Рішення № 35543651, 01.10.2013, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/4489/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18 вересня 2013 рокум. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді Тішко Д.А., при секретарі Тихонюк В.В., за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Миколаєві цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до 67 санітарно-епідеміологічного загону Міністерства оборони України про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду,

встановив:

У квітні 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до 67 санітарно-епідеміологічного загону Міністерства оборони України (далі - 67 СЕЗ МОУ) в якому просила стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки виконання рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 05.12.2012 року про поновлення на роботі в розмірі 5 520 грн. 32 коп.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що відповідно до вказаного рішення місцевого суду її було поновлено на посаді лікаря бактеріолога 67 СЕЗ МОУ, при цьому судом було допущено негайне виконання рішення. 07.12.2012 р. вона звернулася до відповідача з письмовою заявою про поновлення на роботі та додала до неї копію вступної та резолютивної частини рішення суду від 05.12.2012 р. Проте, відповідач видав наказ про поновлення її на посаді лише 21.02.2013, тобто вже після розгляду зазначеної справи Апеляційним судом Миколаївської області. У звязку з неправомірною затримкою у виданні наказу, ОСОБА_1 перебувала у вимушеному прогулі 52 робочих дня. Посилалаючись в якості нормативного обґрунтування позовних вимог на ст.ст. 235,236 КЗпП України та ст. 367 ЦПК України, просила їх задовольнити

У судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали та просили його задовольнити з вищенаведених підстав.

Представник відповідача до судового засідання не зявився, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, надав до суду письмові заперечення в яких зазначав, що повний текст рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 05.12.2012 р. 67 СЕЗ МОУ не отримував, у звязку з чим у відповідача не було підстав для винесення відповідного наказу про поновлення позивача на роботі. Звернення ОСОБА_1 від 07.12.2012 р. містило лише незасвідчену копію вступної та резолютивної частини рішення по справі №2-3618/11, яке не мало необхідних реквізитів. На підставі зазначеного, відповідач зазначав, що його вини у затримці виконання судового рішення не має, таким чином не має підстав для задоволення позовних вимог. Крім того, відповідач звернувся до суду з письмовою заявою про застосування наслідків пропуску строків позовної давності.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи й оцінивши зібрані у справі докази, оглянувши матеріали архівної цивільної справи № 2-3618/11 за позовом ОСОБА_1 до 67 СЕЗ МОУ про визнання незаконним звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 з 1997 року працювала на посаді лікаря-бактеріолога відділення особливо небезпечних інфекцій 67 СЕЗ МОУ.

Наказом №35 від 29.04.2011 р. їй було оголошено догану за неналежне виконання посадових обовязків та порушення трудової дисципліни, а наказом №41 від 04.05.2011 р. її було звільнено з роботи за пунктом 3 статті 40 КЗпП України у звязку з систематичним невиконанням без поважних причин трудових обовязків.

У травні 2011 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до 67 СЕЗ МОУ про захист трудових прав.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 05.12.2012 року позов ОСОБА_1 було задоволено частково, визнано незаконним її звільнення, скасовано наказ №41 від 04.05.2011 р., поновлено позивача на посаді лікаря-бактеріолога, стягнуто на її користь 22 263 грн. 70 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 500 грн. моральної шкоди. В решті позовних вимог відмовлено. В частині поновлення позивача на роботі допущено негайне виконання судового рішення.

Сторони не погодились з судовим рішенням та оскаржили його.

Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 14.02.2013 року рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 05.12.2012 року було змінено в частині стягнення середнього заробітку (компенсації) за час вимушеного прогулу, збільшено стягнення з відповідача середнього заробітку з 22 263 грн. 70 коп. до 42 358 грн. 50 коп. з подальшим утриманням обовязкових податків та платежів. В іншій частині судове рішення місцевого суду було залишено без змін.

На виконання рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 14.02.2013 р. наказом начальника 67 СЕЗ МОУ №26 від 21.02.2013 року було скасовано наказ від 05.05.2011 р. за №48 та поновлено ОСОБА_1Ю на посаді лікаря-бактеріолога бактеріологічного відділення з 05.05.2011 року.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 07.12.2012 року звернулася з заявою на імя начальника 67 СЕЗ МОУ ОСОБА_3 з заявою про поновлення її на посаді з 06.12.2012 року на підставі рішення суду від 05.12.2012 р., вступна та резолютивна частина якого була долучена до заяви. На вказаній заяві є відмітка про її отримання ОСОБА_4 07.12.2012 р. При цьому, сторони не заперечують обставини щодо отримання такого звернення відповідачем.

Проте, позивачу жодної відповіді на зазначену заяву надано не було, дій щодо виконання судового рішення в частині негайного поновлення на посаді здійснено не було.

Доводи відповідача щодо неотримання повного тексту судового рішення від 05.12.2012 року та неможливістю у звязку з цим своєчасно видати відповідний наказ про поновлення на роботі відповідача спростовуються наступним.

