Рішення № 35552143, 18.11.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" листопада 2013 р.Справа № 916/98/13-г

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛ-ІТЕКС"

до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 214 692,43 грн.

Суддя Цісельський О.В.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Відповідно до ст.77 ГПК України оголошувалась перерва в судовому засіданні з 25.02.2013р. до 25.02.2013р. о 10 год. 00 хв., з 25.02.2013р. до 27.02.2013р. о 16 год. 20 хв., з 01.07.2013р. до 03.07.2013р. о 16 год. 00 хв.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "ЕЛ-ІТЕКС", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 214 692,43 грн., де 210831,60 грн. - заборгованість, 3 860,83 грн. - пеня.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.01.2013р. позовну заяву (вх.№114/2013) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно №916/98/13- та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

22.02.2013р. позивач подав до суду заяву про уточнення змісту заявлених позовних вимог (вх.№6245/2013), де виклав їх у вищенаведеній остаточній редакції, яка судом прийнята до розгляду.

Клопотання позивача про витребування доказів від 25.02.2013р. (вх.№6603/2013) судом не задоволено, з підстав його необґрунтованості.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.02.2013р. призначено судову комплексну почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено наступні питання: чи виконаний на договорі поставки №1203-19/01 від 05.01.2012 р. підпис фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, або іншою собою? Чи виконаний на видатковій накладній №637 від 20.11.2012р. підпис фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, або іншою собою? Чи виконаний на видатковій накладній № 638 від 21.11.2012р. підпис фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, або іншою собою? Чи виконаний на довіреності серії МАЇ №229796 від 20.11.2012р. підпис фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, або іншою собою? Чи проставлено на договорі поставки № 1203-19/01 від 05.01.2012р. відтиск печатки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1? Чи проставлено на видатковій накладній №637 від 20.11.2012р. відтиск печатки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1? Чи проставлено на видатковій накладній № 638 від 21.11.2012р. відтиск печатки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1? Чи проставлено на довіреності серії МАЇ №229796 від 20.11.2012р. відтиск печатки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1?

За результатами проведення експертизи, на адресу суду 05.06.2013р. надійшов висновок судово-почеркознавчої експертизи ОНДІСЕ (вх.№17359/13).

Письмове клопотання позивача про продовження строку розгляду справи від 03.07.2013р. (вх.№20327/13) судом задоволено, у зв'язку з чим розгляд справи було продовжено до 26.07.2013р.

Клопотання позивача про призначення повторної комплексної судово-почеркознавчої експертизи від 03.07.2013р. (вх.№20325/13) судом задоволено, у зв'язку з чим, ухвалою суду від 03.07.2013р. було призначено проведення судової почеркознавчої експертизи, на вирішення якої поставлено наступні питання: чи проставлено на договорі поставки № 1203-19/01 від 05.01.2012р. відтиск печатки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1? Чи проставлено на видатковій накладній № 637 від 20.11.2012р. відтиск печатки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1? Чи проставлено на видатковій накладній № 638 від 21.11.2012р. відтиск печатки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1? Чи проставлено на довіреності серії МАЇ № 229796 від 20.11.2012р. відтиск печатки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1?

За результатами проведення експертизи, на адресу суду 07.11.2013р. надійшов висновок судово-технічної експертизи ОНДІСЕ (вх.№33948/13).

Представник позивача в судове засідання, призначене на 18.11.2013р. не з'явився, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином, про що свідчать поштові повідомлення повернуті на адресу суду з відміткою про вручення останньому поштової кореспонденції.

Представник відповідача уточнені позивачем позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити у їх задоволенні, з підстав викладених у запереченнях на позов від 23.05.2013р. (вх.№16039/13), в судове засідання, призначене на 18.11.2013р. не з'явився, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином, про що свідчать поштові повідомлення повернуті на адресу суду з відміткою про вручення останньому поштової кореспонденції.

Як зазначено у третьому абзаці п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р., в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

В процесі розгляду справи учасниками процесу були надані додаткові докази, які оглянуті судом та залучені до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані сторонами докази, суд встановив:

В обґрунтування заявленого позову позивач зазначає, що 05.01.2012р. між товариством з обмеженою відповідальністю "ЕЛ-ІТЕКС" (Постачальник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Покупець) було укладено договір поставки №12-03-19/01, згідно п.1.1. якого, відповідно до умов цього договору Постачальник зобов'язується передавати у власність Покупця товар партіями в асортименті та кількості, згідно видаткових накладних у відповідності до замовлень Покупця, а Покупець зобов'язується своєчасно проводити оплату за товар та приймати його на умовах, в порядку та в строки, передбачені цим договором.

У відповідності до п.2.1. Договору Покупець зобов'язується своєчасно, але не пізніше ніж за 5 (п'ять) календарних днів до обумовленої поставки, сповіщати Постачальника про свій намір здійснити чергову закупівлю товару, а також можливі дати відправки конкретної партії товару на його адресу, шляхом оформлення замовлення в якому зазначає кількість, асортимент товару, дата поставки, тощо. Замовлення передається Постачальнику в будь-якій зрозумілій сторонами формі (шляхом заповнення бланку замовлення, електронною поштою, факсимільним, тощо).

Із змісту п.2.5. Договору вбачається, що передача товару Постачальником і його приймання Покупцем за асортиментом, кількістю і ціною здійснюється на підставі відповідної накладної. Датами поставки товару вважаються дати підписання накладних. При централізовано-кільцевих перевезеннях допускається поставка товару без довіреності, при умові, що до моменту передачі товару Покупець письмово повідомить Постачальника про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати товар, буде завіряти свій підпис на супровідних документах.

Як вбачається із змісту п.5.2. Договору оплата за товар здійснюється Покупцем таким чином: протягом 10 (десять) календарних днів з дати поставки товару.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання обома Сторонами, тобто з 19 березня 2012року (дев'ятнадцятого березня дві тисячі дванадцятого року) та діє до 31 грудня 2012 року (тридцять першого грудня дві тисячі дванадцятого року) (п.9.1. Договору).

Як зазначає позивач в позовній заяві, що на виконання умов вищенаведеного договору поставки №1203-19/01 від 05.01.2012р. товариство з обмеженою відповідальністю "ЕЛ-ІТЕКС" здійснило поставку товару відповідачу на загальну суму 210 831,60 грн., що підтверджується видатковими накладними №637 від 20.11.2012р. на суму 118 094,59 грн. (з ПДВ) та №638 від 21.11.2012р. на суму 92 737,01грн. (з ПДВ), довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей серії МАЇ №229796 від 20.11.2012р.

Однак, як стверджує позивач, відповідачем зобов'язання за договором поставки №1203-19/01 від 05.01.2012р. щодо оплати вартості отриманого товару не виконані.

Безпідставна відмова відповідача від виконання зобов'язань за договором поставки №1203-19/01 від 05.01.2012р. щодо оплати вартості отриманого товару і стало підставою для позивача звернутись до суду із даним позовом за захистом порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Дослідивши обставини справи, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, з наступних правових підстав.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ст.16 Цивільного кодексу України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів а саме:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування

майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 51 Цивільного кодексу України передбачає застосування до підприємницької діяльності фізичних осіб нормативно-правових актів, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, зокрема до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Стаття 52 Цивільного кодексу України визначає цивільно-правову відповідальність фізичної особи - підприємця, зокрема фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. Фізична особа - підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у праві спільної сумісної власності подружжя, яка належатиме їй при поділі цього майна.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (п.1 ст.656 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до ст.663, пп. 1), 2) п.1 ч. 1 ст.664 Цивільного Кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлено обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Пунктом 1 ст.691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Із змісту висновку судового експерта Одеського наукового-дослідного інституту судових експертиз Хлєбникової Н.А. №1143/02 від 30.05.2013р. вбачається, що підписи від імені ОСОБА_1 в наданих на експертизу документах: довіреності серії МАЇ №229796 від 20.11.2012р., договорі поставки №1203-19/01 від 05.01.2012р., видаткових накладних №638 від 21.11.2012р. та №637 від 20.11.2012р. виконані не самим ОСОБА_1, а іншою особою.

Як вбачається зі змісту висновку судово-технічної експертизи документів судового експерта Одеського наукового-дослідного інституту судових експертиз Тихонової В.І. №3852/03 від 04.11.2013р., що відтиски печатки із текстом ОСОБА_1, що розмішені довіреності серії МАЇ №229796 від 20.11.2012р., договорі поставки №1203-19/01 від 05.01.2012р., видаткових накладних №638 від 21.11.2012р. та №637 від 20.11.2012р. нанесені на кожному документі печаткою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.

Відповідно до ч.5 ст.42 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу, відповідно до ч.ч.1,2 якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи викладене, за умови встановлення, що підписи від імені ОСОБА_1 на довіреності серії МАЇ №229796 від 20.11.2012р., договорі поставки №1203-19/01 від 05.01.2012р., видаткових накладних №638 від 21.11.2012р. та №637 від 20.11.2012р. виконані не самим ОСОБА_1, а іншою особою, заявлені позовні вимоги позивача щодо наявності у відповідача зобов'язань за договором поставки №1203-19/01 від 05.01.2012р. товариством з обмеженою відповідальністю "ЕЛ-ІТЕКС" належними та припустимими доказами не доведені.

З цього приводу суд вважає необхідним зазначити наступне:

Частини 1, 4 ст. 202 ЦК України визначають, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

За приписами ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України (далі - ГК), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.175 ГК, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина 1 ст.181 ГК України встановлює, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Частиною 3 ст.639 Цивільного кодексу України визначено, що якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Отже, суд доходить беззаперечного висновку, що волевиявлення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на укладання договору поставки №1203-19/01 від 05.01.2012р. не було, у зв'язку з чим договір поставки №1203-19/01 від 05.01.2012р. є таким, що не відбувся, у зв'язку з чим грошові зобов'язання ФОП ОСОБА_1 за договором поставки №12-03-19/01 від 05.01.2012р. - відсутні.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладені обставини справи, з урахуванням положень чинного законодавства, суд, вбачає не доведеними фактичними даними та не обґрунтованими заявлені позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛ-ІТЕКС", у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог відмовляє повністю.

Відповідно до приписів ст. 44, 49 ГПК України слід стягнути з позивача на користь відповідача витрати по сплаті вартості проведення судово-почеркознавчої експертизи, а саме 3 002,88 грн.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛ-ІТЕКС" - відмовити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛ-ІТЕКС" (65014, Одеська обл. м. Одеса, вул. Єврейська, буд.2 А, код ЄДРЮОФОП 37009208) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 3002 (три тисячі дві) грн. 88 коп. витрат по сплаті вартості проведення судово-почеркознавчої експертизи.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України

Повний текст рішення складено 25.11.2013р.

Суддя Цісельський О.В.