Рішення № 35553376, 19.11.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" листопада 2013 р. Справа № 16-13-28/17-438-2011

За позовом: заступника прокурора Суворовського району м. Одеси в інтересах держави в особі Фонду державного майна України

до відповідачів: 1. Приватного підприємства „Брікк"

2. Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця"

3. Дочірнього підприємства „Клінічний санаторій ім. Пирогова" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця"

за участю прокурора Одеської області

про визнання права власності та повернення майна

Головуючий суддя: Цісельський О.В.

Судді: Меденцев П.А.

Зайцев Ю.О.

За участю представників:

Від прокурора Суворовського р-ну м. Одеси: Вигнанюк Т.Л., посвідчення №013414 від 03.12.2012р.

Від позивача: Кравченко Ю.В.. довіреність №479 від 27.12.2012р.

Від відповідача ПП "Брікк": Цинев А.О. за довіреністю № б/н від 20.02.2013 року

Від відповідача ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця": Недяк А.В., довіреність №27-12/06 від 27.12.2012р.

Від відповідача ДП „Клінічний санаторій ім. Пирогова" ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця": Мусієнко А.Ю., довіреність №22/03 від 16.01.3013 року;

Від прокурора Одеської області: Лянна О.А., посвідчення №005252 від 22.09.2012р.

Відповідно до ст.77 ГПК України оголошувались перерви в судовому засіданні з 15.05.2013р. до 27.05.2013р. о 11 год. 20 хв., з 27.05.2013р. до 13.06.2013р. о 11 год. 00 хв., з 21.10.2013р. до 04.11.2013р. о 12 год. 20 хв.

СУТЬ СПОРУ: Заступник прокурора Суворовського району м. Одеси звернувся до господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до приватного підприємства „Брікк", приватного підприємства "Український шлях", приватного підприємства "Український шлях", приватного підприємства "Експрес"

- про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 20.02.2007р. укладений між

приватним підприємством "Український шлях" та приватним підприємством "Експрес";

- про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 18.04.2007р. укладений між приватним підприємством "Експрес" та приватним підприємством "Брікк";

- про вилучення у приватного підприємства "Брікк" та повернення Фонду Державного майна України індивідуально визначене майно у вигляді нежитлових споруд з устаткуванням, загальною площею 34 362,00 кв.м. за адресою: м. Одеса, Овідіопольська дуга, 3, що складаються з: адміністративної будівлі (літера "А"); медичної (літера "Б"), технічної служби (літ. "В"); ангару (літ. "Г"); складу (літера "Д"); боксу (літера "Е"); мостіння №7; огорожі №8.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 05.09.2011р. у справі №16-13-28/17-438-2011, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.10.2011р., позовні вимоги заступника прокурора Суворовського району м. Одеси в інтересах держави в особі Фонду державного майна України задоволені:

- визнано за державою в особі Фонду державного майна України право власності на індивідуально визначене майно у вигляді нежитлових споруд з устаткуванням, які розташовані за адресою: м. Одеса, Овідіопольська дуга, 3, загальною площею 1526,3 кв. м, розташовані на земельній ділянці площею 34.362,00 кв. м, що складаються з: 1) адміністративної будівлі (літера "А" площею 249,5 кв. м); 2) медичної (літера Б, площею 64,6 кв. м); 3) технічної служби (літера В, площею 322,7 кв. м); 4) ангару (літера Г, площею 441,0 кв. м); 5) складу (літера Д, площею 14,6 кв. м); 6) боксу (літера Е, площею 433,9 кв. м); 7) мостіння - І; 8) огородження № 1-5;

- визнано недійсним договір купівлі-продажу, укладений між Приватним підприємством "Український шлях" та Приватним підприємством "Експрес", посвідчений 20.02.2007 р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за № 597;

- виселено Приватне підприємство "Брікк" з нежитлових споруд з устаткуванням, які розташовані за адресою: м. Одеса, Овідіопольська дуга, 3, загальною площею 1526,3 кв. м, на земельній ділянці площею 34.362,00 кв. м, та передано вищезазначене майно у володіння та користування балансоутримувача Дочірнього підприємства "Клінічний санаторій ім. Пирогова" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця".

Постановою Вищого господарського суду України від 28.01.2013р. рішення Господарського суду Одеської області від 05.09.2011р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.10.2011р. у справі №16-13-28/17-438-2011 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

На підставі повторного розподілу справ між суддями за допомогою системи автоматичного розподілу, справу №16-13-28/17-438-2011 передано на розгляд судді господарського суду Цісельському О.В.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.02.2013р. справу прийнято до провадження суддею Цісельським О.В. та призначена до розгляду в судовому засіданні.

Клопотання відповідача ПП "Брікк" від 18.03.2013р. (вх.№8770/2013) про припинення провадження у справі в частині позовних вимог до ПП "Український шлях" та ПП "Експрес" від судом задоволено.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.03.2013р. провадження в частині вимог до приватного підприємства „Український шлях" та приватного підприємства „Експрес" припинено в порядку п.6 ст.80 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.04.2013р. справу № 16-13-28/17-438-2011 призначено до колегіального розгляду.

Розпорядженням голови господарського суду Одеської області Волкова Р.В. від 01.04.2013р. визначено наступний склад колегії для розгляду даної справи: головуючий суддя - Цісельський О.В., судді - Никифорчук М.І., Погребна К.Ф.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.04.2013р. справу №16-13-28/17-438-2011 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Цісельський О.В., суддя Никифирчук М.І., суддя Погребна К.Ф.

Письмове клопотання представника позивача про продовження строку розгляду справи від 27.05.2013р. (вх.№16243/13) судом задоволено, у зв'язку з чим розгляд справи було продовжено до 16.06.2013р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.06.2013р. судом за власною ініціативою, змінено процесуальний статус третіх осіб, закритого акціонерне товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця" та дочірнього підприємство „Клінічний санаторій ім. Пирогова" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця" на відповідачів.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду Одеської області Новікової Р.Г. від 26.07.2013р., у зв'язку з тим, що суддя господарського суду Одеської області Погребна К.Ф. перебуває у відпустці з 25.07.2013р., справу №16-13-28/17-438-2011 передано на розгляд колегії у складі: головуючий - Цісельський О.В., судді Никифорчук М.І., Щавинська Ю.М.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.07.2013р. справу прийнято до провадження колегією суддів: головуючий - Цісельський О.В., судді Никифорчук М.І., Щавинська Ю.М.

