Рішення № 35552011, 25.11.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" листопада 2013 р.Справа № 922/4275/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

при секретарі судового засідання Ямщикової М.Ю.

розглянувши справу

за позовом Спільного українсько - німецького підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю у "ТВП Україна ЛТД", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Богодухівський молзавод", м. Богодухів про стягнення 54153,36 грн. за участю предстанвиків сторін:

позивача - Гордєюк А.В., за довіреністю від 10.07.2013 року;

відповідача - не з"явився;

ВСТАНОВИВ:

Спільне українсько - німецького підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "ТВП Україна ЛТД" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Богодухівський молзавод" про стягнення заборгованості за договором поставки № ТВП-БМЗ/2011 від 17.10.2012р. у сумі 54153,36 грн., що складається з 47581,73 грн. - основного боргу, 5420,08 грн. - пені, 1151,55 грн. - 3% річних. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10 жовтня 2013 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 22 жовтня 2013 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22 жовтня 2013 року розгляд справи було відкладено на 04 листопада 2013 року об 11 годині 40 хвилин.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 31.10.2013 року представник позивача супровідним листом (вх. №40335) надав документи, на виконання вимог ухвали суду від 10.10.2013р.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 31.10.2013 року представник позивача надав заяву (вх. №40336) про збільшення розміру позовних вимог, в якій зазначає, що з моменту звернення позивача до суду до моменту розгляду справи минув певний період часу, а тому сума пені та 3% річних збільшилась. Крім того, позивач уточнює (шляхом зменшення) розрахунок пені по накладній № 430068 від 30.01.2013 року та збільшує суму пені по накладній № 430328 від 25.04.2013 року та накладній № 430347 від 30.04.2013 року з урахуванням усього часу прострочення оплати, тобто станом на 04 листопада 2013 року загальна сума пені складає 5420,08 грн. До того, ж позивач уточнює (шляхом зменшення) розрахунок 3% річних по накладній № 430068 від 30.01.2013 року та збільшує суму 3% річних по накладній № 430328 від 25.04.2013 року та накладній № 430347 від 30.04.2013 року з урахуванням усього часу прострочення оплати, тобто станом на 04 листопада 2013 року загальна сума 3% річних складає 1151,55 грн. На підставі викладеного, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 5420,08 грн., та 3% річних в сумі 1151,55 грн.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 04.11.2013 року представник позивача супровідним листом (вх. № 40611) надав документи, на виконання вимог ухвали суду від 10.10.2013 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.11.2013 року заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог прийнято до розгляду, розгляд справи відкладено на 25 листопада 2013 року о 10 годині 00 хвилин.

Представник позивача у судовому засіданні 25.11.2013 року позовні вимоги підтримав повністю, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Представник відповідача у судове засідання 25.11.2013 року не з"явився, документів витребуваних судом та відзиву на позов, не надав, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення, яке повернулось на адресу суду з відміткою про вручення.

Присутній в судовому засіданні 25 листопада 2013 року представник позивача підтримав позовні вимоги та вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представника відповідача, пояснив, що ним надані всі документи, які необхідні для розгляду справи по суті.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04 листопада 2013 року сторони попереджені про розгляд справи за наявними в ній матеріалами у разі неявки представників сторін у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів. Враховуючи це, враховуючи також достатність часу, наданого сторонам для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника позивача, судом встановлено наступне.

17.10.2011 року між Спільним українсько - німецьким підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ТВП Україна ЛТД» (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Богодухівський молзавод» (відповідач) було укладено договір поставки № ТВП - БМЗ/2011 (далі договір), у відповідності до умов якого позивач зобов"язується передати відповідачу, а відповідач забов»язується прийняти та оплатити товари, кількість, найменування, вартість, яких вказані у заявках та відображені у специфікаціях, які є невід»ємною частиною даного договору та оформлюються для кожної поставки окремо.

Відповідно до п. 2.2. загальна вартість договору складається із сум, вказаних у накладних до даного договору.

Пунктом 4.1. договору передбачені умови оплати: 50% - передплата, 50% - протягом 15 календарних днів з моменту відвантаження товару згідно виставленого рахунку позивача.

