Рішення № 35553374, 20.11.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" листопада 2013 р.Справа № 916/1415/13

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС МОТОРС"

до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про визнання недійсним договору позики

та

За позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС МОТОРС"

про стягнення 300 000 грн.

Суддя Цісельський О.В.

За участю представників сторін:

Від ТОВ "СЕРВІС МОТОРС": Шейк-Сейкін О.М., довіреність від 28.10.2013р.

Від ФОП ОСОБА_1: ОСОБА_3, довіреність від 22.07.2013р.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС МОТОРС", звернувся до господарського суду Одеської області із позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, в якому просить: визнати договір позики (розписку), укладений між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "СЕРВІС МОТОРС" - недійсним;

СУТЬ СПОРУ: Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_1, звернувся до господарського суду Одеської області із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС МОТОРС" про стягнення 300 000,00 грн. боргу.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.06.2013р. позовну заяву (вх.№2176/13) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №916/1415/13 та призначено до розгляду в засіданні суду.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.07.2013р. справу №5017/2895/2012 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС МОТОРС" про стягнення 300 000 грн. прийнято суддею господарського суду Одеської області до свого провадження.

Письмове клопотання ФОП ОСОБА_1 від 23.07.2013р. (вх.№22354/13) про об'єднання справ №916/1415/13 та 5017/2895/2012 в одне провадження судом задоволено, у зв'язку з чим справи №916/1415/13 та 5017/2895/2012 об'єднані в одне провадження, об'єднаній справі присвоєно №916/1415/13.

Заява ТОВ "СЕРВІС МОТОРС" від 24.07.2013р. (вх.№22532/13) про зупинення провадження у справі судом не задоволена, з підстав її необґрунтованості.

Заява ТОВ "СЕРВІС МОТОРС" від 29.07.2013р. (вх.№22928/13) про призначення технічно-почеркознавчої експертизи судом задоволено, у зв'язку з чим, ухвалами суду від 02.08.2013р. було зупинено провадження у справі та призначено проведення судової комплексної почеркознавчої експертизи, на вирішення якої поставлено наступні питання: чи виконаний підпис на листі ТОВ "СЕРВІС МОТОРС" від 01.07.2010р. на адресу ФОП ОСОБА_1 колишнім директором ТОВ "СЕРВІС МОТОРС" ОСОБА_4 або іншою особою? Чи виконаний підпис на розписці наданій директором ТОВ "СЕРВІС МОТОРС" 05.07.2010р. ФОП ОСОБА_1 колишнім директором ТОВ "СЕРВІС МОТОРС" ОСОБА_4 або іншою особою? Чи виготовлена розписка ТОВ "СЕРВІС МОТОРС" від 05.07.2010р. шляхом монтажу друкованого тексту підписів, відтиску печатки за допомогою комп'ютерної або копіювально-розмножувальної техніки? Чи виготовлений лист ТОВ "СЕРВІС МОТОРС" від 01.07.2010р. шляхом монтажу друкованого тексту та підписів відтиску печатки за допомогою комп'ютерної або копіювально-розмножувальної техніки? У якій послідовності виконувалися друкований текст, підпис від імені ОСОБА_4, відтиск печатки ТОВ "СЕРВІС МОТОРС" на розписці наданій директором ТОВ "СЕРВІС МОТОРС" 05.07.2010р. ФОП ОСОБА_1? У якій послідовності виконувалися друкований текст, підпис від імені ОСОБА_4, відтиск печатки ТОВ "СЕРВІС МОТОРС" на листі ТОВ "СЕРВІС МОТОРС" на адресу ФОП ОСОБА_1 від 01.07.2010р.?

Письмове клопотання позивача про продовження строку розгляду справи від 29.07.2013р. (вх.№23058/13) судом задоволено, у зв'язку з чим розгляд справи було продовжено до 14.08.2013р.

01.10.2013р. на адресу господарського суду Одеської області надійшов лист ТОВ "СЕРВІС МОТОРС" (вх.№29276/13) відповідно до якого останнє відмовилось від проведення експертизи, у зв'язку з чим суд звернувся до Одеського НДІСЕ з відповідним листом.