Розпорядженням голови господарського суду Одеської області Волкова Р.В. від 04.09.2013р., у зв'язку з тим, що суддя господарського суду Одеської області Никифорчук М.І. перебуває у відпустці з 19.08.2013р. по 20.09.2013р. включно, справу №16-13-28/17-438-2011 передано на розгляд колегії у складі: головуючий - Цісельський О.В., судді Меденцев П.А., Щавинська Ю.М.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.09.2013р. справу прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий - Цісельський О.В., судді Меденцев П.А., Щавинська Ю.М.

Письмове клопотання представника відповідача ПП "Брікк" про продовження строку розгляду справи від 04.11.2013р. (вх.№33426/13) судом задоволено, у зв'язку з чим розгляд справи було продовжено до 19.11.2013р.

Розпорядженням голови господарського суду Одеської області Волкова Р.В. від 19.11.2013р., у зв'язку з тим, що суддя господарського суду Одеської області Щавинська Ю.М. перебуває у відпустці з 19.11.2013р., справу №16-13-28/17-438-2011 передано на розгляд колегії у складі: головуючий - Цісельський О.В., судді Меденцев П.А., Зайцев Ю.О.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.11.2013р. справу прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий - Цісельський О.В., судді Меденцев П.А., Зайцев Ю.О.

Прокурором Суворовського району м. Одеси були подані та прийняті судом до розгляду заяви про уточнення позовних вимог від 13.05.2013р. (вх.№14628/2013), від 14.05.2013р. (вх.№14856/2013), згідно остаточної редакції прокурора Суворовського району м. Одеси просить суд: визнати за Державою в особі Фонду державного майна України право власності на індивідуально визначене майно у вигляді нежитлових споруд з устаткуванням, загальною площею 1 526,3 кв.м., вартістю 514 450,0 грн., розташованих на земельній ділянці площею 34 362,00 кв.м. вартістю 14 067 115,56 грн. за адресою м. Одеса, Овідіопольська дуга, 3, що складаються з:адміністративної будівлі (літера А); медичної (літера Б); технічної служби (літера В); ангару (літера Г); складу (літера Д); боксу (літера Е); мостіння №7№ огорожі №8; витребувати майно з чужого незаконного володіння шляхом виселення приватного підприємства "Брікк" з нежитлових споруд з устаткуванням, які розташовані за адресою: м. Одеса, Овідіопольська дуга, 3, загальною площею 1 526,3 кв.м., вартістю 514 450,00 грн., розташованих а земельній ділянці 34 362,00 кв.м. вартістю 14 067 115,56 грн., що складаються з: 1) адміністративної будівлі (літера "А", площею 249,5 кв.м.); 2) медичної (літера "Б", площею 64,6 кв.м.); 3) технічної служби (літера "В", площею 322,7 кв.м.); 4) ангару (літера "Г", площею 441,0 кв.м.); 5) складу (літера "Д", площею 14,6 кв.м.) 6) боксу (літера "Е", площею 433,9 кв.м.); 7) мостіння - 1; 8) огородження №1-5 та передати вищезазначене майно у вигляді нежитлових споруд з устаткуванням у володіння та користування балансоутримувача ДП "Клінічний санаторій ім. Пирогова" ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця".

Представник прокурора Суворовського району м. Одеси уточненні позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх повному обсязі.

Представник позивача Фонду Державного майна України уточнені прокурором позовні вимоги підтримує в повному обсязі з підстав викладених у письмових поясненнях від 15.03.2013р. (вх.№8662/2013), від 15.05.2013р. (вх.№14988/2013), від 21.05.2013р. (вх.№15729/2013).

Представник відповідача 1 ПП "Брікк" позовні вимоги прокурора Суворовського району м. Одеси не визнає та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі, з підстав викладених у письмових поясненнях від 04.03.2013р. (вх.№7420/2013).

Представник відповідача 2 ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця" позовні вимоги прокурора Суворовського району м. Одеси не визнає та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі з підстав, викладених у письмових поясненнях від 15.05.2013р. (вх.№15086/2013) та відзиві на позов від 03.07.2013р. (вх.№20333/13).

Представник відповідача 3 ДП „Клінічний санаторій ім. Пирогова" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця" позовні вимоги прокурора Суворовського району м. Одеси визнає частково, погоджуються із заявленими вимогами в частині витребування спірного майна ПП „Брікк" та зобов'язання останнього передати це майно у володіння та користування балансоутримувача ДП „Клінічний санаторій ім. Пирогова". При цьому, стосовно позовних вимог в частині визнання за державою в особі Фонду державного майна України права власності на спірне майно заперечуює посилаючись на приналежність цього майна на праві власності ЗАТ „Укрпрофоздоровниця" з підстав, викладених у відзивах на позов від 27.02.2013р. (вх.№6769/2013), від 01.07.2013р. (вх.№19897/13).

Представник прокурора Одеської області позовні вимоги заступника прокурора Суворовського району м. Одеси підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

В процесі розгляду справи учасниками процесу були надані додаткові докази, які оглянуті судом та залучені до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

На думку суду, з урахуванням правових позицій всіх учасників процесу основним питанням, яке підлягає дослідженню при вирішенні даного спору, є з'ясування питання належності спірного майна до державної власності. Перш за все, необхідно визначити правомірність виникнення у держави в особі Фонду державного майна України права власності на спірне майно, про що зазначено в постанові ВГСУ від 21.07.2009 р. у справі №2/145-08-3033.

При цьому, суд зазначає наступне:

Згідно постанови Ради міністрів Української РСР від 23.04.1960р. №606 „Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР" Міністерство охорони здоров'я УРСР було зобов'язано передати до 1 травня 1960 року Українській республіканській Раді профспілок зокрема всі діючі госпрозрахункові санаторії крім туберкульозних загальною кількістю 73 об'єкти на 23586 ліжок, 92 будинки відпочинку на 20997 ліжок, 8 санаторних пансіонатів на 1510 ліжок, курортні поліклініки, які знаходяться у віданні Головного управління курортів, санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР, згідно з додатками NN 1, 2, а також санаторії, крім туберкульозних і будинки відпочинку, що будуються для цього Управління. Згідно п.2 вказаної постанови майно передавалося профспілковим органам у відання. У переліку санаторіїв, будинків відпочинку і пансіонатів, що передаються Українській республіканській раді профспілок Міністерством охорони здоров'я УРСР, що є додатком №1 до вказаної постанови, міститься база відпочинку "Вогник" м. Одеса (майновий комплекс курортно-оздоровчого центру дозвілля сім'ї "Вогник", розташований на земельній ділянці площею 1,9 га). При цьому посилання про безоплатну передачу зазначених майнових комплексів у власність профспілковим організаціям у даній постанові відсутні.