На виконання умов зазначеного договору позивачем було поставлено товар на загальну суму 199011,99 грн., що підтверджується накладною № 420725 від 24.10.2012р. на суму 28800,73 грн., накладною № 420726 від 24.10.2012р. на суму 27009,79 грн., накладною № 420837 від 12.12.2012р. на суму 18954,24 грн., накладною № 420836 від 12.12.2012р. на суму 20271,92 грн., накладною № 430017 від 11.01.2013р. на суму 4114,36 грн., накладною № 430018 від 11.01.2013р. на суму 3790,84 грн., накладною № 430054 від 25.01.2013р. на суму 6171,60 грн., накладною № 430055 від 25.01.2013р. на суму 5686,28 грн.. накладною № 430067 від 30.01.2013р. на суму 22114,82 грн., накладною № 430068 від 30.01.2013р. на суму 14215,68 грн., накладною № 430328 від 25.04.2013р. на суму 12250,82 грн., накладною № 430347 від 30.04.2013р. на суму 35330,91 грн., в яких в яких зазначена підстава договір № ТВП - БМЗ/2011 від 17.10.2011 року. Надані накладні підписані обома сторонами та скріплені печатками.

З боку відповідача товар був отриманий уповноваженою особою на підставі довіреностей: № 2775 від 22.10.2012р., № 33 від 11.01.2013р., № 76 від 25.01.2013р.

За вимогами ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За вимогами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення п.4.1. договору свої зобов'язання належним чином не виконав, а саме не провів повної оплати товару в строки передбачені договором, а здійснив лише часткове погашення в сумі 19089,87 грн. за накладною № 420725 від 24.10.2012 р. та в сумі 132340,39 грн., що підтверджується довідкою з банку № 73 від 17.10.2013 року про надходження грошових коштів на банківський рахунок позивача від відповідача .

Також, заборгованість відповідача в сумі 475781,73 грн. підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 13.08.2013 року, який наявний в матеріалах справи. Даний акт звірки підписаний обома сторонами та скріплений печатками.

Як свідчать матеріали справи, відповідач неналежним чином виконав свої зобов"язання за договором поставки щодо оплати товару, у зв"язку з чим у нього утворився борг перед позивачем в сумі 47581,73 грн. (основна заборгованість), що стало підставою для звернення останнього до суду.

Згідно зі ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи, що у відповідності до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини; доведеність з боку позивача факту відвантаження товару згідно вищеперелічених накладних та недоведеність з боку відповідача факту повного розрахунку з позивачем за отриманий товар за цими накладними, суд визнає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 47581,73 грн. обґрунтованими, правомірними, доведеними матеріалами справи, не спростованими відповідачем та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача, нарахованих позивачем 1151,55 грн. 3% річних, суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, вимоги про стягнення з нього 3% річних в сумі 1151,55 грн. заявлені позивачем обґрунтовано, доведені матеріалами справи, вірно нараховані та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача, нарахованих позивачем 5420,08 грн. пені, суд зазначає наступне.

Пунктом 6.3. договору передбачена відповідальність сторін, а саме у разі прострочення оплати товару відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на період за який нараховується пеня.

Відповідно до ст. 611 ЦК одним з наслідків порушення зобов'язань є сплата неустойки, розмір якої встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Зважаючи на вищевикладене, позивачем обґрунтовано нараховано відповідачу пеню на суму заборгованості у розмірі 5420,08грн., розрахунок пені перевірено судом з урахуванням вимог діючого законодавства.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 526, 549, 611, 612, 623-629, 712 Цивільного кодексу України; ч. 1 ст. 174, ст. 193 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 47-49, 65, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Богодухівський молзавод» (62103, м. Богодухів, пер. Харківський, 6, Код ЄДРПОУ 36537542, п/р 26003060712525 в ГРУ ПАТ КБ «Приватбанк» м. Харків, МФО 351533) на користь Спільного українсько - німецького підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ТВП Україна ЛТД» (61172, м. Харків, вул. Роганська, 149, код ЄДРПОУ 23918284, п/р 2600536242801 в ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» в м. Київ, МФО 300120) 47581,73 грн. боргу, 5420,08 грн. пені, 1151,55 грн. 3% річних та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1720,50грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 27.11.2013 р.

Суддя Добреля Н.С.

922/4275/13