Вирок № 35543527, 26.11.2013, Заводський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 332/3688/13-к

Провадження № 1-КП/332/228/13

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.11.2013 року м. Запоріжжя

Заводський районний суд міста Запоріжжя в складі:

головуючого - судді: Ретинської Ю.І.;

при секретарі: Івановій Д.В.;

за участю прокурорів: Мороки М.С., Палагути О.В.

обвинуваченого: ОСОБА_1,

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_2,

потерпілої: ОСОБА_3,

потерпілого, цивільного позивача - ОСОБА_4,

законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_5, цивільного позивача ОСОБА_6,

представника потерпілого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_7,

цивільного позивача ОСОБА_8,

представника цивільного відповідача ПП «АБВ плюс» - адвоката ОСОБА_9,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, одруженого, який працює машиністом (кочегаром) котельні 2 розряду Концерну «Міські теплові мережі», проживає та зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимого.

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

18.05.2013 року, приблизно о 12 годині водій ОСОБА_1, керуючи автобусом «ОСОБА_10 612 Б» реєстраційний номер НОМЕР_1, здійснював рух по проїжджій частині від вул. Діагональної в напрямку вул. Демократичної у м. Запоріжжя. В салоні даного автобусу перебували пасажири ОСОБА_11. неповнолітній ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_3, ОСОБА_12

Приблизно о 12 годині 10 хвилин, під час руху на закругленні проїзної частини ліворуч, розташованого в районі АЗС «WOG» за адресою: м. Запоріжжя вул. Зразкова, буд. 2-Б, водій ОСОБА_1, діючи в порушення вимог п.п.10.1, 2.3-6 правил безпеки дорожнього руху, де вказано: «п.10.1 - перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху; п.2.3-6 - водій повинен бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі», не впевнився в безпеці своїх дій, не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку та допустив наїзд передньою частиною кузова керованим ним транспортного засобу на правий роздільний газон з подальшим перевертанням автобусу на лівий борт.

Внаслідок даної дорожньо-транспортної події пасажири:

ОСОБА_11, згідно висновку судово-медичної експертизи № 1704 від 15.06.2013 року, отримав тілесні ушкодження, що спричинили його смерть, а саме: «поєднаної травми голови і тулуба, що супроводжувалася осколковими переломами кісток мозкового і лицьового черепа, осередками забиття мозку, руйнуванням лівої мигдалини мозочка, множинними двосторонніми переломами ребер, забоями легенів і середостіння, розривами печінки», які мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, складаються в прямому причинному звязку з настанням смерті;

ОСОБА_5, згідно висновку судово-медичної експертизи №1174 від 28.05.2013 року, отримав тілесні ушкодження у вигляді: «закритого перелому правої ключиці на рівні середньої третини», які кваліфікуються, як тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, що не є небезпечними для життя, але такими, що спричинили за собою тривалий розлад здоровя, більш 21 дня, а також у вигляді: «подряпин в центрі тімяно-потиличної частини голови, в лівій потиличній частині голови, в проекції лівого плечового суглоба», які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження;

ОСОБА_3, згідно висновку судово-медичної експертизи №1423 від 14.06.2013 року, отримала наступні тілесні ушкодження: «праворуч підшкірна і міжмязова емфізема. Закриті переломи ребер справа 9-12 по лінії лопатки, 2-3 по пахвовій лінії, зліва - 11-12 і 8 ребер по лінії лопатки з невеликим зсувом, кісткових фрагментів, з пошкодженням тканини легенів з їх коллабіруванням (стисненням), без зміщення органів середостіння, зі скупченням крові і повітря в плевральній порожнині, з розвитком підшкірної і міжмязової емфіземи правої половини грудної клітини, підвивих грудного кінця правої ключиці, набряк мяких тканин в області правої ключиці», які у сукупності кваліфікуються, як тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, що не є небезпечними для життя, але такими, що спричинили за собою тривалий розлад здоровя, більш 21 дня; а також: «забої мяких тканин і подряпини в області обох колінних суглобів, забої мяких тканин голови, тіла, кінцівок (більш точна локалізація не зазначена), подряпина в області правої щоки» кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження;

ОСОБА_12, згідно висновку судово-медичної експертизи №1337 від 20.06.2013 року, отримав тілесні ушкодження у вигляді: «закритих переломів 9,10,11 ребер справа по задній пахвовій лінії зі зміщенням кісткових фрагментів, з контузією нижньої долі правої легені, синці в області правої половини грудної клітини», які у сукупності кваліфікуються, як тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, що не є небезпечними для життя, але такими, що спричинили за собою тривалий розлад здоровя, більш 21 дня; а також у вигляді: «забоїв і подряпин в області обличчя, кінцівок (більш точна локалізація не зазначена)», які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження.

Порушення водієм ОСОБА_13 вимог пункту 10.1 Правил дорожнього руху України, відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи №341\13 від 06.06.2013, знаходиться в прямому причинному звязку з дорожньо-транспортною подією та її наслідками.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_13 свою провину визнав у повному обсязі, розкаявшись в скоєному, своїми показами підтвердивши обставини, викладені в обвинувальному акті. Пояснивши, що 18 травня цього року він працював восьмий день. В цей день приблизно о 12 -12:30 годині він на маршрутному таксі ОСОБА_10, державний номер АР 3766 слідував по маршруту № 52 з ОСОБА_13 на Павло-Кічкас. Технічний стан маршрутки вранці перевірявся. В цей час він відчув втому, думав доїхати до кінцевої зупинки та перепочити. На повороті в районі заправки у Заводському районі йому в очі потрапило світло і він відчув, що автомобіль повело убік. Це миттєво трапилось, він навіть не зрозумів, як маршрутне таксі опинилося на парапеті і перевернулося на лівий борт. Після цього він почав допомагати постраждалим. Потерпілим частково сплатив матеріальні збитки та моральну шкоду. У потерпілих попросив вибачення.

Потерпіла ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що 18 травня вона разом із сином на запинці «Вознесенівський ринок» сіли у маршрутне таксі на подвійне передостаннє сидіння, син сів біля вікна. Під час руху вони розмовляли, тому повідомити з якою швидкістю їхали не може, також не може повідомити інші деталі. На повороті, біля автозаправки відчула удар і маршрутка перекинулася на бік. З маршрутки вона самостійно вибратися не змогла, її витягували. Син під час аварії помер. ОСОБА_13 відшкодував матеріальну та моральну шкоду в сумі по 5 тисяч гривень. Нею цивільний позов не заявлявся.

Потерпілий, цивільний позивач ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що 18 травня цього року він знаходився у батьків дружини. Приблизно о 15 годині 20 хвилин йому подзвонила мати, вона плакала, сказала, що ОСОБА_13 вже немає, щось ще казала, але він не зрозумів, тоді він передзвонив вітчиму, який повідомив, що його брат ОСОБА_13 загинув, а мати знаходиться у 5 міській лікарні. Він поїхав до матері. Там він дізнався, що трапилося ДТП, під час якого загинув його брат. Після ДТП він переїхав до матері через її стан. Обвинувачений приносив вибачення, виплатив йому 10 тисяч гривень моральної шкоди, матеріальну шкоду не виплачував, також матері виплачено 5 тисяч матеріального збитку та 5 тисяч моральної шкоди, мати цивільний позов не заявляла. Цивільний позов заявлений на суму 14574,86 грн. - матеріального збитку, а саме витрати на поховання брата та 150 тисяч гривень моральної шкоди просить суд задовольнити.

Від потерпілого ОСОБА_12 надійшла заява про розгляд справи у його відсутності. Питання про міру покарання залишив на розсуд суду (а.с. 207).

В судове засідання потерпілого ОСОБА_5, враховуючи думку учасників процесу, не викликали у звязку із тим, що він є малолітнім. Його законний представник та цивільний позивач ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що 18 травня цього року о 12:30 год. йому подзвонили з невідомого номера та повідомили, що його дружина та дитина потрапили в аварію і їх везуть до 5 міської лікарні. Ним заявлений позов на 30 тисяч гривень, який він підтримує. Обвинувачений шкоду не відшкодовував.

Цивільний позивач ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що після аварії вона постраждала морально, крім того в неї була травма голови, після цього часто почала кружитися голова. Нею предявлений позов на 30 тисяч гривень, який просить задовольнити.

Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють всі фактичні обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, розяснивши учасникам процесу положення ч.3 ст.349 КПК України, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, провів судове слідство у справі щодо всіх фактичних обставин із застосуванням правил ч.3 ст.349, ст.351 КПК України, визнавши недоцільним дослідження в цій частині інших доказів по справі, окрім допиту обвинуваченого та потерпілих.

Суд вважає предявлене ОСОБА_1 обвинувачення доведеним і кваліфікує його дії за ч.2 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілим тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, а також смерть потерпілого.

При призначенні покарання суд відповідно до ст. 65 КК України враховує:

- ступінь тяжкості вчиненого злочину, який законодавцем віднесений до категорії тяжких, вчинений з необережності;

- обставини, які помякшують покарання: визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину - діями, спрямованими на допомогу органам досудового розслідування і суду у встановленні істини, зясуванні фактичних обставин у справі, які полягають у дачі правдивих показань, добровільне часткове відшкодування шкоди потерпілим;

- обставин, що обтяжує покарання, судом не встановлено.

Згідно п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" (ОСОБА_6 змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 18 від 19 грудня 2008 р.), при призначенні покарання за ст. 286 КК України суди мають ураховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію транспортних засобів, тощо), а також обставини, які помякшують і обтяжують покарання, та особу винного.

З урахуванням наведеного, конкретних обставин скоєння злочину, необережних дій обвинуваченого, тяжких наслідків у вигляді смерті та тілесних ушкоджень, особи обвинуваченого, суд вважає за необхідне призначити покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років, саме таке покарання буде мати достатню превентивну роль для обвинуваченого з врахуванням принципу індивідуалізації покарання.

При цьому суд вважає, що само по собі засудження за необережний тяжкий злочин, навіть яким спричинено загибель людини, не виключає можливості застосування до обвинуваченого положень ст. 75 КК України і звільнення від відбування покарання.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Враховуючи особу обвинуваченого, а саме його вік (49 років), виключно позитивні характеристики як до так і після скоєння злочину, те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, має численні нагороди, обвинувачений після звільнення з роботи внаслідок ДТП працевлаштувався на іншу роботу, має постійне місце проживання, дружина страждає рядом захворювань, як самим обвинуваченим та і його донькою були отримані гроші в борг з метою сплати коштів потерпілим, деяким з потерпілих сплачена моральна та матеріальна шкода за відсутності цивільних позовів, з урахуванням думки прокурора, який просив суд призначити покарання із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України, думки потерпілого ОСОБА_12, законного представника малолітнього потерпілого ОСОБА_5, цивільного позивача ОСОБА_6, цивільного позивача ОСОБА_8, які залишили вирішення питання про покарання на розсуд суду, не висловлюючи при цьому категоричного бажання визначити покарання, повязане з позбавленням волі, суд дійшов висновку, що його перевиховання та виправлення можливе без ізоляції від суспільства та приходить до висновку про можливість виправлення підсудного без реального відбування покарання, але в умовах належного контролю за його поведінкою і за доцільне вважає застосувати положення ст.75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням максимально допустимого ст. 75 КК України строку і саме максимальний іспитовий строк, який призначено обвинуваченому буде сприяти закріпленню вже розпочатого його виправлення та покласти на обвинуваченого обовязки, визначені п.2-4 ст.76 КК України.

На погляд суду, враховуючи принцип індивідуалізації покарання, саме таке покарання буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, крім того дасть можливість в подальшому продовжувати сплачувати завдану шкоду.

Наполягання представника потерпілого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_7 про визначення покарання обвинуваченому повязане з позбавленням волі лише у зв'язку з тим, що обвинувачений перестав відшкодовувати шкоду, не можуть слугувати підставою для направлення засудженого ОСОБА_13 в місця позбавлення волі.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого додаткової міри покарання у вигляді позбавлення права керування транспортним засобами. У звязку з конкретними обставинами справи, з урахуванням думки прокурора, суд вважає можливим не застосовувати до обвинуваченого додаткової міри покарання, адже, крім того, на цьому не наполягав жоден потерпілий.

По справі заявлені цивільні позови.

Потерпілий, цивільний позивач ОСОБА_4 просить стягнути з цивільного відповідача СК «Провідна» на його користь матеріальний збиток в сумі 14574 грн, 86 коп., а з цивільних відповідачів ПП «АБВ Плюс» та обвинуваченого ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 150000 грн.

Даний цивільний позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 62 КПК України цивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути фізична або юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями (бездіяльністю) обвинуваченого.

В силу закону юридичні особи несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями обвинуваченого, наприклад під час виконання трудових (службових) обов'язків, в інших випадках, передбачених Цивільним кодексом України тощо.

СК «Провідна» несе майнову відповідальність за дії ОСОБА_1 на підставі договору страхування, а не в силу закону. Таким чином вказана особа не може бути цивільним відповідачем в межах даної кримінальної справи.

З урахуванням того, що позивач просить стягнути матеріальну шкоду лише з СК «Провідна», то позов в цій частині слід залишити без розгляду.

В даному випадку цивільний позивач не буде позбавлений права звернутися із аналогічним позовом в порядку цивільного судочинства.

Що стосується цивільного позову в частині моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч .2 ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сімєю.

Викладений перелік осіб, яким відшкодовується моральна шкода, є вичерпним. Так, із позовом про стягнення моральної шкоди у звязку із смертю ОСОБА_11 звернувся його брат ОСОБА_4, який на момент смерті не проживав із ним однією сімєю. З показів потерпілого ОСОБА_4 вбачається, що він проживав разом із дружиною у її батьків. Брат проживав разом із матірю потерпілою ОСОБА_3 та вітчимом. Після смерті брата, переїхав до матері, у звязку із її станом здоровя.

З урахуванням наведеного, а саме відсутністю правових підтавав для стягнення моральної шкоди та, враховуючи добровільну сплату обвинуваченим ОСОБА_14 на користь потерпілого ОСОБА_4 10 000 грн. у рахунок моральної шкоди, у позові слід відмовити, обмежившись сплаченими коштами, що буде розумним і справедливим.

Законний представник неповнолітнього потерпілого ОСОБА_5, цивільний позивач ОСОБА_6 просить стягнути в солідарному порядку із цивільних відповідачів СК «Провідна», ПП «АБВ Плюс» та обвинуваченого ОСОБА_1 30 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди завданої вчиненим ДТП неповнолітньому синові потерпілому ОСОБА_5

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Статтею 1199 ЦК України передбачено, що у разі каліцтва або іншого ушкодження здоровя малолітньої особи фізична або юридична особа, яка завдала цієї шкоди, зобовязана відшкодувати витрати на її лікування, протезування, постійний догляд, посилене харчування тощо. Відшкодування моральної шкоди в даному випадку нормами ЦК України не передбачено.

У звязку із тим, що в обґрунтування своїх позовних вимог позивачем зазначається як спричинення моральної шкоди малолітньому ОСОБА_5, так і безпосередньо йому, як батькові дитини, яка потрапила в ДТП, яке сталося з вини водія ОСОБА_1, то даний позов, з урахуванням наведених вище норм, підлягає частковому задоволенню.

Суд відмовляє в задоволенні позову в частині солідарного стягнення моральної шкоди з відповідача СК «Провідна» з урахуванням вищенаведених норм законодавства, та виходячи із принципів розумності, виваженості, справедливості та враховуючи характер переживань, тривалості негативних наслідків, внаслідок чого ОСОБА_6 вимушений звертатися до суду за захистом порушеного права, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в сумі 3000 грн., які слід стягнути в солідарному порядку із ПП «АБВ Плюс» та ОСОБА_1

Цивільний позивач ОСОБА_8 просить стягнути в солідарному порядку із цивільних відповідачів СК «Провідна», ПП «АБВ Плюс» та обвинуваченого ОСОБА_1 30000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

З урахуванням вищенаведених норм законодавства, суд відмовляє в задоволенні позову в частині солідарного стягнення моральної шкоди з відповідача СК «Провідна», та виходячи із принципів розумності, виваженості, справедливості та враховуючи характер переживань, тривалості негативних наслідків, враховуючи той факт, що сама ОСОБА_8 зазнала як фізичних, так і моральних страждань внаслідок ДТП, так і її малолітній син, отримавши травму, зазнав фізичних страждань, через що вона вимушена звертатися до суду за захистом порушеного права, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в сумі 5000 грн., які слід стягнути в солідарному порядку із ПП «АБВ Плюс» та ОСОБА_1

На підставі ухвали апеляційного суду Запорізької області від 30.05.2013 року 31.05.2013 року сином обвинуваченого - ОСОБА_15 була внесена застава у сумі 22940 грн. у звязку із чим 31.05.2013 року ОСОБА_1 було звільнено з під варти під заставу.

Відповідно до п. 9 статті 182 КПК України питання про звернення застави в дохід держави вирішується судом за клопотанням прокурора або за власною ініціативою.

З клопотання про звернення застави на виконання вироку в частині майнових стягнень в порушення зазначеної норми звернулася представник потерпілого ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_7, крім того, така заява була зроблена під час судових дебатів, що зробило неможливим викликати заставодавця та зясувати, чи дає він таку згоду на це, як це передбачає частини 11 статті 182 КПК України, а тому після набрання вироком законної сили застава підлягає поверненню заставодавцю ОСОБА_15.

Доля речових доказів вирішується відповідно до ч. 9 ст. 100 Кримінально процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.349,369,373,374,376 КПК України,

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, призначивши йому покарання у виді 5 років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від призначеного покарання з випробовуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 3 (три) роки.

На підставі ст.76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_1 обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, періодично зявлятися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 в частині стягнення матеріальної шкоди залишити без розгляду.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 в частині стягнення моральної шкоди залишити без задоволення.

Стягнути в солідарному порядку з ПП «АБВ Плюс» та обвинуваченого ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 моральну шкоду в сумі 3000 грн.

Стягнути в солідарному порядку з ПП «АБВ Плюс» та обвинуваченого ОСОБА_1 на користь ОСОБА_8 моральну шкоду в сумі 5000 грн.

Речовий доказ: автомобіль «Мерседес», реєстраційний номер НОМЕР_1, який знаходиться на відповідальному зберіганні у ОСОБА_16, повернути за належністю.

Запобіжний захід, застосований відносно засудженого ОСОБА_1 у вигляді застави, до набрання вироком законної сили - залишити без змін.

Після набрання вироком законної сили, на підставі ч. 11 ст. 182 КПК України, запобіжний захід у вигляді застави - припинити та повернути заставодавцю ОСОБА_15 заставу в розмірі 22 940 (двадцять дві тисячі дев'ятсот сорок) гривень 00 копійок, внесену на депозитний рахунок № 37311050000607, відкритий в ГУДКСУ у Запорізькій області, МФО 813015, отримувач платежу ТУ ДСА України в Запорізькій області, ЄДРПОУ 26316700 (призначення платежу: застава відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, провадження по справі ЄУН 334/4145/13-к від 30.05.2013 року) відповідно до квитанції ПАТ КБ «Приват Банк» від 31.05.2013 року.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Запорізької області через Заводський районний суду міста Запоріжжя шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Ю.І. Ретинська