Рішенням виконавчого комітету Ленінської районної Ради м. Києва №1971 від 23.12.1991 року було зареєстровано ЗAT "Укрпрофоздоровниця", яке є правонаступником Української республіканської ради по управлінню курортами профспілок, оздоровниць і господарств, об'єднань санаторно-курортних закладів профспілок України, що створено на майні засновників Федерації професійних спілок України та Фонду соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності. При цьому, вкладом Федерації професійних спілок України є основні фонди та оборотні кошти санаторно-курортних закладів, підприємств і організацій профспілок загальною вартістю 751 234 350 грн., які передаються товариству у власність, що становить 92,92 % розміру статутного фонду. Відповідно п. 1.7. до статуту ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" товариство здійснює згідно з законодавством володіння, користування і розпорядження своїм майном.

Натомість постановою Верховної Ради Української РСР "Про захист суверенних прав власності Української РСР" від 29 листопада 1990 р. №506 введено мораторій на території республіки на будь-які зміни форми власності і власника державного майна до введення в дію Закону Української РСР про роздержавлення майна. Положення цієї постанови розповсюджувались на спірне майно, оскільки, як зазначено вище, передача майнових комплексів у відання профспілковим організаціям, яке було здійснено органом державної влади колишнього Союзу РСР як уповноваженим органом на розпорядження державною власністю, ніяким чином не мала наслідком за собою зміну форми власності переданого майна.

Так, статтею 1 Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" від 10 вересня 1991 р. №1540-XII встановлено, що майно підприємств, установ і організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування є державною власністю.

Однак, протягом дії вказаного мораторію на зміну форми власності і власника державного майна, який був скасований 04.03.1992р. згідно з постановою Верховної Ради України від 04.03.1992 р. за №2164-ХІІ, Федерацією незалежних профспілок України на підставі акту від 24.01.1992 р. було передано у власність акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця" майно територіальних санаторно-курортних установ профспілок, санаторіїв, будинків відпочинку, пансіонатів, лікувальних та підсобно-допоміжних об'єктів, підвідомчих колишній Українській республіканській раді по управлінню курортами профспілок, в обсягах та сумі згідно додатку, до якого увійшло й майно піонертабору "Вогник" м. Одеса (майновий комплекс курортно-оздоровчий центр дозвілля сім'ї "Вогник", розташований на земельній ділянці площею 1,9 га).

Судовими інстанціями України неодноразово розглядались спори за участю Фонду державного майна України та ЗАТ „Укрпрофоздоровниця". Зокрема, постановою Вищого господарського суду України від 19.03.2009 р. по справі № 48/202-20/191 було зазначено, що майно, яке передавалось до статутного фонду ЗАТ „Укрпрофоздоровниця", є державною власністю, і така передача не потягнула за собою зміни його форми власності. Аналогічну позицію було викладено в постанові Вищого господарського суду України від 21.07.2009 р. у справі №2/145-08-3033.

Більш того, постановою Верховної Ради України від 04.02.1994р. №3943-ХІІ „Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" встановлено, що тимчасово, до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю.

В силу приписів ст.1 Тимчасового положення про Фонд державного майна України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 7 липня 1992 р., Фонд державного майна здійснює державну політику у сфері приватизації державного майна та виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю.

Аналіз вищенаведених приписів законодавства в їх сукупності та дослідження матеріалів справи дозволяє господарському суду дійти висновку, що будь-яке майно, яке за час існування Союзу РСР було передано зокрема профспілковим організаціям, належало до державної власності та передавалось останнім виключно у відання. Передача майна у відання ніяким чином ні є передачею майна у власність з огляду як на різне правове значення даних форм управління майном, так і на юридичні наслідки реалізації прав на це майно. У зв'язку із прийняттям перелічених вище по тексту постанов та Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" майно зокрема профспілкових організацій колишнього СРСР було віднесено в силу закону до державної форми власності. Викладене свідчить, що спірне майно, яке перебувало у віданні Української республіканської Ради профспілок та в подальшому було передано акціонерному товариству лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця", також є саме державною власністю. Повноваження щодо управління майном державної власності, в тому числі і спірним майном, з урахуванням наведеного, було покладено саме на Фонд державного майна України.

Викладена правова позиція суду щодо необхідності та правомірності застосування при вирішенні даного спору саме приведених вище положень законодавства знайшла своє стійке відображення у судовій практиці вищих судових інстанцій України по аналогічним спорам щодо визначення форми власності майна, переданого у відання профспілковим організаціям колишнього СРСР (постанови Вищого господарського суду України від 11.02.2009р. по справі № 2-26 /8897.2-08, від 07.04.2010р. по справі № 20-3-30/475-05-11719, постанови судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 25.09.2007р. та від 16.09.2008 р.).

Відтак, на думку суду, ЗАТ „Укрпрофоздоровниця" не могло набути право власності на спірне майно на підставі акту від 24.01.1992р. приймання-передачі майна у власність від Федерації незалежних профспілок України, оскільки ЗАТ „Укрпрофоздоровниця" жодним чином не доведено суду наявність саме у Федерації незалежних профспілок України права власності на це майно та законні підстави на розпорядження ним.

Більш того, суд зазначає, що право власності держави на спірне майно виникло в силу приведених вище законодавчих актів. Відсутність нормативно-правових актів, якими би ЗАТ „Укрпрофоздоровниця" могла підтвердити приналежність спірного майна на праві власності товариству, тягне за собою необхідність доведення належності майна на підставі правовстановлюючих документів. Акт від 24.01.1992р. приймання-передачі майна у власність від Федерації незалежних профспілок України не є правовстановлюючим документом, на підставі якого у особи виникають права власника щодо володіння, користування та розпорядження цим майном.