07.11.2013р. на адресу господарського суду Одеської області надійшли матеріали справи №916/1415/13 та повідомлення Одеського НДІСЕ (вх.№33950/13) про залишення судово-почеркознавчої експертизи без виконання, у зв'язку з чим 11.11.2013р. провадження у справі було поновлено.

Заява ФОП ОСОБА_1 про забезпечення позову від 23.08.2013р. (вх.№25916/13) судом не задоволено з підстав її необґрунтованості та недоведеності.

Представник ТОВ "СЕРВІС МОТОРС" заявлені позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі, позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 не визначає та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі, з підстав викладених у письмових поясненнях від 29.07.2013р. (вх.№22926/13).

Представник ФОП ОСОБА_1 заявлені позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі, позовні вимоги ТОВ "СЕРВІС МОТОРС" не визнає та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

Справа розглядається в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані позивачем докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

01 липня 2010р. директор ТОВ "СЕРВІС МОТОРС" звернувся з листом до ФОП ОСОБА_1 з проханням надати безвідсоткову позику в сумі 300 000,00 грн.

05 липня 2010р. між фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС МОТОРС" було укладено договір позики, згідно умов якого ФОП ОСОБА_1 передав, а ТОВ "СЕРВІС МОТОРС" отримало безвідсоткову позику в сумі 300 000,00 грн.

Безвідсоткова позика була надана для поповнення оборотних коштів ТОВ "СЕРВІС МОТОРС", яке в свою чергу зобов'язалось повернути отримані грошові кошти в сумі 300 000,00 грн. в строк до 05.07.2012р.

В обґрунтування заявленого позову ТОВ "СЕРВІС МОТОРС" зазначає, що оспорюваний договір позики має бути визнаний судом недійсним, у зв'язку з тим, що не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, оскільки ТОВ "СЕРВІС МОТОРС" як позичальник ніяких коштів не від ФОП ОСОБА_1 не отримував, останній будь-яких коштів ТОВ "СЕРВІС МОТОРС" як юридичній особі не передавав.

В доведення заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що, згідно виписки з розрахункового рахунку ТОВ "СЕРВІС МОТОРС" за період з 01.07.2010р. по 31.07.2010р. на розрахунковий рахунок товариства від ФОП ОСОБА_1 грошові кошти безготівковим шляхом не надходили.

Із змісту позову ФОП ОСОБА_1 вбачається, що безпідставна відмова ТОВ "СЕРВІС МОТОРС" від повернення суми позики в сумі 300 000,00 грн. і стало підставкою для ФОП ОСОБА_1 звернутись до суду із даним позовом.

ТОВ "СЕРВІС МОТОРС", вважаючи, що укладений договір позики не був спрямований на реальне настання правових наслідків, тому має бути визнаний судом недійсним,що і стало підставою для звернення ТОВ "СЕРВІС МОТОРС" з відповідним позовом до господарського суду Одеської області.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ч.1 ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Стаття 13 ЦК України встановлює, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Стаття 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до приписів ст. 16. ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Щодо позову ТОВ "СЕРВІС МОТОРС" суд зазначає наступне:

Як встановлено судом, підставою для звернення ТОВ "СЕРВІС МОТОРС" до господарського суду Одеської області стало те, що на його думку, договір позики, укладений між сторонами має бути визнаний судом недійсним, оскільки договір не був направлений на реальне настання правових наслідків, та з підстав того, що ТОВ "СЕРВІС МОТОРС" від ФОП ОСОБА_1 жодної позики не отримувало.

З цього приводу суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Згідно зі ст. 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Відповідно до ст. 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду. Юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії). Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Стаття 92 ЦК України визначає, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Як встановлено судом з матеріалів справи, а саме з п.10. статуту ТОВ "СЕРВІС МОТОРС", керівництво поточною діяльністю Товариства здійснює директор (генеральний директор), що призначається Зборами Учасниками.

Із змісту статуту ТОВ "СЕРВІС МОТОРС" судом встановлено, що директор від імені Товариства укладає договори, що стосуються діяльності Товариства контролює і відповідає за фінансовий стан Товариства, фінансові операції.

