Постанова № 35552837, 14.10.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 жовтня 2013 року 14:50 № 2а-1276/11/2670 (вх. 8683)

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

при секретарі Пасічнюк С.В.,

за участю сторін:

представників позивача - Бершадська І.М., Кудіна З.П.,

представника відповідача 1 - Муха С.І.,

представника відповідача 2 - Цюрупа Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників, Державної податкової служби у м. Києві про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

З позовом до суду звернулось публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (далі - позивач. ПАТ «Державний ощадбанк України») до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби (далі - відповідач 1), Державної податкової служби у м. Києві (далі - відповідач 2), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 24.10.2007 року №13/1-11/03, просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 21.03.2006 року №0000052320/1 та скасувати рішення Державної податкової адміністрації у м. Києві від 29.05.2006 року №1308/10/25-114 про залишення скарги без розгляду.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.06.2011 року у даній справі в задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» відмовлено повністю.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.06.2011 року закрито провадження в частині оскарження рішення ДПА у м. Києві про залишення скарги без розгляду від 29.05.2006 року №1308/10/25-114. Вказана ухвала не оскаржувалась та набрала законної сили.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.08.2012 року апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.06.2011року - без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.05.2013 року касаційну скаргу позивача задоволено частково, рішення судів попередніх інстанцій скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.06.2013 року прийнято справу №2а-1276/11/2670 до провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачами у порушення норм податкового законодавства України, прийняті протиправні рішення, якими позивачу неправомірно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток і застосовані штрафні (фінансові) санкції, що призвело до порушення його прав та законних інтересів.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю та просили позов задовольнити.

В судовому засіданні 23.08.2013 року судом за згодою позивача допущено заміну неналежного відповідача на належного - Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків (далі - відповідач 1, Центральний офіс).

Представники відповідачів 1 та 2 проти позову заперечували, вважаючи оскаржувані рішення законними та обґрунтованими, винесеними на підставі та на виконання норм податкового законодавства за результатами перевірки позивача та просили суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їхніх представників, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.

Відповідачем 1 проведено комплексну планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2003 року по 30.06.2005 року та вимог валютного законодавства за період з 01.01.2003 року по 30.06.2005 року за результатами якої складено акт від 16.12.2005 року №721/23-2/00032129.

За результатами перевірки відповідачем 1 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001202302/0 від 28.12.2005 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 11 876 995,20 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 15 096 314,58 грн.

Позивачем в адміністративному порядку оскаржено податкове повідомлення-рішення №0001202302/0 від 28.12.2005 року.

За результатами розгляду скарги відповідачем 1 прийнято рішення № 2824/10/23-210 від 16.03.2006 року, яким зазначене податкове повідомлення-рішення частково скасовано в частині донарахування податку на прибуток в сумі 7 942 556,16 грн. штрафних (фінансових) санкцій та винесено нове податкове повідомлення-рішення №0000052320/1 від 21.03.2006 року, яким визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) в розмірі 11 070 378,98 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 3 934 439,04 грн., штрафні (фінансові) санкції - в сумі 7 135 939,94 грн.

Податкове повідомлення-рішення від 21.03.2006 року №0000052320/1 оскаржене позивачем в адміністративному порядку до Державної податкової адміністрації у м. Києві, яка рішенням від 29.05.2006 року № 1308/10/25-114 залишила скаргу позивача без розгляду, а податкове повідомлення-рішення - без змін.

Позивач не погоджується з рішеннями, прийнятими податковими органами, вважає, що вони прийняті з порушенням положень податкового законодавства та підлягають скасуванню в судовому порядку.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, перевіркою встановлено порушення Львівським міським відділенням № 6319 ВАТ «Ощадбанк» пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4, пп. 11.3.6 п. 11.3 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме заниження валового доходу за період з 01.01.2003 року по 30.06.2005 року на суму 88 842,02 грн., оскільки банківська установа після закінчення терміну дії кредитних угод № 208 від 14.07.1997 року з ТОВ «Гамі», № 1 від 18.04.2000 року з Колективним сільськогосподарським підприємством ТОВ «Вірма», та № 16-86 від 28.10.1997 з ТОВ «Транс-Лізинг» до моменту повного погашення боржниками простроченої заборгованості за цими кредитними угодами не нараховувала процентні доходи за користування наданими кредитами за період з 01.01.2003 року по 30.06.2005 року.

Нарахування відсотків по кредитній угоді № 208 від 14.07.1997 року з ТОВ «Гамі» за період з 01.01.2003 року по 30.06.2005 року банківською установою не здійснювалось.

У відповідності до п.п. 1 п. 1 кредитної угоди № 208 від 14.07.1997 року банк відкриває ТОВ «Гамі» кредитну лінію в сумі 200 000 грн. із сплатою 35% річних терміном до 14.07.2000 року. Згідно додаткової угоди від 02.01.2001 року встановлено процентну ставку зі сплатою 5% річних.

В забезпечення своєчасного повернення отриманої позики ТОВ «Гамі» передало у заставу Львівському міському відділенню № 6319 позивача основні засоби, згідно договору застави від 14.07.1997 року та договору застави від 18.08.1998 року.

Згідно пояснення, наданого листом від 24.11.2005 року №4610 Львівським міським відділенням №6319 ВАТ «Державний ощадний банк України», нарахування відсотків по ТОВ «Гамі» в зв'язку з поданням 21.08.2001 року заяви до Господарського суду Львівської області про звернення стягнення на заставлене майно не здійснювалось.

Однак, відповідно до п. 1 рішення Господарського суду Львівської області від 03.09.2001 року, за позовом прокурора Галицького району м. Львова в інтересах держави в особі ВАТ «Державний ощадний банк» в особі Львівського міського відділення №6319, вирішено стягнути з ТОВ «Гамі» основну суму кредиту та нараховані відсотки за користування кредитом.

Нарахування відсотків по кредитній угоді № 1 від 18.04.2000 року з Колективним сільськогосподарським підприємством ТОВ «Бірма» за період з 01.01.2003 року по 30.06.2005 року банківською установою не здійснювалось.

У відповідності до п.п. 1 п. 1 кредитної угоди № 1 від 18.04.2000 року банк надав кредит Колективному сільськогосподарському підприємству ТОВ «Бірма» в сумі 30 000 грн. зі сплатою 31% річних терміном до 18.04.2001 року.

Згідно пояснення, наданого листом від 24.11.2005 року №4610, Львівським міським відділенням №6319 ВАТ «Державний ощадний банк України», нарахування відсотків по ТОВ «Бірма» не здійснювалось у зв'язку з поданням 03.09.2001 року заяви до Господарського суду Львівської області про звернення стягнення на заставлене майно.

Однак, відповідно до пункту 3 рішення Господарського суду Львівської області від 01.10.2001 року, за позовом прокурора міста в інтересах держави в особі ВАТ «Державний ощаднийбанк» в особі Львівського міського відділення №6319, вирішено стягнути з КСП ТОВ «Бірма» основну суму кредиту та нараховані відсотки за користування кредитом.

В забезпечення своєчасного повернення отриманої позики КСГП ТОВ «Бірма» передало у заставу Львівському міському відділенню №6319 банку основні фонди, згідно договору застави №1 від 18.04.2000 року (який не є нотаріально засвідченим).

Вчинення виконавчого напису про звернення до примусового стягнення заборгованості не здійснювалось.

Однак, у разі несвоєчасного повернення кредиту позичальником банк має всі підстави для подальшого нарахування відсотків за користування кредитом після закінчення терміну дії кредитного договору.

Станом на 01.01.2003 року, згідно даних особового рахунку 20774 «Прострочена заборгованість за кредитами в інвестиційну діяльність, які надані суб'єктам господарської діяльності» залишок по непогашеній основній сумі кредиту склав 6558,24 грн. Дана заборгованість погашена протягом 2003 року.

Кредитні відносини регламентуються низкою законодавчих актів України, зокрема, абз. 8 ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 року № 2121-Ш (зі змінами та доповненнями) визначено, що надання безпроцентних кредитів забороняється, за винятком передбачених законом випадків.

Пунктом 2 ст. 345 Господарського кодексу України визначено, що кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Таким чином, виходячи із вищевикладеного, платою за кредит є проценти за умовами кредитного договору.

З метою відображення в податковому обліку нарахованих відсотків за користування кредитом застосовуються норми п.п. 11.3.6 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого датою збільшення валових доходів кредитора від здійснення кредитно-депозитних операцій є нарахування процентів (комісійних) у строки, визначені кредитним (депозитним) договором.

У разі, коли дебітор затримує сплату процентів (комісійних), кредитор має право застосувати механізм врегулювання сумнівної (безнадійної) заборгованості, визначеної пунктом 12.1 ст. 12 цього Закону. При цьому метод нарахувань для визначення податкових зобов'язань кредитора за таким кредитом (депозитом) не застосовується до повного погашення дебітором заборгованості або списання боргу або його частини на збитки кредитора у порядку, встановленому цим Законом.

Вчинення виконавчого напису про звернення до примусового стягнення заборгованості не здійснювалось.

Таким чином, у разі несвоєчасного повернення кредиту позичальником банк має всі підстави для подальшого нарахування відсотків за користування кредитом після закінчення дії кредитного договору.

Нарахування відсотків по консорціумному кредиту № 16-86 від 28.10.1997 року по ТОВ «Транс-Лізинг», який надавався Львівським обласним управлінням ВАТ «Державний ощадний банк України» до утворення філії - Львівське міське відділення №6319, за період з 01.01.2003 року по 30.06.2005 року банківською установою не здійснювалось.

У відповідності до п.п. 1 п. 1 кредитної угоди № 16-86 від 28.10.1997 року банк надає кредит ТОВ «Транс-Лізинг» в сумі 497 767,80 грн. зі сплатою 26 % річних терміном до 31.10.2002 року. Згідно додаткової угоди від 31.10.2002 року пролонгується дія кредитного договору № 16-86 від 23.10.1997 року терміном на 3 місяці до 31 січня 2003 року, зі сплатою 27 % річних.

Згідно пояснення, наданого листом від 24.11.2005 року №4610 Львівським міським відділенням №6319 ВАТ «Державний ощадний банк України», нарахування відсотків по ТОВ «Транс-Лізинг» не здійснювалось у зв'язку з прийняттям рішення Арбітражного суду Львівської області, де позивачем виступало Львівське обласне управління ВАТ «Ощадний банк України».

В забезпечення своєчасного повернення отриманої позики ТОВ «Транс-Лізинг» передало у заставу Львівському обласному управлінню банку транспортні засоби, згідно договору застави від 17.04.1998 року та договору застави від 25.07.2001 року.

Вчинення виконавчого напису про звернення до примусового стягнення заборгованості не здійснювалось.

Однак, у разі несвоєчасного повернення кредиту позичальником банк має всі підстави для подальшого нарахування відсотків за користування кредитом після закінчення терміну дії кредитного договору.

Таким чином, за результатами перевірки податковим органом встановлено заниження валового доходу у вигляді нарахованих відсотків по кредитній угоді №16-86 від 28.10.1997 року укладеній з ТОВ «Транс-Лізинг» у сумі 11618,70 грн.

Відповідно пп. 1.11.1 п. 1.11 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення правовідносин) фінансовий кредит - кошти, які надаються банком-резидентом або нерезидентом, кваліфікованим як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами, які мають статус небанківських фінансових установ, згідно з відповідним законодавством, а також іноземними урядами або його офіційними агентствами чи міжнародними фінансовими організаціями та іншими кредиторами-нерезидентами у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк, для цільового використання та під процент. Правила надання фінансових кредитів встановлюються Національним банком України (стосовно банківських кредитів), а також Кабінетом Міністрів України (стосовно небанківських фінансових організацій) відповідно до законодавства.

Згідно з п.1.10 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», проценти - дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора у вигляді плати за використання залучених на визначений строк коштів або майна. До процентів, зокрема, включається платіж за використання коштів, отриманих у кредит.

Відповідно до пп.4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - до валових доходів включаються доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій з надання фінансових послуг, торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобов'язаннями та вимогами.

Абзацом 1 пп. 11.3.6 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що датою збільшення валових доходів кредитора від здійснення кредитно-депозитних операцій є дата нарахування процентів (комісійних) у строки, визначені кредитним (депозитним) договором.

Отже, наведені вище кредитні договори укладені позивачем з позичальниками є фінансовим кредитом, а проценти, визначені цими договорами підпадають під визначення процентів в розумінні Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» і повинні включатися до валових доходів датою їх нарахування, на виконання вимог пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 та абз. 1 пп. 11.3.6 п. 11.3 ст. 11 вказаного Закону.

Оскільки позичальниками кредити не були повернуті в строки, визначені кредитними договорами, тобто не виконано умов, передбачених цими договорами, то зобов'язання по даним договорам не припиняються, а проценти, як плата за користування кредитом, нараховуються та сплачуються відповідно до умов цього кредитного договору.

Відповідно до ст. 161 Цивільного кодексу України, що діяв на момент надання позивачем наведених вище кредитів, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок, зокрема, закону чи договору.

Згідно із ст. 216 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Таким слід вважати виконання з додержанням визначених законодавством чи договором певних умов, якими щодо кредитних договорів є, зокрема, повернення, строковість та платність (пункт 9 Положення Національного банку України про кредитування, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.09.1995 року № 246). Якщо таких умов або хоча б однієї з них не додержано, то сам лише факт закінчення строку, на який було надано кредит, не може розцінюватись як підстава для припинення нарахування і сплати відсотків за користування кредитом, оскільки такі відсотки за своїм характером є платою і підлягають стягненню за весь час користування кредитом з урахуванням загального строку позовної давності (ст. 71 Цивільного кодексу України).

З урахуванням викладеного, у разі несвоєчасного повернення кредиту позичальником банк має всі підстави для подальшого нарахування відсотків за користування кредитом після закінчення терміну дії кредитного договору, а тому позивач не повинен був припиняти нарахування відсотків по кредитним угодам, укладеним із вказаними позичальниками з моменту звернення до суду з вище зазначеними позовами.

Також, перевіркою встановлено, що Одеським обласним управлінням ВАТ «Ощадбанк» та Алуштинським відділенням № 4559 ВАТ «Ощадбанк» допущене порушення пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в частині заниження об'єкту оподаткування внаслідок неправомірного віднесення до складу валових витрат тих витрат, що не підтверджені розрахунковими, платіжними та іншими документами, на суму 15 300 грн. та 15 512,50 грн. Крім того, витрати Алуштинським відділенням № 4559 ВАТ «Ощадбанк» віднесено до валових витрат іншого платника податку Кримського республіканського управління ВАТ «Ощадбанк».

Судом встановлено, що Одеське обласне управління ВАТ "Ощадбанк" є платником податку на додану вартість та здійснює операції з розрахунково-касового обслуговування.

Під час перевірки податковим органом встановлено відсутність податкових накладних по періодам згідно даних рахунку: 1 квартал 2003 року - 1,2 тис. грн.; 2 квартал 2003 року - 0,4 тис. грн.; 3 квартал 2003 року - 0,4 тис. грн.; 4 квартал 2003 року - 0,4 тис. грн.; 1 квартал 2004 року - 0,7 тис. грн.; 2 квартал 2004 року - 0,7 тис. грн.; 3 квартал 2004 року - 0,9 тис. грн.; 4 квартал 2004 року - 9,6 тис. грн.; 1 квартал 2005 року - 0,5 тис. грн.; 2 квартал 2005 року - 0,5 тис. грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ.

Включення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі витрат на придбання товарів (робіт, послуг), які відносяться до складу валових витрат.

Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а саме відсутні податкові накладні.

Згідно з пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними та пп. 7.4.2 п.7.4 ст. 7 суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, відносяться відповідно до складу валових витрат виробництва (обігу) та на збільшення вартості основних фондів і нематеріальних активів і до податкового кредиту не включаються.

Таким чином, суд вважає висновки відповідача щодо здійснення Одеським обласним управлінням ВАТ «Ощадбанк» витрат на придбання послуг, призначених для використання у власній господарській діяльності платника податку не підтверджених первинними документами обґрунтованими.

Що ж стосується Алуштинського відділення № 4559 ВАТ «Ощадбанк», то з матеріалів справи вбачається, що дане відділення є філією Кримського республіканського управлінням ВАТ «Ощадбанк», яке являючись головним Кримським управлінням, є окремим платником податків.

Алуштинським відділенням № 4559 ВАТ «Ощадбанк» допущене порушення пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в частині заниження об'єкту оподаткування внаслідок неправомірного віднесення до складу валових витрат тих витрат, що не підтверджені розрахунковими, платіжними та іншими документами, на загальну суму 15 512,50 грн., які віднесено до валових витрат витрати іншого платника податку Кримського республіканського управління ВАТ «Ощадбанк», а саме по періодам: 1 квартал 2003 року - 602,46 грн., 2 квартал 2003 року - 574,35 грн.; 3 квартал 2003 року - 554,41 грн.; 4 квартал 2003 року - 519,37 грн.; 1 квартал 2004 року - 1392,18 грн.; 2 квартал 2004 року - 1644,89 грн.; 3 квартал 2004 року - 2235,96 грн.; 4 квартал 2004 року - 2099,77 грн.; 1 квартал 2005 року - 2735,86 грн.; 2 квартал 2005 року - 3152,25 грн.

Згідно абзаців 2 і 3 пп. 2.1.3 п. 2.3 ст. 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платник податку, який має такі філії, може прийняти рішення щодо сплати консолідованого податку та сплачувати податок до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням філій, а також до бюджету територіальної громади за своїм місцезнаходженням, визначений згідно з нормами цього Закону та зменшений на суму податку, сплаченого до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням філій.

Статтею 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» визначено, що філія банку - відокремлений структурний підрозділ банку, що не має статусу юридичної особи і здійснює банківську діяльність від імені банку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Зокрема, до первинних документів бухгалтерського обліку при здійсненні витрат відносяться рахунки, платіжні доручення, акти виконаних робіт, накладні.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, Кримським республіканським управлінням ВАТ «Ощадбанк» укладені договори з ТОВ «Комп'ютерінтерсервіс» № КВ09/02-01 від 11.09.2001 (оперативної оренди офісного, комп'ютерного та телекомунікаційного обладнання); Державною фельд'єгерською службою при Державному комітеті зв'язку та інформатизації України від 19.02.2001 (на перевезення цінностей між установами позивача); Головним Управлінням Національного банку України в Автономній республіці Крим № 103 від 01.06.2004 (про доставку валютних цінностей до кас банків і доставку надлишків готівки, інших цінностей, зношених, пошкоджених, вилучених з обігу банкнот і монет із кас банків до Національного банку України); ВАТ «Укртелеком» №7-РК від 01.09.2002 (надання в тимчасове платне користування портами і віртуальними каналами для з'єднання вузлів ВАТ «Ощадбанк»), що підтверджується відомостями витрат з переліком філій-відділень та рахунками і платіжними дорученнями на відшкодування централізованої оплати таких послуг, які використовуються в господарській діяльності філій, що підтверджують валові витрати, понесені підзвітними відділеннями за отримані послуги.

Відкрите акціонерне товариство «Ощадбанк» сплачує податок на прибуток, виходячи із загального результату, є платником консолідованого податку на прибуток відповідно до пп. 2.1.3 п. 2.1 ст. 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств", визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, не були порушені позивачем - платником консолідованого податку на прибуток за умови, що такий платник податку має для підтвердження валових витрат необхідні документи: договори; акти виконаних робіт з обсягами виконаних робіт по кожній філії відділенню,підписані довіреною особою банку; платіжні доручення на перерахування коштів в оплату наданих банку послуг.

Згідно з пп. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними та пп. 7.4.2 п.7.4 ст.7 суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, відносяться відповідно до складу валових витрат виробництва (обігу) та на збільшення вартості основних фондів і нематеріальних активів і до податкового кредиту не включаються.

КРУ ВАТ «Державний Ощадбанк України» уклало угоди з надання послуг, а саме лізинг основних засобів; Фельтфебельскі послуги; Послуги FRED REALI; Інкасування та щомісячно виставляє рахунки за вказані вище послуги Алуштинському відділенню № 4559 ВАТ «Державний Ощадбанк України». При цьому податкові накладні та акти виконаних робіт на надання послуг виписуються на Кримське управління, а Алуштинське відділення № 4559 ВАТ «Державний Ощадбанк України»відносило до складу валових витрат витрати пов'язані з господарською діяльністю іншого платника податків.

Отже, в порушення вимог законодавства, чинного на момент виникнення правовідносин, банком завищено валові витрати, не підтверджені документально, що прямо заборонено наведеними нормами податкового законодавства.

Щодо недотримання позивачем вимог податкового законодавства при віднесенні до складу валових витрат сум сформованого резерву під заборгованість, що виникла в результаті операцій з емісії власних векселів, за господарськими операціями з ТОВ «УСЕП «Алдан», ТОВ «Київський російський культурний центр».

ВАТ «Державний ощадний банк України» в порушення пп.5.2.4 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» з урахуванням вимог пп.12.2.1, 12.2.2 п.12.2 ст.12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", Банком завищено валові витрати за рахунок сформованого страхового резерву за пасивними операціями банку на суму 8 323 915,10 грн., в тому числі в III кварталі 2003 року на суму 4 161 957,55 грн., в II кварталі 2005 року на суму 4 161 957,55 грн.

Відповідно до умов договору купівлі-продажу векселю «Ощадного банку України» №50 від 07.12.1999 року ВАТ «Ощадбанк» (Продавець) передає у власність ТОВ «Київський російський культурний центр» (Покупець) вексель ВАТ «Державний ощадний банк України» №51300465015662048 номінальною вартістю 2 040 000,00грн. Загальна сума продажу становить 2 040 000,00грн. (п.п.2 цього договору). Дата погашення по пред'явленню.

В п 3.1 вказаного договору визначено, що протягом одного банківського дня з моменту підписання цього договору Продавець передає вексель Покупцю за актом прийому передачі. Право власності на вексель виникає у Покупця з моменту передачі векселя з підписанням Акту прийому-передачі. В п.3.2 договору визначено, що не пізніше 07.06.2000 Покупець перераховує зазначену в п.1.2 цього договору суму грошових коштів на рахунок Продавця.

Забезпеченням зобов'язань по цьому договору є договір застави від 07.12.1999 року №33 та №34 від 07.12.1999 року №1829 та договори гарантій від 07.12.1999 року №56 та №57.

Відповідно до Акту прийому передачі векселів від 07.12.1999 року та до договору купівлі продажу №50 від 07.12.1999 року Продавець передає вексель ВАТ "Ощадбанк" №51300465015662048 номінальною вартістю 2 040 000,00грн. Дата погашення по пред'явленню але пред'явлення може відбутися не раніше 07.06.2000 року.

Додатковою угодою №1 від 24.01.2001 року внесено зміни в п.3.2 договору «Не пізніше 01.03.2001 року Покупець перераховує зазначену в п.1.2 цього договору суму грошових коштів на рахунок Продавця».

Відповідно до договору застави від 07.12.1999 року ВАТ «Ощадбанк» (Заставодержатель) отримав від ТОВ «Київський російський культурний центр» (Заставодавець) в заставу нерухоме майно - незавершене будівництво (готовність становить 98%) 8 та 9 поверх загальною площею 352,3 кв. м. за адресою м. Київ, вул. Воздвижинська, 60 та незавершене будівництво мансарди (готовність становить 98%) загальною площею 238,8 кв.м. за адресою: м. Київ вул. Воздвижинська, 60. Загальна вартість застави становить 2 128 056,00 грн.

Гарантами по виконанню договору купівлі продажу векселя являються ТОВ «НВФ «Монокон» (договір №56 від 07.12.1999 року на суму 1 437 016,00 грн.) та ПП «Фірма «Росса» (договір №57 від 07.12.1999 року на суму 691 040,00грн.).

Відповідно до договору погашення зобов'язань по векселю Ощадного банку України №52 від 07.12.1999 року укладеного між ТОВ «НВФ «Монокон» (Пред'явник) та ВАТ «Ощадбанк» (Банк) Пред'явник зобов'язується пред'явити до сплати, а Банк зобов'язується погасити Пред'явнику вексель виданий Банком. Номінальна вартість векселю 2 040 000,00грн. Дата складання векселю 07.12.1999 року №51300465015662048. Дата погашення векселю по пред'явленню але не раніше 07.06.2000 року. Ціна погашення векселя становить 1 730 582,15 грн.

Відповідно до п.3.1 вказаного договору Пред'явник зобов'язаний передати вексель банку згідно акту прийому-передачі протягом одного дня з моменту підписання цього договору. Банк зобов'язаний протягом одного дня з моменту підписання акту прийому передачі векселя перерахувати кошти на рахунок Пред'явника (п.3.2 цього договору).

В результаті претензійно-позовної роботи частину заборгованості вдалося погасити. Станом на 01.01.2003 сума основної заборгованості за договором №50 від 07.12.1999 становить 388 748,30 грн.