При цьому судом не приймається до уваги рішення Вищого арбітражного суду України від 20.01.1997 року у справі №137/7 за позовом Фонду державного майна України до Федерації незалежних профспілок України, Фонду соціального страхування та АТ "Укрпрофоздоровниця" в якості доказу правомірності розпорядження ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" переданим йому майном, оскільки предметом вказаної справи були позовні вимоги про визнання недійсними установчих документів АТ "Укрпрофоздоровниця" і питання про визнання права власності на спірне майно судом не досліджувалося і не встановлювалося.

Статтею 12 Закону України "Про господарські товариства", в редакції чинній на момент створення ЗАТ „Укрпрофоздоровниця" визначено, що товариство є власником, зокрема, майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

Однак, з огляду на вищевказані обставини щодо неможливості набуття ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" права власності на майно, передане до статутного фонду товариства, до якого входить спірне майно, відповідно ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" не могло розпоряджатися цим майном на власний розсуд.

Згідно з положеннями ст.10 Закону України "Про підприємства в Україні", в редакції чинній на момент створення ЗАТ „Укрпрофоздоровниця" і на момент укладення спірного договору, майно підприємства становлять основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Майно підприємства відповідно до законів України, статуту підприємства та укладених угод належить йому на праві власності, повного господарського відання або оперативного управління.

У відповідності зі ст.1 Тимчасового положення "Про Фонд державного майна України", затвердженого постановою Верховної Ради України від 7 липня 1992 року, Фонд державного майна України здійснює державну політику у сфері приватизації державного майна і виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю, тому розпорядження ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" цим майном можливе лише за згодою Фонду державного майна України.

Рішенням господарського суду Одеської області від 28.12.2006р. по справі № 22/488 - 06- 13402, постановленим за результатами розгляду позову ПП „Український шлях" до ДП „Клінічний санаторій ім. Пирогова" про визнання угоди укладеною, визнання права власності та виселення, позовні вимоги ПП „Український шлях" було задоволено частково, визнано право власності ПП „Український шлях" на індивідуально визначене майно у вигляді нежитлових споруд з устаткуванням, загальною площею 1562,3 кв.м., розташованих на земельній ділянці площею 34 362 кв.м. за адресою: м. Одеса, Овідіопольська дуга, 3, що складають одну ідеальну долю та складаються з: 1) адміністративної будівлі (літера „А"); 2) медичної (літера „Б"); 3) технічної служби (літера „В"); ангару (літера „Г"); 5) складу (літера „Д"); 6) боксу (літера „Е"); 7) мощіння; 8) огородження; виселено ДП „Клінічний санаторій ім. Пирогова" з названих нежитлових споруд.

Відповідно до ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Положеннями ст.ст.2, 4 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 01.07.2004р. № 1952-ІV (в редакції Закону України від 15.12.2005р.) державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі - державна реєстрація прав) є офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень. Обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, в тому числі право власності на нерухоме майно.

У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обмежень спірне майно вперше було зареєстровано за ПП „Український шлях" згідно з рішенням господарського суду Одеської області від 28.12.2006р. по справі №22/488- 06- 13402, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 30.01.2007р. №13399998, виданим комунальним підприємством „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості".

20.02.2007р. ПП „Український шлях" було здійснено відчуження спірного майна на користь ПП „Експрес" на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Стукаленко Л.С., зареєстрованого в реєстрі за № 597.

18.04.2007р. ПП „Експрес" було здійснено подальше відчуження спірного майна на користь ПП „Брікк" на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 18.04.2007р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Стукаленко Л.С., зареєстрованого в реєстрі за №1325.

Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 24.05.2007р. №14675810, виданого комунальним підприємством „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості", ПП „Брікк" в установленому законом порядку право власності на придбане на підставі договору купівлі-продажу від 18.04.2007р. нерухоме майно було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.07.2007р. у справі №22/488-06-13402 скасовано рішення господарського суду Одеської області від 28.12.2006р., що було підставою для набуття права власності на спірне майно, справу направлено на новий розгляд.

За наслідком нового розгляду даної справи господарським судом Одеської області 16.11.2007р. було постановлено рішення, яким у задоволенні позовних вимог ПП „Український шлях" в частині визнання права власності на спірне майно було відмовлено.

Згідно ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ст.35 ГПК України, що кореспондується з ч.3 ст.61 ЦПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Враховуючи, що рішення Господарського суду Одеської області від 16.11.2007р. у справі №30-22/488-06-13402 набрало законної сили, то згідно ст.35 ГПК України воно є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Так, при розгляді справи №30-22/488-06-13402, встановлено, що відповідно до п.3.11. Статуту ДП „Клінічний санаторій ім. Пірогова" підприємство володіє та користується майном, що передано йому ЗАТ „Укрпрофоздоровниця" у господарське та оперативне відання, відповідно до мети своєї діяльності з обмеженням дій Підприємства щодо відчуження, міни, застави, позики, оренди нерухомого майна, транспортних засобів, інших основних фондів підприємства.

При цьому, відповідно до п.3.12. Статуту продаж, передача іншим підприємствам, здавання в оренду, передача в заставу, а також списання з балансу майна, що знаходиться у господарському та оперативному віданні підприємства, здійснюється лише у встановленому ЗАТ порядку.

Таким чином не потребує додаткового доказування те, що майно, яке є предметом позовних вимог станом на 02.12.2002р. було передано Одеським дочірнім підприємством ЗАТ „Укрпрофоздоровниця" на баланс ДП "Клінічний санаторій ім. Пирогова" у господарське та оперативне відання.

Як свідчать матеріали справи, згідно Акту №6 приймання-передачі основних фондів з "Курорттеплоенерго" Філії Одеського дочірнього підприємства ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" санаторію їм. Пирогова від 22 грудня 2002 року, керуючись наказом №107 від 22.12.2002 року Одеського дочірнього підприємства ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" передано з балансу "Курорттеплоенерго" на баланс санаторія ім. Пірогова основні засоби (Овідіопільська дуга), а саме: ангар №1 (рік введення 1987) адмінбудівля (рік введення 1987), будівля технічного обслуговування (рік введення 1992), ангар №2 (рік введення 1992), благоустрій (рік введення 1992), наружні електричні мережі (рік введення 1987), верстак слюсарний (рік введення 1987).

Враховуючи те, що а ні Фондом державного майна України, а ні закритим акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця", а ні дочірнім підприємством „Клінічний санаторій ім. Пирогова" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця" не надано жодних документів, які б свідчили про збудову, або введення у експлуатацію спірних будівель та в свою чергу не спростовано відомостей Акту №6 приймання-передачі основних фондів з "Курорттеплоенерго" Філії Одеського дочірнього підприємства ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" санаторію їм. Пирогова від 22 грудня 2002 року, суд вважає за можливе прийняти його до уваги.

Також, 10.11.1998р. КП "ОМБТІ та РОН" на спірні будівлі був виготовлений технічний паспорт, в якому зазначена та сама загальна площа будівель - 1526,3 кв.м., при цьому у технічному паспорті відсутні відмітки про самочинність збудованого майна.

Крім того, відповідач ЗАТ „Укрпрофоздоровниця" заперечуючи проти позовних вимог щодо визнання права власності на спірне майно за державою в особі Фонду державного майна України посилався у своїх письмових поясненнях, зокрема, на рішення господарського суду Одеської області від 11.08.2008р. у справі №3/45-08-2192, залишене без змін постановою Вищого господарського суду України від 18.12.2008р., яким йому відмовлено у задоволенні позовних вимог до ПП "Український шлях", ПП "Експрес", Комунального підприємства "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" про витребування майна та скасування державної реєстрації права власності. Зазначена обставина спростовує доводи відповідачів про належність спірного майна ЗАТ „Укрпрофоздоровниця", оскільки відмовляючи в задоволенні заявлених позовних вимог суди виходили саме з того, що позивачем не подано належних в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України доказів, що підтверджують його права як власника зазначеного майна.

За результатом проведеної у 1997 році інвентаризації об'єктів, які перебувають у віданні профспілок і є державною власністю на виконання постанови Верховної Ради України № 461/96-ВР від 01.11.1996р., було складено Перелік лікувально-оздоровчих організацій, установ та підприємств, які станом на 24.08.1991р. знаходились у віданні Федерації незалежних профспілок України (колишньої Укрпрофради), підписаного керівниками Фонду державного майна України та Федерації незалежних профспілок України 14.07.1997р., у який включено санаторій ім. Пирогова за адресою м.Одеса, СЛОУ "Куяльник".

Таким чином, як зазначає, Прокурор, майно, передане до статутного фонду закритого акціонерного товариства "Укрпрофоздоровниця" є державною власністю і передача його до статутного фонду відповідача не потягнула за собою зміну форми власності.

Так в обґрунтування заявленого позову Прокурор вказує, що спірне майно як було так і є державним майном, яке після скасування рішення суду від 28.12.2006р. по справі №22/488-06-13402, повинно бути повернуто і знаходитись на балансі у користуванні та оперативному управлінні ДП "Клінічний санаторій ім. Пирогова" ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укпрофоздоровниця", як передане йому у відання державою.

Відсутність погодження органу, уповноваженого управляти державним майном -Фонду державного майна України, на відчуження спірного об'єкту нерухомості як на користь ПП „Український шлях", так і на користь інших ПП "Брікк", скасування рішення господарського суду Одеської області від 28.12.2006р. по справі № 22/488- 06- 13402, яке було єдиною підставою для набуття ПП „Український шлях" права власності на спірне майно, та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ПП „Український шлях" про визнання права власності та подальшого відчуження на користь ПП "Брікк", на думку прокурора, призвели до порушення права власності держави на належне їй майно та свідчать про невизнання відповідачами права власності держави в особі Фонду державного майна України на нежитлові споруди з устаткуванням, які розташовані за адресою: м. Одеса, Овідіопольска дуга, 3, загальною площею 1526,3 кв.м. на земельній ділянці площею 34 362,00 кв.м., що й зумовило звернення прокурора до суду з даними позовними вимогами в інтересах держави в особі Фонду державного майна України.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав:

Згідно зі статтею 121 Конституції України одним із завдань прокуратури України є

представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про прокуратуру" при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право, зокрема, звертатись до суду, з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненій прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Згідно частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Відповідно до положень частини третьої цієї статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до п.4 Тимчасового положення про Фонд Держаного майна України, основними завданнями Фонду були, зокрема, здійснення прав розпорядження майном держаних підприємств у процесі їх приватизації; здійснення повноважень щодо організації та проведення приватизації майна підприємств, яке перебуває у загальнодержавній власності; захист майнових прав України на її території та за кордоном, тощо...

В силу положень ст. 4, пп. ї п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України „Про управління об'єктами державної власності" від 21.09.2006р. № 185-V (з подальшими змінами та доповненнями, який набрав чинності 18.10.2006р.) встановлено, що Фонд державного майна України є суб'єктом управління державної власності та здійснює відповідно до законодавства право розпорядження нерухомим ті іншим окремим індивідуально визначеним майном, що перебуває на балансі громадських організацій колишнього СРСР, яке має статус державного.

Згідно п. 4 даної Постанови одним із основних завдань Фонду є захист майнових прав України на її території та за кордоном.

Відповідно до статтею 317, 319 Цивільного кодексу України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею. В даному випадку, укладання угод про відчуження цього майна, навіть при наявності на час укладання не визнаного недійсним первісного договору, відбулось поза волею та без участі власника.

Відповідно ст. 346 ЦК України, право власності припиняється у разі:

1) відчуження власником свого майна;

2) відмови власника від права власності;

3) припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі;

4) знищення майна;

5) викупу пам'яток культурної спадщини;

6) викупу земельної ділянки із суспільною необхідністю;

7) викупу нерухомого майна у зв'язку з викупом з метою суспільної необхідності земельної ділянки, на якій воно розміщене;

8) звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника;

9) реквізиції;

10) конфіскації;

11) припинення юридичної особи чи смерті власника.

Право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом.

Ця норма не передбачала раніше, і на даний час не передбачає підстави припинення права власності у разі, коли майно вибуло із володіння власника та в подальшому було декілька разів відчужено за угодами, укладеними іншими особами без участі та згоди дійсного власника. Укладання таких угод не припиняє право власності дійсного власника, а тому в момент їх укладання й до теперішнього часу саме він залишається власником майна.

Відповідно до статті 326 Цивільного кодексу України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади.

Статтею 391 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до статей 392 та 388 зазначеного кодексу, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Власник має право витребувати своє майно у тому числі від добросовісного набувача у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння не з їхньої волі іншим шляхом.

Підсумовуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що спірне майно з моменту його передання у відання Українській республіканській Раді профспілок, в тому числі й після розпаду Союзу РСР, належало до державної власності. Шляхом прийняття вищезазначених законодавчих актів, направлених на врегулювання правовідносин державної власності на території України, за спірним майно було закріплено правовий статус майна державної форми власності та визначено Фонд державного майна України в якості уповноваженого державою органу на здійснення повноважень власника спірного майна.

З наявних у справі матеріалів, а саме: довідки ДП „Клінічний санаторій ім. Пирогова" від 05.09.2011р. № 438/03 та листа державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси від 26.07.2011р. № 21 465/9/23-611, вбачається, що спірне майно перебуває на балансі ДП „Клінічний санаторій ім. Пирогова".

Наведене свідчить, що з моменту набрання чинності Законом України „Про управління об'єктами державної власності" будь-яке відчуження спірного майна могло бути здійснено виключно Фондом державного майна України як органом, який відповідно до функцій управління об'єктами державної власності здійснює розпорядження цим майном, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку щодо наявності у позивача визначених законом правомочностей на захист права державної власності у випадку його порушення.

Як вже судом було встановлено, на момент розгляду справи спірне майно знаходиться на балансі у його балансоутримувача, яким є ДП „Клінічний санаторій ім. Пирогова". Виходячи з заявлених позовних вимог, висновків суду, враховуючи правовий статус спірного майна, яке є нерухомістю, тобто майном, що не може бути переміщене без його знецінення та зміни його призначення, та відсутність будь-яких підстав для користування ним у ПП „Брікк", господарський суд вважає, що в даному випадку витребування у ПП „Брікк" майна в порядку, передбаченому ст. 388 ЦК України, можливе шляхом виселення даного відповідача зі спірного об'єкту нерухомості та передання його у володіння та користування балансоутримувача ДП „Клінічний санаторій ім. Пирогова".

Наведені обставини свідчать про обґрунтованість позовних вимог заступника прокурора Суворовського району м. Одеси, заявлених в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, про витребування від ПП „Брікк" спірного майна шляхом виселення з нього останнього та передання цього майна у володіння та користування його балансоутримувачу ДП „Клінічний санаторій ім. Пирогова".

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Господарський суд зазначає, що вибуття з державної власності спірного об'єкту нерухомості та наявність даного спору між сторонами по справі свідчить про невизнання зокрема відповідачами права власності держави в особі Фонду державного майна України на спірне майно, що, з урахуванням вищенаведених висновків про ненабуття ПП „Брікк" права власності на нього та належності спірного майна до державної форми власності, в свою чергу, свідчить про наявність правових підстав, згідно зі ст. 392 ЦК України, для визнання за державою в особі Фонду державного майна України права власності на індивідуально визначене майно у вигляді нежитлових споруд з устаткуванням, які розташовані за адресою: м. Одеса, Овідіопольська дуга, 3, загальною площею 1526,3 кв.м., розташованих на земельній ділянці площею 34 362,00 кв.м., що складаються з: 1) адміністративної будівлі (літера „А" площею 249,5 кв.м.); 2) медичної (літера Б, площею 64,6 кв.м.); 3) технічної служби (літера В, площею 322,7 кв.м.); 4) ангару (літера Г, площею 441,0 кв.м.); 5) складу (літера Д, площею 14,6 кв.м.); 6) боксу (літера Е, площею 433,9 кв.м.); 7) мостіння -І; 8) огородження № 1-5.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, не заборонених законом.

Цивільним кодексом України передбачено засади захисту права власності. Зокрема, статтею 387 ЦК України власнику надано право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Оскільки добросовісне набуття в розумінні статті 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна з незаконного володіння.

Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, передбаченого статтями 215, 216 ЦК України. У разі встановлення наявності речово-правових відносин, до таких відносин не застосовується зобов'язальний спосіб захисту. У зобов'язальних відносинах захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача. У випадку, якщо особа, яка вважає себе власником майна, не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб, то відповідно до статті 392 ЦК України права такої особи підлягають захисту шляхом пред'явлення позову про визнання права власності на належне цій особі майно.

Така правова позиція стосовно механізму відновлення порушеного майнового права неодноразово підтримувалася Верховним судом України. (постанови судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 4 грудня 2012 року у справі № 26/133, від 11 грудня 2012 року у справі № 56/68).

Крім того, правову позицію про те, що скасування підстав набуття права власності вказує на вибуття майна із власності особи поза її волею, що є підставою для його витребування із чужого незаконного володіння на підставі ст.388 Цивільного кодексу України, висловлено у Постанові Верховного Суду України від 12.02.2013р., якою частково задоволено заяву Генерального прокурора України про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 04.07.2012р. у справі №5019/1447/11 з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції статті 388 Цивільного кодексу України щодо права власника на витребування майна від добросовісного набувача.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України висловленої у Постанові по справі №5002-8/5447-2010 від 17.10.2011р. визначено, що ст. 388 ЦК України передбачено можливість витребування майна власником від добросовісного набувача, такі випадки обмежені та можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він його передав, поза їх волею.

У разі коли відчуження майна мало місце два і більше разів після недійсного (нікчемного) правочину, це майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного чи нікчемного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною 1 статті 388 ЦК України.

У такому випадку діюче законодавство не пов'язує можливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами щодо наявності у відчужувача за останнім у ланцюгу договорів договором, яким у даній справі є договір купівлі-продажу, укладений між ПП "Брік" (покупець) та ПП "Експрес" (продавець) 18.04.2007р., права відчужувати це майно.

За таких обставин, суд вважає за можливе витребування майна в порядку ст.388 ЦК України.

Щодо позовних вимог про визнання права власності на індивідуально визначене майно у вигляді нежитлових споруд з устаткуванням, загальною площею 1526,3 кв. м., вартістю 514 450,0 грн., розташованих на земельній ділянці площею 34 362,00 кв. м. вартістю 14 067 115,56 грн. за адресою м. Одеса, Овідіопольська дуга, 3, суд вважає, що вони також підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст.133 ГК України основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління.

Правовий режим права власності та організаційно-установчі повноваження власника, визначені у статтях 134, 135 ГК України, значно відрізняється від правового режиму права господарського відання, передбаченого статтею 136 зазначеного Кодексу.

Право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами (ч. 1 ст. 136 ГК України).

