Ухвала суду № 35545270, 21.11.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2013 р. справа № 804/7650/13-а Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Мартиненка О.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Сафронової С.В.

за участю секретаря судового засідання: Манцова Д.В.

за участю:

представника відповідача: Туркіної А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 липня 2013 року у справі №804/7650/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмаш» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

03.06.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Трансмаш» звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення від 23.05.2013 року №0001791501 та №0001751502. В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилався на необґрунтовані висновки перевіряючих осіб щодо фіктивності укладених правочинів та вказував на реальність господарських операцій, за наслідками яких позивачем визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 липня 2013 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі, а саме: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0001791501 від 23.05.2013р.; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0001781502 від 23.05.2013р.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, яка є правонаступником Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Апеляційна скарга, фактично, обґрунтована висновками перевіряючих осіб, які зроблено в акті перевірки №2495/22-2/32887752 від 26.04.2013р. На думку заявника апеляційної інстанції, судом першої інстанції не надано належної правової оцінки встановленим перевіркою обставинам, які свідчать про неможливість виконання контрагентами своїх зобов'язань, з огляду на відсутність у них необхідних умов для здійснення господарської діяльності. Договори, укладені між позивачем та контрагентами, мають протиправний характер, оскільки укладені без мети настання реальних наслідків, спрямовані на заниження об'єктів оподаткування, несплату податків, а отже, є фіктивними. Документи, які використані при оформленні операцій позивача з контрагентами не мають юридичної сили, оскільки отримані від контрагентів паперові носії за формою первинних документів не відповідають фактичним обставинам справи.

24.10.2013р. розгляду справи було відкладено до 21.11.2013р. за клопотанням позивача про відкладення розгляду справи, у зв'язку із перебуванням єдиного юрисконсульта на лікарняному, який зобов'язалися надати у наступне судове засідання.

21.11.2013р. від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із перебуванням єдиного юрисконсульта на лікарняному.

Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суд, порадившись на місці, ухвалив розглянути справу за відсутності представника позивача, оскільки позивач належним чином повідомлений про дату, час і місце апеляційного розгляду, а перебування юрисконсульта на лікарняному, не підтверджене належними документами, а також відсутність обґрунтування причин неможливості участі іншого представника юридичної особи у судовому засіданні, неможна визнати поважними підставами для відкладення розгляду справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що повноважними особами Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська на підставі направлень, виданих ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС, згідно із пунктом 75.1 статті 75, статті 77 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755 - VI та відповідно до плану - графіка проведення документальних планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмаш» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011р. по 31.12.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011р. по 31.12.2012р. відповідно до затвердженого плану перевірки, за результатами якої складено акт №2495/22-2/32887752 від 26.04.2013р.

В акті перевірки зроблені висновки про порушення ТОВ «Трансмаш»:

- п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.п.138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п.п.138.10.3 п.138.10 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 10 950 509грн. в тому числі по періодам: 2 квартал 2012 рік на суму 3 067 293грн.; 3 квартал 2012 року на суму 5 119 185грн.; 4 квартал 2012 року на суму 2 764 031 грн.;

- п.п.186.2.1 п.186.2 ст.186, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 4 143 951грн., в тому числі по періодам: листопад 2011 року на суму 432 989грн.; вересень 2012 року на суму 321 699грн.; жовтень 2012 року на суму 326 873грн.; листопад 2012 року на суму 2 325 497грн.; грудень 2012 року на суму 736 893грн.;

- п.п.168.1.1, 168.1.2 п.168.1. ст.168, п.167.1 ст.167 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2 577,70грн., в тому числі за жовтень 2011 року на суму 2 577,70 грн.;

- п.п. «б» п.176.2 ст. 176 Податкового кодексу України та Порядку № 1020, а саме: при заповненні та наданні до ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська податкових розрахунків за ф. №1 ДФ за 4 квартал 2011 року, 2 та 4 квартали 2012 року відображені дані невірно;

- п.160.2 ст. 160 Податкового кодексу України, що призвело до порушення строків перерахування податку з доходів нерезиденту з походженням з України.