Відповідно до умов договору купівлі-продажу векселю ощадного банку України №51 від 15.12.1999 року ВАТ «Ощадбанк» (Продавець) передає у власність ТОВ «Київський російський культурний центр» (Покупець) наступний цінний папір. Вексель ВАТ «Державний ощадний банк України» №51300465015662049 номінальною вартістю 1 260 000,0грн. Загальна сума продажу становить 1 260 000,00грн. (п.1.2 договору). Дата погашення по пред'явленню. В п 3.1 V договору визначено, що протягом одного банківського дня з моменту підписання цього договору Продавець передає вексель Покупцю за актом прийому передачі. Право власності на вексель виникає у Покупця з моменту передачі векселя з підписанням Акту прийому-передачі. В п.3.2 договору сказано, що не пізніше 07.06.2000 року Покупець перераховує зазначену в п.1.2 договору суму грошових коштів на рахунок Продавця.

Забезпеченням зобов'язань по договору є договір застави від 15.12.1999 року №37 та 2031 договори поручительства від 15.12.1999 року №58.

Відповідно до Акту прийому передачі векселів від 15.12.1999 року до договору купівлі продажу №51 від 15.12.1999 року Продавець передає вексель ВАТ «Ощадбанк» №51300465015662049 номінальною вартістю 1 260 000,00 грн. Дата погашення по пред'явленню, але пред'явлення може відбутися не раніше 07.06.2000 року.

Додатковою угодою від 24.01.2001 року внесено зміни в п.3.2 договору «Не пізніше 01.03.2001 Покупець перераховує зазначену в п.1.2 цього договору суму грошових коштів на рахунок Продавця».

Відповідно до договору застави №37 від 15.12.1999 року ВАТ «Ощадбанк» (Заставодержатель) отримав від ПП «Фірма «Росса» (Заставодавець) в заставу свої майнові права по договору від 04.05.1999 року №6/11-кр «Про співробітництво і дольову участь у реконструкції житлового будинку по вул. Воздвиженська, 43» - право вимоги на отримання у власність і подальшу експлуатацію частини житлового будинку загальною площею 549,2 кв.м. На момент укладання договору готовність становила 56%. Вартість предмету застави за домовленістю сторін становить 600 000,00 грн.

Відповідно до договору погашення зобов'язань по векселю ощадного банку України №53 від 15.12.1999 року укладеного між ТОВ «Київський російський культурний центр» (Пред'явник) та ВАТ «Ощадбанк» (Банк) Пред'явник зобов'язується пред'явити до сплати, а Банк зобов'язується погасити Пред'явнику вексель виданий Банком. Номінальна вартість векселю 1 260 000,00 грн. Дата складання векселю 15.12.1999 року №51300465015663049, дата погашення векселю по пред'явленню, але не раніше 07.06.2000 року. Ціна погашення векселя становить 1 069 417,85 грн. Відповідно до п. 3.1 договору Пред'явник зобов'язаний передати вексель банку згідно акту прийому-передачі протягом одного дня з моменту підписання цього договору. Банк зобов'язаний протягом одного дня з моменту підписання акту прийому передачі векселя перерахувати кошти на рахунок Пред'явника (п.3.2 договору).

Відповідно до Акту №1 прийому-передачі векселів від 15.12.1999 року ТОВ «Київський російський культурний центр» пред'явив до погашення вексель вартістю 1 260 000,0 грн. Дата складання векселю 15.12.1999 року №51300465015663049, дата погашення векселю по пред'явленню але не раніше 07.06.2000 року.

Станом на 01.01.2003 року сума основної заборгованості за договором №51 від 15.12.1999 року становить 1 260 000,00 грн.

Загальна заборгованість ТОВ «Київський російський культурний центр» перед банком станом на 01.01.2003 року становить 1 648 748,30 грн.

Під дебіторську заборгованість ТОВ «Київський російський культурний центр» в сумі 1 477 947,55 грн. (частина погашена Подільським РУЮ 170 800,75 грн.) банком сформовано страховий резерв з віднесенням на валові витрати в III кварталі 2003 року.

Таким чином, такі дії позивача свідчать про неправомірність формування страхового резерву з дебіторської заборгованості, в свою чергу доводи, на які посилається позивач є необгрунтованими.

Стосовно віднесення до складу валових витрат сум списання дебіторської заборгованості, що виникла в результаті операцій з емісії власних векселів, внаслідок чого занижено позивачем валові витрати з господарських операцій ЗАТ «Ощад-Холдінг» 905040,63 грн., ЗАТ «Інтерконтракт» 2514512 грн., ТОВ «Експлорер» 381153,68 грн., завищено валові витрати за рахунок списання дебіторської заборгованості на суму 3800706,31 грн., за цивільно-правовою угодою внаслідок невиконання умов договорів купівлі-продажу векселів.

Відповідно до умов договору купівлі-продажу векселю Ощадного банку України №39 від 20.07.1999 року ВАТ «Ощадбанк» (Банк) зобов'язується продати ЗАТ «Ощад-Холдінг» (Ремітент) Пакет (власний вексель) номінальною вартістю 74 600,0 грн. Дата погашення за пред'явленням.

В п 3.2.1 договору визначено, що Ремітент зобов'язаний перерахувати кошти зі свого розрахункового рахунку в ГОУ платіжним дорученням не пізніше 20.08.1999 року. Банк відповідно до п.3.3.1 договору зобов'язаний виписати пакет на користь Ремітента протягом одного банківського дня з моменту підписання цього договору, відповідно до п.3.3.3 сплатити за власні кошти суму державного мита за операцію та курсову вартість векселя на момент пред'явлення до погашення.

Відповідно до договору купівлі-продажу б/н від 22.07.1999 року укладеного між ЗАТ «Інтерконтракт» (Продавець) та ЗАТ «Ощад-Холдінг» (Покупець) Продавець продає, а Покупець купує пшеницю продовольчу 3-го класу в кількості 300 тон. Загальна вартість товару 75 000,0 грн. Відповідно до акту №1 прийому передачі векселів від 20.07.1999 року ЗАТ «Ощад-Холдінг» передає вексель Ощад банка України №51300465015649041 від 20.07.1999 року за пред'явленням номінальною вартістю 74 600,0 грн. курсова вартість 74 600,0 грн.

ЗАТ «Інтерконтракт» 22.07.1999 року пред'явив до погашення вексель №51300465015649041 від 20.07.1999 року номінальною вартістю 74 600,0 грн. Курсова вартість 72 000,0 грн.

В договорі погашення зобов'язань по векселю Ощадного банку України №40 від 22.07.1999 року визначено, що банк зобов'язаний перерахувати кошти на рахунок №26004301178 в ГОУ Ощад банку на протязі 3 банківських днів.

Продавець зобов'язаний передати Вексель ВАТ «Ощадбанку» згідно акту прийому передачі в день нарахування коштів на розрахунковий рахунок з написом «Валюту векселя отримано». Кошти за продаж векселя ЗАТ «Ощад-Холдінг» в повному обсязі не поступили. Станом на 01.01.2003 року дебіторська заборгованість по договору №39 від 20.07.1999 року становить 42 964,31 грн.

Відповідно до умов договору купівлі-продажу векселю ощадного банку України №47 від 22.07.1999 року ВАТ «Ощадбанк» (Банк) зобов'язується продати ЗАТ «Ощад-Холдінг» (Ремітент) Пакет (власний вексель) номінальною вартістю 500 000,00 грн. Дата погашення за пред'явленням.

Згідно п 3.1.1 договору Ремітент має право здійснювати з пакетом всі операції, що передбачені законодавством України тобто передавати, віддавати в заставу та інше. Передача прав за векселем здійснюється на підставі індосаменту. Індосамент вважається дійсним при наявності підпису погодження банку на актах прийому передачі векселів. В п. 3.2.1 договору визначено, що Ремітент зобов'язаний перерахувати кошти зі свого розрахункового рахунку в ГОУ платіжним дорученням не пізніше 29.10.1999 року.

Банк відповідно до п.3.3.1 договору зобов'язаний виписати пакет на користь Ремітента протягом одного банківського дня з моменту підписання цього договору, та відповідно до п.3.3.3 сплатити за власні кошти суму державного мита за операцію та курсову вартість векселя на момент пред'явлення до погашення. Акт прийому передачі векселів №51300465015655046 (строк погашення 29.10.1999 року). Кошти за продаж векселя від ЗАТ «Ощад-Холдінг» в повному обсязі не поступили до Банку.

Станом на 01.01.2003 року дебіторська заборгованість по договору від 22.07.1999 року №47 становить 464 427,32 грн.

Відповідно до умов договору купівлі-продажу векселю ощадного банку України №48 від 09.09.1999 року ВАТ «Ощадбанк» (Банк) зобов'язується продати ЗАТ «Ощад-Холдінг» (Ремітент) Пакет (власний вексель) номінальною вартістю 237 649,0 грн. Дата погашення за пред'явленням. В п 3.2.1 договору визначено що Ремітент зобов'язаний перерахувати кошти зі свого розрахункового рахунку в ГОУ платіжним дорученням не пізніше 08.10.1999 року. Банк відповідно до п.3.3.1 договору зобов'язаний виписати пакет на користь Ремітента протягом одного банківського дня з моменту підписання цього договору, та відповідно до п.3.3.3 сплатити за власні кошти суму державного мита за операцію та курсову вартість векселя на момент пред'явлення до погашення. Відповідно до договору застави майнових прав №31 ЗАТ «Ощад-Холдінг» (заставодавець) передає ВАТ «Ощадбанк» для забезпечення своєчасного виконання умов договорів заставодавець заклав заставодержателю майнові права за договором №1 та №2 від 08.09.1999 року у вигляді двох трикімнатних квартир за адресами: м. Київ бул. Дружби народів, буд.14-а, кв.21, та м. Київ, вул. Доброхотова, 15, кв.212. Загальна вартість квартир становить 112 607,0 грн. та 117 112,0 грн. відповідно.

Згідно акту №1 від 09.09.1999 року прийому передачі векселів ЗАТ «Ощад-Холдінг» передав ЗАТ «Інтерконтракт» вексель ВАТ «Ощадбанка» №51300465015661047 від 09.09.1999 року номінальною вартістю 237 649 грн. Курсова вартість 237 649,0 грн. Відповідно до Акту пред'явлення векселю до погашення від 10.09.1999 року ЗАТ «Інтерконтракт» пред'явив до погашення вексель №51300465015661047 від 09.09.1999 року номінальною вартістю 237 649 грн. Курсова вартість 229 719 грн.

В договорі погашення зобов'язань по векселю Ощадного банку України №49 від 10.09.1999 визначено, що Банк зобов'язаний перерахувати кошти на рахунок №26004301178 в ГОУ Ощадбанку на протязі 3 банківських днів.

Продавець зобов'язаний передати Вексель Ощадбанку згідно акту прийому передачі в день зарахування коштів на розрахунковий рахунок з надписом "Валюту векселя отримано". Кошти за продаж векселя від ЗАТ «Ощад-Холдінг» в повному обсязі Банку не поступили. Станом на 01.01.2003 року заборгованість по договору №48 від 09.09.1999 року становить 237 649,0 грн.

Відповідно до умов договору купівлі-продажу векселю ощадного банку України №45 від 21.07.1999 року ВАТ «Ощадбанк» (Банк) зобов'язується продати ЗАТ «Ощад-Холдінг» (Ремітент) Пакет (власний вексель) номінальною вартістю 160 000,0 грн. Дата погашення векселя за пред'явленням.

В п 3.2.1 договору визначено, що Ремітент зобов'язаний перерахувати кошти зі свого розрахункового рахункового рахунку в ГОУ платіжним дорученням не пізніше 03.09.1999 року.

Банк відповідно до п.3.3.1 договору зобов'язаний виписати пакет на користь Ремітента протягом одного банківського дня з моменту підписання цього договору, сплатити за власні кошти суму державного мита за операцію та курсову вартість векселя на момент пред'явлення до погашення. Погасити вексель в термін визначений у векселі шляхом проведення заліку взаємних вимог.

Відповідно до акту №1 від 22.07.1999 року прийому передачі векселів ЗАТ «Ощад-Холдінг» передав ЗАТ «Інтерконтракт» вексель ВАТ «Ощадбанк» №51300465015650044 від 21.07.1999 року номінальною вартістю 160 000,0 грн. Курсова вартість 160 000,0 грн.

Відповідно до Акту пред'явлення векселю до погашення від 22.07.1999 року ЗАТ «Інтерконтракт» пред'явив до погашення вексель №51300465015650044 від 21.07.1999 року Номінальною вартістю 160 000,0 грн. Курсова вартість 160 000,0 грн.