Крім цього, відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з вимогами статті 392 цього ж Кодексу власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За змістом вищезазначеної норми потреба в цьому заході захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або оспорюється ними (постанова Верховного Суду України від 04.04.2011 р. у справі № 25/208-08).

Як встановлено судом права державної власності на індивідуально визначене майно у вигляді нежитлових споруд з устаткуванням, загальною площею 1526,3 кв. м., вартістю 514 450,0 грн., розташованих на земельній ділянці площею 34 362,00 кв. м. вартістю 14 067 115,56 грн. за адресою м. Одеса, Овідіопольська дуга, 3, не визнається та оспорюється відповідачами.

Враховуючи всі вищевикладені обставини, господарський суд дійшов висновку щодо обґрунтованості та правомірності позовних вимог заступника прокурора Суворовського району м. Одеси, заявлених в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, у зв'язку з чим позов про визнання права власності на індивідуально визначене майно у вигляді нежитлових споруд з устаткуванням, загальною площею 1526,3 кв.м., розташованих на земельній ділянці площею 34 362,00 кв.м., за адресою: м. Одеса, Овідіопольська дуга, 3,що складаються з: 1) адміністративної будівлі (літера „А" площею 249,5 кв.м.); 2) медичної (літера Б, площею 64,6 кв.м.); 3) технічної служби (літера В, площею 322,7 кв.м.); 4) ангару (літера Г, площею 441,0 кв.м.); 5) складу (літера Д, площею 14,6 кв.м.); 6) боксу (літера Е, площею 433,9 кв.м.); 7) мостіння -І; 8) огородження № 1-5, та виселення ПП „Брікк" з названого майна та передання цього майна на користь Фонду державного майна України підлягає задоволенню.

Крім цього суд зазначає, що у постанові Вищого господарського суду України від 28.01.2013р., якою скасовані рішення Господарського суду Одеської області від 05.09.2011р. та постанова Одеського апеляційного господарського суду від 25.10.2011р. у справі №16-13-28/17-438-2011, а справа направлена на новий розгляд до господарського суду Одеської області, зазначено про передчасність висновків судів про незаконність придбання ПП „Брікк" спірного майна та про наявність підстав для витребування майна у добросовісного набувача з огляду на не дослідження документів, які б підтверджували право власності держави на спірне майно в особі ФДМ України, ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", ДП "Клінічний санаторій ім. Пирогова" або профспілок, зокрема свідоцтва на право власності, виписки із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, технічні паспорти на спірні нежитлові споруди, додатків до постанови Ради міністрів Української РСР від 23.04.1960р. № 606 „Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР", тощо.

За імперативними приписами ст.111-12 ГПК України вказівки, що містяться, у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи. Постанова касаційної інстанції не може містити вказівок про достовірність чи недостовірність того, чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, проте, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи.

На виконання вказівок ВГСУ, висловлених у Постанові Вищого господарського суду України від 28.01.2013р. у даній справі, судом було витребувано у сторін та досліджено докази щодо підстав передачі майна до статутного капіталу ЗАТ "Укрпрофоздоровниця". В процесі чого було встановлено, що передане майно є державною власністю, а передача його до статутного капіталу ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" відбулась всупереч мораторію, встановленому Постановою Верховної Ради Української РСР від 29.11.1990р. №506 "Про захист суверенних прав власності Української РСР".

Також, суд зазначає, що право власності на спірне майно у Держави виникло під час дії Цивільного кодексу Української РСР в редакції 1963р. (із відповідними змінами).

Статтею 86 Цивільного кодексу Української РСР визначено, що право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Право власності в Україні охороняється законом.

Держава забезпечує стабільність правовідносин власності. Власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна. Усі форми власності є рівноправними. Відносини власності регулюються Законом України "Про власність", цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

У відповідності до ст.34 Закону Української РСР (в редакції станом на 1991р.) загальнодержавну (республіканську) власність складають: майно, що забезпечує діяльність Верховної Ради Української РСР та утворюваних нею державних органів; майно Збройних Сил, органів державної безпеки, прикордонних і внутрішніх військ; оборонні об'єкти; єдина енергетична система; системи транспорту загального користування, зв'язку та інформації, що мають загальнодержавне (республіканське) значення; кошти республіканського бюджету; республіканський національний банк, інші державні республіканські банки та їх установи і створювані ними кредитні ресурси; республіканські резервні, страхові та інші фонди; майно вищих і середніх спеціальних навчальних закладів; майно державних підприємств; об'єкти соціально-культурної сфери або інше майно, що становить матеріальну основу суверенітету України і забезпечує її економічний та соціальний розвиток. У загальнодержавній (республіканській) власності може перебувати також інше майно, передане у власність Української РСР іншими державами, а також юридичними особами і громадянами.

Майно, що є державною власністю і закріплене за державною установою (організацією), яка перебуває на державному бюджеті, належить їй на праві оперативного управління. Державні установи (організації), що перебувають на державному бюджеті і можуть у випадках, передбачених законодавчими актами Української РСР, здійснювати господарську діяльність, мають право самостійно розпоряджатися доходами від такої діяльності і майном, придбаним за рахунок цих доходів. Державна установа (організація) відповідає за своїми зобов'язаннями коштами, що є в її розпорядженні. При недостатності у державної установи (організації) коштів відповідальність за її зобов'язаннями несе власник (ст.39 Закону Української РСР (в редакції станом на 1991р.).

За приписами ст.55 Закону Української РСР (в редакції станом на 1991р.) власник не може бути позбавлений права власності на своє майно, крім випадків, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами Української РСР. Вилучення майна у власника допускається при зверненні стягнення на це майно за зобов'язаннями власника у випадках і порядку, передбачених цим Законом, а також Цивільним і Цивільно-процесуальним кодексами Української РСР. За обставин надзвичайного характеру: у випадках стихійного лиха, аварій, епідемій, епізоотій майно в інтересах суспільства за рішенням органів державної влади може бути вилучено (реквізовано) у власника в порядку і на умовах, встановлених законодавчими актами Української РСР з виплатою йому вартості майна в обсязі, передбаченому пунктом 4 статті 48 цього Закону. У випадках, передбачених законодавчими актами Української РСР, допускається оплатне вилучення майна у власника за рішенням суду чи іншого компетентного органу (службової особи). Власникові виплачується вартість цього майна у порядку і розмірах, встановлених законодавчими актами Української РСР. У випадках, передбачених законодавчими актами Української РСР, майно може бути безоплатно вилучено (конфісковано) у власника за рішенням (вироком) суду, державного арбітражу чи іншого компетентного органу (службової особи) як санкція за вчинення правопорушення.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачами у встановленому чинним законодавством порядку не надано суду належних і припустимих доказів припинення права власності Держави на спірне майно при його передачі у користування Профспілкам, які в свою чергу безпідставно передали приналежне Державі майно акціонерному товариству лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця".