На підставі акту перевірки Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м.Дніпропетровська винесено податкові повідомлення-рішення:

№0001791501 від 23.05.2013 р., яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 16 425 763,50грн., в тому числі за основним

платежем - 10 950 509грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 5 475 254,50грн. (т.1 а.с.111);

№0001781502 від 23.05.2013 р., яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість вироблених в Україні товарів (робіт послуг) в розмірі 6 215 926,50грн., в тому числі за основним платежем - 4 143 951грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2 071 975,50грн. (т.1 а.с.112)

Правомірність та обґрунтованість податкових повідомлень-рішень, прийнятих на підставі акту перевірки, є предметом спору, переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, висновки про нереальність фінансово-господарських операцій, вчинених ТОВ «Трансмаш» по взаємовідносинам з контрагентами, а також визнання правочинів фіктивними є неправомірними, а податкові повідомлення-рішення не відповідають вимогам п.3 ч.3 ст.2 КАС України. В порушення ч.2 ст.71 КАС України, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій та рішень.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Згідно пп. 138.1.1. п. 138.1, п. 138.2 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п.п. 198.1., 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у

зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбавання товарів (робіт, послуг), до складу витрат операційної діяльності та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідком якої є поставка товарів (робіт, послуг), понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що позивач у перевіряємому періоді мав взаємовідносини з ТОВ «Ривс», ТОВ «Старт-Д», ТОВ «Ангстрем Континенталь», ТОВ ВК «Віконні системи», ТОВ «Матадор», ТОВ «Ферріт-Д», ТОВ «Діксі Буд», ПП «Полтава-Проект-Монтаж», ТОВ «Взлет-Ера».

1. Між ТОВ «Трансмаш» (Покупець) та ТОВ «Ривс» (Постачальник) укладено договір поставки №350 від 07.11.2011р., згідно якого (Постачальник) зобов'язується передати у власність Покупцю, а ТОВ «Трансмаш» (Покупець) прийняти та сплатити металопрокат.

Вказана угода, на думку податкового органу, укладена без мети настання реальних наслідків, які передбачені цим договором, суперечить вимогам п.5 ст.203 Цивільного кодексу України та не створюють податкових наслідків крім тих, що пов'язані з їх нереальністю. Таким чином, на думку ДПІ, ТОВ «Трансмаш» не мало підстав для збільшення витрат по операціям з ТОВ «Ривс». Враховуючи, що податкові накладні ТОВ «Ривс» №358 від 14.11.11р., №359 від 25.11.11р., №360 від 30.11.11р., не відповідають вимогам п.201.1 ст.201 Податкового кодексу, то вони не можуть бути враховані при визначенні складу податкового кредиту. При цьому, податковий орган посилається на висновки акту перевірки по ТОВ «Ривс» та встановлення відсутності факту реального вчинення господарських операцій по підприємству ТОВ «Ривс», що свідчить про те, що операції із придбання металопрокату не мали реального характеру, не має можливості встановити чи мав намір платник податку одержати економічний ефект в результаті підприємницької діяльності.

Разом з тим, в самому акті перевірки зазначено, що на виконання умов договору ТОВ «Ривс» поставлено товари, у зв'язку з чим ТОВ «Трансмаш» отримано накладні та податкові накладні. Розрахунки між ТОВ «Ривс» та ТОВ «Трансмаш» за отриманий товар проводились у безготівковій формі, та шляхом видачі векселя. Вищевказані матеріали використовувалися у власній господарській діяльності ТОВ «Трансмаш».

Крім того, факт передачі товару підтверджується подорожніми листами. Надані до перевірки акти прийому-передачі також підтверджують фактичне отримання ТОВ «Трансмаш» металопродукції.

Таким чином, актом перевірки підтверджується наявність первинних документів по спірним господарським операціям, факт оприбуткування товару позивачем, факт оплати позивачем його вартості.

Таким чином, судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про реальність господарських операцій між ТОВ «Трансмаш» та ТОВ «Ривс», оскільки встановлені обставини справи свідчать про виконання сторонами умов договору, оприбуткування товару замовником, оплату його вартості та використання товару у власній господарській діяльності.

Податкові накладні ТОВ «Ривс» №358 від 14.11.11р., №359 від 25.11.11р., №360 від 30.11.11р. відповідають вимогам п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, тому можуть бути враховані при визначенні складу податкового кредиту.

2. Між ТОВ «Трансмаш» та ТОВ «Старт-Д» було укладено договір поставки №486 від 07.11.2012р., відповідно до умов якого, ТОВ «Старт-Д» (Постачальник) зобов'язався передати у власність Покупцю, а ТОВ «Трансмаш» (Покупець) прийняти та сплатити товар (кабель гнучкий, круг відрізний та ін).

