Ухвала суду № 35545943, 19.11.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.11.2013 р.Справа № 591/7270/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 22.08.2013р. по справі № 591/7270/13-а

за позовом ОСОБА_1

до Відділу з примусового виконання рішень Головного управління юстиції в Сумській області , Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради

про визнання протиправною та скасування постанови щодо закінчення виконавчого провадження,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Зарічного районного суду м. Суми із позовом до Відділу з примусового виконання рішень Головного управління юстиції в Сумській області, Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради в якому просив суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Тумки М.В. ВП №37682093 від 22.07.2013 року про закінчення виконавчого провадження щодо виконання постанови Зарічного районного суду по справі №2-а-780/11 від 04.01.2011 року;

- зобов'язати відділ з примусового виконання рішень Головного управління юстиції в Сумській області відновити виконавче провадження по виконанню постанови Зарічного районного суду по справі №2-а-780/11 від 04.01.2011 року;

- визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради у зв'язку з невиконанням постанови Зарічного районного суду по справі №2-а-780/11 від 04.01.2011 року.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 22.08.2013 року відмовлено у відкритті провадженні по справі №591/7270/13-а та повернуто позивачу адміністративний позов з усіма додатками для подачі позовної заяви в порядку цивільного судочинства.

Позивач, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції її скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на прийняття судом оскаржуваної ухвали з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи рішення про відмову у відкритті провадження по справі суд першої інстанції виходив з того, що заявлені позивачем вимоги не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки вирішення таких спорів віднесено до компетенції судів загальної юрисдикції і такі справи підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач має право звернутися зі скаргою на дії та рішення органів ДВС, яка має бути розглянута в порядку, передбаченому УПК України.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України, адміністративний суд зобов'язаний діяти в межах повноважень, встановлених законом.

Згідно п. 4 ч.1 ст. 107 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Згідно ч.2 ст. 107 КАС України, суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду чи відмови у відкритті провадження у справі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 109 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

В силу ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України, справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно - правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади , орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно із ч.2 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно - правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до ч.1 ст.181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Виконання судового рішення є заключною стадією судочинства, в якій реалізується підтверджене судом право стягувача.

Відповідно до вимог ч.1 ст.383 ЦПК України учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

При визначенні юрисдикції необхідно виходити з того, що до юрисдикції адміністративних судів належать спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби при виконанні всіх виконавчих документів, передбачених частиною другою статті 17 Закону України "Про виконавче провадження", крім тих, відносно яких законом установлено інший, виключний порядок їх оскарження.

Частиною четвертою статті 82 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Отже, критеріями визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення є юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ, та статус позивача як сторони у виконавчому провадженні.

У розумінні статті 8 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. При цьому до сторін, які можуть оскаржити рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, належать також їх представники за законом чи договором.

Таким чином, до юрисдикції адміністративних судів належать усі справи з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судових рішень на підставі виконавчих документів, виданих судами всіх юрисдикцій, за винятком тих, які видано загальними та господарськими судами у разі звернення до суду сторін відповідного виконавчого провадження чи їхніх представників.

Колегією суддів встановлено, що позивач оскаржує рішення державного виконавця відділу з примусового виконання рішень Головного управління юстиції в Сумській області щодо виконання постанови Зарічного районного суду м. Суми від 04.01.2011 року про зобов'язання суб'єкта владних повноважень - управління праці, здійснити перерахунок щорічної грошової допомоги до 5 травня, яку залишено без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2012 року.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що оскаржуваною постановою державного виконавця від 22.07.2013 року закінчено виконавче провадження з виконання виконавчого листа, виданого судом загальної юрисдикції, як адміністративним судом, за результатами розгляду справи в порядку КАС України.

Тим самим, колегія суддів наголошує на тому, що постанову державного виконавця в даному випадку слід розглядати, як рішення державного виконавця щодо виконання судового рішення у виконавчому провадженні, відкритому за виконавчим листом, виданим місцевим загальним судом як адміністративним.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 18 КАС України передбачено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, передбачених пунктами 1 - 4 частини першої цієї статті.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що спори з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, передбачених пунктами 1 - 4 частини першої статті 18 цього Кодексу підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства та належать до компетенції місцевого загального суду як адміністративного суду.

Зважаючи на ту обставину, що предметом оскарження в даній справі є постанова державного виконавця, винесена під час виконання рішення суду, прийнятого в порядку, передбаченому КАС України, застосуванню до спірних правовідносин підлягають положення п. 5 ч. 1 ст. 18 КАС України.

З огляду на викладене, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ст. 6 КАС України, яка гарантує право на судовий захист, зазначено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи в адміністративному суді будь-якої інстанції в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (ч. 2 ст. 55 Конституції України).

З огляду на встановлені обставини у справі, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали порушив норми процесуального законодавства, позбавивши при цьому права позивача на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 199 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, серед іншого, скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 204 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права є такими, що призвели до неправильного вирішення питання, а тому ухвала Зарічного районного суду м. Суми від 22.08.2013 року по справі № 591/7270/13-а підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції на розгляд зі стадії вирішення питання про відкриття провадження.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 199, п. 4 ч. 1 ст. 204, ст.ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 22.08.2013р. по справі № 591/7270/13-а скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу з примусового виконання рішень Головного управління юстиції в Сумській області, Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради про визнання протиправною та скасування постанови щодо закінчення виконавчого провадження направити до Зарічного районного суду м. Суми для продовження її розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття провадження.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В.