В договорі погашення зобов'язань по векселю Ощадного банку України №48 від 22.07.1999 року визначено що Банк зобов'язаний перерахувати кошти на рахунок №26004301178 в ГОУ Ощадбанку на протязі 3 банківських днів.

Продавець зобов'язаний передати Вексель Ощадбанку згідно акту прийому передачі в день зарахування коштів на розрахунковий рахунок з надписом "Валюту векселя отримано" Кошти за продаж векселя від ЗАТ "Ощад-Холдінг" в повному обсязі Банку не поступили. Станом на 01.01.2003 року заборгованість по договору №45 від 21.07.1999 року становить 160 000,0 грн.

Загальна заборгованість ЗАТ "Ощад-Холдінг" перед Банком по наведеним договорам станом на 01.01.2003 року становить 905 040,63 грн.

Постановою Господарського суду м. Києва від 27.08.2002 року ЗАТ "Ощад-Холдінг" визнано банкрутом. Ліквідатором банкрута призначено ВАТ "Ощадбанк".

В І кварталі 2003 року під дану заборгованість сформовано страховий резерв в повному обсязі з віднесенням на валові витрати та списано в зв'язку з банкрутством підприємства.

Відповідно до умов договору купівлі-продажу векселю ощадного банку України №19 від 19.04.1999 року ВАТ «Ощадбанк» (Банк) зобов'язується продати ЗАТ «Інтерконтракт» (Ремітент) Пакет (власний вексель) номінальною вартістю 389 354,0 грн. Дата погашення по пред'явленню. В п 3.2.1 договору визначено, що Ремітент зобов'язаний перерахувати кошти зі свого розрахункового рахунку в ГОУ платіжним дорученням не пізніше 31.06.1999 року.

Банк відповідно до п.3.3.1 договору зобов'язаний виписати пакет на користь Ремітента протягом одного банківського дня з моменту підписання цього договору, сплатити за власні кошти суму державного мита за операцію та курсову вартість векселя на момент пред'явлення до погашення. Відповідно до Акту №1 прийому передачі векселів до договору купівлі продажу №19 від 19.04.1999 року визначено "пакет" - простий вексель ВАТ "Ощадбанка" дата видачі 19.04.1999 року №51300465013 номінальною вартістю 389 354,0 грн. Курсова вартість 389 354,0 грн.

Згідно договору застави №15 від 19.04.1999 року ВАТ "Ощадбанк" (заставодержатель) отримав від ЗАТ «Інтерконтракт» (заставодавець) в забезпечення повернення боргу по договору №19 від 19.04.1999 6 шт. залізничних вагонів-цистерн. Вартість однієї цистерни становить 20 000,0 дол. США загальна сума застави по курсу НБУ станом на 19.04.1999 року становить 472 032,0 грн.

Відповідно до договору поруки №11 від 19.04.1999 року ТОВ "Експлорер" (Поручитель) зобов'язується перед ВАТ "Ощадбанк" (Кредитор) відповідати за невиконання зобов'язань по поверненню суми боргу ЗАТ "Інтерконтракт" (боржник) за договором купівлі продажу векселів №19 від 19.04.1999 року. В п.2.1 цього договору сказано, що Поручитель несе солідарну відповідальність з боржником перед кредитором за виконання зобов'язань по договору складеному між Кредитором та боржником. Відповідальність Поручителя по цьому договору обмежується зазначеною вище сумою (сума векселя 389 354,0 грн.) та витратами по ній процентами, можливою сумою штрафних санкцій передбачених по договору між Кредитором та боржником. У випадку невиконання боржником зобов'язань на протязі трьох банківських днів з моменту настання строків сплати будь-яких платежів передбачених договором до Кредитора переходить право вимоги сплати боргу в повному обсязі з Поручителя.

Відповідно до п.3.1 договору поруки у випадку не виконання Боржником своїх зобов'язань по договору Кредитор має право на безакцептне списання з розрахункових Поручителя суми боргу. В п.3.3 договору визначено, що у випадку невиконання Поручителем строку сплати грошових коштів передбачених п.3.1 цього договору Поручитель зобов'язаний сплатити Кредитору штраф у розмірі подвійної облікової НБУ за кожен день затримки платежу.

Відповідно до Акту №1 прийому передачі векселів від 19.04.1999 року ЗАТ "Інтерконтракт" передає ТОВ "Експлорер" згідно з умовами договору без номера і дати простий вексель з наступними реквізитами: Емітент ВАТ "Ощадбанк" дата видачі 19.04.1999 №51300465013, номінальною вартістю 389 354,0 грн. курсова вартість 389 354,0 грн.

Відповідно до договору купівлі-продажу №20 від 19.04.1999 року укладеного між ТОВ "Експлорер" Продавець) та ВАТ "Ощадбанк" (Банк) Продавець продає, а Банк купує пакет згідно умов цього договору. Номінальна вартість пакету 389 354,0 грн. курсова вартість пакету (ціна продажу) 350 000,0 грн. Відповідно до акту №1 прийому передачі векселів по договору купівлі-продажу №20 від 19.04.1999 року ТОВ "Експлорер" (Продавець) передає Ощадному банку України Вексель ВАТ "Ощадбанк" №51300465013 від 19.04.1999 року за пред'явленням номінальною вартістю 389 354,0 грн., курсова вартість 350 000,0 грн. Відповідно до п.3.2.1 договору ВАТ "Ощадбанк" перераховує кошти зі свого рахунку в день підписання договору.

Станом на 01.01.2003 року сума основної заборгованості за договором №19 від 19.09.1999 року становить 389 354,0 грн.

Відповідно до умов договору купівлі-продажу векселю ощадного банку України №21 від 21.04.1999 року ВAT "Ощадбанк" (Банк) зобов'язується продати ЗАТ "Інтерконтракт" (Ремітент) Пакет (власний вексель) номінальною вартістю 293 968,0 грн. Дата погашення по пред'явленню. В п 3.2.1 договору визначено, що Ремітент зобов'язаний перерахувати кошти зі свого розрахункового рахунку в ГОУ платіжним дорученням не пізніше 31.06.1999 року.

Банк відповідно до п.3.3.1 договору зобов'язаний виписати пакет на користь Ремітента протягом одного банківського дня з моменту підписання цього договору, сплатити за власні кошти суму державного мита за операцію та курсову вартість векселя на момент пред'явлення до погашення.

Відповідно до Акту №1 прийому передачі векселів до договору купівлі продажу №21 від 21.04.1999 року визначено "пакет" - простий вексель ВАТ "Ощадбанка" дата видачі 21.04.1999 №51300465014 номінальною вартістю 293 968,0 грн. Курсова вартість 293 968,0 грн.

Згідно договору застави №16 від 21.04.1999 року ВАТ "Ощадбанк" (заставодержатель) отримав від ЗАТ "Ітерконтракт"(заставодавець) в забезпечення повернення боргу по договору №21 від 21.04.1999 року в розмірі 3 000,0 тон пшениці. Вартість однієї тони пшениці становить 200,0 грн. загальна сума застави становить 600 000,0 грн.

Відповідно до договору поруки №12 від 21.04.1999 року ТОВ "Експлорер" (Поручитель) зобов'язується перед ВАТ "Ощадбанк" (Кредитор) відповідати за невиконання зобов'язань по поверненню суми ЗАТ "Інтерконтракт" (боржник) за договором купівлі продажу векселів №21 від 21.04.1999 року. В п.2.1 цього договору сказано, що поручитель несе солідарну відповідальність з боржником перед кредитором за виконання зобов'язань по договору складеному між Кредитором та боржником.

Відповідальність Поручителя по цьому договору обмежується зазначеною вище сумою (сума векселя 293 968,0 грн.) та витратами по ній процентами, можливою сумою штрафних санкцій передбачених по договору між Кредитором та боржником.(п.2.2 цього договору). Відповідно до п 2.3 цього договору визначено, що у випадку невиконання боржником зобов'язань на протязі трьох банківських днів з моменту настання строків сплати будь-яких платежів передбачених договором до Кредитора переходить право вимоги сплати боргу в повному обсязі з Поручителя. Відповідно до п.3.1 у випадку не виконання Боржником своїх зобов'язань по договору Кредитор має право на безакцептне списання з розрахункових рахунків Поручителя суми боргу. В п.3.3 цього договору визначено що у випадку невиконання Поручителем строку сплати грошових коштів передбачених п 3.1 цього договору Поручитель зобов'язаний сплатити Кредитору штраф у розмірі подвійної облікової НБУ за кожен день затримки платежу.

Відповідно до Акту №1 прийому передачі векселів від 21.04.1999 року ЗАТ "Інтерконтракт" передає ТОВ "Експлорер" згідно з умовами договору без номера і дати простий вексель з наступними реквізитами: Емітент - ВАТ "Ощадбанк", дата видачі 21.04.1999 року, №51300465014, номінальною вартістю 293 968,0 грн. Курсова вартість 293 968,0 грн.

Відповідно до договору купівлі-продажу №22 від 21.04.1999 року укладеного між ТОВ "Експлорер" (Продавець) та ВАТ "Ощадбанк" (Банк) Продавець продає, а Банк купує пакет згідно умов цього договору. Номінальна вартість пакету 293 968,0 грн., курсова вартість пакету (ціна продажу) 265 000,0грн. Відповідно до акту №1 прийому передачі векселів до договору купівлі-продажу №22 від 21.04.1999 року ТОВ "Експлорер" (Продавець) передає Ощадному банку України вексель ВАТ "Ощадбанк" №51300465014 від 21.04.1999 року за пред'явленням номінальною вартістю 293 968,0 грн., курсова вартість 265 000,0 грн.

Відповідно до п.3.2.1 договору купівлі продажу №22 від 21.04.1999 року Банк зобов'язаний перерахувати кошти зі свого рахунку в день підписання договору.

Станом на 01.01.2003 року сума основної заборгованості за договором №21 від 21.04.1999 року становить 293 968,0 грн.

Відповідно до умов договору купівлі-продажу векселю ощадного банку України №23 від 23.04.1999 року ВАТ "Ощадбанк" (Банк) зобов'язується продати ЗАТ "Інтерконтракт" (Ремітент) Пакет (власний вексель) номінальною вартістю 228 200,0 грн. Дата погашення по пред'явленню. В п 3.2.1 договору визначено що Ремітент зобов'язаний перерахувати кошти зі свого розрахункового рахунку в ГОУ платіжним дорученням не пізніше 31.06.1999 року.

Банк відповідно до п.3.3.1 договору зобов'язаний виписати пакет на користь Ремітента протягом одного банківського дня з моменту підписання цього договору. Сплатити за власні кошти суму державного мита за операцію з цінними паперами. Відповідно до Акту №1 прийому передачі векселів до договору купівлі продажу №23 від 23.04.1999 року визначено "пакет" - простий вексель ВАТ "Ощадбанк", дата видачі 23.04.1999 року, №51300465015, номінальною вартістю 228 200,0 грн. Курсова вартість 228 200,0 грн.

Згідно договору застави №17 від 23.04.1999 року ВАТ "Ощадбанк" (заставодержатель) отримав від ЗАТ "Інтерконтракт" (заставодавець) в забезпечення повернення боргу по договору №23 від 23.04.1999 року в розмірі 471 тон пшениці. Вартість однієї тони пшениці становить 200,0 грн. Загальна сума застави становить 94 200,0 грн.

Відповідно до договору поруки №13 від 23.04.1999 року ТОВ "Експлорер" (Поручитель) зобов'язується перед ВАТ "Ощадбанк" (Кредитор) відповідати за невиконання зобов'язань по поверненню суми ЗАТ "Інтерконтракт" (боржник) за договором купівлі продажу векселів №23 від 23.04.1999 року. В п.2.1 цього договору сказано, що Поручитель несе солідарну відповідальність з боржником перед кредитором за виконання зобов'язань по договору складеному між Кредитором та боржником.

Відповідальність Поручителя по цьому договору обмежується зазначеною вище сумою (сума векселя 228 200,0 грн.) та витратами по ній процентами, можливою сумою штрафних санкцій передбачених по договору між Кредитором та боржником.(п.2.2 цього договору). Відповідно до п 2.3 цього договору визначено, що у випадку невиконання боржником зобов'язань на протязі трьох банківських днів з моменту настання строків сплати будь-яких платежів передбачених договором до Кредитора переходить право вимоги сплати боргу в повному обсязі з Поручителя. Відповідно до п.3.1 договору поруки у випадку невиконання Боржником своїх зобов'язань по договору Кредитор має право на безакцептне списання з розрахункових рахунків Поручителя суми боргу. В п.3.3 цього договору визначено, що у випадку невиконання Поручителем строку сплати грошових коштів передбачених п. 3.1 цього договору Поручитель зобов'язаний сплатити Кредитору штраф у розмірі подвійної облікової БУ за кожен день затримки платежу.