Вказана угода, на думку податкового органу, укладена без мети настання реальних наслідків, які передбачені цим договором, суперечить вимогам п.5 ст.203 Цивільного кодексу України та не створюють податкових наслідків крім тих, що пов'язані з їх нереальністю. Таким чином, на думку ДПІ, ТОВ «Трансмаш» не мало підстав для збільшення витрат по операціям з ТОВ «Старт-Д». Враховуючи, що податкові накладні ТОВ «Старт-Д» №598 від 29.11.11р., №599 від 30.11.11р.. №600 від 30.11.11р, не відповідають вимогам п.201.1 ст.201 Податкового кодексу, то вони не можуть бути враховані при визначенні складу податкового кредиту. При цьому, податковий орган посилається на висновки акту перевірки по ТОВ «Старт-Д» та встановлення відсутності факту реального вчинення господарських операцій по підприємству ТОВ «Старт-Д», що свідчить про те, що операції із придбання матеріалів для виробництва напіввагонів не мали реального характеру, не має можливості встановити чи мав намір платник податку одержати економічний ефект в результаті підприємницької діяльності.

Разом з тим, в самому акті перевірки зазначено, що на виконання умов договору ТОВ «Старт-Д» поставлено товари, у зв'язку з чим ТОВ «Трансмаш» отримано накладні та податкові накладні, Розрахунки між ТОВ «Старт-Д» та ТОВ «Трансмаш» за отриманий товар проводились шляхом видачі векселя. Вищевказані роботи матеріали використовувалися у власній господарській діяльності ТОВ «Трансмаш».

Крім того, факт передачі товару підтверджується актами прийому-передачі, копіями платіжних доручень, які містяться в матеріалах справи. Надані до перевірки товарно-транспортні накладні підтверджують фактичне отримання ТМЦ.

Таким чином, наявними в матеріалах справи документами, та фактично й актом перевірки, підтверджується наявність первинних документів по спірним господарським операціям, факт оприбуткування товару позивачем, факт оплати позивачем його вартості.

Таким чином, судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про реальність господарських операцій між ТОВ «Трансмаш» та ТОВ «Старт-Д», оскільки встановлені обставини справи свідчать про виконання сторонами умов договору, оприбуткування товару замовником, оплату його вартості та використання товару у власній господарській діяльності.

Податкові накладні ТОВ «Старт-Д» №598 від 29.11.11р., №599 від 30.11.11р.. №600 від 30.11.11р. відповідають вимогам п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, тому можуть бути враховані при визначенні складу податкового кредиту.

3. Між ТОВ «Трансмаш» та ТОВ «Ангстрем Континенталь» було укладено договір послуг №403 від 02.11.2012р., відповідно до умов якого ТОВ «Ангстрем Континенталь» - (Виконавець) зобов'язався за плату виконати на доручення Замовника ТОВ «Трансмаш» послуги з проведення технічної експертизи напіввагонів моделі 12-9044 (т.4 а.с.178-179).

Вказана угода, на думку податкового органу, укладена без мети настання реальних наслідків, які передбачені цим договором, суперечить вимогам п.5 ст.203 Цивільного кодексу України та не створюють податкових наслідків крім тих, що пов'язані з їх нереальністю. Таким чином, на думку ДПІ, ТОВ «Трансмаш» не мало підстав для збільшення витрат по операціям з ТОВ «Ангстрем Континенталь». Враховуючи, що податкова накладна ТОВ «Ангстрем Континенталь» №478 від 30.11.12 р. не відповідає вимогам п.201.1 ст.201 Податкового кодексу, то вона не може бути врахована при визначенні складу податкового кредиту. При цьому, податковий орган посилається на висновки акту перевірки по ТОВ «Ангстрем Континенталь» та встановлення відсутності факту реального вчинення господарських операцій по підприємству ТОВ «Ангстрем Континенталь», що свідчить про те, що операції із придбання робіт з технічної експертизи напіввагонів не мали реального характеру, не має можливості встановити чи мав намір платник податку одержати економічний ефект в результаті підприємницької діяльності.

Разом з тим, в самому акті перевірки зазначено, що на виконання умов договору ТОВ «Ангстрем Континенталь» виконано роботи, у зв'язку з чим ТОВ «Трансмаш» отримано акт виконаних робіт та податкову накладну. Розрахунки між ТОВ «Ангстрем Континенталь» та ТОВ «Трансмаш» за отримані послуги проводились шляхом видачі векселя. Дані роботи використовувалися у власній господарській діяльності ТОВ «Трансмаш».

