Постанова № 35553433, 20.11.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2013 року Справа № 924/633/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Юрчук М.І. , суддя Крейбух О.Г.

при секретарі Макаревич В.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Дзюба І.М.

від відповідача: Коломієць Л.Ю.

від третьої особи 1: не з'явився

від третьої особи 2: не з'явився

від третьої особи 3: Фролова О.В., Матус С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Дочірнього підприємства "Хмельницький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України" на рішення господарського суду Хмельницької області від 22 липня 2013 року в справі № 924/633/13 (суддя Смаровоз М.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова Компанія "ПРОВІДНА"

до відповідача Дочірнього підприємства "Хмельницький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Витвицький Андрій Зіновійович,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Безкоровайний Володимир Вікторович;

третя особа без самостійних вимог на предмету спору на стороні відповідача:

Служба автомобільних доріг у Хмельницькій області

про стягнення 21350 грн. 44 коп. шкоди в порядку регресу

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова Компанія «Провідна» (надалі -Позивач) звернулося в господарський суд Хмельницької області з позовною заявою (том 1, а.с. 3-5) до Дочірнього підприємства «Хмельницький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства ДАК «Автомобільні дороги України» (надалі - Відповідач) про стягнення з Відповідача на користь Позивача в порядку регресу 21350 грн. 44 коп. виплаченого страхового відшкодування.

Позивачем було подано до господарського суду Хмельницької області заяву про зменшення розміру позовних вимог (том 1, а.с. 74-75) від 21 червня 2013 року за № 10322, в котрій, з підстав, висвітлених у даній заяві, Позивач просив стягнути з Відповідача у порядку регресу 21 350 грн. 44 коп..

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 1 липня 2013 року № 924/633/13 (том 1, а.с. 108) з підстав, висвітлених у даній ухвалі, було залучено до участі в справі як третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача Витвицького Андрія Зіновійовича (надалі - Третя особа 1) та Безкоровайного Володимира Вікторовича (надалі - Третя особа 2).

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 22 липня 2013 року (том 1, а.с. 152-155) з підстав, вказаних у цьому рішенні, позов задоволено повністю. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача в порядку регресу виплаченого страхового відшкодування у розмірі 21350 грн. 44 коп..

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції Відповідач звернувся до Рівненського господарського суду з апеляційною скаргою (том 2, а.с. 2-4), в якій просив скасувати вказане вище рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 26 вересня 2013 року прийнято апеляційну скаргу Відповідача до провадження (том 2, а.с. 1).

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу (том 2, а.с. 17-18) в якому, з підстав вказаних у даному відзиві, просить суд залишити рішення господарського суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Голова Рівненського апеляційного господарського суду, своїм розпорядженням від 22 жовтня 2013 року (том 2, а.с. 21), з підстав вказаних у ньому, вніс зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді, визначив колегію в складі: головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Крейбух О.Г., суддя Юрчук М.І..

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 23 жовтня 2013 року (том 2, а. с. 25), з підстав висвітлених у даній ухвалі, було залучено до участі у справі третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача - Службу автомобільних доріг у Хмельницькій області (надалі - Третя особа 3).

На виконання вимог ухвали Третьою особою 3 були подані пояснення по справі (том 2, а.с. 30-34).

В судове засідання від 20 листопада 2013 року представники Третьої особи 1 та Третьої особи 2 не з'явилися.

Про дату, час та місце розгляду справи Третя особа 1 та Третя особа 2 були належним чином повідомлені, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення (том 2, а.с. 28-29). Причини неявки своїх представників Третя особа 1 та Третґ особа 2 не повідомили. Жодних клопотань від Третьої особи 1 та Третьої особи 2 щодо відкладення розгляду справи до господарського суду апеляційної інстанції не надходило. В той же час, в ухвалі про прийняття апеляційної скарги до провадження відсутні вимоги щодо обов'язкової явки представників сторін.

