Постанова № 35552049, 27.11.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

27.11.2013 р. справа №908/2552/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддівТатенко В.М., Зубченко І.В., Марченко О.А., За участю представників сторін:

від позивача:Дігтяренко В.С. довіреністьвід відповідача:Гетманенко Б.С. довіреність розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуКомунального підприємства Бердянської міської ради «Житлосервіс - 2А», м. Бердянськ, Запорізька область на рішення господарського судуЗапорізької області від23.09.2013р.у справі№ 908/2552/13 (суддя: Н.С. Кутішева-Арнет)порушеній за позовом:Публічного акціонерного товариства «Бердянське підприємство теплових мереж», м. Бердянськ, Запорізька область.до відповідача:Комунального підприємства Бердянської міської ради «Житлосервіс - 2А», м. Бердянськ, Запорізька область про:стягнення 10' 518,06 грн. збитків

встановив:

Публічного акціонерного товариства «Бердянське підприємство теплових мереж», м. Бердянськ, Запорізька область (далі -«Позивач») звернулось до господарського суду Запорізької області про стягнення з Комунального підприємства Бердянської міської ради «Житлосервіс - 2А», м. Бердянськ, Запорізька область 10' 518,06 грн. збитків.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 23.09.2013р.у справі № № 908/2552/13 позовні вимоги були задоволені повністю.

Задовольняючи позові, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості заявлених Позивачем вимог та - доведеності останнім факту збитків (у вигляді недоотримани доходяв), завданих Відповідачем внаслідок порушення ним умов договору «Про розподіл обов'язків і відповідальність за утримання та технічне обслуговування систем теплопостачання, постачання теплової енергії по даним мережам» № 34-2а від 22.09.2005р. (далі - «Договір про розподіл»)

Відповідач не погоджуючись з рішенням господарського суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовну відмовити у повному обсязі.

Заявник скарги не погоджується із висновком господарського суду посилаючись на те, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, наполягає на тому, що судом не в повній мірі дослідженні матеріали та докази по справі та невірно зроблені висновки.

Сторони були повідомлені апеляційним судом належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду апеляційної скарги.

Позивач надав відзив, у якому звернувся з прохання рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.

Відповідно до статей 44, 811 Господарського процесуального кодексу України фіксацію судового процесу технічними засобами здійснено не було, складено протокол судового засідання.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає рішення господарського суду винесеним порушенням норм матеріального та процесуального права, відтак - не законним та не обґрунтованим; а апеляційну скаргу - такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, між сторонами був укладений договір № 34-2а від 22.09.2005р. «Про розподіл обов'язків і відповідальність за утримання та технічне обслуговування систем теплопостачання, постачання теплової енергії по даним мережам» (далі - «Договір про розподіл»)

Відповідно до п. 1.1. Договору про розподіл, позивач, як виконавець послуг з теплопостачання, надає послуги з теплопостачання для споживачів, що мешкають в житловому фонді, який обслуговує відповідач, а відповідач, відповідно до п. 1.2 договору, утримає в належному стані внутрішньобудинкові системи теплопостачання, забезпечує відсутність наднормативних витрат теплової енергії, згідно з межами розподілу по балансової належності.

Згідно з п. 3.2.4., п. 3.2.5., п. 3.2.11. Договору про розподіл, відповідач зобов'язаний утримувати в належному технічному стані та здійснювати ремонт внутрішньобудинкових мереж теплопостачання, вживати заходів щодо енергозбереження, ліквідації аварійних ситуацій, усунення порушень якості теплової енергії в терміни установлені законодавством, ремонтувати та налагоджувати устаткування, безперебійно забезпечувати тепловою енергією споживачів, приєднаних до теплового устаткування відповідача, за винятком перерв для проведення невідкладних ремонтних робіт.

В обґрунтування вимог позову Позивач посилається на те, що у зв'язку зі зверненнями споживачів, представниками Позивача, Відповідача та споживачів були складені акти-претензії про неналежне надання або ненадання послуг (з приводу якості надання послуг гарячого водопостачання та опалення) за жовтень 2012 р. - січень 2013 р.

За висновками місцевого господарського суду Відповідач на порушення умов Договору про розподіл - не своєчасно усунув неполадки в роботі внутрішньобудинкової системи теплопостачання в будинках по вулицях:

· 50 років СРСР буд. 2,10,12/2

· Горбенко, буд. 26

· Димитрова, буд. 34, 46, 48,

· Карла Маркса, буд. 17, 29, 49, 51

· Піонерська, буд. 63, 67, 166

· Правди, буд. 3, 3А

· проспект Пролетарський, буд. 90, 96, 100, 226/58, 228, 230, 232, 234

· Тищенко, буд. 2

· Дюміна, буд. 100/39, 69/15, 98

· Кірова, буд. 52/49 Мелітопольське шосе, буд. 9

· Морозова, буд. 1В;

· Орджонікідзе, буд. 99, 103

· Петровського, буд. 29, 63, 166;

· проспект Перемоги, буд. 8, 43, 45/36;

· проспект Правди, буд. З, ЗА, 7

· Шевченко, буд. 13А/20;

· Ломоносова, буд. 6А,

внаслідок чого мешканці квартир у цих будинках не отримували належної якості теплову енергії.