Крім того, факт отримання замовником послуг підтверджується актом виконаних робіт, податковою накладною, актом прийому-передачі векселів.

Таким чином, наявними в матеріалах справи документами, та фактично й актом перевірки, підтверджується наявність первинних документів по спірним господарським операціям, факт оприбуткування послуг позивачем, факт оплати позивачем їх вартості.

Таким чином, судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про реальність господарських операцій між ТОВ «Трансмаш» та ТОВ «Ангстрем Континенталь», оскільки встановлені обставини справи свідчать про виконання сторонами умов договору, оприбуткування послуг замовником, оплату їх вартості та використання послуг у власній господарській діяльності.

Податкова накладна ТОВ «Ангстрем Континенталь» №478 від 30.11.12 р. відповідає вимогам п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, тому може бути врахована при визначенні складу податкового кредиту.

4. Між ТОВ «Трансмаш» та ТОВ ВК «Віконні системи» укладено договори підряду №216 від 17.10.2011р. та №1158 від 17.10.2012р. ТОВ «Виробнича компанія «Віконні системи» - Підрядник, зобов'язується за плату виконати на доручення Замовника ТОВ «Трансмаш» роботи по ремонту адміністративно - побутового корпусу.

Вказані угоди, на думку податкового органу, укладені без мети настання реальних наслідків, які передбачені цим договором, суперечить вимогам п.5 ст.203 Цивільного кодексу України та не створюють податкових наслідків крім тих, що пов'язані з їх нереальністю. Таким чином, на думку ДПІ, ТОВ «Трансмаш» не мало підстав для збільшення витрат по операціям з ТОВ ВК «Віконні системи». Враховуючи, що податкові накладні ТОВ ВК «Віконні системи» №388 від 15.11.11р., №389 від 30.11.11р., №314 від 30.11.12р., №315 від 30.11.12р., №316 від 30.11.12р., №317 від 30.11.12р. та від 28.12.11р. не відповідають вимогам п.201.1 ст.201 Податкового кодексу, то вони не можуть бути враховані при визначенні складу податкового кредиту. При цьому, податковий орган посилається на висновки акту перевірки по ТОВ ВК «Віконні системи» та встановлення відсутності факту реального вчинення господарських операцій по підприємству ТОВ ВК «Віконні системи», що свідчить про те, що операції із придбання будівельно-ремонтних робіт не мали реального характеру, не має можливості встановити чи мав намір платник податку одержати економічний ефект в результаті підприємницької діяльності.

Разом з тим, в самому акті перевірки зазначено, що на виконання умов договору ТОВ «Виробнича компанія «Віконні системи» виконано роботи, у зв'язку з чим ТОВ «Трансмаш» отримано акти виконаних робіт та податкові накладні. Розрахунки між ТОВ «Виробнича компанія «Віконні системи» та ТОВ «Трансмаш» за отримані роботи проводились у

безготівковій форміга шляхом видачі простого векселя. Вищевказані будівельно-ремонтні роботи використовувалися у власній господарській діяльності ТОВ «Трансмаш».

Крім того, факт отримання замовником послуг підтверджується актом приймання виконаних робіт, податковими накладними, актами прийому-передачі векселів, копіями платіжних доручень, які містяться в матеріалах справи.

Таким чином, наявними в матеріалах справи документами, та фактично й актом перевірки, підтверджується наявність первинних документів по спірним господарським операціям, факт оприбуткування послуг позивачем, факт оплати позивачем їх вартості.

Таким чином, судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про реальність господарських операцій між ТОВ «Трансмаш» та ТОВ «Виробнича компанія «Віконні системи», оскільки встановлені обставини справи свідчать про виконання сторонами умов договору, оприбуткування послуг замовником, оплату їх вартості та використання послуг у власній господарській діяльності.

Податкові накладні, видані ТОВ «Виробнича компанія «Віконні системи» відповідають вимогам п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, тому можуть бути враховані при визначенні складу податкового кредиту.

5. Між ТОВ «Трансмаш» та ТОВ «Матадор» було укладено договір послуг №512 від 07.11.2011р., згідно умов якого ТОВ «Матадор» (Виконавець) зобов'язався виконати роботу по ремонту обладнання Замовника (капітальний ремонт основних засобів), а ТОВ «Трансмаш» (Замовник) прийняти та сплатити роботи.

