Справа № 310/7830/13-а
ПОСТАНОВА
Іменем України
26 листопада 2013 року Бердянський міськрайонний суд
Запорізької області
В складі: головуючого судді - Крамаренко А.І.
при секретарі - Корнієнко Н.І.
за участю: позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Бердянську справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС взводу з ОСП №2 роти ДПС ДАІ УМВС України в Донецькій області прапорщика міліції ОСОБА_2 про визнання незаконною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду із вищевказаним позовом. Свої вимоги мотивує тим, що 07.07.2013 року відповідачем було винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення за нібито порушення позивачем правил дорожнього руху. В постанові зазначено, що 07.07.2013 року о 10 год. 05 хв. позивач на 671 км. автодороги Київ - Довжанськ, керуючи автомобілем ДАФ, державний номерний знак НОМЕР_1, не надав перевагу в русі спец автомобілю ДАІ, який рухався з увімкненими маячками синього та червоного кольору, чим порушив п. 3.2. ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 122 КУпАП.
Проте для таких висновків у особи, яка винесла постанову, не було жодних підстав. У вказаних в постанові місці та час він керував автомобілем ДАФ, державний номер НОМЕР_1, на ділянці дороги 671 км. + 250 м. автодороги Київ Довжанськ. На зустріч йому рухався автомобіль ДПС, за яким рухалось три автобуси з увімкненими фарами. У звязку з тим, що йому в очі світило сонце, проблискових маячків видно не було. Наблизившись на відстань 10-15 метрів він побачив червоний проблисковий маячок, почав гальмувати і притулився до обочини. Оскільки він рухався по спуску зі швидкістю 50-60 км/год, а маса автомобіля з вантажем становить 35 тон, то швидкої та повної зупинки до моменту проїзду автоколони досягти не вдалося. На відстані 200-300 метрів знаходився пост ДАІ, де його зупинили та склали протокол. Разом з тим, автомобілі, які рухались за ним, жоден з інспекторів не зупинив.
Посилаючись на вимоги п. 3.2 ПДР України, просив визнати незаконною та скасувати постанову серії АА2 №626471 від 07.07.2013 року, винесену відповідачем, у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 122 КУпАП у вигляді накладення штрафу в сумі 510 грн.; провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення..
В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити.
Відповідач, повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не зявився, письмові заперечення на позов не надав.
Заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до постанови по справі про адміністративне правопорушення від 07.07.2013 року ОСОБА_1 о 10 год. 05 хв. на 671 км. автодороги Київ - Довжанськ, керуючи автомобілем ДАФ, державний номерний знак НОМЕР_1, не надав перевагу в русі спец автомобілю ДАІ, який рухався з увімкненими маячками синього та червоного кольору, чим порушив п. 3.2. ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 122 КУпАП.
За дане правопорушення ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді адміністративного штрафу у розмірі 510 грн.
Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах, про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок, про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
У відповідності до п.3.2 ПДР України у разі наближення транспортного засобу з увімкненим синім проблисковим маячком та (або) спеціальним звуковим сигналом водії інших транспортних засобів, які можуть створювати йому перешкоду для руху, зобов'язані дати йому дорогу і забезпечити безперешкодний проїзд зазначеного транспортного засобу (і супроводжуваних ним транспортних засобів). На транспортних засобах, які рухаються в супроводжуваній колоні, повинне бути ввімкнено ближнє світло фар. Якщо на такому транспортному засобі увімкнено проблискові маячки синього і червоного або лише червоного кольору, водії інших транспортних засобів зобов'язані зупинитися біля правого краю проїзної частини (на правому узбіччі). На дорозі з розділювальною смугою цю вимогу зобов'язані виконати водії транспортних засобів, що рухаються в попутному напрямку.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії АВ2 №297951 від 07.07.2013 року, який взятий до уваги відповідачем як основне джерело доказів при винесенні постанови, вбачається, що ОСОБА_1 не визнавав себе винним у вчинені правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.122 КУпАП, та надавав з цього приводу вмотивовані заперечення.
Проте, мотиви відхилення відповідачем доводів позивача в оскарженій постанові відсутні.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що постанова у справі про адміністративне правопорушення від 07.07.2013 року щодо ОСОБА_1 не може вважатися законною та підлягає скасуванню.
Щодо позовної вимоги про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, вона не підлягає задоволенню, оскільки така дія здійснюється в порядку розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності і не може бути розглянута в порядку адміністративного судочинства.
Керуючись ст. ст. 11, 70, 71, 159, 162, 163 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати незаконною та скасувати постанову серії АА2 №626471 від 07.07.2013 року, винесену інспектором ДПС взводу з ОСП №2 роти ДПС ДАІ УМВС України в Донецькій області старшим прапорщиком міліції ОСОБА_2, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 122 КУпАП у вигляді накладення штрафу в сумі 510 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя А.І. Крамаренко
Судове рішення № 35541154, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області було прийнято 26.11.2013. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 310/7830/13-а. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: