в анамнезі, психотичні розладами у вигляді бредових висловлювань F07,84, Шізофореноподібний розлад органічного генезу. Епісиндром (по анамнезу) F-06.2. Наслідки перенесеної ЧМТ з емоційно-вольової нестійкістю F07,84. Віддалені наслідки ЧМТ, галлюціноторно-параноїдний синдром F07, 84 (т.1 а.с.107-116).

Госпіталізація ОСОБА_2 була здійснена за направленням Золочівського районного лікаря психіатра до якого зверталися батьки ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та ОСОБА_15 (т.1 а.с.117, 128).

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 пояснили, що знали родину ОСОБА_7, в різну ступінь були знайомі чи з самим ОСОБА_3 чи ОСОБА_10. Свідки пояснили, що у родині були нормальні відносили, батьки виховували своїх дітей однаково, нікого не виокремлюючи. ОСОБА_3 з розумінням ставилися до захворювання сина, який періодично знаходився на лікуванні у психіатричній лікарні. ОСОБА_3 ніколи не скаржився на сина, не казав, що той перешкоджає йому скласти заповіт, до останнього моменту свого життя, батько по мірі можливостей та сил намагався відвідувати сина у психіатричній лікарні. Останні роки свого життя ОСОБА_3 жив сам, так як ОСОБА_2 заходися на лікуванні, а ОСОБА_1 разом із сином проживала у м. Харкові, остання періодично приїздила до батька провідувати, привозила їжу.

Свідок ОСОБА_7 пояснив суду, що його дядя ОСОБА_2 бив його, своїх батьків та сестру, ображав їх, погрожував, знущався в різний спосіб.

За повідомленням КЗОЗ Харківської обласної психіатричної лікарні №1 ОСОБА_2 з 06 листопада 2013 року поступив на лікування та перебуває у Харківській обласній психіатричній лікарні №1 до теперішнього часу.

При вирішенні спору суд виходить з того, що спірні правовідносини врегульовані положеннями Конституції України та ст.ст. 15, 1223,1224, 1261-1265, 1270, 1272 ЦК України.

Статтею 55 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно положень ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Положеннями ч. 2 ст. 1223 ЦК України встановлено, що у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Статтею 1261 ЦК України, перелічено коло осіб, що входять до першої черги спадкоємців, так право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Статтею 1224 ЦК України обумовлено підстави усунення від спадкування, так не мають права на спадкування особи, які умисно позбавили життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинили замах на їхнє життя. Положення абзацу першого цієї частини не застосовується до особи, яка вчинила такий замах, якщо спадкодавець, знаючи про це, все ж призначив її своїм спадкоємцем за заповітом. Не мають права на спадкування особи, які умисно перешкоджали спадкодавцеві скласти заповіт, внести до нього зміни або скасувати заповіт і цим сприяли виникненню права на спадкування у них самих чи в інших осіб або сприяли збільшенню їхньої частки у спадщині. Не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом. За рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Положення цієї статті поширюються на всіх спадкоємців, у тому числі й на тих, хто має право на обов'язкову частку у спадщині, а також на осіб, на користь яких зроблено заповідальний відказ.

Стаття 1270 ЦК України коментує строки для прийняття спадщини, так для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Статтею 1272 ЦК України передбачені наслідки пропущення строку для прийняття спадщини. Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини.

Статті 10, 59, 60 ЦПК України передбачають, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином судом встановлено, що ОСОБА_3 на випадок своєї смерті не було залишено заповіту, ІНФОРМАЦІЯ_1 він помер, спадкоємцями за законом відповідно до положень ст. 1261 ЦК України є його діти ОСОБА_1 та ОСОБА_2

В обґрунтування своїх тверджень про те, що ОСОБА_2 знущався над своїм батьком, погрожував йому фізичною розправою позивачем ОСОБА_2 надано листи (т.1 а.с. 59-65, 100-104), що її брат ОСОБА_2 ніби-то склав батькові з психіатричної лікарні, в яких висловлені погрози та образи на адресу батька. Як пояснив у судовому засіданні представник ОСОБА_2 ОСОБА_5, його довіритель не заперечує, що ці листи могли бути написані ним, але він точно не пам'ятає чи писав він їх, оскільки в той час перебував у психіатричній лікарні в період загострення його хвороби та під впливом сильнодіючих ліків, що він в той час приймав. За таких обставин суд вважає вказані докази неналежними оскільки, як вбачається з поштових конвертів, згідно дати та зазначених адрес, дані листи дійсно були надіслані з психіатричної лікарні, в період коли ОСОБА_2 потрапляв туди через погіршення самопочуття та отримував призначене йому медикаментозне лікування від психічного захворювання.

В якості доказу поганого ставлення ОСОБА_2 до батька позивачем надано листи батька ОСОБА_3 до лікаря психіатра з проханням госпіталізувати сина через його агресивну поведінку. Суд не розцінює даний доказ як доказ поганого ставлення ОСОБА_2 до спадкодавця, оскільки ці листи на думку суду є лише проханням батька про допомогу його синові отримати необхідне лікування.

Крім цього позивачем зазначалося, що через погане ставлення ОСОБА_2 до батька ОСОБА_3 в нього розвинувся ряд хвороб, що врешті решт призвели до його смерті. За клопотанням позивача судом витребувано медичну документацію про стан здоров'я ОСОБА_3 з Обласного клінічного онкологічного центру, КП «Золочівська центральна районна лікарня» (т.1 а.с. 86, 95, 129) Однак в розумінні положень ст.ст. 10, 59, 60 ЦПК України, що були позивачу роз'яснені та зрозумілі, суду не надано доказів, щоб свідчили про причинно-наслідковий зв'язок між поведінкою ОСОБА_2 та розвитком у ОСОБА_3 раку легенів та сахарного діабету, через які він перебував у безпорадному стані. Надана суду медична документація про стан здоров'я ОСОБА_3 не вказує на причини виниклих у нього захворювань, а лише зазначає про їх наявність, одночасно суд зауважує, що у наданих медичних документах не зазначено про те, що ОСОБА_3 через наявні в нього захворювання або похилий вік перебував у безпорадному стані.

Так само в якості доказу поганого ставлення ОСОБА_2 до свого батька позивачем заявлено вимогу про витребування в якості інформації з Золочівського РВ ГУМВС України в Харківській області про звернення з приводу неправомірної поведінки ОСОБА_2 Надана на ухвалу суду інформація - висновок та постанова про відмову в порушенні кримінальної справи від 27 травня 2013р. та 19 квітня 2012р. не є допустимими доказами поганого поводження ОСОБА_2 зі своїм батьком, оскільки описані у вказаних документах події мали місце вже після смерті ОСОБА_3

Оцінюючи показання допитаних у судовому засіданні свідків суд приходить до висновку, що надані ними свідчення не підтверджують факту ухилення ОСОБА_2 від виконання обов'язків по догляду та утримуванню батька. Навпаки підтверджують гарні відносини між сином та батьком, оскільки перебуваючи вже хворою людиною ОСОБА_3 намагався допомагати хворому синові, відвідував його у психіатричній лікарні, де останній перебував кілька років поспіль. Жоден зі свідків не підтвердив той факт, що ОСОБА_2 перешкоджав спадкодавцеві скласти заповіт.

Суд критично оцінює свідчення свідка ОСОБА_7, оскільки вони надані під тиском матері, з якою він разом проживає та від якої залежить матеріально, оскільки ніде не працює та не навчається. Одночасно суд зауважує, що у суду нема підстав недовіряти свідченням інших свідків.

За таких обставин суд доходить висновку, станом на момент смерті батька ОСОБА_2 перебував на лікуванні у Обласній психіатричній лікарні №1 з 11 листопада 2008 року по 06 березня 2012 року, а після виходу, менш ніж через місяць стан його здоров'я знов погіршився та він повернувся на лікування до Обласної психіатричної лікарні №1. Враховуючи викладене суд доходить висновку, що заявлені ОСОБА_2 вимоги про встановлення додаткового строку прийняття спадщини є обґрунтованими, оскільки строк на подання відповідної заяви у строки передбачені ст. 1270 ЦК України ним пропущено через поважну причину - хворобу.

В розумінні положень ст. 1224 ЦК України підставами усунення від спадкування є позбавлення життя спадкодавця, перешкоджання складанню заповіту або наявність одночасно двох умов, це перебування спадкодавця у безпорадному стані через похилий вік, каліцтво або хворобу та факт умисного ухилення спадкоємця від надання необхідної допомоги та догляду спадкодавцеві. Позивачем ОСОБА_1 не надано суду доказів того, що її батько ОСОБА_3 перебував у безпорадному стані, потребуючи відповідного утримання та допомоги, а його син ОСОБА_2 навмисно ухилявся від виконання обов'язків по його догляду та утриманню, в зв'язку з чим суд відмовляє у задоволенні її позову, на надано позивачем і доказів достатніх для усунення ОСОБА_2 від спадкування по інших встановлених законом підставах. Оскільки судом відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1, відповідно до положень ст.88 ЦПК України судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись вказаними нормами та положеннями та ст., ст. 10,11, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити.

Визначити ОСОБА_2 3 місяці додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті його батька ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області через Золочівський районний суд Харківської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: Шабас О. С.,