Рішення № 35547254, 20.10.2013, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/2034/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17 жовтня 2013 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді - Тішко Д.А., при секретарі - Тихонюк В.В., за участю прокурорів Ібрагімової А.О., Джос А.С., відповідача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, представника третьої особи Літвінової І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Миколаєві цивільну справу за позовом

Прокурора міста Миколаєва в інтересах держави в особі Департаменту фінансів Миколаївської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Публічне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "ГАРАНТ-АВТО",-

встановив:

У лютому 2013 року позивач звернувся до суду із позовною заявою до відповідача, в якій просив стягнути з останнього на користь держави в особі Департаменту фінансів Миколаївської міської ради суму коштів, що була витрачена Миколаївською міською лікарнею швидкої медичної допомоги на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_1 в сумі 3722 грн. 72 коп.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказав, що 06.12.2012 року внаслідок грубого порушення відповідачем правил дорожнього руху України, а саме: п.п. 2.3 "б", 12.1, 12.3, 18.1 цих правил - відбулась дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої ОСОБА_4 було спричинено середньої тяжкості тілесні ушкодження. В результаті чого останній перебував на стаціонарному лікуванні, вартість якого склала 3 722 грн. 72 коп. Та, оскільки цивільний позов про відшкодування відповідачем збитків завданих злочином не розглядався, позивач просив позов задовольнити.

Прокурори в судовому засіданні вимоги позову підтримали, просили суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач у судовому засіданні проти заявлених вимог заперечував, просив суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти заявлених вимог заперечував, просив суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представник третьої особи ПАТ "Українська страхова компанія "ГАРАНТ-АВТО" у судовому засіданні залишила питання на розсуд суду, надала до суду письмові пояснення.

Вислухавши думку сторін, вивчивши доводи позову, дослідивши письмові докази, судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.12.2012, приблизно о 17.30 годині ОСОБА_1, в умовах достатньої видимості темного часу доби, керуючи технічно справним автомобілем марки "ЗАЗ-1103 0742", державний номер НОМЕР_1, порушив вимоги п.п.2.3 "б", 12.1, 12.3, 18.1 Правил дорожнього руху України, а саме: проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змінам, при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу, на якому знаходився пішохід, не прийняв мір до зменшення швидкості, чи зупинки автомобіля яким він керував, не впевнився, що на нерегульованому пішохідному переході відсутні пішоходи, для яких може бути створено перешкоду чи небезпеку, продовжив свій рух у наміченому ним напрямку, внаслідок чого здійснив наїзд передньою правою частиною автомобіля на перетинаючого зліва направо, відносно напрямку руху автомобіля, проїзну частину по пішохідному переходу пішохода ОСОБА_4

У зв'язку з чим ОСОБА_4 отримав ряд тілесних ушкоджень середньої тяжкості та, як наслідок, в період з 06.12.2012 року по 24.12.2012 року перебував на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні міської лікарні швидкої медичної допомоги м. Миколаєва.

Відносно відповідача було порушено кримінальну справу за його обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, та в подальшому, ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 07.02.2013 року ОСОБА_1 було звільнено від кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 286 КК України у зв'язку з примиренням з потерпілим, а кримінальне провадження закрито, копія вироку міститься в матеріалах справи.

Відповідно до довідки міської лікарні швидкої медичної допомоги (далі - МЛШМД) м. Миколаєва №2 від 11.01.2013 року, вартість стаціонарного лікування в травматологічному відділенні вказаної лікарні в період з 06.12.2012 року по 24.12.2012 року, та витрати з лікування склали 3722 грн. 72 коп., що підтверджується також наявними в матеріалах справи доказами, а саме: актом МЛШМД №2 від 10.01.2013 року про надання медичної допомоги, копіями витягів з медичної картки стаціонарного хворого №11147/1222, копіями витягів з журналу обліку наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів.

Як зазначав у судовому засіданні представник відповідача, 23.12.2011 року між відповідачем та ПАТ "Українська страхова компанія "ГАРАНТ-АВТО" було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних та транспортних засобів - страховий поліс №АВ/0793750, відповідно до якого цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 перед третіми особами була застрахована. За такого, керуючись положеннями ст. 33 ЦК України та роз'ясненнями п.16 Постанови Пленуму ВССУ №4 від 01.03.2013 року "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, яка завдана джерелом підвищеної небезпеки", вважав, що відповідно до вищевказаних правових норм позовні вимоги мають пред'являтися саме до третьої особи - ПАТ "Українська страхова компанія "ГАРАНТ-АВТО", за такого у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

З пояснень наданих представником третьої особи ПАТ "Українська страхова компанія "ГАРАНТ-АВТО" випливає, що на виконання умов вищевказаного полісу №АВ/0793750 ОСОБА_4 було відшкодовано завдану внаслідок вищевказаної ДТП шкоду в розмірі 6 348 грн. 02 коп., що підтверджується доданими до пояснення копією страхового акту №00006130/01, копією повідомлення про страховий випадок від 10.12.2012 року, копіями відповідних розписок та заяв про отримання ОСОБА_4 коштів.

Відповідно до ч.1, ч.3. ст. 1206 ЦК України, особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, та якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи за зверненням фізичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості та кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.3 ст. 60 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України, обставини що встановлені рішеннями суду, які набули законної сили, ухваленими в порядку кримінального судочинства - додаткового доказування не потребують.

Враховуючи вищевикладене, суд надає критичну оцінку запереченням відповідача, оскільки з положень п.1.3 ст.1, ст.ст. 5, 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" випливає, що витрати на стаціонарне лікування особи, потерпілої від злочину - не є об'єктом страхування та, відповідно до укладеного між страховою компанією та відповідачем полісу №АВ/0793750, не підлягають відшкодуванню страховиком - ПАТ "Українська страхова компанія "ГАРАНТ-АВТО".

Таким чином, наявність у відповідача договору страхування, укладеного між ним та страховою компанією ПАТ "Українська страхова компанія "ГАРАНТ-АВТО", не звільняє його від обов'язку відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, потерпілої від злочину відповідно до ч.1 ч.3. ст. 1206 ЦК України.

Таким чином, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Суд при ухваленні рішення враховує, що вказана лікарня фінансується з місцевого бюджету м. Миколаєва, розпорядником коштів якого є Миколаївська міська рада в особі Департаменту фінансів в зв'язку з чим кошти на відшкодування витрат пов'язаних з лікуванням потерпілої мають бути стягнуті на користь місцевого бюджету м. Миколаєва.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь державного бюджету підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 229 грн. 40 коп.

Керуючись ст.ст. 10-11, 57-61; 209, 213-215 ЦПК України, ст.1206 ЦК України, суд, -

вирішив:

Позов Прокурора міста Миколаєва в інтересах держави в особі Департаменту фінансів Миколаївської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Департаменту фінансів Миколаївської міської ради (р/р 31411544700005 ГУ ДКСУ в Миколаївській області, МФО 826013, код ЄДРПОУ 37992781, код медичного платежу 24060300 "Інші надходження") кошти, витрачені Миколаївською міською лікарнею швидкої медичної допомоги на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_4 в сумі 3 722 грн. 72 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати в розмірі 229 грн. 40 коп.

Рішення може бути оскаржене через суд першої інстанції до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Д.А. Тішко