Постанова № 35551406, 20.11.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2013 р. Справа №805/15000/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Давиденко Т.В.

при секретарі судового засідання Осадчому О.П.

за участю представників сторін:

від позивача - Стукаленко Д.С. - довір. від 13.09.2013 року б/н

від відповідача - Дмитрина В.В. - за довір.

від третьої особи - не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Центральна збагачувальна фабрика «Вуглегірська»

до відповідача Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Єнакієве Донецької області

третя особа Управління Пенсійного фонду України в м. Єнакієве Донецької області

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Центральна збагачувальна фабрика «Вуглегірська» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Єнакієве Донецької області, третя особа Управління Пенсійного фонду України в м. Єнакієве Донецької області про визнання протиправними дій щодо встановлення 67 класу професійного ризику виробництва, скасування повідомлення від 15.07.2013 року № 1838, зобов'язання відновити раніше встановлений 41 клас професійного ризику виробництва з 01.01.2013 року (з урахуванням уточнень).

Доводи позовної заяви обґрунтовує тим, що змінюючи позивачу клас ризику, відповідач діяв з перевищенням повноважень та не у спосіб, визначений чинним законодавством.

Вказує на те, що діяльність ПАТ «ЦЗФ «Вуглегірська» не пов'язана з підземним видобуванням кам'яного вугілля, полягає у збагаченні вугілля, а тому не може мати 67 клас ризику.

Зазначає, що в порушення вимог Порядку від 30.11.2010 року № 30 відповідачем перевірка позивача щодо обгрунтованності встановлення класу ризику не проводилась.

Крім того, наполягає на тому, що зміна класу ризику повинна відбуватись у році, наступному після перевірки, тому вважає помилковим зміну відповідачем класу ризику починаючи з початку поточного року.

Враховуючи наведене, вважає, що встановлення 67 класу професійного ризику виробництва є необґрунтованим, а тому просить визнати протиправними дії щодо встановлення 67 класу професійного ризику виробництва, скасування рішення від 16.07.2013 року б/н, зобов'язати відновити раніше встановлений 41 клас професійного ризику виробництва з 01.01.2013 року.

В запереченнях на позовну заяву відповідачі вказали на її безпідставність та зазначив, що згідно постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.2012 року № 237 «Про затвердження порядку визначення класу професійного ризику виробництва за видом економічної діяльності», код 05.10 було віднесено як до 41 класику ризику (в частині відкритого видобування кам'яного вугілля) так і до 67 класику ризику (крім відкритого видовбування кам'яного вугілля).

Зазначили, що до 41 класу ризику віднесені виключно підприємства, які займаються діяльністю в частині відкритого видовбування вугілля, а до 67 класу ризику віднесені всі інші діяльності.

Вказують, що наказом Державного комітету статистики України № 396 від 23.12.2011 року затверджена Методологія основ та пояснень допозицій Класифікації видів економічної діяльності ДК 2010, зокрема, у розділі 5 визначено, що код 05.10 «Добування кам'яного вугілля» включає: - добування кам'яного вугілля підземним та відкритим способом, - очищення, сортування, калібрування, підроблення, пресування та інше.

Перевірка позивача не проводилася, оскільки така перевірка проводиться у разі зміни основного виду економічної діяльності за даними відомості розподілу, що тягне за собою зниження класу професійного ризику виробництва, що відповідає вказаному Порядку.

Наполягають, що, оскільки позивач не відноситься до підприємств, які здійснюють діяльність, яка пов'язана з добуванням кам'яного вугілля відкритим способом, тому рішенням Фонду підприємству було правомірно встановлено 67 клас ризику з 01.01.2013 року.

Враховуючи наведене, просили в задоволені позовної заяви відмовити.

Представник позивача у судовому засіданні доводи позовної заяви підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, просив позовну заяву задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти доводів позовної заяви заперечував з підстав, викладених в запереченнях, просив в задоволені позовної заяви відмовити.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи без його участі.

Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, заслухавши представників сторін, суд встановив.