Відповідно до Акту №1 прийому передачі векселів від 23.04.1999 року ЗАТ "Інтерконтракт" передає ТОВ "Експлорер" згідно з умовами договору без номера і дати простий вексель з наступними реквізитами: емітент ВАТ "Ощадбанк", дата видачі 23.04.1999 року №51300465015, номінальною вартістю 228 200,0 грн. Курсова вартість 228 200,0 грн.

Відповідно до договору купівлі-продажу №24 від 23.04.1999 року укладеного між ТОВ "Експлорер" (Продавець) та ВАТ "Ощадбанк" (Банк) Продавець продає, а Банк купує пакет згідно умов цього договору. Номінальна вартість пакету 228 200,0 грн. курсова вартість пакету (ціна продажу) 206 000,0грн. Відповідно до акту №1 прийому передачі векселів по договору купівлі-продажу №24 від 23.04.1999 року ТОВ "Експлорер" (Продавець) передає Ощадному банку України вексель ВАТ "Ощадбанк" №51300465015 від 23.04.1999 року за пред'явленням номінальною вартістю 228 200,0грн., курсова вартість 206 000,0грн. Відповідно до п.3.2.1 договору купівлі продажу №24 від 21.04.1999 року Банк зобов'язаний перерахувати кошти зі свого рахунку в день підписання договору.

Станом на 01.01.2003 року сума основної заборгованості за договором №23 від 23.04.1999 року становить 228 200,0 грн.

Відповідно до умов договору купівлі-продажу векселю ощадного банку України №25 від 26.04.1999 року ВАТ "Ощадбанк" (Банк) зобов'язується продати ЗАТ "Інтерконтракт" (Ремітент) Пакет (власний вексель) номінальною вартістю 361 290,0 грн. Дата погашення по пред'явленню. В п 3.2.1 договору визначено що Ремітент зобов'язаний перерахувати кошти зі свого розрахункового рахунку в ГОУ платіжним дорученням не пізніше 31.06.1999 року.

Банк відповідно до п.3.3.1 договору зобов'язаний виписати пакет на користь Ремітента протягом одного банківського дня з моменту підписання цього договору, сплатити за власні кошти суму державного мита за операцію з цінними паперами. Відповідно до Акту №1 прийому передачі векселів до договору купівлі продажу №23 від 23.04.1999 року визначено "пакет" - простий вексель ВАТ "Ощадбанк" дата видачі 26.04.1999 року №51300465016 номінальною вартістю 361 290,0 грн. Курсова вартість 361 290,0 грн.

Згідно договору застави №18 від 26.04.1999 року ВАТ "Ощадбанк" (заставодержатель) отримав від ЗАТ "Інтерконтракт" (заставодавець) в забезпечення повернення боргу по договору №25 від 26.04.1999 року в розмірі 2 000,0 тон пшениці. Вартість однієї тони пшениці становить 270,0 грн. загальна сума застави становить 450 000,0 грн.

Відповідно до договору поруки №14 від 26.04.1999 року ТОВ "Експлорер" (Поручитель) зобов'язуються перед ВАТ "Ощадбанк" (Кредитор) відповідати за невиконання зобов'язань по поверненню суми боргу наданому ЗАТ "Інтерконтракт" (боржник) за договором купівлі продажу векселів №25 від 26.04.1999 року. В п.2.1 цього договору сказано, що Поручитель несе солідарну відповідальність з боржником перед кредитором за виконання зобов'язань по договору складеному між Кредитором та боржником.

Відповідальність Поручителя по цьому договору обмежується зазначеною вище сумою (сума векселя 361 290,0 грн.) та витратами по ній процентами, можливою сумою штрафних санкцій передбачених по договору між Кредитором та боржником.(п.2.2 цього договору). Відповідно до п 2.3 цього договору визначено, що у випадку невиконання боржником зобов'язань на протязі трьох банківських днів з моменту настання строків сплати будь-яких платежів передбачених договором до кредитора переходить право вимоги сплати боргу в повному обсязі з Поручителя. Відповідно до п.3.1 договору у випадку не виконання Боржником своїх зобов'язань по договору Кредитор має право на безакцептне списання з розрахункових рахунків Поручителя суми боргу. В п.3.3 цього договору визначено що у випадку невиконання Поручителем строку сплати грошових коштів передбачених п.3.1 цього договору Поручитель зобов'язаний сплатити Кредитору штраф у розмірі подвійної облікової НБУ за кожен день затримки платежу.

Відповідно до Акту №1 прийому передачі векселів від 26.04.1999 року ЗАТ "Інтерконтракт" передало ТОВ "Експлорер" згідно з умовами договору без номера і дати простий вексель з наступними реквізитами: Емітент - ВАТ "Ощадбанк", дата видачі 26.04.1999 року №51300465016, номінальною вартістю 361 290,0 грн. Курсова вартість 361 290,0грн.

Відповідно до договору купівлі-продажу №26 від 26.04.1999 року укладеного між ТОВ "Експлорер" (Продавець) та ВАТ "Ощадбанк" (Банк) Продавець продає, а Банк купує пакет згідно умов цього договору. Номінальна вартість пакету 361 290,0 грн. курсова вартість пакету (ціна продажу) 328 000,0 грн. Відповідно до акту №1 прийому передачі векселів до договору купівлі-продажу №26 від 26.04.1999 року ТОВ "Експлорер" (Продавець) передає Державному Ощадному банку України вексель ВАТ "Ощадбанк" №5130046501б від 26.04.1999 року за пред'явленням номінальною вартістю 361 290,0грн. курсова вартість 328 000,0 грн. Відповідно до п.3.2.1 договору купівлі продажу №24 від 21.04.1999 року Банк зобов'язаний перерахувати кошти зі свого рахунку в день підписання договору.

Станом на 01.01.2003 року сума основної заборгованості за договором №25 від 26.04.1999 року становить 361 290,0 грн.

Відповідно до умов договору купівлі-продажу векселю ощадного банку України №27 від 30.04.1999 року ЗАТ "Ощадбанк" (Банк) зобов'язується продати ЗАТ "Інтерконтракт" (Ремітент) Пакет (власний вексель) номінальною вартістю 6 300 000,0 грн. Дата погашення по пред'явленню. Номінальна вартість пакетів векселів, що продаються не може перевищувати 2 100 000,0 грн. в календарний квартал (п.2.5 цього договору). В п 3.2.1 договору визначено, що Ремітент зобов'язаний перерахувати кошти зі свого рахункового рахунку в ГОУ платіжним дорученням не пізніше терміну передбаченого додатковими угодами до цього договору.

Банк відповідно до п.3.3.1 договору зобов'язаний виписати пакет на користь Ремітента з реквізитами вказаними в додаткових угодах до цього договору, в сумі що не перевищує суми визначеної в.п.2.5 цього договору протягом одного банківського дня з моменту підписання цього договору, сплатити за власні кошти суму державного мита за операцію з цінними паперами. Так, додатковими угодами передано до ЗАТ "Інтерконтракт" векселів на суму 1 241 100,0 грн. в тому числі:

Додаткова угода №1 від 06.05.1999 року на суму 198 900,0 грн. ремітент перераховує кошти не пізніше 30.06.1999 року;

Додаткова угода №2 від 11.05.1999 року на суму 266 800,0 грн. ремітент перераховує кошти не пізніше 30.06.1999 року;

Додаткова угода №3 від 14.05.1999 року на суму 485 800,0 грн. ремітент перераховує кошти не пізніше 30.06.1999 року;

Додаткова угода №4 від 21.05.1999 року на суму 28 400,0 грн. ремітент перераховує кошти не пізніше 30.06.1999 року;

Додаткова угода №5 від 27.05.1999 року на суму 114 600,0 грн., ремітент перераховує кошти не пізніше 30.06.1999 року;

Додаткова угода №6 від 02.06.1999 року на суму 81 600,0 грн. ремітент перераховує кошти не пізніше 30.06.1999 року;

Додаткова угода №7 від 21.06.1999 року на суму 65 000,0 грн. ремітент перераховує кошти не пізніше 30.06.1999 року;

Відповідно до Актів №1 прийому передачі векселів до договору купівлі продажу №27 від 30.04.1999 (додаткові угоди) переданих ЗАТ "Інтерконтракт" визначено "пакет"

Додаткова угода №1 - простий вексель ВАТ "Ощадбанк" дата видачі 06.05.1999 року №51300465017 номінальною вартістю 198 900,0 грн. Курсова вартість 198 800,0 грн.

Додаткова угода №2 - простий вексель ВАТ "Ощадбанк" дата видачі 11.05.1999 року №51300465018 номінальною вартістю 266 800,0 грн. Курсова вартість 266 800,0 грн.

Додаткова угода №3 - простий вексель ВАТ "Ощадбанк" дата видачі 14.05.1999 року №51300465019 номінальною вартістю 485 800,0 грн. Курсова вартість 485 800,0 грн.

Додаткова угода №4 - простий вексель ВАТ "Ощадбанк" дата видачі 21.05.1999 року №51300465020 номінальною вартістю 28 400,0 грн. Курсова вартість 28 400,0 грн.

Додаткова угода №5 - простий вексель ВАТ "Ощадбанк" дата видачі 27.05.1999 року №51300465022 номінальною вартістю 114 600,0 грн. Курсова вартість 114 600,0 грн.

Додаткова угода №6 - простий вексель ВАТ "Ощадбанк" дата видачі 02.06.1999 року №51300465023 номінальною вартістю 81 600,0 грн. Курсова вартість 81 600,0 грн.

Додаткова угода №7 - простий вексель ВАТ "Ощадбанк" дата видачі 21.06.1999 року №51300465040 номінальною вартістю 65 600,0 грн. Курсова вартість 65 000,0 грн.

Згідно договору застави №19 від 30.04.1999 року ВАТ "Ощадбанк" (заставодержатель) отримав від ЗАТ "Інтерконтракт" (заставодавець) в забезпечення повернення боргу по договору №27 від 30.04.1999 року прості іменні акції ВАТ «Дарницький комбінат будівельних матеріалів та конструкцій» у кількості 125 050 шт. на загальну номінальну вартість 31 262,5 грн. Курсова вартість вказаних акцій згідно виписки торгів на позабіржовій фондовій системі виданої ДП «Технічний центр ПФТС» 23.04.1999 року становить 25,0 грн. за одну акцію. Загальна сума застави оцінено сторонами в 3 126 250,0 грн.

По вказаним додатковим угодам заключено договір поруки, в яких поручителем являється ТОВ «Експлорер».

Відповідно до Актів №1 прийому передачі векселів від 06.05.1999 року; 11.05.1999 року; 14.05.1999 року; 21.05.1999 року; 27.05.1999 року; 02.06.1999 року; 21.06.1999 року ЗАТ "Інтерконтракт" передає ТОВ "Експлорер" згідно з умовами договору без номера і дати простий вексель з реквізитами визначеними в додаткових угодах номінальною вартістю відповідно 198 900,0 грн.; 266 800,0 грн.; 485 800,0 грн.; 28 400,0 грн.; 114 600,0 грн.; 81 600,0 грн.; 65 600 грн. відповідно, курсова вартість номінальна. По додатковій угоді №7 курсова вартість становить 65 000,0 грн.

Відповідно до договорів купівлі-продажу №28 від 07.05.1999 року; №29; від 12.05.1999 року; №30 від і 07.05.1999 року; №31 від 21.05.1999 року; №34 від 28.05.1999 року; №35 від 03.06.1999 року; №38 від 22.06.1999 року укладеного між ТОВ "Експлорер" (Продавець) та ВАТ "Ощадбанк" (Банк) Продавець продає, а Банк купує згідно умов договору та додаткових угод. Номінальна вартість пакету 198 900.0 грн.; 266 800,0 грн.; 485 800,0 грн.; 28 400,0 грн.; 114 600,0 грн.; 81 600,0 грн.; 65 600,0 грн. курсова вартість пакету (ціна продажу) 185 000,0 грн.; 250 000,0 грн.; 460 000,0 грн.; 27 000 грн.; 110 000,0 грн.; 79 000,0 грн.; 65 000,0 грн. Відповідно до п.3.2.1 договору купівлі продажу №2 від 21.04.1999 року Банк зобов'язаний перерахувати кошти зі свого рахунку в день підписання договору.

Станом на 01.01.2003 року сума основної заборгованості за договором №27 від 30.04.1999 року становить 1 241 700,0 грн.