Відповідно до приписів ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов'язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов'язку щодо першої сторони. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Згідно ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже враховуючи вищенаведене, суд вважає за доцільне звернути увагу на наступне.

Приписами статті 203 Цивільного кодексу України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до п.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до п.1 ст.181 ГК України (далі -ГК України) господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладання господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу.

Зазначене цілком кореспондується зі ст. 207 ГК України, відповідно до якої господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Отже, відповідність змісту правочину Цивільному та Господарському кодексам України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства є однією з необхідних умов визнання останнього дійсним, натомість його суперечність зазначеним вимогам і є підставою для визнання такого договору недійсним.

Загальні способи захисту права власності визначені частиною другою статті 16 ЦК України та ч.2 ст. 20 ГК України, серед яких, зокрема, передбачено визнання правочину недійсним та зобов'язання вчинити певні дії .

Приписи п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 6.11.2009р. №9 передбачають, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Отже, в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (абз. 3 п. 1 роз'яснень Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" №02-5/111 від 12.03.99).

За положеннями абз.5 п.5 Постанови Пленуму ВСУ "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 6.11.2009р. №9 відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Дана позиція також викладена ВАСУ у Роз'ясненні "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" №02-5/111 від 12.03.99р.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковими, тому обов'язком позивача, відповідно до ст. 33 ГПК України є доведення/підтвердження/ в установленому законом порядку наявності факту порушення або оспорювання його прав та інтересів.

Одночасно, суд, перевіривши доводи та докази, якими ТОВ "СЕРВІС МОТОРС" обґрунтовує свої вимоги, дійшов висновку про відсутність підстав для правового захисту його інтересів в межах даного спору, з огляду на заявлені позовні вимоги, які ґрунтуються на тому, що на підставі укладеного директором ТОВ "СЕРВІС МОТОРС" договору позики грошові кошти від ФОП ОСОБА_1 не надходили, оскільки згідно витягу з касової книги за період з 01.07.2010р. по 31.07.2010р. від ФОП ОСОБА_1 надійшли грошові кошти в розмірі 1000,00 грн. в якості орендної плати, будь-яких інших платежів від ФОП ОСОБА_1 в цей період не надходили.

Отже, судом встановлено отримання суми грошових коштів директором ТОВ "СЕРВІС МОТОРС" від ФОП ОСОБА_1, про що свідчить підпис колишнього директора ОСОБА_4 та відбиток печатки товариства на розписці.

При цьому, слід відмітити, що неоприбудкованість отриманих грошових коштів колишнім директором ТОВ "СЕРВІС МОТОРС" ОСОБА_4, що діяв від імені товариства, підпадає під кримінальну відповідальність, тобто під ознаки вчинення зловмисних кримінально карних діянь, проте як судом встановлено - ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується наявним в матеріалах справи свідоцтвом Серії НОМЕР_2 від 14.12.2010р.

Таким чином, судом встановлено не обґрунтованість, недоведеність заявлених ТОВ "СЕРВІС МОТОРС" позовних вимог щодо наявності порушених прав та охоронюваних законом інтересів спірним договором, що є підставою для суду відмовити ТОВ "СЕРВІС МОТОРС" у задоволенні заявлених позовних вимог у повній мірі.

Щодо позовної заяви ФОП ОСОБА_1 суд зазначає наступне:

Стаття 1046 ЦК України визначає, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч. 2 ст. 1047 Цивільного кодексу України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Статтею 1049 ЦК України передбачено обов'язок позичальника повернути позику, зокрема позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Із змісту ст.1050 ЦК України вбачаються наслідки порушення договору позичальником, зокрема якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини. (ст.1051 ЦК України).

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається з розрахунку заборгованості приведеного ФОП ОСОБА_1 в позовній заяві та не спростованого ТОВ "СЕРВІС МОТОРС", останнім в порушення вищезазначених приписів договору позики та чинного законодавства України - зобов'язання щодо повернення отриманої позики в сумі 300 000,00 грн., не виконані, внаслідок чого за ТОВ "СЕРВІС МОТОРС" утворилась заборгованість, яка позивачем зазначена в розмірі - 300 00,00 грн., у зв'язку з чим стягненню з ТОВ "СЕРВІС МОТОРС" на користь ФОП ОСОБА_1 підлягає сума заборгованості, встановлена судом в розмірі 300 000,00 грн.

