Рішення № 35547802, 19.11.2013, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

Справа № 2/489/1038/13

РІШЕННЯ

Іменем України

19 листопада 2013 року місто Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Кокорєва В. В.,

при секретарі Антоненко А. С.,

за участі позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, її представника ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4 за довіреністю ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про виділ частки будинку в натурі, та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про припинення права на частку з виплатою компенсації та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про припинення права на частку з виплатою компенсації,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою, посилаючись на те, що йому на праві спільної часткової власності належить 1/6 частка будинку АДРЕСА_1. Просив виділити частку в натурі.

Представником відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 було подано зустрічну позовну заяву про припинення права на частку, яка належить ОСОБА_1 з виплатою компенсації.

Зустрічна позовна заява була прийнята судом та зустрічні вимоги ухвалою суду об'єднано в одне провадження з первісними вимогами.

ОСОБА_2 було подано зустрічну позовну заяву про припинення права на частку, яка належить ОСОБА_1 з виплатою компенсації.

Зустрічна позовна заява була прийнята судом та зустрічні вимоги ухвалою суду об'єднано в одне провадження з первісними вимогами.

В судовому засіданні ОСОБА_1 просив задовольнити його позовні вимоги, виділити частку в натурі. Проти задоволення вимог за зстрічними позовами заперечував.

Представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог за первісним позовом ОСОБА_1 заперечувала, просила задовольнити вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_4 Проти задоволення позов ОСОБА_2 заперечувала, вказала, що частка ОСОБА_4 більша і вони з ОСОБА_2 не можуть співмешкати через постійні конфлікти.

В судовому засіданні ОСОБА_2 проти задоволення первісного позову ОСОБА_1 та зустрічного позов ОСОБА_4 заперечувала, просила задовольнити її вимоги.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено такі обставини та відповідні правовідносини.

На підставі рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 15.11.2011 ОСОБА_1 є власником 1/6 частини житлового будинку АДРЕСА_1. ОСОБА_4 належить на праві власності на 4/6 частини зазначеного житлового будинку, а ОСОБА_2 - 1/6 частини (а. с. 4, 5, 6, 7, 8 -12).

Згідно з ст. 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Частиною 2 ст. 364 ЦК України встановлено, якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

В п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 4.10.1991 року «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» зазначено, що виділення в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю можливо, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом, при наявності можливості переобладнання приміщення в ізольованій квартири.

Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи № 125-081 від 22.07.2013, виходячи з вимог ДБН В. 2.2-15-2005 житлові будівлі «Основні положення» п. 2.22 в квартирах слід передбачать житлові кімнати та підсобні приміщення: кухню, вбиральню, ванну, коридор. Виділити в користування співвласника ОСОБА_1 ідеально належну площу - 15,95 кв. м., у відповідності з ідеальною часткою у тому числі житлова площа - 10,6 кв. м. не є можливим, в зв'язку з тим, що ідеально належна житлова та допоміжна площі не відповідають вимогам ДБН В. 2.2-15-2005 житлові будівлі «Основні положення» п. 2.22. Однак, експерт зазначає варіант виділу частки ОСОБА_1 за умови проведення робіт з переобладнання, а саме пробити дверний отвір замість існуючого віконного отвору в прим. 1-3, закласти дверний отвір між прим. 1-2 та 1-3, встановити перегородку в приміщенні 1-3. Такий варіант теж не відповідає ДБН та перепланування можливе тільки після отримання висновку про технічний стан основних конструктивних елементів та можливість проведення будівельних робіт та погодження з компетентними органами.

З наданих сторонами технічних висновків долучених до матеріалів справи вбачається, що проведення робіт з пробивки додаткових отворів не допустима без виконання робіт по підсиленню фундаментів та несучих стін.

Співвласниками спірного будинку окрім позивча є й відповідачі, які на думку суду обоє мають право на отримання частки у випадку припинення права власності позивача з виплатою компенсації. Однак, в судовому засіданні позивач категорично відмовився від отримання компенсації від відповідача ОСОБА_2

Враховуючи положення ст. 364 ЦК України, яке вказує, що компенсація може бути надана лише за згодою співвласника, суд вважає, що відсутні підстави для припинення права позивача на частку.

Таким чином, в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про виділ частки будинку в натурі належить відмовити, в зв'язку з тим, що виділити її у відповідністю з ідеальною часткою не є можливим або такий виділ буде порушувати державні будівельні норми.

Позовні вимоги за зустрічними позовами також задоволенню не підлягають, оскільки і ОСОБА_4 і ОСОБА_2 у випадку припинення права на частку ОСОБА_1 мають право на отримання частки від частки ОСОБА_1, а останній не надає згоду на отримання компенсації своєї частки.

На підставі викладеного та керуючись ст. 3, 15, 60, 212-214, 215 ЦПК України суд

вирішив:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про виділ частки будинку в натурі відмовити.

В задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про припинення права на частку з виплатою компенсації відмовити.

В задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про припинення права на частку з виплатою компенсації відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області через Ленінський районний суд м. Миколаєва шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя В. В. Кокорєв