Вказана угода, на думку податкового органу, укладена без мети настання реальних наслідків, які передбачені цим договором, суперечить вимогам п.5 ст.203 Цивільного кодексу України та не створює податкових наслідків крім тих, що пов'язані з її нереальністю. Таким чином, на думку ДПІ, ТОВ «Трансмаш» не мало підстав для збільшення витрат по операціям з ТОВ «Матадор». Враховуючи, що податкова накладна ТОВ «Матадор» №453 від 30.11.11р. не відповідає вимогам п.201.1 ст.201 Податкового кодексу, то вона не може бути врахована при визначенні складу податкового кредиту. При цьому, податковий орган посилається на висновки акту перевірки по ТОВ «Матадор» та встановлення відсутності факту реального вчинення господарських операцій по підприємству ТОВ «Матадор», що свідчить про те, що операції із придбання робіт з ремонту основних засобів не мали реального характеру, не має можливості встановити чи мав намір платник податку одержати економічний ефект в результаті підприємницької діяльності.

Разом з тим, в самому акті перевірки зазначено, що на виконання умов договору ТОВ «Матадор» виконані роботи, у зв'язку з чим ТОВ «Трансмаш» отримано акт виконаних робіт та податкову накладну. Розрахунки між ТОВ «Матадор» та ТОВ «Трансмаш» за виконані роботи проводились у безготівковій формі та шляхом видачи векселя. Вищевказані роботи по ремонту основних засобів використовувалися у власній господарській діяльності ТОВ «Трансмаш».

Таким чином, наявними в матеріалах справи документами, та фактично й актом перевірки, підтверджується наявність первинних документів по спірним господарським операціям, факт оприбуткування послуг позивачем, факт оплати позивачем їх вартості.

Таким чином, судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про реальність господарських операцій між ТОВ «Трансмаш» та ТОВ «Матадор», оскільки встановлені обставини справи свідчать про виконання сторонами умов договору, оприбуткування послуг замовником, оплату їх вартості та використання послуг у власній господарській діяльності.

Податкова накладна ТОВ «Матадор» №453 від 30.11.11р. відповідає вимогам п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, тому може бути врахована при визначенні складу податкового кредиту.

6. Між ТОВ «Трансмаш» та ТОВ «Ферріт-Д» було укладено договір оренди обладнання № 58 від 27.04.2012 року, та договір поставки від 01.07.2012р. №154. договір №173 від 29.09.2011р. щодо надання послуг та договір №217 від 30.07.2012р. оренди обладнання.

На думку податкового органу, ТОВ «Трансмаш» не мало підстав для збільшення витрат по операціям з ТОВ «Ферріт-Д» та на підставі п.п. 135.5.4 п.135.5 ст.135 ПКУ до рядку 2 Декларації «Інші доходи» ТОВ «Трансмаш» повинно було включити доходи, отримані шляхом безоплатного отримання ТМЦ від невстановлених осіб по результатам 2012 року в сумі 3 300 000грн. (3 квартал 2012 року на суму 3 300 000грн.)

Разом з тим, факт здійснення господарських взаємовідносин підтверджується договором оренди обладнання №58 від 27.04.2012 року, переліками майна, яке передається в оренду, актами прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), податковими накладними, актами приймання передачі до Договору №58 від 27.04.2012 року, договором поставки від 01.07.2012 року за №154, специфікацією, накладною, актом приймання передачі до Договору №154 від 31.07.2012 року, податковою накладною, товарно-транспортною накладною, договором №173 від 29.09.2011 року щодо надання послуг, договором №217 від 30.07.2012 року оренди обладнання, актами приймання передачі до договору №217від 30.07.2012 року, в той час як акт перевірки не містить обґрунтувань, на підставі яких податковий орган дійшов висновку, що отримані ТОВ «Трансмаш» послуги слід вважати безоплатно наданими від невстановлених осіб.

Таким чином, судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про реальність господарських операцій між ТОВ «Трансмаш» та ТОВ «Ферріт-Д», та правомірність включення позивачем до складу витрат - витрати по даним господарським операціям.

7. Між ТОВ «Трансмаш» та ТОВ «Діксі Буд» були укладені договори підряду №123 від 08.08.2012 р., №137 від 11.09.2012р., №142 від 15.10.2012р., відповідно до умов яких ТОВ «Діксі Буд» (Підрядник) зобов'язався за плату виконати на доручення Замовника ТОВ «Трансмаш» будівельно-ремонтні роботи.

Як зазначає податковий орган, операції з поставки по ланцюгу постачальники - ТОВ «Старт-Д» - ТОВ «Діксі Буд» - контрагенти/покупці не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів та не спричиняють реального настання правових наслідків. Таким чином, на думку ДПІ, ТОВ «Трансмаш» не мало підстав для збільшення витрат по операціям з ТОВ «Діксі Буд». Враховуючи, що податкова накладна ТОВ «Діксі Буд» №703 від 30.11.12р. не відповідає вимогам п.201.1 ст.201 Податкового кодексу, то вона не може бути врахована при визначенні складу податкового кредиту.

Разом з тим, в самому акті перевірки зазначено, що на виконання умов договору ТОВ «Діксі Буд» виконано роботи, у зв'язку з чим ТОВ «Трансмаш» отримано акти виконаних робіт та податкові накладні. Розрахунки між ТОВ «Діксі Буд» та ТОВ «Трансмаш» за отримані роботи проводились шляхом видачі простого векселя.

Таким чином, наявними в матеріалах справи документами, та фактично й актом перевірки, підтверджується наявність первинних документів по спірним господарським операціям, факт оприбуткування послуг позивачем, факт оплати позивачем їх вартості.

Таким чином, судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про реальність господарських операцій між ТОВ «Трансмаш» та ТОВ «Діксі Буд», оскільки встановлені обставини справи свідчать про виконання сторонами умов договору, оприбуткування послуг замовником, оплату їх вартості та використання послуг у власній господарській діяльності. Податкова накладна ТОВ «Діксі Буд» №703 від 30.11.12р. відповідає вимогам п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, тому може бути врахована при визначенні складу податкового кредиту.

8. Між ТОВ «Трансмаш» та ПП «Полтава-Проект-Монтаж» були укладені:

- договір поставки №229 от 12.11.12р., відповідно до умов якого ПП «Полтава-Проект-Монтаж» (Постачальник), зобов'язався передати у власність Покупцю, а ТОВ «Трансмаш» (Покупець) прийняти та сплатити за обладнання.

В акті перевірки зазначено, що на виконання умов договору ПП «Полтава-Проект-Монтаж»поставлено товари, у зв'язку з чим ТОВ «Трансмаш» отримано накладні та податкові накладні. Розрахунки між ПП «Полтава-Проект-Монтаж» та ТОВ «Трансмаш» за

отримані товари проводились шляхом видачі простого векселя.

- договір послуг №254 від 05.11.12 р., відповідно до умов якого ПП «Полтава-Проект-Монтаж» (Виконавець) зобов'язався виконати роботу по ремонту обладнання Замовника, а ТОВ «Трансмаш» (Замовник) прийняти та сплатити роботи.

В акті перевірки зазначено, що на виконання умов договору ПП «Полтава-Проект-Монтаж»виконані роботи, у зв'язку з чим ТОВ «Трансмаш» отримано акти виконаних робіт та податкові накладні. Розрахунки між ПП «Полтава-Проект-Монтаж» та ТОВ «Трансмаш» за отримані послуги проводились шляхом видачі простого векселя.

- договір підряду №276 від 05.09.12р., відповідно до умов якого ПП «Полтава-Проект-Монтаж» (Підрядник) зобов'язався за плату виконати на доручення Замовника ТОВ «Трансмаш» будівельно-ремонтні роботи.

В акті перевірки зазначено, що на виконання умов договору ПП «Полтава-ГІроект-Мон гаж» виконано роботи, у зв'язку з чим ГОВ «Трансмаш» отримано акти виконаних робіт та податкову накладну. Розрахунки між ГІП «Полтава-Проект-Монтаж»та ТОВ «Трансмаш» за отримані роботи проводились у безготівковій форміта шляхом видачі простого векселя.

- договір підряду №272 від 29.08.12р., відповідно до умов якого ПП «Полтава-Проект-Монтаж» (Підрядник) зобов'язався за плату виконати на доручення Замовника ТОВ «Трансмаш» будівельно-ремонтні роботи.

В акті перевірки зазначено, що на виконання умов договору ПП «Полтава-Проект-Монтаж»виконано роботи, у зв'язку з чим ТОВ «Трансмаш» отримано акти виконаних робіт та податкові накладні. В перевіряємому періоді ТОВ «Трансмаш» здійснювало придбання матеріалів та послуг у ПП «Полтава-Проект-Монтаж» згідно видаткових накладних та актів виконаних робіт.

Проте, на думку податкового органу, надані до перевірки товарно - транспортні накладні не підтверджують фактичне отримання ТМЦ, так як заповнені всупереч правилам (відсутня повна адреса завантаження, вказан тількі м. Дніпропетровськ), що унеможливлює встановлення місця завантаження ТМЦ і як слідство наявних складських приміщень ПП «Полтава-Проект-Монтаж». Зазначене підтверджує відсутність доказів фактичного відвантаження ТМЦ ПП «Полтава-Проект-Монтаж» на адресу ТОВ «Трансмаш» та отримання його ТОВ «Трансмаш». Це свідчить що операції із придбання даних ТМЦ мали не реальний товарний характер, не перевозилися і не зберігалися. Відповідно до наданих документів немає можливості встановити чи мав намір платник податку одержати економічний ефект в результаті підприємницької діяльності.

Тобто, податковий орган вважає, що дані ТМЦ та роботи були отримані ТОВ «Трансмаш» безоплатно у невстановлених осіб, так як відсутній документальний факт підтвердження оплати невстановленим особам за отриманий ТМЦ. Розрахунки, здійснені ТОВ «Трансмаш» з підприємством ПП «Полтава-Проект-Монтаж» неможливо пов'язувати зі здійсненням господарської діяльності ТОВ «Трансмаш».

Більш того, отримання матеріалів та робіт від ПП «Полтава-Проект-Монтаж» згідно договорів №229 от 12.11.12р., № 254 від 05.11.12 р., №276 від 05.09.12 р., №272 від 29.08.12р. на загальну суму 3 893 028грн. використовувалися для ремонту основних засобів та рахувались на бухгалтерських рахунках ТОВ «Трансмаш» 15. Станом на 31.12.2012р. обладання не введено в експлуатацію, запчастини, роботи та допоміжні матеріали рахуються на бухгалтерському рахунку 15.

Таким чином, податковий орган дійшов висновку, що ТОВ «Трансмаш» не мало підстав для збільшення витрат по операціям з ПП «Полтава-Проект-Монтаж». Враховуючи, що податкові накладні ПП «Полтава-Проект-Монтаж» не відповідають вимогам п.201.11 ст.201 ПКУ відсутні номери телефонів, тому не можут бути враховані при визначенні складу податкового кредиту.

Разом з тим, наявними в матеріалах справи документами, та фактично й актом перевірки, підтверджується наявність первинних документів по спірним господарським операціям, факт оприбуткування послуг позивачем, факт оплати позивачем їх вартості.

Таким чином, судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про реальність господарських операцій між ТОВ «Трансмаш» та ПП «Полтава-Проект-Монтаж», оскільки встановлені обставини справи свідчать про виконання сторонами умов договорів, оприбуткування послуг замовником, оплату їх вартості та використання послуг у власній господарській діяльності. Податкові накладні ПП «Полтава-Проект-Монтаж» відповідають вимогам п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, тому можуть бути враховані при визначенні складу податкового кредиту.

9. Між ТОВ «Трансмаш» та ТОВ «Взлет-Ера» було укладено договір про надання послуг №207 від 27.11.12р., відповідно до умов якого ТОВ «Взлет-Ера» (Виконавець) зобов'язалося за плату виконати на доручення Замовника ТОВ «Трансмаш» роботи з технічної експертизи думкарів.

Податковий орган в акті перевірки зазначає, що операції з придбання послуг ТОВ «Взлет-Ера» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів. У зв'язку з непідтвердженням у ТОВ «Взлет-Ера» об'єктів оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток по операціях з продажу товарів (робіт, послуг), не встановлення отримання послуг від ТОВ «Взлет-Ера» та невідповідності податкових накладних вимогам чинного законодавства, ТОВ «Трансмаш» на порушення п.198.1 пп.198.3 пп.198.6 ст.198 ПКУ завищено суму податкового кредиту на суму 286 440грн. в т.ч. грудень 2012 року на суму 286 440грн.

Разом з тим, в самому акті перевірки зазначено, що на виконання умов договору ТОВ «Взлет-Ера» виконано роботи, у зв'язку з чим ТОВ «Трансмаш» отримано акти виконаних робіт та податкові накладні. Розрахунки між ТОВ «Взлет-Ера»та ТОВ «Трансмаш» за отримані роботи проводились у безготівковій форміта шляхом видачі простого векселя. На витрати послуги з технічної експертизи вагонів станом на 31.12.2012 року не віднесені.