Згідно з п.4 ст. 129 Конституції України, ст.ст.33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до чинного законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - «ЦК України»), зобов'язанням - є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.193 Господарського кодексу України (далі - «ГК України») суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписи статті 610 ЦК України встановлюють, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Одним із наслідків порушення зобов'язання є - відшкодування збитків.

Для настання цивільно-правової відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме - наявність збитків, протиправна поведінка заподіювача збитків, причинний зв'язок між збитками та протиправною поведінкою заподіювача, вина.

Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності, передбаченої ст. 623 ЦК України.

Відповідно до ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються, зокрема не одержані доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 142 ГК України прибутком (доходом) суб'єкта господарювання є показник фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

Задовольняючи вимоги Позивача, місцевий госопдарський суд погодився з твердженням Позивача про те, що внаслідок бездіяльності Відповідача Позивач недоотримав за період жовтень 2012 р. - січень 2013 р. дохід у сумі 10' 518,06 грн. яка, на думку Позивача, є його збитком. Втім, з таким висновком погодитись не можна, адже, як правильно зазначив Відповідач у своїй апеляційній скарзі - Позивач не надав суду жодних документів в контексті приписів ч. 1 ст. 142 ГК Ураїни, які б підтверджували відповідні негативні результати господарської діяльності Позивача, пов'язані з перерахунком вартості послуг, наданих Позивачем мешканцям квартир у будинках, про які йдеться у позові. Посилання на реєстри перерахунку з опалення, які були надані Позивачем, не може бути підтвердженням як факту власне перерахунку, так і - збитків, завданих цим перерахунком.

Окрім цього колегія апеляційного господарського суду вважає за необхідне звернути увагу на те, що основним нормативним актом, що регулює взаємовідношення як між Сторонами у данній справі, так і - між Сторонами та споживачами послуг Позивача є Закон України «Про житлово-комунальні послуги» (далі - «Закон про ЖКП»).

Виходячи з матеріалів справи (т.1 а.а. 177 - 178) згідно Рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради № 546 від 14.09.2005р., прийнятого відповідності до приписів, зокрема, ст. 7 зазначеного Закону - Позивач визначений «виконавцем послуг з опалення та гарячого водопостачання».

Згідно підпункту 8), п. 1 ст. 21 Закону про ЖКП виконавець послуг має право доступу в приміщення, будинки і споруди для ліквідації аварій, усунення неполадок санітарно-технічного та інженерного обладнання, його встановлення і заміни, проведення технічних та профілактичних оглядів і перевірки показань засобів обліку в порядку, визначеному законом і договором.

За підпунктами 1), 2), 5) п. 2 ст. 21 Закону про ЖКП виконавець зобов'язаний:

- забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору, в тому числі шляхом створення систем управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів;

- здійснювати контроль за технічним станом інженерного обладнання будинків, квартир, приміщень;

- своєчасно проводити підготовку жилого будинку і його технічного обладнання до експлуатації в осінньо-зимовий період.

Таким чином, саме Позивач, як виконавець відповідної послуги, не зважаючи на умови укладеного Сторонами Договору про розподіл був зобов'язаний в силу приписів Закону про ЖКП та - вимог договорів, укладених Позивачем та відповідними споживачами його послуг, здійснити усіх заходів, необхідних для недопущення надання споживачам послуг неналежної якості та/або - зменшення обсягу цих послуг..

На порушення норм Господарського процесуального кодексу України, щодо всебічного об'єктивного розгляду справ, місцевий господарський суд під час розгляду справи не надав належної оцінки зазначеним обставинам та - не застосував приписи Закону про ЖКП.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати за подання апеляційної скарги відносяться на Позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства Бердянської міської ради «Житлосервіс - 2А» - задовольнити.

Рішення господарського суду Запорізької області від 23.09.2013р.у справі № 908/2552/13 - скасувати. Прийняти нове реішення, яким у задоволенні позову - відмовити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Бердянське підприємство теплових мереж» на користь Комунального підприємства Бердянської міської ради «Житлосервіс - 2А» 1' 720,50 грн. на відшкодування суми судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Запорізької області видати відповідний наказ про примусове виконання цієї Постанови, оформивши його згідно приписів Закону України «Про виконавче провадження»

Головуючий суддя: В.М. Татенко Судді: І.В. Зубченко О.А. Марченко

Надруковано примірників: 1 - позивачу; 1 - відповідачу 1 - до справи; 1 - ГСЗО 1 - ДАГС