Загальна заборгованість ЗАТ "Інтерконтракт" перед Банком по вище наведеним договорам станом на 01.01.2003 року становить 2 514 512,0 грн.

Постановою господарського суду м. Києва від 01.10.2002 року ЗАТ "Інтерконтракт" визнано банкрутом. Ліквідатором банкрута призначено Ігнатенко Ю.В.

У позовній заяві про об'єднання грошових вимог від 09.10.2001 року №19-10/6875 у справі №10/288 (про банкрутство ЗАТ "Інтерконтракт") Кредитор (Ощадбанк) просить прийняти заяву до розгляду та визнати ВАТ "Ощадбанк" кредитором на загальну суму 2 792 557,68 грн. В даній заяві вказується, що майно яке передане в заставу ВАТ "Ощадбанк" від ЗАТ "Інтерконтракт" по договорам купівлі продажу векселів 5 471 тон пшениці та 6 вагоно-цистерн на сьогоднішній день не ліквідне і втратило для Кредитора інтерес. Відповідно до роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 24.12.1999 року №02-5/602 "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з невиконанням боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання повинні бути розглянуті по суті не залежно від того чи реалізував кредитор (заставодержатель) це право". Щодо акцій ВАТ "Дарницький комбінат будівельних матеріалів та конструкцій" то в позовній заяві про них згадується, що вони перебувають в забезпеченні виконання зобов'язань.

Ухвалою суду від 23.10.2001 року ВАТ "Ощадбанк" віднесено до першої черги задоволення вимог в розмірі 2 793 181,82 грн., в т.ч. 2514512,0 грн. 278 011,82 грн. - пеня 625,0 грн. - держмито.

Київський апеляційний господарський суд постановою від 14.06.2002 року у справі 10/288 в зв'язку з відсутністю нотаріального посвідчення договору застави (щодо застави цистерн) визначив, що майнові вимоги Банку в сумі 432 854,98 грн. не забезпечені заставою і встановив 4 місце в черзі задоволення вимог кредиторів за договором купівлі-продажу №19 від 19.04.1999 року.

У звіті ліквідатора щодо ліквідаційної процедури ЗАТ "Інтерконтракт" загальна номінальна вартість 31 262,5 грн. станом на 17.02.2003 року визначено, що кредиторами банкрута визначено AT "Укрінбанк", ВАТ "Ощадбанк", ТОВ "Кріогенні технології", ТОВ "Хелсі" на загальну суму 6 001 767,61 грн. В результаті вжитих ліквідатором заходів по пошуку активів, були виявлені корпоративні права ЗАТ "Інтерконтракт" у вигляді внесків до статутних фондів ТОВ "Кріогенні технології" (50% статутного фонду) та ТОВ "Хелсі" (40% статутного фонду).

Витяг наданий ЗАТ "Реєстратор-Капітал" засвідчив, що ВАТ "Дарницький комбінат будівельних матеріалів та конструкцій" випустив 2 205 473 шт. простих іменних акцій серед них 125 050 шт. належать ЗАТ "Інтерконтракт" в процесі подальшої ліквідації планується реалізувати 6 вагоно-цистерн, які знаходяться на зберіганні.

В І кварталі 2003 року під дану заборгованість сформовано страховий резерв в повному обсязі з віднесенням на валові витрати та списано в зв'язку з банкрутством підприємства та ліквідацією.

Відповідно до умов договору купівлі-продажу векселю Ощадного банку України №36 від 07.06.1999 року ВАТ "Ощадбанк" (Банк) зобов'язується продати ТОВ "Експлорер" (Ремітент) Пакет (власний вексель) номінальною вартістю 942 600,0 грн. Дата погашення по пред'явленню. В п 3.2.1 договору визначено, що Ремітент зобов'язаний перерахувати кошти зі свого розрахункового рахунку в ГОУ платіжним дорученням не пізніше 19.06.1999 року.

Банк відповідно до п.3.3.1 договору зобов'язаний виписати пакет на користь Ремітента протягом одного банківського дня з моменту підписання цього договору, сплатити за власні кошти суму державного мита за операцію з цінними паперами.

Відповідно до Акту №1 прийому передачі векселів до договору купівлі продажу №36 від 07.06.1999 року визначено "пакет" - простий вексель ВАТ "Ощадбанк" дата видачі 07.06.1999 року №51300465024 номінальною вартістю 942 600,0 грн. Курсова вартість 930 000,0 грн.

Відповідно до Акту №1 прийому передачі векселів від 07.06.1999 року ТОВ "Експлорер" передає ЗАТ "Інтерконтракт" згідно з умовами договору без номера і дати простий вексель з наступними реквізитами Емітент ВАТ "Ощадбанк", дата видачі 07.06.1999 року №51300465024 номінальною вартістю 942 600,0 грн. Курсова вартість 930 000,0 грн.

Відповідно до договору купівлі-продажу №37 від 08.06.1999 року укладеного між ЗАТ "Інтерконтракт" (Продавець) та ВАТ "Ощадбанк" (Банк) Продавець продає, а Банк купує пакет згідно умов цього договору. Номінальна вартість пакету 942 600,0 грн. курсова вартість пакету (ціна продажу) 930 000,0 грн. Відповідно до акту №1 прийому передачі векселів по договору купівлі-продажу №37 від 08.06.1999 року ЗАТ "Інтерконтракт" (Продавець) передає Ощадному банку України Вексель ВАТ "Ощадбанк" №51300465024 від 07.06.1999 року за пред'явленням номінальною вартістю 942 600,0 грн. курсова вартість 930 000,0 грн.

Відповідно до п.3.2.1 договору купівлі продажу №37 від 08.06.1999 року Банк зобов'язаний перерахувати кошти зі свого рахунку на протязі трьох банківських днів. Платіжним дорученням №116 від 27.07.1999 року ТОВ "Експлорер" перерахував 630 000,0 грн. Платіжним дорученням №27 від 05.11.2002 року ВДВС Печерського району РУЮ м. Києва перераховано 46,32 грн. в рахунок погашення боргу.

Станом на 01.01.2003 року сума основної заборгованості за договором №36 від 07.06.1999 року становить 312 553,68 грн.

Відповідно до умов договору купівлі-продажу векселю ощадного банку України №44 від 14.07.1999 року ВАТ "Ощадбанк" (Банк) зобов'язується продати ТОВ "Експлорер" (Ремітент) Пакет (власний вексель) номінальною вартістю 68 600,0 грн. Дата погашення по пред'явленню. В п 3.2.1 договору визначено, що Ремітент зобов'язаний перерахувати кошти зі свого розрахункового рахунку в ГОУ платіжним дорученням не пізніше 23.08.1999 року.

Банк відповідно до п.3.3.1 договору зобов'язаний виписати пакет на користь Ремітента протягом одного банківського дня з моменту підписання цього договору. Сплатити за власні кошти суму державного мита за операцію з цінними паперами та курсову вартість векселя на момент пред'явлення до погашення. Відповідно до Акту №1 прийому передачі векселів до договору купівлі продажу №44 від 14.07.1999 року визначено "пакет" - простий вексель ВАТ "Ощадбанк", дата видачі 14.07.1999 року №51300465015648044 номінальною вартістю 68 600,0 грн. Курсова вартість 68 600,0 грн.

Відповідно до договору поруки №22 від 15.07.1999 року ЗАТ "Інтерконтракт" (Поручитель) зобов'язується перед ВАТ "Ощадбанк" (Кредитор) відповідати за невиконання зобов'язань по поверненню суми боргу наданому ТОВ "Експлорер" (боржник) за договором купівлі продажу векселів №44 від 14.07.1999 року. В п.2.1 цього договору сказано, що Поручитель несе солідарну відповідальність з боржником перед кредитором за виконання зобов'язань по договору складеному між Кредитором та боржником.

Відповідальність Поручителя по цьому договору обмежується зазначеною вище сумою (сума векселя 68 600.0 грн.) та витратами по ній процентами, можливою сумою штрафних санкцій передбачених по договору між Кредитором та боржником (п.2.2 цього договору). Відповідно до п 2.3 цього договору визначено, що у випадку невиконання боржником зобов'язань на протязі трьох банківських днів з моменту настання строків сплати будь-яких платежів передбачених договором до Кредитора переходить право вимоги сплати боргу в повному обсязі з Поручителя. Відповідно до п.3.1 у випадку не виконання Боржником своїх зобов'язань по договору Кредитор має право на безакцептне списання з розрахункових Поручителя суми боргу. В п.3.3 цього договору визначено що у випадку невиконання Поручителем строку сплати грошових коштів передбачених п.3.1 цього договору Поручитель зобов'язаний сплатити Кредитору штраф у розмірі подвійної облікової НБУ за кожен день затримки платежу.

Відповідно до Акту №1 прийому передачі векселів від 23.04.1999 року ТОВ "Експлорер" передає ЗАТ "'Інтерконтракт" згідно з умовами договору №44 від 14.07.1999 року простий вексель з наступними реквізитами: Емітент ВАТ "Ощадбанк", дата видачі 14.07.1999 №51300465015648044 номінальною вартістю 68 600,0 грн. Курсова вартість 68 600,0 грн.

Відповідно до договору купівлі-продажу №45 від 15.07.1999 року укладеного між ЗАТ "Інтерконтракт" (Продавець) та ВАТ "Ощадбанк" (Банк) Продавець продає, а Банк купує пакет згідно умов цього договору. Номінальна вартість пакету 68 600,0 грн. курсова вартість пакету (ціна продажу) 68 000,0 грн. Відповідно до акту №1 прийому передачі векселів по договору купівлі-продажу №45 від 15.07.1999 року ЗАТ "Інтерконтракт" (Продавець) передає Державному ощадному банку України Вексель ВАТ "Ощадбанк" №51300465015648044 від 15.07.1999 за пред'явленням номінальною вартістю 68 600,0 грн. курсова вартість 68 000,0 грн. Відповідно до п.3.2.1 договору купівлі продажу №45 від 15.07.1999 року Банк зобов'язаний перерахувати кошти зі свого рахунку в день підписання договору.

Станом на 01.01.2003 року сума основної заборгованості за договором №45 від 15.07.1999 року становить 68 600,0 грн.

Загальна заборгованість ТОВ "Експлорер" перед Банком станом на 01.01.2003 року становить 381 153,68 грн.

Постановою Господарського суду м. Києва від 27.08.2002 року у справі №15-896 ТОВ "Експлорер" визнано банкрутом.

В І кварталі 2003 року під дану заборгованість сформовано страховий резерв в повному обсязі з віднесенням на валові витрати та списано в зв'язку з банкрутством підприємства.

Рішенням комісії з інвентаризації та списання безнадійної дебіторської заборгованості установ ВAT "Державний ощадний банк України" (протокол від 18.02.2003 року №1) дозволено ГОУ списати гідно з п.12.3.3 Закону України " Про оподаткування прибутку підприємств" за рахунок формованого резерву безнадійну заборгованість у таких сумах:

- 381 153, 68 грн., яка виникла внаслідок продажу в 1999 році Ощадбанком власних векселів ТОВ "Експлорер". Згідно з рішенням господарського суду м. Києва від 27.08.2002 року №15-89-б ТОВ "Експлорер" визнано банкрутом. Ухвалою господарського суду м. Києва №15/89-6 від 10.02.2003 року затверджені звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс від 15.01.2003 року, ліквідовано ТОВ "Експлорер" як юридичну особу;

- 905 040,63 грн., яка виникла внаслідок продажу в 1999 році Ощадбанком власних векселів ЗАТ "Ощад-Холдинг". Згідно з рішенням господарського суду м. Києва від 27.08.2002 року №15-90-6 ЗАТ "Ощад-Холдинг" визнано банкрутом та розпочато ліквідаційну процедуру;

-2 514 512 грн., яка виникла внаслідок продажу в 1999 році Ощадбанком власних векселів ЗАТ "Інтерконтракт". Згідно з рішенням господарського суду м. Києва від 01.10.2002 року №10-288-6 ЗАТ "Інтерконтракт" визнано банкрутом та розпочато ліквідаційну процедуру.

Загальна заборгованість ТОВ "Експлорер", ЗАТ "Інтерконтракт", ЗАТ "Ощад - Холдінг" перед Банком, яка була списана за рахунок валових витрат станом на 01.01.2003 року становить 3 800 706,31 грн.

Відповідно до п.п. 12.2.1, п.п. 12.2.2 п. 12.2 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» будь-який банк, а також будь-яка банківська фінансова установа, створена згідно з нормами відповідних законів, крім страхових компаній (далі - фінансові установи), зобов'язані створювати страховий резерв для відшкодування можливих втрат по основному боргу (без процентів та комісій) за всіма видами кредитів, а також гарантій, порук, придбаних цінних паперів, інших активних банківських операцій, які відносяться до їх господарської діяльності згідно з законодавством.