Крім того, судом не приймаються до уваги заперечення відповідачів: щодо введення спірного майна в експлуатацію та наявності права власності на спірне майно у Держави, оскільки в матеріалах справи наявний Акт №6 приймання-передачі основних фондів з "Курорттеплоенеерго", який на думку суду, свідчить про введення спірного нерухомого майна в експлуатацію; та щодо відсутності доказів виникнення права власності Держави на спірне нерухоме майно, оскільке це спростовується наявними матеріалами справи.

Ввимоги прокурора Суворовського району м. Одеси про визнання права власності на обладнання, задоволенню судом не підлягає, оскільки прокурором взагалі не визначено на яке саме обладнання він просить визнати право власності та не надано документів, що підтверджують право на це обладнання.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

Крім цього, судом встановлено неможливість задоволення позовних вимог заступника прокурора Суворовського району м. Одеси в частині витребування майна із чужого незаконного володіння шляхом виселення Приватного підприємства "Брікк" та передачі вищезазначеного майно у вигляді нежитлових споруд з устаткуванням для передачі у володіння та користування саме відповідача дочірнього підприємства „Клінічний санаторій ім. Пирогова" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця", оскільки приписами ст.388 ЦК України передбачено можливість витребування майна від добросовісного набувача саме на користь власника.

Враховуючи вищезазначені норми матеріального права та наявні в матеріалах справи документи, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

За приписами п.2.2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна (в тому числі в зв'язку з вимогами, заснованими на приписах частини п'ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо) визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом пункту 3 частини другої статті 54 і статті 55 ГПК такий обов'язок покладається на позивача (в тому числі і в тих випадках, коли правові наслідки у вигляді повернення майна застосовуються з ініціативи господарського суду, наприклад, при визнанні договору недійсним - пункт 1 статті 83 ГПК). На виняток з цього правила лише у випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею (частина третя статті 55 ГПК); з цією метою суд вправі витребувати додаткові документи і матеріали як в учасників даного судового процесу, так і в інших підприємств та організацій (стаття 38, пункт 4 статті 65 ГПК), а в разі необхідності призначити відповідну судову експертизу (проведення експертної оцінки майна), у випадку ж відмови позивача від здійснення оплати такої експертизи - залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК.

Балансова вартість майна згідно звіту незалежної оцінки складає 514 450,00 грн.

Відповідно до приписів ст. 44, 49 ГПК України слід стягнути з відповідачів на користь Державного бюджету України витрати судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме 11 436 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 32,33,44,49,75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги заступника прокурора Суворовського району м. Одеси задовольнити частково.

2. Визнати за Державою в особі Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/9, код ЄДРЮОФОП 00032945) право власності на індивідуально визначене майно у вигляді нежитлових споруд з устаткуванням, загальною площею 1526,3 кв. м., вартістю 514 450,0 грн., розташованих на земельній ділянці площею 34 362,00 кв. м. вартістю 14 067 115,56 грн. за адресою м. Одеса, Овідіопольська дуга, 3, що складаються з: адміністративної будівлі(літера А); медичної (літера Б), технічної служби (літера В); ангару (літера Г); складу (літера Д); боксу (літера Е); мостіння № 7; огорожі № 8.

3. Витребувати майно із чужого незаконного володіння шляхом виселення Приватного підприємства "Брікк" (65085, м. Одеса, Овідіопольська дуга, 3, код ЄДРПОУ 33311114) з нежитлових споруд з устаткуванням, які розташовані за адресою: м. Одеса, Овідіопольська дуга, 3, загальною площею 1526,3 кв. м., вартістю 514 450,0 грн., розташованих на земельній ділянці 34 362,00 кв. м. вартістю 14 067 115,56 грн. що складаються з: 1) адміністративної будівлі (літера «А», площею 249,5 кв.м.); 2) медичної (літера Б, площею 64,6 кв. м.), 3) технічної служби (літера В, площею 322,7 кв. м.); 4) ангару (літера Г, площею 441,0 кв. м.); 5) складу (літера Д, площею 14,6 кв. м.); 6) боксу (літера Е, площею 433,9 кв. м.); 7) мостіння - І; 8) огородження № 1-5 та передати вищезазначене майно у вигляді нежитлових споруд з устаткуванням на користь Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/9, код ЄДРЮОФОП 00032945).

4. Стягнути з приватного підприємства „Брікк" (65085, м. Одеса, Овідіопольська дуга, 3, код ЄДРПОУ 33311114) на користь Державного бюджету України (р/р 31210206783008 отримувач ГУ ДКСУ в Одеській області код ЄДРПОУ 37607526 банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області МФО 828011 код класифікації: 22030001) 3 812 (три тисячі вісімсот дванадцять) грн. 00 коп. судового збору.

5. Стягнути з Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця" (01019, м. Київ, вул.Шота Руставелі, 39/41, код ЄДРЮОФОП 02583780) на користь Державного бюджету України (р/р 31210206783008 отримувач ГУ ДКСУ в Одеській області код ЄДРПОУ 37607526 банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області МФО 828011 код класифікації: 22030001) 3 812 (три тисячі вісімсот дванадцять) грн. 00 коп. судового збору.

7. Стягнути з Дочірнього підприємства „Клінічний санаторій ім. Пирогова" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця" (65013, м. Одеса, Овідіопольська дуга, 3, код ЄДРЮОФОП 33311114) на користь Державного бюджету України (р/р 31210206783008 отримувач ГУ ДКСУ в Одеській області код ЄДРПОУ 37607526 банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області МФО 828011 код класифікації: 22030001) 3 812 (три тисячі вісімсот дванадцять) грн. 00 коп. судового збору.

8. В іншій частині позову - відмовити.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України

Повний текст рішення складено 25.11.2013р.

Головуючий суддя Цісельський О.В.

Суддя Меденцев П.А.

Суддя Зайцев Ю.О.