ПАТ «ЦЗФ «Вуглегірська» зареєстроване як юридична особа, перебуває на обліку в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України (ЄДРПОУ 00176532), зареєстроване за юридичною адресою: 86481, Донецька область, м. Єнакієве, м. Вуглегірськ, вул. Тімірязєва, буд. 20, корп. А.

15.07.2013 року Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Єнакієве Донецької області винесло відносно ПАТ «ЦЗФ «Вуглегірська» повідомлення № 1838 про зміну професійного ризику виробництва, згідно якого відповідно до основного виду економічної діяльності - добування кам'яного вугілля КВЕД 05.10. встановлений 67 клас професійного ризику виробництва (раніше був 41), а розмір єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування змінений, і з 01.01.2013 становить 49,7% (а.с. 69).

Згідно виписки АВ № 401671 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України позивач має правовий статус суб'єкта юридичної особи з визначенням видів діяльності за КВЕД - 2010, зокрема, 05.10 - Добування кам'яного вугілля (а.с. 29-31).

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом, в позовній заяві позивач просить скасувати рішення про зміну класу ризику та зобов'язати відновити клас ризику, встановлений раніше.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України.

Згідно ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» визначення класу професійного ризику виробництва за видами економічної діяльності здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, відповідач у справі - орган владних повноважень, на якого покладений обов'язок контролю щодо правильності визначення класу ризику виробництва страхувальників.

Спірні правовідносини регулюються, зокрема Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», Порядком віднесення страхувальників до класу професійного ризику виробництва з урахуванням виду їх економічної діяльності та проведення перевірок достовірності поданих страхувальниками відомостей про види економічної діяльності (у тому числі основний), затвердженим постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 30 листопада 2010 року № 30, Порядком визначення класу професійного ризику виробництва за видом економічної діяльності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 2012 року № 237.

Відповідно до ст. 24-1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» Фонд соціального страхування від нещасних випадків є некомерційною самоврядною організацією, яка має право, зокрема: відносити страхувальника до класу професійного ризику виробництва з урахуванням виду його економічної діяльності; проводити перевірки достовірності поданих страхувальниками відомостей про види економічної діяльності (у тому числі основний) підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання для віднесення страхувальника до класу професійного ризику виробництва з урахуванням виду його економічної діяльності.

Згідно ч.ч. 1, 2, 3 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» визначення класу професійного ризику виробництва за видами економічної діяльності здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Розмір страхового внеску підприємства залежить від класу професійного ризику виробництва, до якого належить підприємство за видом економічної діяльності. У разі якщо страхувальник провадить свою діяльність за декількома видами економічної діяльності, віднесення підприємства до класу професійного ризику виробництва здійснюється за основним видом його економічної діяльності.

У разі зміни виду економічної діяльності підприємства Фонд соціального страхування від нещасних випадків відповідно змінює належність цього підприємства до класу професійного ризику виробництва. Зміна класу професійного ризику здійснюється один раз на рік за результатами роботи страхувальника за минулий календарний рік. Новий клас професійного ризику встановлюється з початку поточного року.

Згідно п.п. 3 та 4 Порядку визначення класу професійного ризику виробництва за видами економічної діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.2012 року № 237 види економічної діяльності визначаються згідно з Національним класифікатором України «Класифікація видів економічної діяльності», затвердженим в установленому порядку.

Віднесення до класу професійного ризику виробництва здійснюється за основним видом економічної діяльності, що визначається за найбільшою питомою вагою обсягу реалізованої продукції та/або чисельністю зайнятих осіб за минулий календарний рік.

Відповідно до п. 9 вказаного Порядку розподіл видів економічної діяльності за класами професійного ризику виробництва здійснюється згідно з додатком, яким є Розподіл видів економічної діяльності за класами професійного ризику виробництва.

Згідно п. 3.4 розд. ІІІ Порядку віднесення страхувальників до класу професійного ризику виробництва з урахуванням виду їх економічної діяльності та проведення перевірок достовірності поданих страхувальниками відомостей про види економічної діяльності (у тому числі основний), затвердженого Постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 30.11.2010 року № 30 віднесення страхувальника до класу професійного ризику виробництва здійснюється за основним видом економічної діяльності згідно з Розподілом видів економічної діяльності за класами професійного ризику виробництва (додатком до Порядку визначення класу професійного ризику виробництва за видами економічної діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.2012 року №237).