Таким чином, наявними в матеріалах справи документами, та фактично й актом перевірки, підтверджується наявність первинних документів по спірним господарським операціям, а відтак, судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про реальність господарських операцій між ТОВ «Трансмаш» та ТОВ «Взлет-Ера», оскільки встановлені обставини справи свідчать про виконання сторонами умов договору, відповідність податкових накладних ТОВ «Взлет-Ера» вимогам п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, і як наслідок, правомірність віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ по даним господарським операціям.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що придбавши послуги, для використання у власній господарській діяльності, та сплативши їх вартість, у т.ч. ПДВ у вартості послуг, позивач набув право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбаванням послуг, до складу витрат операційної діяльності та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів, до складу податкового кредиту підприємства.

Акт перевірки, на висновках якого ґрунтуються і доводи апеляційної скарги, не свідчать про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, що могло б стати підставою для визначення контролюючим органом податкових зобов'язань.

В Акті перевірки, який став підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки про нікчемність укладеної угоди, згідно з Актом перевірки, зроблені ДПІ лише з огляду на аналіз фінансово-господарської діяльності контрагентів позивача, а не виходячи з аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, та за наслідками яких позивачу визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість.

В той же час, зробивши висновки про нікчемність укладеного правочину податковий орган не врахував наступного.

Згідно ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст.228 ЦК України, в редакції яка діяла на час укладення спірних договорів, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Отже, вказаною нормою права визначено об'єктивну сторону нікчемного правочину, тобто визначено ознаки, за наявності яких укладений правочин можливо кваліфікувати як нікчемний. Податковим органом, в акті перевірки не наведено, визначених нормою права, ознак, які б свідчили про нікчемність укладених позивачем правочинів. Відсутність, на думку ДПІ, у контрагента умов для здійснення господарської діяльності, взаємовідносини постачальника з іншими суб'єктами господарювання, які мають ознаки фіктивності та можливі інші порушення, які ними були допущені, не є тими ознаками, які вказують на нікчемність укладених правочинів.

Крім цього, для кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України та застосування відповідних наслідків, необхідною та обов'язковою умовою є наявність умислу у формі вини, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладено угоди не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку.

Як вбачається з Акту перевірки, обґрунтовуючи нікчемність правочину, податковий орган посилався на ч.1 ст.203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Натомість, у якій частині зміст правочинів, який укладено позивачем з ТОВ «Ривс», ТОВ «Старт-Д», ТОВ «Ангстрем Континенталь», ТОВ ВК «Віконні системи», ТОВ «Матадор», ТОВ «Ферріт-Д», ТОВ «Діксі Буд», ПП «Полтава-Проект-Монтаж», ТОВ «Взлет-Ера», суперечать Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, податковий орган не зазначає.

При укладенні договорів його сторонами було досягнуто усіх істотних умов, договори укладені у письмовій формі, як того вимагає цивільне законодавство, і спрямовані на встановлення правовідносин, в контексті ст. 626 ЦК України. Отже, зміст вищевказаних правочинів не суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Крім цього, як вбачається з Акту перевірки, нікчемність укладеного правочину податковий орган пов'язує з тим, що сторонами укладено угоди, які не спрямовані на настання реальних наслідків, що такою угодою обумовлені.

Тобто, відповідачем вказано на ознаки фіктивних правочинів, які, згідно зі ст.234 ЦК України, вчинюються без наміру створення правових наслідків, що обумовлюються цими правочинами.

Відповідно до ч.2 ст.234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Доказів того, що вищеперелічені договори визнано судом недійсними, відповідачем суду не надано.

З огляду на викладене, суд першої інстанцій дійшов обґрунтованих висновків щодо підтвердження неправомірності прийняття податковим органом податкових повідомлень-рішень від 23.05.2013 року №0001791501 та №0001751502, дані податкові повідомлення-рішення прийняті не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією України та Податковим кодексом України, тобто не відповідають критеріям правомірності, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та які визначено ч.3 ст.2 КАС України.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 липня 2013 року у справі №804/7650/13-а залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили після її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

(Ухвалу у повному обсязі складено 21.11.2013 р.).

Головуючий: О.В. Мартиненко

Суддя: В.Ю. Поплавський

Суддя: С.В. Сафронова