З огляду на вищезазначені матеріали справи та проаналізовані положення чинного законодавства України, суд, вбачає доведеними та обґрунтованими заявлені позовні вимоги ФОП ОСОБА_1, у зв'язку з чим стягненню з товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС МОТОРС" на користь ФОП ОСОБА_1 підлягає сума заборгованості за договором позики, встановлена судом в розмірі 300 000,00 грн.

Крім цього суд зазначає, що у постанові Вищого господарського суду України від 20.06.2013р., якою скасовані рішення господарського суду Одеської області від 26.11.2012р. та постанова Одеського апеляційного господарського суду від 23.04.2013р. у справі №5017/2895/2012, а справа направлена на новий розгляд до господарського суду Одеської області, зазначено те, що судами господарським судом Одеської області та Одеським апеляційним господарським судом достеменно не встановлено не надано належної правової оцінки, в порушення приписів ст.ст.32-34, 43 ГПК України обставинам исправи та доказам на які посилається відповідач.

За імперативними приписами ст.111-12 ГПК України вказівки, що містяться, у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи. Постанова касаційної інстанції не може містити вказівок про достовірність чи недостовірність того, чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, проте, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи.

На виконання вказівок ВГСУ, висловлених у Постанові Вищого господарського суду України від 20.06.2013р. у даній справі, судом було досліджено докази на які посилається ТОВ "СЕРВІС МОТОРС" щодо неотримання від ФОП ОСОБА_1 позики в розмірі 300 000,00 грн. В процесі чого було встановлено, що відповідно до ч.ч.2, 3 ст.1087 Цивільного кодексу України, розрахунки між юридичними особами, а також розрахунки за участю фізичних осіб, пов'язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, провадяться в безготівковій формі. Розрахунки між цими особами можуть провадитися також готівкою, якщо інше не встановлено законом.

Граничні суми розрахунків готівкою для фізичних та юридичних осіб, а також для фізичних осіб - підприємців відповідно до цієї статті встановлюються Національним банком України.

Відповідно до п.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637, Підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.

Гранична сума готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами встановлюється відповідною постановою Правління Національного банку України. Платежі понад зазначену граничну суму проводяться виключно в безготівковій формі. Кількість підприємств (підприємців), з якими здійснюються розрахунки, протягом дня не обмежується.

Уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Відповідно п.п. 4.2 п.4 наведеного Положення 4.2. Усі надходження і видачу готівки в національній валюті підприємства відображають у касовій книзі (додаток 5).

Кожне підприємство (юридична особа), що має касу, веде одну касову книгу для обліку операцій з готівкою в національній валюті (без урахування кас відокремлених підрозділів).

Предметом даного договору є надання позивачем відповідачу позики для поповнення оборотних коштів ТОВ "СЕРВІС МОТОРС", а матеріалами справи встановлено, що сума позики останнім була отримана, про що свідчить печатка ТОВ "СЕРВІС МОТОРС" та підпис директора на розписці, а неоприбудкованість отриманих грошових коштів директором ТОВ "СЕРВІС МОТОРС" ОСОБА_4, що діяв від імені товариства, підпадає під кримінальну відповідальність, тобто під ознаки вчинення зловмисних кримінально карних діянь.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ТОВ "СЕРВІС МОТОРС" не обґрунтовані, не законні, спростовуються матеріалами справи, а тому задоволенню не підлягають, позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 підлягають судом задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до приписів ст. 44, 49 ГПК України слід стягнути з ТОВ "СЕРВІС МОТОРС" на користь ФОП ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме 6 000,00 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 32, 44-49, 33, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволені позову товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС МОТОРС" - відмовити повністю.

2. Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС МОТОРС" (68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Болградське шосе, буд.8-А, код ЄДРЮОФОП 24539784) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 300 000 (триста тисяч) грн. 00 коп. боргу, 6 000 (шість тисяч) грн. 00 коп. судового збору.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України

Повний текст рішення складено 25.11.2013р.

Суддя Цісельський О.В.