Рішення № 35542617, 22.11.2013, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/8676/13-ц

Провадження № 2/750/2791/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.11.2013 року м.Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:

головуючого судді Литвиненко І.В.

при секретарі Суспо Л. Ю.,

за участю позивача представника позивача ОСОБА_1, відповідача, представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про поділ спільного сумісного майна подружжя,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5 про визнання будинку 87 по вул.. Шевченка в м. Чернігові обєктом спільної сумісної власності, визнання права власності за нею на ? частину будинку 87 по вул. Шевченка у м. Чернігові, виділивши їй ? частину приміщень, а також просила визнати право власності за ОСОБА_5 на ? частину вказаного будинку, виділивши йому ? частину приміщень. Позовні вимоги мотивувала тим, що спірний будинок придбаний під час перебування у шлюбі, а тому відповідно до ст.. 22 КпШС є спільною сумісною власністю колишнього подружжя.

Позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Відповідач та представник відповідача позовні вимоги не визнали, вважають що частка відповідача повинна бути збільшена, у звязку із тим, що відповідач за власні кошти провів ремонт після припинення шлюбних відносин та розірвання шлюбу, внаслідок чого збільшилась вартість спірного будинку, у звязку із чим і належить збільшити частку відповідача, крім того зазначали, як підставу для зменшення частки в спільному майні колишнього подружжя те, що позивач витрачала спільні кошти на шкоду інтересам сімї.

Заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

08.11.1986 року між сторонами був укладений шлюб, який був розірваний заочним рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 14.04.2011 року( а.с. 9, 56).

Під час шлюбу сторонами за договором купівлі продажу від 04.08.2003 року було придбано житловий будинок з надвірними будівлями № 87 по вул.. Шевченка в м. Чернігові (а.с. 42).

Відповідно до ст.22 КпШС України, який діяв на час придбання спірного будинку, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння,

користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Отже, в силу ст.. 22 КпШС України житловий будинок з надвірними будівлями № 87 по вул.. Шевченка в м. Чернігові є спільною сумісною власністю сторін.

Виходячи зі змісту ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Після припинення шлюбних відносин та розірвання шлюбу, відповідач купував будівельні матеріали, що підтверджується товарними чеками, накладними (а.с. 62 - 83), а також показаннями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7 В, ОСОБА_8 М, ОСОБА_9 М, які використовувалися при проведенні ремонтних робіт будинку № 87 по вул.. Шевченка в м. Чернігові.

Свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 повідомили, що для проведення робіт в спірному будинку також витрачались і їх кошти, оскільки вони проживають в спірному будинку, а також використовувалась праця ОСОБА_11 та чоловіка ОСОБА_10

Свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_13 пояснили, що позивач працювала на підприємстві «Стиль», в обєднанні «Сіверянка», а потім поїхала на заробітки до Португалії.

Суд вважає безпідставними доводи відповідача про те, що розмір частки в будинку відповідача необхідно збільшити, у звязку із тим, що відповідач за власні кошти провів ремонт після припинення шлюбних відносин та розірвання шлюбу, внаслідок чого збільшилась вартість спірного будинку, оскільки суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї, тобто вказана відповідачем обставина не є підставою для збільшення його частки в спільному майні. Крім того, відповідачем не доведено, що позивач не дбала про матеріальне забезпечення сімї та спільне майно витрачала на шкоду інтересам сімї. Відповідно до п. 30 Постанови Пленуму Верховного суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», при вирішенні спору про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами 2, 3 ст. 70 СК в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування). Під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї, але і випадки коли один із подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу (ч. 1 ст. 60 СК).

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, суд вважає, що позов в частині визнання за позивачем права власності на 1/2 частину спірного будинку підлягає задоволенню.

Щодо виділення кожній із сторін ? частини приміщень, то в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не ставилась вимога про поділ майна в натурі, як спосіб поділу, передбачений ч. 1 ст. 71 СК України, на пропозицію суду позивач не уточнив позовні вимоги в цій частині, клопотання про призначення експертизи не заявляв.

З відповідача на користь позивача, пропорційно задоволеним вимогам належить стягнути судові витрати.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 208-210, 212-215 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати будинок 87 по вул.. Шевченка в м. Чернігові обєктом спільної сумісної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на ? частину будинку 87 по вул.. Шевченка у м. Чернігові.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 судові витрати в сумі 229 грн. 40 коп.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Чернігівської області.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя