Ухвала суду № 35541862, 26.11.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Бичков П.Ю.

Суддя-доповідач - Ляшенко Д.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2013 року справа №250/3197/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Ляшенка Д.В.,

суддів Чебанова О.О. та Ястребової Л.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Ясинуватської міської ради на постанову Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 26 вересня 2013 року в адміністративній справі № 250/3197/13-а за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Ясинуватської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулась до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними дій відповідача та зобов'язання останнього здійснити нарахування та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років за період з січня 2011 року до липня 2013 року включно, а також стягнути на її користь з відповідача недоплачену суму допомоги в розмірі 22481,10 грн.

Постановою Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 26 вересня 2013 року позов задоволено частково, а саме, дії відповідача визнано неправомірними та зобов'язано провести перерахунок допомоги по догляду за дитиною за період з 30 березня 2013 року до 30 липня 2013 року включно.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати зазначене судове рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач є застрахованою особою, матір'ю ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, у зв'язку з чим отримує грошову допомогу, виплату якої здійснює відповідач в розмірі 130 гривень щомісячно.

Позивач з таким розміром допомоги не погоджується і вважає, що остання повинна виплачуватись в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

При вирішенні спору колегія суддів виходить з правової позиції Верховного Суду України, яка викладена в постанові від 25 грудня 2012 року у справі № 21-410а12, є обов'язковою для застосування в судовій практиці та полягає в наступному.

До 1 січня 2008 року - дати набрання чинності Законом України від 28 грудня 2007 № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 107-VI) - правовідносини щодо виплати допомоги регулювалися Законом № 2811-ХІІ, дія якого поширювалася на осіб, не застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (стаття 13) та Законом № 2240-III, який поширював свою дію на застрахованих у зазначеній системі осіб. Розмір допомоги також визначався цими Законами. Зокрема, статтею 43 Закону № 2240-III було передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пунктами 23, 25 розділу ІІ Закону № 107-VI були внесені відповідні зміни до Закону № 2811-ХІІ та Закону № 2240-III. Зокрема, змінами до статті 13 Закону № 2811-ХІІ його дію поширено на застрахованих осіб, а із Закону № 2240-III було виключено статті 40-44.

Конституційний Суд України рішенням від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнав неконституційними низку положень Закону № 107-VI, в тому числі й пункт 25 розділу II Закону № 107-VI щодо виключення статей 40-44 Закону № 2240-III.

Пунктом 2 розділу ІІІ Закону № 107-VI було передбачено, що розділ II цього Закону діє до 31 грудня 2008 року.

Таким чином, з часу проголошення Рішення № 10-рп/2008 Конституційним Судом України відновили свою дію вищезазначені положення Закону № 2240-III, а з 1 січня 2009 року - статті 13, 15 Закону № 2811-ХІІ.

Статтею 46 Закону України від 26 грудня 2008 № 835-VI "Про Державний бюджет України на 2009 рік" та статтею 45 Закону України від 27 квітня 2010 року № 2154-VI "Про Державний бюджет України на 2010 рік" (далі - Закон № 2154-VI) передбачено, що у 2009, 2010 роках допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону № 2240-ІІІ призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми був затверджений постановою Кабінету Міністрів України 27 грудня 2001 року № 1751 саме на виконання Закону № 2811-ХІІ (пункт 1). Новий акт уряду на виконання статті 45 Закону № 2154-VI не приймався.

Розміри і порядок виплати допомоги відповідно до Закону № 2240-III на виконання статті 45 Закону № 2154-VI Кабінетом Міністрів України не визначалися.

Будь-які застереження щодо виплати допомоги по догляду за дитиною відповідно до розмірів, визначених Кабінетом Міністрів України, у Законі України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» відсутні.

Оскільки в даній справі спір виник щодо виплати допомоги з березня по липень 2013 року включно особі, яка застрахована у системі соціального загальнообов'язкового державного соціального страхування, то на відносини щодо виплати допомоги такій особі у зазначеному періоді поширюються норми спеціального Закону (яким є Закон № 2240-III), відповідно до статті 43 якого допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

За таких обставин, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Ясинуватської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 26 вересня 2013 року в адміністративній справі № 250/3197/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів: Д.В.Ляшенко

О.О.Чебанов

Л.В.Ястребова