Враховуючи приписи статей 101, 102 Господарського процесуального кодексу України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, колегія суддів

визнала за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності представників Третьої особи 1 та Третьої особи 2.

В судовому засіданні від 20 листопада 2013 року представник Позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги, з підстав, вказаних у відзивах та письмових поясненнях на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні від 20 листопада 2013 року представник Відповідача підтримав доводи, висвітлені у апеляційній скарзі та додаткових письмових поясненнях.

В судовому засіданні представники Третьої особи 3 на стороні відповідача підтримали позицію представника Позивача та надали пояснення в обґрунтування своєї позиції.

Заслухавши пояснення представників Позивача, Відповідача, Третьої особи 3, розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, письмові пояснення, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги Відповідача слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду Хмельницької області від 22 липня 2013 року по справі № 924/633/13 слід залишити без змін. При цьому колегія суду виходила з такого.

Рівненським апеляційним господарським судом встановлено, що 14 жовтня 2011 року між Позивачем та Третьою особою 1 укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 06/0636670/0935/11 (надалі Договір страхування; том 1, а.с. 6-9) відповідно до котрого: застрахованим автомобілем є SKODA Octavio, 2008 року виписку з об'ємом двигуна 1595 кубів, реєстраційний номер АТ 9739АМ; страховий платіж за транспортний засіб становить 5507 грн. 30 коп., строк дії цього договору з 00:00 год. 15 жовтня 2011року по 24:00 год. 14 жовтня 2012 року.

Розділом 19 Договору страхування, визначний предмет договору. Зокрема даним розділом Позивач та Третя особа 1 визначили, що: Позивач взяв на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування в порядку і на умовах, визначених цим договором, Правилами та чинним законодавством України, а Третя особа 1 зобов'язувалася сплатити страховий платіж у визначений Договором строк та виконувати інші умови Договору; Позивач взяв зобов'язання за заявою Третьої особи 1 здійснювати протягом строку дії Договору добровільне страхування наземного транспорту (автомобільного); предметом цього договору (об'єктом страхування) є майнові інтереси Третьої особи 1, що не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом та додатковим обладнанням, встановленим на ньому, що зазначені в пункті 4 цього Договору та належать Третій особі 1 на праві приватної власності або іншій законній підставі.

Розділом 20 Договору страхування визначені страхові ризики та страхові випадки, програми страхування. Зокрема в пунктах 20.1-20.2 Договору вказано, що: страховим випадком за цим Договором є подія, що виникла внаслідок настання страхових ризиків, в результаті якої завдані прямі збитки майновим інтересам страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням або розпорядженням застрахованими ТЗ та (або) застрахованим додатковим обладнанням і у зв'язку з якою виникає зобов'язання страховика здійснити виплату страхового відшкодування; залежно від обраної страхувальником та передбаченої у пункті 5 цього договору програми страхування, страховими ризиками, зокрема є: зіткнення застрахованого ТЗ з рухомим та (або) нерухомим об'єктом (об'єктами), наїзду на них (у тому числі на споруди, тварин, перепони), падіння, перевертання застрахованого ТЗ, биття скла (крім випадків протиправних дій третіх осіб), напад тварин на застрахований ТЗ; самовільне падіння предметів на застрахований ТЗ, провалення застрахованого ТЗ під лід.

Розділом 21 Договору страхування визначені права, обов'язки та відповідальність сторін, де обумовлено, що Третя особа 1 має право, зокрема, отримати страхове відшкодування у порядку, передбаченому чинним законодавством України та умовами цього Договору.

20 лютого 2012 року відповідно до умов Договору, Третьою особою 1 було подано заяву № 0901/106/1571 (том 1, а.с. 37), в якій Третя особа 1 просила виплатити страхове відшкодування у зв'язку з подією, яка має ознаки страхової, що сталася о 12 год. 20 хв. 18 лютого 2012 року на автодорозі Р-32 Кременець-Біла Церква 87 км - 490м.

В постанові від 14 березня 2012 року (том 1, а.с. 18) Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області, при розгляді матеріалів, які надійшли з ВДАІ Шепетівського МВ УМВС України в Хмельницькій області щодо притягнення до адміністративної відповідальності Третяьої особи 2 (з приводу дорожньо-транспортної пригоди, що сталася о 12 год. 20 хв. 18.02.2012р. на автодорозі Р-32 Кременець-Б. Церква 87 км - 490 м), встановлено, що Третя особа 2, будучи посадовою особою філії „Шепетівська ДЕД" ДП „Хмельницький облавтодор" ВАТ ДАК „Автомобільні дороги України", порушив правила, норми і стандарти, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні шляхів.

З огляду на вищевказане, даною постановою Шепетівський міськрайонний суд визнав Третю особу 2 винною у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 140 КУпАП, яке полягає у порушенні правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць, що спричинило створення аварійної обстановки та пошкодження транспортних засобів.

Водночас, постановою Івано-Франківського міського суду від 4 квітня 2012 року (том 1, а.с. 20), винесеною за результатом розгляду матеріалів щодо притягнення до адміністративної відповідальності Третьої особи 1 (з приводу дорожньо-транспортної пригоди, що сталася о 12 год. 20 хв. 18 лютого 2012 року на автодорозі Р-32 Кременець-Б. Церква 87 км - 490 м), Третю особу 1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, яке полягає у порушенні учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

З огляду на дані постанови, колегія суду констатує факт того, що ці постанови засвідчують наявність у діяннях Третьої особи 1 та Третьої особи 2 складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка особи; настання шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та настанням шкоди; вина завдавача шкоди.

Аварійним комісаром 19 березня 2012 року було проведено оцінку автомобіля Skoda Осtаvіа А5 (реєстраційний номер АТ9739АМ) та складено звіт про оцінку вартості матеріального збитку № 30/12 (том 1, а.с. 23-25), де зазначено, що при застосуванні витратного підходу вартість матеріального збитку з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу, заподіяного власнику Skoda Осtаvіа А5 (реєстраційний номер АТ9739АМ), внаслідок ДТП склала 56191 грн. Згідно з ремонтною калькуляцією № 548 від 20 березня 2012 року вартість ремонту автомобіля склала 42700 грн. 88 коп..

Відповідно до страхового акта № 0901/06/1571/75923 від 23 березня 2012 року, зіткнення з рухомими чи нерухомими об'єктами, винуватцем якої є Третя особа 1, визнана страховим випадком, а загальна сума збитку визначена в сумі 42700 грн. 88 коп..

З доданої до матеріалів справи відомості № ВПТ-001339 від 27 березня 2012 року (для виплати страхового відшкодування) та платіжного доручення № 015375 від ЗО березня 2012 року (том 1, а.с. 37-38), вбачається, що Позивачем виплатило Третій особі 1 (на підставі заяви) - 42700 грн. 88 коп. страхового відшкодування.

29 січня 2013 року Позивачем була подана заява на виплату страхового відшкодування (в порядку регресу) № 03-17/968 (том 1, а.с. 39), адресована філії „Шепетівська ДЕД" ДП „Хмельницький облавтодор" ВАТ „Автомобільні дороги України".

Дослідивши статут (затверджений наказом Державного агенства автомобільних доріг України № 10 від 13 січня 2012 року) Відповідача, колегія суду зазначає, що згідно з пунктами 2.1-2.2 статуту підприємство засноване з метою забезпечення економічних інтересів держави, задоволення потреб держави, населення та оборони країни в удосконаленні і розвитку автомобільних доріг загального користування, розширення розширення можливостей виробничого та соціального розвитку підприємств дорожнього господарства, підвищення ефективності використання матеріальних, фінансових та інших ресурсів на основі спільної діяльності, розподілу праці і кооперації. Для цього підприємство, зокрема, здійснює будівництво, ремонт та утримання автомобільних доріг загального користування, виконання відповідних державних програм; предметом діяльності підприємства є, зокрема, виконання робіт з будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг, мостів, інших споруд та елементів обстановки доріг.

Крім того, колегія суду зазначає, що Позивачем до матеріалів справи були додані копії таких документів: протоколи огляду транспорту від 18 лютого 2012 року; пояснення від 18 лютого 2012 року; довідки з ЄДРПОУ серія АА № 678285 від 30 липня 2012 року; Єдині правила зимового утримання автомобільних доріг ПГ.1-218-118:2005 2005р.; подорожні листи; журнал оператора зв'язку та чергових філії "Шепетівська ДЕД"; довідку №1391 від 22 липня 2013 року, договір на послуги з поточного ремонту та експлуатаційного утримання автомобільних доріг державного та місцевого значення Хмельницької області, загальною довжиною 7171,5 км. №1 від 25 січня 2011 року, тощо.

В силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Дослідивши матеріали справи, колегія судів зазначає, що між сторонами виникли правовідносини із страхування.

Згідно статті 979 Цивільного кодексу України України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Частина 1 статті 990 Цивільного кодексу України України визначає, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

В силу дії частини 6 статті 261 Цивільного кодексу України, за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

За змістом статті 993 Цивільного кодексу України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частина 1 статті 1191 Цивільного кодексу України визначає, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є згідно статті 7 Закону України "Про страхування" видом обов'язкового страхування.

Колегія суду констатує, що відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів врегульовано Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Статтею 2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", передбачено, що відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Таким чином, у випадку конкуренції норм підлягають застосуванню положення Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", як спеціального Закону.

Згідно статті 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", в якій надано визначення основних термінів, які вживаються у вказаному Законі, страховий поліс - єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору. (внутрішні договори - це договори, які діють виключно на території України); страхувальниками є юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу. Особами, відповідальність яких застрахована, є страхувальник та інші особи, які експлуатують забезпечений транспортний засіб на законних підставах.

За змістом частини 2 статті 8 Закону України "Про страхування", страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Пункт 3 статті 20 Закону України "Про страхування" визначає, що страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

В силу дії статті 27 Закону України "Про страхування", до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до підпункту 22.1 статті 20 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Підпункт "в" підпунктів 38.1, 38.1.1 статті 38 "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування) визначає, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди самовільно залишив місце пригоди чи ухилився від проведення в установленому порядку перевірки, констатуючої дію алкогольних напоїв, наркотичних чи інших одурманюючих речовин, чи споживав ці речовини після дорожньо-транспортної пригоди до відповідної констатуючої перевірки.

Згідно абзацу 7 пункту 2, абзацу 2 пункту 3, 6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди" № 02-5/215 від 1 квітня 1994 року, вирішуючи спори, пов'язані з відшкодуванням шкоди, завданої взаємодією кількох джерел підвищеної небезпеки, наприклад, зіткненням транспортних засобів, слід виходити з того, що у цьому випадку шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто з урахуванням принципу вини (стаття 1188 Цивільного кодексу України). Отже, за цих обставин обов'язок відшкодування шкоди покладається на ту особу, з вини якої завдано шкоду. Якщо наявна вина всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, шкода відшкодовується кожним з них залежно від ступеню вини. Якщо шкоду заподіяно джерелом підвищеної небезпеки, його володілець несе відповідальність перед потерпілим і у тому разі, коли це є наслідком вини осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах або експлуатують таке джерело на підставах, передбачених Законом.

Колегія суду контстаує той факт, що для правильного вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов'язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести Позивач або Відповідач. За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 Господарського процесуального кодексу України).

Виходячи з вищеописаного, відповідно до статті 1172 Цивільного кодексу України Позивач повинен довести, що шкода заподіяна працівником Відповідача саме під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків, безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням шкоди і розмір відшкодування.

При цьому встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Питання про наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.

Дослідивши матеріали справи в сукупності з нормами чинного законодавства України колегія суду зазначає, що факт дорожньо-транспортної пригоди зафіксований в довідці № 8964555 від 20 лютого 2012 року (том 1, а.с. 17), з котрої вбачається, що дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення Третьою особою 1 пункту 12.1 Правил дорожного руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 101 жовтня 2001 року (під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним) та порушення Третьою особою 2 (працівником Відповідача) пункту 1.5 Правил дорожнього руху України. За фактами даних порушень були складені адміністративний протокол ВХІ № 257724 за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та адміністративний протокол ВХІ № 257725 за частиною 4 статтею 140 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Згідно статті 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (в редакції чинній на момент, коди сталося ДТП), порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, тягне за собою накладення штрафу від двадцяти до двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.

Крім того, в результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди були спричинені механічні пошкодження, що зафіксовано довідкою державтоінспектора (том 1, а.с. 16).

Водночас, колегією суду встановлено, що Шепетівським міськрайонним судом Хмельницької області прийнято постанову в справі № 3/2220/331/2012 від 14 березня 2012 року (том 1, а.с. 18), якою Третю особу 2 визнано винним у вчинені правопорушення передбаченого частиною 4 статті 140 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 гривень. Крім того, даною постановою встановлено, що Третя особа 2 будучи посадовою особою - Шепетівської ДЕД, порушила правила, норми і стандарти, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху при утримані шляхів, тобто не вжив своєчасних заходів по очищенню дороги від снігового накату та льоду, що стало однією з причин дорожньо-транспортної пригоди та призвело до пошкодження транспортних засобів, чим порушив вимоги статті 24 Закону України «Про дорожній рух».

Водночас, постановою Івано-Франківського міського суду від 4 квітня 2012 року за № 0907/3966/2012 (том 1, а.с. 20) Третю особу 1 було визнано винною у вчинені правопорушення передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень.

Пункт 4 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди" № 02-5/215 від 1 квітня 1994 року, відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, визначає, що преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом; в інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів; рішення господарського суду не може обґрунтовуватись тільки довідкою органу ДАІ або постановою про відмову у порушенні кримінальної справи.

При цьому, колегією суду взято до уваги те, що, зважаючи на вищевказані приписи закону, оскільки у завданні шкоди (шляхом пошкодження транспортного засобу) внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 18 лютого 2012 року, наявна вина як працівника Відповідача - Третьої особи 2, так і вина страхувальника Позивача - Третьої особи 1 (що підтверджено постановою Шепетівського міськрайонного суду 14 березня 2012 року та постановою Івано-Франківського міського суду від 4 квітня 2012 року), то стягненню з Відповідача в порядку регресу підлягає сума з розрахунку 50 % від суми виплаченого страхового відшкодування, а саме 21 350 грн. 44 коп..

Крім того, посилання Відповідача на відсутність його обов'язку відшкодувати шкоду (оскільки згідно з вимогами частини 2 статті 1172 Цивільного кодексу України замовник відшкодовує шкоду, завдану іншій особі підрядником, якщо він діяв за завданням замовника), є безпідставним, адже шкода заподіяна не внаслідок виконання Відповідачем робіт, передбачених договором підряду, а внаслідок неналежного виконання працівником Відповідача своїх посадових обов'язків, і даний факт встановлений постановою Шепетівського міськрайонного суду 14 березня 2012 року.

Колегія суду також зазначає, що ухвалою суду від 23 жовтня 2013 року (том 1, а.с. 25) від Відповідача було витребувано Договір № 1 від 15 січня 2012 року на поточний середній, поточний дрібний ремонти та експлуатаційне утримання автомобільних доріг загального користування державного та місцевого значення Хмельницької області, оскільки даний Договір відсутній в матеріалах справи, а на нього посилається Відповідач в своїх письмових поясненнях та місцевий господарський суд в своєму рішенні.

На виконання вимог ухвали, Третьою особою 3 та Відповідачем було подано Договір № 1 від 25 січня 2011 року по наданню послуг з поточного ремонту та експлуатаційного утримання автомобільних доріг державного та місцевого значення Хмельницької області довжиною 7171,5 км. (том 1, а.с. 46-50) з Додатковою угодою № 1 від 16 травня 2011 року, Додатковою угодою № 2 від 28 грудня 2011 року, котрою продовжено строк дії даного Договору до 31 березня 2012 року та Додатковою угодою № 3 (том 2, а.с. 51-53).

Дослідивши даний Договір з додатковими угодами № 2, № 3, колегія суду зазначає, що Розділом 7 Договору визначена «Відповідальність сторін» (том 2, а.с. 49), а саме: відповідальність за відшкодування збитків, заподіяних фізичним або юридичним, особам при виникненні дорожньо-транспортних пригод, пов'язаних з незадовільними дорожніми умовами, визначається згідно з чинним законодавством, при цьому Відповідач несе відповідальність за: незабезпечення безпеки дорожнього руху згідно діючих нормативів при виконанні' підрядних робіт, якщо ці порушення виникли з вини Відповідача та призвели до дорожньо-транспортної пригоди; невиконання або неналежне виконання робіт, в межах виділених коштів на фінансування та відповідних Актів дефектів (Планів-завдань) Третьої особи 3; Відповідач бере на себе зобов'язання з врегулювання спорів при виникненні ДТП, розгляд справ у судових органах спільно з Третьою особою З, відшкодування завданих збитків.

Даний Договір був чинний на момент вчинення дорожно-транспортної пригоди.

Крім того, пунктом 2.2 статуту Відповідача (том 1, а.с. 117-121; затвердженого ще 13 січня 2012 року) передбачено, що предметом діяльності Відповідача є, зокрема, виконання робіт з будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг, мостів, інших споруд та елементів обстановки доріг.

Аварійно-небезпечна ділянка, де сталося ДТП, як складова частина Єдиної транспортної системи України, перебуває в державній власності, згідно з статтею 7 Закону України "Про автомобільні дороги".

Відповідно до статті 10 Закону України "Про автомобільні дороги", Державна служба автомобільних доріг України, що є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через керівника центрального органу виконавчої влади у галузі транспорту і який має свої органи управління на місцях.

Дорожньо-експлуатаційною організацією, яка зобов"язана виконувати ремонт і забезпечувати належне утримання ділянки автодороги, де сталася дорожньо-транспортна пригода є Відповідач, згідно з описаним вище Договором.

Таким чином, за умовами Договору, Відповідач взяв на себе юридичну та повну матеріальну відповідальність за експлуатаційне утримання автомобільної дороги відповідно до вимог встановлених Законами України "Про дорожній рух", безпеки дорожнього руху та його безперебійності згідно ДСТУ 3587-97 "Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди " в межах фінансування.

Крім того, колегія суду звертає увагу на те, що метою діяльності Третьої соби 3 є саме організація утримання, створення умов для безперервного та безпечного руху в належному технічному стані автодоріг. Так, саме довідкою АА № 820475 є ЄДРПОУ, Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (том 2, а.с. 42-44) підтверджено, що видами діяльності Третьої особи 3 є Державне управління загального характеру. Третя особа 3 свої обов'язки щодо організації утримання автодоріг виконує шляхом проведення процедур закупівель робіт і посліг, зокрема з поточного ремонту та експлуатаційного утримання автодоріг та укладання відповідних договорі.

Колегія суду звертає увагу, що приписами підпункту 38.1.2 пункту 38.1 статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правововї відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регрес ний позов до підприємства, установи, організації, що відповідає за стан дороги, якщо заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди шкода виникла з їх вини.

З огляду на зазначене вище, колегія суду констатує, що матеріалами справи, а саме постановою Шепетівського міськрайонного суду 14 березня 2012 року встановлено наявність вини працівника Відповідача у заподіянні шкоди в результаті дорожньо-транспортної пригоди. Дана постанова є чинними та до апеляційного суду не оскаржувалася.

При цьому, колегією суддів встановлено, що відповідальною особою за стан даної автомобільної дороги на ділянці, де сталася дорожньо-транспортна пригода є саме Відповідач, який відповідно до Договору здійснює експлуатаційне утримання вказаної ділянки дороги.

Що ж стосується посилання Відповідача на відсутність належного фінансування з боку Третьої особи 3 та належне виконання ним своїх обов'язків по очищенню даної автодороги від снігу, то колегія суду зазначає наступне.

Пунктом 1.2 Договору № 1 від 25 січня 2011 року передбачено, що послуги (роботи) виконуються Відповідачем згідно щомісячних Планів-завдань та кошторисної документації, складеної на основі Актів-дефектів затверджених Третьою особою 3 в межах ціни цього договору.

Третьою особою 3 до матеріалів справи були додані плани першочергових робіт на січень-лютий місяці 2012 року та вартісні показники по експлуатаційному утриманню автомобільних доріг (том 2, а.с. 54-62), в котрих одним із завдань зазначено патрульне снігоочищення автодоріг, розчищення їх від снігових заносів, усунення ущільненого снігового шару з поверхні проїзної частини, прибирання і відкидання снігових валів з узбіч.

Крім того, до матеріалів справи були додані платіжні доручення за січень-лютий місяці 2012 року (том 2, а.с. 63-97), з котрих вбачається перерахування грошових коштів на рахунок Відповідача Третьою особою 3.

Поряд з тим, колегія суду звертає увагу, що Відповідачем було додано до матеріалів справи Журнал оператора зв'язку та чергових по філії «Шепетівська ДЕД» в котрому здійснюється погодинна фіксація виду робіт працівників та зазначається наявність дорожньо-транспортних пригод на даній ділянці дороги, саме за 18 січня 2012 року, однак дана подія сталася саме 18 лютого 2012 року.

Що стосується наявних в матеріалах справи подорожніх листів саме за 18 лютого 2012 року (том 2, а.с. 141-143), заповнених самим же працівником Шепетівського ДЕД (очистка від снігу), то перевірити відповідність запису в них (очистка від снігу) з відповідністю діям працівника в колегії суду не вбачається можливості, крім того, їх запис не співпадає з показами свідків, стосовно стану даної автодороги, зазначеними в постанові Шепетівського міськрайонного суду 14 березня 2012 року (том 1, а.с. 18) та довідках працівників ДПС ДАІ (том 1, а.с. 17).

Інші доводи апелянта, висвітлені в апеляційній скарзі є безпідставними, спростовані усім вищевказаним у даній судовій постанові, а тому до уваги колегією суду не беруться.

З огляду на усе вищеописане у даній судовій постанові, колегія суду критично відноситься до посилань Відповідача щодо відсутності доказів вини у дорожньо-транспортній пригоді. Зокрема, дослідивши всі докази в сукупності Рівненський апеляційний господарський суд констатує, що наявність винних дій працівника Відповідача у вчиненні ДТП, внаслідок якого заподіяно збитки, підтверджена матеріалами справи.

З урахуванням усього вищевказаного, згідно вищенаведених норм чинного законодавства України позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача в порядку регресу виплаченого страхового відшкодування у розмірі 21350 грн. 44 коп. є підставними та обґрунтованими, і підлягають до задоволення в повному обсязі. Відповідно Рівненський апеляційний господарський суд - задовольняє позовні вимоги Позивача.

Дане, в свою чергу, вчинено і місцевим господарським судом.

Враховуючи усе вищевказане Рівненський апеляційний господарський суд залишає рішення господарського суду Хмельницької області без змін, а апеляційну скаргу Відповідача - без задоволення.

Судові витрати за подачу апеляційної скарги суд залишає за Відповідачем.

Керуючись статями 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Хмельницький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України" - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 22 липня 2013 року в справі №924/633/13 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

5. Справу № 924/633/13 повернути господарському суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Юрчук М.І.

Суддя Крейбух О.Г.