Створення страхового резерву здійснюється фінансовою установою самостійно у розмірі, достатньому для повного покриття ризиків неповернення основного боргу за кредитами, гарантіями, поруками, придбаними цінними паперами, іншими видами заборгованості, визнаними нестандартними за методикою, яка встановлюється для банків Національним банком України.

Тобто, передумовою створення страхового резерву є визнання таких операцій як активних.

Активи - ресурси, контрольовані банком у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до надходження економічних вигод у майбутньому (Інструкція про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України, затверджена Постановою Правління Національного банку України від 07.12.2004 року №598, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.12.2004 року за № 1660/10259).

Активні операції банків - це фінансові операції з розміщення коштів з метою отримання доходу (пп.2.12 Порядку застосування адміністративного арешту активів платників податків, затвердженого Наказом ДПА України від 25.09.2001 року №386, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.10.2001 року за №65/6056).

Порядок відшкодування сум безнадійної заборгованості за рахунок страхового резерву платника податку встановлений п.12.3 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до пп.12.3.3 п.12.3 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» безнадійна заборгованість позичальника, визнаного банкрутом у встановленому законодавством порядку, відшкодовується за рахунок страхового резерву кредитора після прийняття рішення про визнання дебітора банкрутом.

На підставі правового аналізу зазначених вище норм можна дійти до висновку, що операція з емісії власного векселя не є активною операцією банків. Крім того, ТОВ "Експлорер", ЗАТ "Інтерконтракт", ЗАТ "Ощад - Холдінг" не є позичальниками Банку, а фактично є боржниками за цивільно-правовою угодою внаслідок невиконання умов договору купівлі - продажу векселів.

Таким чином, заборгованість, що виникла на підставі цивільно-правових угод між ВАТ „Державний ощадний банк України" та іншими особами за своєю правовою природою не відноситься до видів заборгованості, визнаних нестандартними за методикою Національного банку України (пп. 12.2.1, пп. 12.2.2) та є дебіторською заборгованістю, що свідчить про неможливість формування страхового резерву під даний тип заборгованості. Вказане вище також свідчить про недотримання банком вимог пп. 12.2.1 пп. 12.2.2 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Враховуючи неможливість та невідповідність чинному законодавству формування страхового резерву під суми заборгованості, що виникла з операцій емісії власних векселів, у ВАТ «Державний ощадний банк України» відсутні жодні правові підстави для віднесення до складу валових витрат списаних сум вказаної вище заборгованості.

Посилання платника податків на постанови Господарського суду м. Києва про банкрутство відповідних підприємств-боржників не приймається до увагу, в зв'язку з відсутністю у банка права взагалі формувати страховий резерв під зазначений вид заборгованості виходячи з положень пп. 12.2.1, пп.12.2.2 п.12.1 ст.12 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств".

Фактичні обставини справи свідчать про те, що банк емітував векселі, дата погашення яких по пред'явленню. Але не раніше визначеної дати на користь юридичних осіб не маючи попереднього грошового боргу чи будь-якого іншого зобов'язання перед такими особами.

Операції такої емісії оформлені однотипними договорами купівлі - продажу векселя.

Відповідно до цих договорів: банк (емітент векселя) - Продавець, юридична особа (перший держатель векселя - ремітент) - Покупець; Продавець передає у власність Покупця вексель ВАТ «Державний ощадний банк України»; вексель передається актом прийому-передачі, з моменту підписання якого в Покупця виникає право власності на цей вексель; сума продажу векселя - номінальна вартість векселя; вата погашення векселя - по пред'явленню, але не раніше визначеної дати; Покупець зобов'язаний перерахувати зазначену в договорі суму грошових коштів за отриманий вексель, з відстрочкою сплати, але не пізніше дати, визначеної договором; дата, що визначена граничним терміном оплати по договору купівлі-продажу векселя співпадає з датою, що визначена як можливість настання події з пред'явлення цього ж векселя до сплати; виконання умов договору купівлі-продажу забезпечене заставою (в заставу передавалось нерухоме майно (незавершене будівництво або майнові права на співробітництво і дольову участь у реконструкції житлового будинку) та гарантіями третіх осіб.

Не зважаючи на те, що договорами купівлі-продажу векселя визначено дату, раніше настання якої вексель не може бути пред'явлений його емітентові (Банку) до оплати, в день укладення описаних договорів купівлі-продажу векселя укладались однотипні договори погашення зобов'язань по цьому ж векселю, відповідно до яких:

Пред'явником векселя до сплати виступає особа, що або є гарантом за договором купівлі-продажу цього ж векселя або ж першим векселедержателем (особа, що є Покупцем по договору купівлі-продажу, ремітентом);

Пред'явник зобов'язаний передати вексель Банку згідно акту прийому-передачі протягом одного дня з моменту підписання договору погашення зобов'язань по векселю;

Банк зобов'язаний протягом одного дня з моменту підписання акту прийому-передачі векселя перерахувати кошти на рахунок Пред'явника, що й було зроблено.

Обставини справи свідчать про те, що Покупці за договорами купівлі-продажу векселя на дату, що визначена граничним терміном оплати по таким договорам такої оплати не здійснювали.

До однотипних договорів купівлі - продажу векселя між Продавцем (Банком) та Покупцями, датою значно пізнішою, ніж дата що визначена граничним терміном оплати по таким договорам та після погашення зобов'язань Банком за такими векселями укладались даткові угоди, якими дата, що визначена граничним терміном оплати по договору купівлі-продажу векселя переносилась на більш пізній період.

Матеріали перевірки свідчать, що оплати по однотипним договорам купівлі-продажу векселя від Покупців на рахунки Банку не надходило.

Перевіркою встановлено, що Банком під заборгованість покупців, що виникла в результаті здійснення ним описаних однотипних операцій сформовано страхові резерви з віднесенням їх до складу валових витрат. Таке формування страхових резервів в податковому обліку є неправомірним з огляду на наступне.

Однією з обов'язкових умов є умова, що заборгованість за якою формується страховий резерв в податковому обліку повинна виникати в результаті здійснення банками активних банківських операцій.

Відповідно до норм чинного законодавства, як на момент здійснення Позивачем наведених вище операцій з емісії власних векселів на користь юридичних осіб не маючи попереднього грошового боргу чи будь-якого іншого зобов'язання перед такими особами (продажу власного емітованого векселя) та погашення таких векселів - активні операції банків - фінансові операції з розміщення коштів з метою отримання прибутку. До активних операцій банку належать: надання кредитів та позичок, придбання цінних паперів, вкладення коштів у комерційні проекти, лізингові, факторингові операції, операції з векселями та інші банківські операції.

З наведеного вбачається, що заборгованість за якою формується страховий резерв в податковому обліку повинна виникати в результаті здійснення банками будь-яких фінансових операцій з розміщення коштів з метою отримання прибутку, тобто активних банківських операцій.

За наведеними вище обставинами заборгованість виникла в результаті: невиконання юридичними особами - покупцями за договорами купівлі-продажу емітованих банком векселів умов оплати, передбачених цими договорами купівлі-продажу, погашення банком власних емітованих векселів, які він попередньо виписав (оформивши ці операції договорами купівлі-продажу) на користь юридичних осіб не маючи попереднього грошового боргу чи будь-якого іншого зобов'язання перед такими особами.

Отже, жодна з наведених операцій в результаті здійснення яких перед банком виникла заборгованість не підпадає під визначення фінансової операції з розміщення коштів з метою отримання прибутку, тобто під визначення активної банківської операції.

Таким чином, з урахуванням викладеного, суд вважає що наведене спростовує твердження позивача та висновок судового експерта, що описана вище операція є активною банківською операцією.

Окрім цього, обов'язковою умовою формування страхових резервів за рахунок валових витрат є умова, що заборгованість за якою формується страховий резерв в податковому обліку повинна виникати в результаті здійснення банками їх основної діяльності в розумінні ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Перелік банківських операцій (при здійсненні яких створюється страховий резерв за рахунок валових витрат) наведено в ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Зі змісту ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вбачається, що банки можуть здійснювати будь-які операції у відповідності до чинного законодавства України. Але не всі операції, які здійснюються банками є банківськими операціями, тобто такими, що здійснюються в процесі ведення основної банківської діяльності.

Здійснення банківських операцій проводиться виключно банками юридичними особами, які мають виключне право на підставі ліцензії Національного банку України проводити у сукупності такі операції.

Як вже зазначалось вище, за даним епізодом заборгованість виникла в результаті невиконання юридичними особами - покупцями за договорами купівлі-продажу емітованих банком векселів умов оплати, передбачених цими договорами купівлі-продажу, та погашення банком власних емітованих векселів.

Відповідно до норм законодавства, чинного на момент укладання позивачем договору купівлі - продажу власних емітованих векселів, договір купівлі-продажу - за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Операцій з укладання договорів купівлі-продажу або операції з погашення власних емітованих векселів не є основною банківською діяльністю, не потребують ліцензії Національного банку України та можуть здійснюватися будь-якими юридичними особами а не лише тими, що мають статус банківської установи. Тобто наведені операції не відносяться до виключно банківських операцій.

Формування страхових резервів в податковому обліку, під заборгованість, що виникла в результаті здійснення банками операцій, які не відносяться до виключно банківських операцій прямо заборонено пп. 12.2.3 п. 12.2 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Крім того, особи під заборгованість яких сформовано страховий резерв в податковому обліку не є позичальниками Банку а є боржниками внаслідок невиконання умов договору купівлі-продажу векселів.

Наведене свідчить про правомірність зменшення податковим органом за результатами перевірки валових витрат позивача на суму неправомірно сформованих страхових резервів за заборгованістю, що виникла в результаті емісії власних векселів та їх погашення.

Щодо неправомірного віднесення позивачем до складу валових витрат сформованих страхових резервів під дебіторську заборгованість, яка виникла в результаті здійснення позивачем операцій які не являються банківськими операціями, а саме: продажу заставного майна за господарськими операціями з ТОВ «Агро-Інвест», AT «України Холдинг Лізинг», ТОВ «Миргородська Аграрна Компанія».

Як свідчать фактичні обставини справи позивач реалізовував попередньо стягнуте заставне майно. В результаті здійснення таких операцій у позивача виникла дебіторська заборгованість, оскільки контрагенти банка - покупці таких товарів не виконали умов договорів купівлі-продажу щодо оплати такої продукції.

Позивачем було укладено договір купівлі-продажу №1 від 28.12.2001 року з ТОВ «Агро-Інвест», договір купівлі-продажу №1р від 06.11.1999 р. заставного майна з AT «Україна Холдинг Лізинг», договір купівлі-продажу сільськогосподарських машин №26/2-04/10 від 23.07.2003 року з ТОВ «Миргородська Аграрна Компанія».

Так, ПАТ «Державний ощадний банк України» реалізував ТОВ «Агро-Інвест» цукор - пісок, AT «Україна Холдинг Лізинг» - комбайни у кількості 40 штук, «Миргородська Аграрна Компанія» комбайни у кількості 11 штук.

Крім того, у позивача обліковувалась дебіторська заборгованість ДП «Київський радіозавод» в результаті невиконання останнім договору з виробництва електронних контрольно - касових апаратів.

Перевіркою встановлено, що позивач формував страхові резерви за рахунок валових витрат за дебіторською заборгованістю, що виникла в результаті невиконання покупцями умов договорів купівлі-продажу товарів, попередньо стягнутих банком як заставне майно, щодо оплати та заборгованістю, що виникла в результаті невиконання зобов'язань контрагентом за договором щодо виробництва електронних контрольно - касових апаратів тобто за заборгованістю.

Таке формування страхових резервів в податковому обліку на думку суду є неправомірним, з огляду на наступне.

Обов'язковою умовою формування страхових резервів за рахунок валових витрат є умова, що заборгованість за якою формується страховий резерв в податковому обліку повинна виникати в результаті здійснення банками їх основної діяльності в розумінні ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Так, відповідно до ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» встановлено перелік операцій які належать до виключно банківських операцій (можуть здійснюватися лише банками на підставі банківських ліцензій); встановлено перелік окремих банківських операцій, які можуть здійснюватись іншими юридичними особами; встановлено перелік операцій, які можуть здійснюватись банками за умови отримання письмового дозволу Національного банку України; зазначено, що банки мають право здійснювати інші угоди згідно з законодавством України.

Тобто, зі змісту ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вбачається, що банки можуть здійснювати будь-які операції у відповідності до чинного законодавства України. Але не всі операції, які здійснюються банками є банківськими операціями, тобто такими, що здійснюються в процесі ведення основної банківської діяльності.

