Ухвала суду № 35547537, 18.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2013 року м. Київ К/800/14184/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2013

та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.09.2012

у справі № 2а-9462/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоінвестмонтаж»

до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергоінвестмонтаж» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби від 02.07.2012 № 0000822305, № 0000832305.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.09.2012, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2013, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної планової виїзної перевірки ТОВ «Енергоінвестмонтаж» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 31.03.2012, складено акт № 1804/22-50/33298282 від 15.06.2012, в якому зафіксовані порушення: п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3, ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено валові витрати на загальну суму 145 467 грн., в т.ч.: в І кварталі 2011 року на суму 170 400 грн., в ІІ кварталі 2011 року на суму 560 531 грн.; пп. пп. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. п. 201.4, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту за період з грудня 2010 року по грудень 2011 року на суму 770 728 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 02.07.2012 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000822305 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 216 982 грн., в т.ч.: 207 889 грн. основного платежу та 9 093 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0000832305 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 923 025 грн., в т.ч.: 770 728 грн. основного платежу та 152 297 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Донараховуючи грошові зобов'язання спірними податковими повідомленнями-рішеннями, податковий орган виходив з пояснень посадових осіб ТОВ «РІП», ТОВ «ДК Трейдинг ЛТД», ТОВ «Укртурпром ВС», наданих в рамках кримінальної справи, а також посилань на нікчемність укладених правочинів з контрагентами ТОВ «ОАСУ Енерго», ТОВ «БС Консалтінг Юкрейн», ТОВ «ВАЛЬТРАВЕН», ТОВ «Збутпроект-1».

Також судами обох інстанцій встановлено, що між ТОВ «Енергоінвестмонтаж» та ТОВ «РІП» було укладено ряд договорів підряду: від 04.04.2011 № 040411, від 12.01.2011 № 176/8-Р, від 07.06.2011 № 070611, від 13.04.2011 № 27.

Факт виконання вказаних договорів судами встановлено з підтвердженням матеріалів справи, а саме: податковими накладними, платіжними дорученнями, актами приймання виконаних будівельних робіт, довідками про вартість виконаних робіт, локальним кошторисом, підсумковою відомістю ресурсів (витрати по факту).

Також, між позивачем та ТОВ «Укртурпром ВС» укладено договір поставки від 23.02.2011 № 121, виконання якого підтверджено специфікацією до договору поставки, накладною, податковою та видатковою накладними, платіжним дорученням.

На підтвердження реальності господарських операцій між ТОВ «Енергоінвестмонтаж» та ТОВ «ДК Трейдинг ЛТД» судами обох інстанцій досліджено: податкову накладну, накладну, рахунок, платіжне доручення, локальний кошторис, довідку про вартість виконаних робіт, акт приймання виконаних робіт, підсумкову відомість ресурсів (витрати по факту).

Згідно вказаних документів ТОВ «Енергоінвестмонтаж» придбало у ТОВ «ДК Трейдинг ЛТД» кабель, що було зумовлено виконанням зобов'язань по договору підряду від 26.10.2010 № 77, укладеного з ТОВ «Будівельник-сервіс».

На підтвердження реальності господарських операцій між ТОВ «Енергоінвестмонтаж» та ТОВ «ОАСУ Енерго» відповідно до договору підряду від 04.11.2010 № 04/11, в матеріалах справи наявні: довідка про вартість виконаних робіт за грудень 2010 року, акт приймання виконаних робіт, рахунок-фактура, податкова накладна, реєстр платіжних документів.

Факт реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «ВАЛЬТРАВЕН» підтверджується договором підряду від 21.12.2011 № 15, податковою та видатковою накладними, платіжним дорученням.

Між ТОВ «Енергоінвестмонтаж» та ТОВ «Українська цементна будівельна компанія» укладено договір поставки від 23.12.2011 № 112, що підтверджено податковою та видатковою накладними, платіжним дорученням.

Реальність господарських операцій між ТОВ «Енергоінвестмонтаж» та ТОВ «Імпульс» підтверджується: рахунками-фактурами, видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями, виписками з банківського рахунку позивача.

На підтвердження реальності господарських операцій між ТОВ «Енергоінвестмонтаж» та ТОВ «БС Консалтінг Юкрейн» за договорами надання послуг від 24.06.2011 № 24/06 та від 03.10.2011 № 167, в позивача наявні акти приймання виконаних послуг, платіжні доручення.

Взаємовідносини між ТОВ «Енергоінвестмонтаж» та ТОВ «Збутпроект-1» за договорами підряду від 22.07.2011 № 56, від 12.10.2011 № 121001, від 02.11.2011 № 021101 фактично підтверджуються актами приймання будівельних робіт; податковими накладними, довідками про вартість виконаних будівельних робіт та іншою первинною документацією.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (пп. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 вказаного Закону).

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (абз. 4 пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 зазначеного Закону).

Вказана норма права кореспондується з положеннями Податкового кодексу України, який набрав чинності 01.01.2011.

Так, згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно пп. 11.2.1. п. 11.2. ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Норми вказаних Закону та Кодексу передбачають як підставу для не включення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових платіжних документів, а тому неможливість віднесення до валових витрат підприємства сум, що не підтверджені будь-якими документами взагалі.

Однак, як встановлено судами, всі необхідні первинні бухгалтерські документи на оплату послуг, виконання робіт, поставки товарів були у позивача в наявності та надані для перевірки; договори, укладені між позивачем та контрагентами не були визнані недійсними в установленому законодавством порядку.

Відповідно до положень п. 5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. 140.5 ст. 140 ПК України установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, (розділі) не дозволяється.

Згідно з п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 цього Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп. пп. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках; податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону (пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Аналогічні норми містяться в Податковому кодексі України.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пп. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пп. 198.6 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. п. 201.4, 201.6, 201.8 ст. 201 цього Кодексу податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг; податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця; право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Звільнення від доказування в адміністративному судочинстві відповідно до положень ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України можливе лише на підставі вироку суду в кримінальній справі або постанови суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, стосовно питань, чи мало місце діяння та чи вчинено воно особою, щодо якої ухвалено вирок або постанову суду.

В даному випадку, як встановлено судами попередніх інстанцій, за відсутності вироку по кримінальній справі щодо притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб контрагентів позивача: ТОВ «РІП», ТОВ «ДК Трейдинг ЛТД», ТОВ «Укртурпром ВС» та встановлення фактичного здійснення господарських операцій у спірному періоді за укладеними договорами між позивачем та контрагентами: ТОВ «РІП», ТОВ «Укртурпром ВС», ТОВ «ДК Трейдинг ЛТД», ТОВ «ОАСУ Енерго», ТОВ «ВАЛЬТРАВЕН», ТОВ «Українська цементна будівельна компанія», ТОВ «БС Консалтінг Юкрейн», ТОВ «Збутпроект-1», донарахування грошових зобов'язань спірними податковими повідомленнями-рішеннями є протиправним.

Враховуючи наведене, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби відхилити.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2013 та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.09.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)В.В. Кошіль Судді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)О.А. Моторний