Виходячи зі змісту судових повісток, які були отримані відповідачем 14.10.2011 р., 13.12.2011 р., 09.03.2012 р., 14.04.2012 р., 12.05.2012 р., 04.07.2012 р., 23.08.2012 р. (а.с.38, 123, 140, 153, 176, 180, 184; справа № 2-3618/11), заяв відповідача та його заперечень від 07.12.2011 р., 07.02.2012 р., 02.04.2012 р., 04.05.2012 р, 25.06.2012 р., 01.08.2012 р., 01.12.2012 р. (а.с. 42-54, 125-136, 142-144, 163-164, 194-197, 202, 203; справа № 2-3618/11) відповідачу було достеменно відомо про розгляд справи № 2-3618/11 та її предмет, проте він не скористався своїм процесуальним правом на участь представника у судових засіданнях, натомість неодноразово письмово просив розглядати справу без його участі.

Таким чином, відсутність належно повідомленого відповідача на судовому засіданні 05.12.2012 року, коли було прийнято рішення про поновлення ОСОБА_1 на посаді та допущено в цій частині негайне виконання не звільняє відповідача від обовязку виконання судового рішення, закріпленого в ст. 14 ЦПК України

Слід зазначити, що поновлення на роботі - це повернення працівника в попередній стан, який існував до його незаконного звільнення, тому правовими наслідками поновлення на роботі працівника є надання йому попередньої роботи (посади), з тими ж функціональними обов'язками, які мали місце до звільнення; здійснення оплати всього часу вимушеного прогулу у зв'язку з незаконним звільненням; поновлення безперервного стажу роботи, у тому числі стажу для відпустки та поновлення у всіх правах за цією посадою (отримання надбавок тощо).

Виходячи зі змісту ст. ст. 24, 31, ч. 5 ст. 235 КЗпП України, ст. 77 Закону України "Про виконавче провадження", негайне виконання рішення суду означає обов'язок, а не право власника не пізніше наступного дня після проголошення судового рішення видати наказ (розпорядження) про поновлення працівника на роботі і фактично допустити його до виконання попередніх обов'язків.

Відповідно до ст. 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Таким чином, суд приходить до висновку щодо наявності затримки виконання рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 05.12.2012 року в частині негайного поновлення ОСОБА_1 на роботі, що була допущена з вини відповідача, в період з 07.12.2012 р. по 20.02.2013 року, що складає 52 робочих дня.

Відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. №100 середньоденний заробіток, що використовується для обчислення вимог про стягнення компенсації у звязку з затримкою розрахунку складає 106 грн. 16 коп., що відображено в позовній заяві від 18.04.2013 р., випливає зі змісту довідки відповідача від 03.05.2011 р. №84 та з правильністю якого суд погоджується. Таким чином розмір компенсації за 52 робочих днів затримки складає 5 520 грн. 32 коп. без утримання загальнообовязкових платежів та податків.

Щодо доводів відповідача про пропуск ОСОБА_1 строків позовної давності, то суд зазначає наступне.

Статтею 233 КЗпП України встановлено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Пункт 25 Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 р. № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці передбачає, що непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

Пропуск без поважних причин тримісячного строку звернення до суду є самостійною підставою для відмови в позові, однак якщо суд установить, що останній є необгрунтованим, він відмовляє в його задоволенні саме з цих підстав. Глава ХV КЗпП не передбачає винятків щодо застосування строків звернення до суду. Тому і правило ст. 238 КЗпП про право органу, який розглядає спір, постановити рішення про виплату працівникові належних йому сум (крім передбачених ст. 235 КЗпП виплат середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи) без обмеження будь-яким строком застосовується за умови додержання строків звернення за вирішенням спору.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 дано офіційне тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозвязку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу. Конституційний Суд України визначив, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозвязку з положеннями статей 116, 117, 2371 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Слід зазначити, що позивачу стало відомо про порушення її прав щодо невиконання судового рішення з боку відповідача лише після видання 67 СЕЗ МОУ наказу про її поновлення на роботі, що було зроблено лише 21.02.2013 року. До цього часу позивач жодних відомостей стосовно розгляду її заяви та фактичного виконання рішення місцевого суду від 05.12.2012 року не мала. Таким чином, строк позовної давності почав перебіг для позивача починаючи з 21.02.2013 року і на момент звернення до суду з зазначеним позовом 18.04.2013 року не закінчився.

На підставі зазначеного, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають повному задоволенню.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, згідно статті 88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 229 грн. 40 коп.

Керуючись ст. ст. 14, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до 67 санітарно-епідеміологічного загону Міністерства оборони України про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду - задовольнити.

Стягнути з 67 санітарно-епідеміологічного загону Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 без утримання загальнообовязкових платежів та податків 5 520 (пять тисяч пятсот двадцять гривень) грн. 32 коп. компенсації середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду.

Стягнути з 67 санітарно-епідеміологічного загону Міністерства оборони України на користь держави судовий збір в розмірі 229 грн. 40 коп.

Рішення може бути оскаржене через суд першої інстанції до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

СуддяД.А. Тішко