Здійснення банківських операцій проводиться виключно банками юридичними особами, які мають виключне право на підставі ліцензії Національного банку України проводити у сукупності такі операції.

Як зазначено вище, заборгованість виникла в результаті невиконання юридичними особами - покупцями за договорами купівлі-продажу емітованих банком векселів умов оплати, передбачених цими договорами купівлі-продажу, та погашення банком власних емітованих векселів.

Так, операції з укладання договорів купівлі-продажу товарів (цукру-піску, комбайнів, тощо) та операції з замовлення виробництва електронних контрольно - касових апаратів не є основною банківською діяльністю, не потребують ліцензії Національного банку України та можуть здійснюватися будь-якими юридичними особами, а не лише тими, що мають статус банківської установи. Тобто наведені операції не відносяться до виключно банківських операцій.

Формування страхових резервів в податковому обліку, під заборгованість, що виникла в результаті здійснення банками операцій, які не відносяться до виключно банківських операцій прямо заборонено абз. 4 п.п. 12.2.3 п. 12.2 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Особи під заборгованість яких сформовано страховий резерв в податковому обліку не є позичальниками Банку, а є боржниками внаслідок невиконання умов договору купівлі-продажу товарів та договорів замовлення виробництва електронних контрольно-касових апаратів.

Як вбачається з висновку судово-економічної експертизи, в податковому обліку формування страхових резервів за даним епізодом відбулося правомірно з огляду на те, що товари, які реалізовувались були попередньо отримані банком у власність як застава по наданим кредитам.

На думку податкового органу, вказане твердження є безпідставним, оскільки надання кредитів під заставу є виключно банківська операція, а реалізація товарів (стягнутого як заставне майно) - інша самостійна цивільно-правова операція, що може бути здійснена будь-якою особою, оскільки в даному випадку заставне майно виступає просто в якості товару в загальному його розумінні.

З огляду на те, що заборгованість за якою позивач формував страхові резерви в податковому обліку виникла в результаті здійснення ним операцій, не є активними операціями що відносяться до виключно банківських операцій, - тим самим порушив основну вимогу порядку формування страхових резервів за рахунок валових витрат.

Таким чином, вищенаведене свідчить про правомірність зменшення податковим органом за результатами перевірки валових витрат позивача на суму неправомірно сформованих страхових резервів за заборгованістю, що виникла невиконання контрагентами банку умов загальних цивільно-правових договорів.

Також перевіркою встановлено віднесення позивачем до складу валових витрат сформованих страхових резервів під існуючу дебіторську заборгованість ДП «Енергоринок».

Як свідчать фактичні обставини справи, на балансовому рахунку позивача №3580 обліковувалась дебіторська заборгованість ДП «Енергоринок» на суму 16 614 458,78грн.

Під дану дебіторську заборгованість ВАТ «Ощадбанк» сформовано страховий резерв за рахунок валових витрат на суму 16 614 458,78грн.

В III кварталі 2004 року заборгованість яка обліковувалася за ДП «Енергоринок» замінена на заборгованість шести Обленерго, які фактично являються боржниками за рішенням суду.

Дана заборгованість виникла в зв'язку з укладанням ПАТ «Державний ощадний банк України» з ВАТ «Херсонобленерго» від 23.07.2000р., ВАТ «Львівобленерго» від 21.07.2000р. та 31.08.2000р., ВАТ «Полтаваобленерго» від 01.08.2000р., ВАТ «Кіровоградобленерго» від 01.09.2000р. ВАТ «Прикарпаттяобленерго» від 21.07.2000р., ВАТ ЕК «Чернігівобленерго» від 19.07.2000р. у відповідності до ст. 15-1 Закону України «Про електроенергетику» договорів на здійснення розрахункового обслуговування і відкриття розподільчих рахунків призначених для розрахунків з учасниками оптового ринку електроенергії.

Згідно із ст.15-1 Закону України «Про електроенергетику» всі розрахунки споживачів з суб'єктами підприємницької діяльності, що здійснюють постачання електричної енергії на закріпленій території, а також розрахунки цих суб'єктів підприємницької діяльності з оптовими постачальником електричної енергії (ДП «Енергоринок») здійснюється виключно через розподільчі рахунки оптового ринку електричної енергії.

Постановою Кабінету Міністрів України № 861 від 18.08.2000 року затверджено Порядок визначення відрахувань коштів на поточні рахунки енергопостачальників електричної енергії за регульованим тарифом та на розподільчий рахунок оптового постачальника електричної енергії. Згідно якого норматив відрахування коштів на поточний рахунок енергопостачальника та на розподільчий рахунок оптового постачальника здійснюється в процентному співвідношенні і доводиться до відома енергопостачальників та уповноваженого банку (п.2.7. цього Порядку). Розподіл між учасниками ринку електроенергетики відбувається кожний місяць із зміною відсоткової ставки і затверджується постановами НКРЕУ (в середньому кошти розподіляються - 20 відсотків обленерго, 80 відсотків ДП «Енергоринок»).

Постановою Кабінету Міністрів України №1256 від 11.08.2000 року «Про механізм реалізації ст.71-2 Закону України «Про державний бюджет України на 2000 рік» (із змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України №1700 від 14.11.2000 pоку), затверджено положення «Про механізм спрямування коштів, отриманих у рахунок погашення частини заборгованості (недоїмки) суб'єктів господарювання по податках, зборах (обов'язкових платежів) до Державного бюджету України станом на 01.01.2000 року на погашення вугледобувними підприємствами заборгованості із заробітної плати та щомісячних регресних позовів шахтарям».

Відповідно до зазначеного положення кошти які надійшли на рахунок енергопостачальних компаній перераховуються на рахунки ДП «Енергоринок» за спеціальним (нульовим алгоритмом), а з рахунку ДП «Енергоринок» на рахунки енергогенеруючих компаній. За наявності у енергогенеруючих компаній заборгованості перед Державним бюджетом України кошти спрямовуються на її погашення, а за відсутності такої заборгованості на рахунки газозбутових та вугледобувних підприємств.

Фактично грошові кошти, які надійшли на рахунки обленерго відкриті у ПАТ «Державний ощадний банк України» перераховувалися у 100 відсотковому розмірі на рахунок ДП «Енергоринок». З розгляду судових справ за позовами вказаних обленерго Арбітражний суд міста Києва в описовій частині рішень встановив, що ПАТ «Державний ощадний банк України» всупереч вимог статті 15-1 Закону України не здійснив перерахунок коштів в розмірі з розподільчого рахунку позивача на його поточний рахунок за алгоритмами встановленими постановами НКРЕУ, а перерахував цю суму відповідно до постанов НКРЕУ № 897 від 28.08.2000 року та № 975 від 19.09.2000 року на розподільчі рахунки оптового постачальника електроенергії ДП «Енергоринок».

Таким чином, на виконання рішень Арбітражного суду міста Києва був виданий наказ про примусове стягнення на користь вказаних обленерго заборгованості визначеної судом.

Після відкриття виконавчих проваджень Банк добровільно сплатив заборгованість визначену судом.

Позивач, вважаючи, що після факту сплати ним заборгованості на виконання рішення суду, у ДП «Енергоринок» виникла заборгованість перед ВАТ «Державний ощадний банк України», сформував під таку заборгованість страховий резерв з віднесенням його до складу валових витрат.

Проте, як уже зазначалось, в податковому обліку формування платниками податків страхових резервів за рахунок валових витрат, можливе лише за дотримання обов'язкових умов, визначених ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Однією з обов'язкових умов є умова, що заборгованість за якою формується страховий резерв в податковому обліку повинна виникати в результаті здійснення банками активних банківських операцій.

Сплата коштів на виконання рішення суду, в примусовому порядку - за своєю суттю не може бути активною банківською операцією.

Іншою обов'язковою умовою формування страхових резервів за рахунок валових витрат є умова, що заборгованість за якою формується страховий резерв в податковому обліку повинна виникати в результаті здійснення банками їх основної діяльності в розумінні ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

В силу процесуального законодавства, судові рішення, що набрали законної сили є обов'язковими до виконання на всій території України. Виконувати рішення судів, що набрали законної сили зобов'язані всі без виключення і для такого виконання наявність ліцензії НБУ у виконавця не передбачена. А тому виконання рішення суду не є операцією що відносить до виключно банківських операцій.

Крім того, заборгованість особи за якою Банком формується страховий резерв повинна відповідати наступним ознакам:

- плата коштів (якщо така сплата була) банком повинна здійснюватись безпосередньо особі, за заборгованістю якої формується страховий резерв;

- безпосередньо особа, за заборгованістю якої формується страховий резерв в податковому обліку повинна мати грошове зобов'язання перед банком.

В даному випадку, сплата коштів Банком на виконання рішення суду здійснювалась на рахунки місцевих Обленерго, а не на рахунки ДП «Енергоринок», за заборгованістю якого, як зазначив позивач, створено страховий резерв в податковому обліку.

З викладеного вбачається, що формування страхового резерву в податковому обліку за заборгованістю яка ніби-то виникла перед позивачем після сплати ним коштів на виконання рішення суду є неправомірним, оскільки операція зі сплати коштів в примусовому порядку на виконання рішення суду не є активною операцією, не є операцією, що відноситься до виключно банківських операцій та сплата банком коштів здійснювалась не на рахунки особи за ніби-то існуючою заборгованістю якої створено страховий резерв в податковому обліку, а на рахунки третіх осіб.

Таким чином, суд дійшов висновку, що за відсутності ризику при здійсненні кредитної операції, формування позивачем страхового резерву в податковому обліку під заборгованість ДП «Енергоринок», яка обліковувалась на балансових рахунках дебіторської заборгованості є безпідставним.

Щодо несплати податку на прибуток в сумі 2128,43 грн. в результаті завищеного віднесення до складу валових витрат сум сформованого страхового резерву під дебіторську заборгованість, по реалізації заставного майна в 2 кварталі 2003 року, суд враховуючи вищезазначені правові норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про банки і банківську діяльність», не погоджується з поясненнями позивача щодо того, що у нього відсутнє заниження податкового зобов'язання при формуванні страхового резерву під дебіторську заборгованість за операціями з продажу заставного майна.

Зазначене також підтверджується висновком експерта: банк у II кварталі 2003 року відніс на валові витрати суму страхового резерву, сформованого за дебіторською заборгованістю ДП «Київський радіозавод» в розмірі, що перевищує суму основного боргу цього боржника на 7094,77 грн., чим порушено вимоги п.п. 12.2.1 п.12 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який обмежує віднесення сум страхових резервів до валових витрат сумою, що не перевищує суму основного боргу за активом, на який нараховується страховий резерв. З цієї причини Банк має податкове зобов'язання по сплаті податку на прибуток за II квартал 2003 року в розмірі 2128,43 грн. (7094,77 х 30%).

Щодо правомірності застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до п.п. «б» п.п. 4.2.2. п. 4.2. статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання такого платника податків.

Як вбачається з розрахунку визначених позивачеві податкових зобов'язань та штрафних санкцій в розрізі конкретних господарських операцій позивача, перевіркою встановлено як заниження так і завищення позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток банківських організацій.

Згідно з п.п. 17.1.3. п. 17.1. статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Таким чином, оскільки за результатами перевірки були виявлені факти недоплати позивачем сум податкових зобов'язань з податку на прибуток до державного бюджету України, які фактично були сплачені в наступних податкових періодах, але перевіряючими при донарахуванні основної суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та розрахунку суми штрафних (фінансових) санкцій:

згідно з п.п. 17.1.3. п. 17.1. статті 17 виявлені суми недоплат були враховані при розрахунку штрафних (фінансових) санкцій, виходячи з кількості податкових періодів, протягом якої тривали такі недоплати;

виявлені суми недоплат були враховані при обчислені максимального розміру штрафних (фінансових) санкцій, відповідно до п.п. 17.1.3 п. 17.1. статті 17, оскільки ці недоплати існували певну кількість податкових періодів;

завищення податкового зобов'язання з податку на прибуток при донарахуванні основної суми податкового зобов'язання були виключені;

в 2005 році великий розмір недоплат податкових зобов'язань складав 393000,00грн., з розрахунку вбачається сума заниження податкового зобов'язання (переплати + недоплати) складає 3 934 439,04 грн., що більше ніж 393 000,00грн., тому в даному випадку застосовуються штрафні санкції, передбачені п.п. 17.1.6 п. 17.1. статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Таким чином, оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, з урахуванням вимог ухвали Вищого адміністративного суду України від 28.05.2013 року, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний 18.10.2013 року.

Суддя В.П. Шулежко