Пунктом 3.6 розд. ІІІ вказаного Порядку визначено, що у разі отримання від органу Пенсійного фонду відомостей про внесення змін до відомостей про страхувальника, які стосуються зміни основного виду економічної діяльності, робочий орган виконавчої дирекції Фонду у разі необхідності проводить перевірку достовірності поданих страхувальником відомостей про види економічної діяльності (у тому числі основний) та приймає рішення про віднесення страхувальника до нового класу професійного ризику виробництва.

Згідно п. 3.7 розд. ІІІ вказаного Порядку зміна класу професійного ризику виробництва здійснюється робочим органом виконавчої дирекції Фонду один раз на рік за результатами роботи страхувальника за минулий календарний рік. Новий клас професійного ризику виробництва встановлюється з початку поточного року.

Відповідно до п. 3.10 розд. ІІІ вказаного Порядку страхувальники один раз на рік до 25 січня року, наступного за звітним, подають до робочих органів виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням (місцем проживання) відомість розподілу чисельності працівників, річного фактичного обсягу реалізованої продукції (робіт, послуг) за видами економічної діяльності (далі - відомість розподілу) за формою згідно з додатком 5 до цього Порядку.

Робочими органами виконавчої дирекції Фонду щорічно, на підставі відомості розподілу, здійснюється перегляд з початку поточного року належності страхувальника до класу професійного ризику виробництва за основним видом економічної діяльності.

У разі зміни основного виду економічної діяльності за даними відомості розподілу, що тягне за собою зниження класу професійного ризику виробництва, робочим органом виконавчої дирекції Фонду здійснюється перевірка страхувальника щодо достовірності поданих ним відомостей про види економічної діяльності (у тому числі основний).

У разі прийняття рішення щодо зміни класу професійного ризику виробництва на підставі даних відомості розподілу або за результатами перевірки робочий орган виконавчої дирекції Фонду надсилає відповідному органу Пенсійного фонду повідомлення про зміну класу професійного ризику виробництва із зазначенням розміру єдиного внеску, встановленого статтею 8 Закону про єдиний внесок, і дати зміни класу професійного ризику виробництва за формою згідно з додатком 4 до цього Порядку.

При цьому вносяться відповідні записи до журналу обліку повідомлень про віднесення страхувальника до класу професійного ризику виробництва за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку.

З аналізу зазначених норм вбачається, що віднесення страхувальників до класу професійного ризику виробництва чи його зміна здійснюється за основним видом економічної діяльності шляхом прийняття робочими органами виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відповідних рішень, які, як пояснив представник відповідача, оформлюються повідомленнями про зміну класу професійного ризику виробництва.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи та не спростовано відповідачем, до виникнення спірних правовідносин позивач був віднесений до 41 класу професійного ризику виробництва.

У зв'язку із набранням чинності 01.01.2012 року КВЕД-2010 позивачу за основним видом економічної діяльності «Добування кам'яного вугілля» встановлений код 05.10, згідно з яким він здійснює діяльність щодо перероблення і збагачення кам'яного вугілля.

У липні 2013 року позивач отримав від органу Пенсійного фонду України відомості про внесення змін до відомостей про страхувальника, які стосуються зміни основного виду економічної діяльності філії позивача.

При цьому, перевірка позивача щодо зміни страхувальнику 41 класу професійного ризику виробництва не проводилась, що є порушенням п. 3.6 розд. ІІІ Порядку віднесення страхувальників до класу професійного ризику виробництва з урахуванням виду їх економічної діяльності та проведення перевірок достовірності поданих страхувальниками відомостей про види економічної діяльності (у тому числі основний), затвердженим постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 30 листопада 2010 року № 30.

Відповідно до Розподілу видів економічної діяльності за класами професійного ризику виробництва, який є додатком до Порядку визначення класу професійного ризику виробництва за видами економічної діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 2012 року № 237, код 05.10 згідно з КВЕД-2010 віднесено:

до 41 класу професійного ризику виробництва - вид економічної діяльності «Добування кам'яного вугілля (в частині відкритого видобування кам'яного вугілля)»;

до 67 класу професійного ризику виробництва - вид економічної діяльності «Добування кам'яного вугілля (крім відкритого видобування кам'яного вугілля)».

КВЕД-2010 не дає поняття, які саме види діяльності відносяться до виду економічної «Добування кам'яного вугілля».

Згідно Методологічних основ та пояснень до позиції Класифікації видів економічної діяльності, затверджених наказом Державного комітету статистики від 23.12.2011 року № 396, які не є нормативно-правовим актом, клас 5.10 «Добування кам'яного вугілля» включає:

- добування кам'яного вугілля підземним або відкритим способом;

- очищення, сортування, калібрування, подрібнення, пресування і т. ін. кам'яного вугілля для поліпшення його якості, зручності його транспортування та зберігання;

- одержування кам'яного вугілля з відвалів.

Відповідно до розд. 1 Національного класифікатору України ДК 009:2010 «Класифікація видів економічної діяльності» (КВЕД-2010), затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11 жовтня 2010 року № 457, КВЕД - це статистичний інструмент для впорядкування економічної інформації. Водночас Класифікація є механізмом спільної мови, що має використання в багатьох інших, нестатистичних сферах (соціальному та податковому регулюванні, ліцензуванні, системі тарифів тощо), проте, не завжди адаптована до цього повною мірою.

Отже, Класифікація не завжди відповідає всім потребам користувачів за межами статистичної системи, у зв'язку з чим можуть виникнути суперечності стосовно юридичного використання коду КВЕД.

Слід мати на увазі, що код виду діяльності не створює прав чи обов'язків для підприємств і організацій, не спричинює жодних правових наслідків, не обов'язково достатній критерій для виконання умов, передбачених нормативними актами, у застосуванні нормативних актів чи контрактів код виду діяльності - це припущення, а не доказ.

Аналогічні положення містяться в розд. 3 Національного класифікатора України ДК 009:2005 «Класифікація видів економічної діяльності» (КВЕД-2005), що затверджений наказом Держспоживстандарту України від 26.12.2005 року №375, чинність якого відповідно до п. 1 наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 07.02.2013 року № 113 відновлена на період до 31.12.2013 року.

Щодо КВЕД-2005 підлягав застосуванню Порядок визначення страхових тарифів для підприємств, установ та організацій на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 вересня 2000 року № 1423, додатком до якого була Класифікація галузей економіки та видів робіт за професійним ризиком виробництва.

Вказаний Порядок втратив чинність з 18.04.2012 року у зв'язку з набранням чинності Порядком визначення класу професійного ризику виробництва за видами економічної діяльності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.2012 року № 237, застосування якого передбачено щодо кодів за КВЕД-2010.

З системного аналізу норм чинного законодавства вбачається, що нормативно-правового акту (Порядку), який підлягав би застосуванню щодо КВЕД-2005 і дозволяв би відносити вид економічної діяльності по КВЕД-2005 до класу професійного ризику виробництва, на час спірних правовідносин, як і на час вирішення справи, не існує, законодавець правову можливість віднесення виду економічної діяльності по Національному класифікатору України ДК 009:2005 «Класифікація видів економічної діяльності» (КВЕД-2005) до класу професійного ризику виробництва не передбачив.

Тому, виходячи з вимог законодавства визначення класу професійного ризику виробництва відбувається за видами економічної діяльності по КВЕД-2010, з одночасною дією КВЕД-2005.

При цьому, відповідно до розд. 1 КВЕД-2010 та розд. 3 КВЕД-2005 будь-яке використання КВЕД не для статистичних потреб (адміністративних або нормативних) здійснюють самі користувачі за власними правилами, відповідаючи за це та належно пояснюючи таке використання.

Згідно п.2 Порядку визначення класу професійного ризику виробництва за видом економічної діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.2012 року № 237, клас професійного ризику виробництва - рівень виробничого травматизму і професійних захворювань за видами економічної діяльності, що визначає ступінь вірогідності втрати професійної працездатності або смерті працівника під час виконання трудових обов'язків, з урахуванням результатів аналізу показників виробничого травматизму і професійних захворювань, а також обсягів видатків Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, пов'язаних із забезпеченням загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема:

- працівники зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць (пункт "а" ст. 13 Закону);

- працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць (пункт "б" ст. 13 Закону);

- та інші (пункти "в" - "з" ст. 13 Закону).

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач за основним видом економічної діяльності «Добування кам'яного вугілля» (КВЕД-2010 - 05.10) здійснює діяльність щодо перероблення та збагачення кам'яного вугілля.

Згідно з атестацією робочих місць на філії позивача умови праці визнані шкідливими та важкими, а не особливо шкідливими і особливо важкими.

Роботи з перероблення та збагачення кам'яного вугілля (кам'яного вугілля вже добутого кимось) здійснюється на поверхні землі, де вірогідність настання виробничого травматизму і професійних захворювань є значно меншою, ніж під землею, кількість страхових випадків на філії починаючи з 2013 року порівняно з минулими роками не збільшилася.

З огляду на наведене в діяльності філії позивача ступінь вірогідності настання факту виробничого травматизму і професійних захворювань значно менший, ніж на роботах по видобутку кам'яного вугілля підземним шляхом.

Отже, поверхневе (відкрите) видобування кам'яного вугілля і перероблення та збагачення кам'яного вугілля за класом професійного ризику виробництва є тотожними, оскільки процес перероблення та збагачення кам'яного вугілля (кам'яного вугілля вже добутого кимось) здійснюється на поверхні землі і не передбачає виконання робіт підземним шляхом з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці.

З огляду на наведене відповідно до основного виду економічної діяльності позивач повинен мати 41 клас професійного ризику виробництва, до якого він був віднесений відповідачем, а не 67, до якого він віднесений у липні 2013 року, що відповідає Розподілу видів економічної діяльності за класами професійного ризику виробництва, який є додатком до Порядку визначення класу професійного ризику виробництва за видами економічної діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.2012 року №237, і наведеним вимогам законодавства.

Виходячи з наведеного, дії відповідача щодо зміни філії позивача класу професійного ризику виробництва з 41 на 67 підлягають визнанню протиправними, а рішення у формі повідомлення щодо цього - скасуванню.

Суд вважає, що скасування повідомлення про зміну класу професійного ризику виробництва, призведе до прийняття відповідачем повідомлення аналогічного змісту.

Отже, це не призведе до повного захисту порушених прав позивача.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що з метою повного захисту порушених прав необхідно задовольнити решту позовних вимог - зобов'язати відповідача відновити філії позивача раніше встановлений 41 клас професійного ризику виробництва з 01.01.2013 року.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ухвалення судового рішення на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Держаного бюджету України (або відповідно місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності», Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», Законом України «Про пенсійне забезпечення», ст. 2, ст. 7-15, ст. 17-20, ст. 69-72, ст. 86, ст. 94, ст. 122-154, ст. 160-163, ст. 167, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Центральна збагачувальна фабрика «Вуглегірська» до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Єнакієве Донецької області, третя особа Управління Пенсійного фонду України в м. Єнакієве Донецької області про визнання протиправними дії, скасування повідомлення про зміну професійного ризику виробництва, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Дії Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Єнакієве Донецької області щодо встановлення Приватному акціонерному товариству «Центральна збагачувальна фабрика «Вуглегірська» 67 класу професійного ризику виробництва - визнати протиправними.

Повідомлення Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Єнакієве Донецької області від 15.07.2013 року № 1838 про встановлення Приватному акціонерному товариству «Центральна збагачувальна фабрика «Вуглегірська» 67 класу професійного ризику виробництва - скасувати.

Зобов'язати Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Єнакієве Донецької області відновити Приватному акціонерному товариству «Центральна збагачувальна фабрика «Вуглегірська» раніше встановлений 41 клас професійного ризику виробництва з 01.01.2013 року.

Присудити з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Центральна збагачувальна фабрика «Вуглегірська» витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в сумі 34 грн. 41 коп.

Постанова Донецького окружного адміністративного суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У судовому засіданні 20.11.2013 року проголошена вступна та резолютивна частини постанови, повний текст постанови виготовлений 25.11.2013 року.

Суддя Давиденко Т.В.