Рішення № 35540970, 21.11.2013, Долинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №: 343/1460/13-ц

Провадження №: 2/0343/515/13

Р І Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2013 рокум. Долина

Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:

головуючої судді Монташевич С. М.,

секретаря Менделяк А. І.,

адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у вiдкритому судовому засiданнi в залі Долинського районного суду Івано-Франківської області справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 сільської ради Долинського району, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Долинська міська державна нотаріальна контора, про скасування рішення виконавчого комітету сільської ради, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, свідоцтва про право на спадщину за заповітом, визнання заповіту недійсним і визнання права власності на спадкове нерухоме майно,-

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить поновити строк на звернення до суду із даною позовною заявою; визнати незаконними і скасувати рішення виконавчого комітету ОСОБА_5 сільської ради від 26.10.2006 року за № 185, та видане на його основі 20.11.2006 року цією ж сільською радою свідоцтво про право власності відносно 16/100 частин будинковолодіння за № 18 (квартира № 2), розташованих по вул. Братів Гавришів в с. Шевченкове Долинського району Івано-Франківської області, на ім"я його батька ОСОБА_6; визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право на спадщину за заповітом серії ВМР за №377612, видане 17.03.2010 року державним нотаріусом Долинської міської державної нотаріальної контори на відповідачку ОСОБА_4 (спадкова справа № 195/09, зареєстровано в реєстрі за реєстровим №244) відносно 16/100 частин будинковолодіння за № 18 (квартира № 2), розташованих по вул. Братів Гавришів в с. Шевченкове, яке видано після смерті спадкодавця ОСОБА_6, який помер 04.06.2009 року; визнати недійсним заповіт, даний 28.07.2008 року ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за № 469; визнати за ним право власності на 16/100 частин вказаного вище будинковолодіння; стягнути з відповідачки на його користь усі судові витрати, по вязані з розглядом в суді даної цивільної справи та витрати адвоката за надання юридичної допомоги.

Свої вимоги мотивує тим, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 17.03.2010 року серії ВМП за № 377612, посвідченого державним нотаріусом Долинської міської державної нотаріальної ко нтори, отриманого у зв"язку з цим в Івано-Франківському ОБТІ технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок і витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно за № 25905751 від 19.04.2010 року в даний час власником 16/100 частин будинковолодіння № 18 по вул. Братів Гавришів в с. Шевченкове є його сестра відповідачка ОСОБА_4 У свою приватну власність дане нерухоме майно вона отримала у зв"язку з наявним на її ім"я заповітом, складеним 28.07.2008 року їх батьком ОСОБА_6, що помер 04.06.2009 року, який він вважає недійсним, необгрунтованим і сфабрикованим.

Вище зазначена частина будинковолодіня до дня смерті належала їхнім з відповідачкою батькам: матері ОСОБА_7, яка померла 01.08.2001 року, і батькові ОСОБА_6, що помер 04.06.2009 року.

Після смерті батьків, а саме батька ОСОБА_6, він звернувся до державного нотаріуса Долинської міської державної нотаріальної контори зі заявою про прийняття спадщини, де і дізнався, що померлим був даний заповіт на ім"я відповідачки.

У зв"язку з відмовою нотаріуса та посадових осіб ОСОБА_5 сільської ради він не мав можливості завчасно ознайомитися з цим заповітом, як і не мав можливості бути освідомлений про наявність свідоцтва про право власності на дане нерухоме майно від 20.11.2006 року та відповідного рішення виконавчого комітету ОСОБА_5 сільської ради від 26.10.2006 року.

Вважає вказаний заповіт недійсним, оскільки він є сфабрикованим, був складений під час важкої хвороби батька, повязаної з порушенням функцій зору, та перебуванні його з приводу цього на постійному лікуванні, під лікарським наглядом та контролем. Підпис на заповіті не належить ОСОБА_6

Шляхом подачі його сестрою ОСОБА_4 до Долинської державної міської нотаріальної контори заповіту, підписаного не їхнім батьком, для отримання і оформлення за нею свідоцтва про право на спадщину за заповітом, остання ввела в оману державного нотаріуса, що відповідно до ст. 230 ЦК України є підставою для визнаня судом правочину (свідоцтва про право на спадщину по заповіту) недійсним.

Його сестрі ОСОБА_4 і ОСОБА_5 сільській раді Долинського району було відомо, що оспорюване будинковолодіння батьків було придбане померлим батьком ОСОБА_6 ще 23.11.1956 р. відповідно до укладеного ним договору купівлі-продажу під час перебування в шлюбі з померлою матір"ю ОСОБА_7 А отже, у відповідності до чинного на той час сімейного законодавства це нерухоме майно було їхньою спільною власністю як подружжя.

Він на після смерті матері ОСОБА_7 фактично вступив у володіння і користування спадковим майном на рівні із померлим батьком, тобто фактично прийняв спадщину у відповідності до вимог ст. 549 ЦК України в редакції Закону 1963 року, оскільки проживав спільно з матір"ю та був зареєстрваний у спадковому будинку.

Від прийняття спадщини, яка належала його померлій матері ОСОБА_7 та померлому батькові ОСОБА_6, він не відмовлявся і не відмовляється по даний час. А тому як їхній син є спадкоємцем першої черги і має право на спадкування належного їм майна. Проте наявність незаконного рішення виконавчого комітету ОСОБА_5 сільської ради від 26.10.2006 року та виданого на його основі 20.11.2006 року цією ж сільською радою свідоцтва про право власності на нерухоме майно на і"мя ОСОБА_6, а також подальший сфабрикований, підроблений та незаконний заповіт від імені його померлого батька, складений 28.07.2008 року на імя ОСОБА_4, та отримане нею 17.03.2010 року свідоцтво про право на спадщину за заповітом не дають йому можливість успадкувати належне його померлим батькам нерухоме майно.

При ознайомленні в Долинському районному суді Івано-Франківської області в 2011-2012 роках з цивільною справою №2-537/2007 за позовом батька ОСОБА_6 до ОСОБА_8 про виділ у натурі частки із нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, він дізнався про існування рішення ОСОБА_5 сільської ради Долинського району про передачу у приватну власність спірного нерухомого майна його померлому батькові ОСОБА_6 і про видане 20.11.2006 року на підставі цього ж рішення свідоцтво про право власності на нерухоме майно. А тому вважає, що встановлений чинним Цивільним кодексом України строк на звернення до суду із даною позовною заявою він пропустив із поважних причин та має право на на його поновлення.

В судовому засіданні позивач уточнив позовні вимоги в частині визнання незаконними і скасування рішення виконавчого комітету ОСОБА_5 сільської ради від 26.10.2006 року за № 185 та свідоцтва про право власності відносно 16/100 частин будинковолодіння за № 18 (квартира № 2), розташованих по вул. Братів Гавришів в с. Шевченкове Долинського району Івано-Франківської області, на ім"я його батька ОСОБА_6, просив визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету ОСОБА_5 сільської ради від 26.10.2006 року за № 185 та видане на його основі 20.11.2006 року цією ж сільською радою свідоцтво про право власності на 1/2 частину будинковолодіння за № 18, розташованого по вул. Братів Гавришів в с. Шевченкове Долинського району Івано-Франківської області на ім"я його батька ОСОБА_6 В іншій частині позов підтримав, зіславшись на викладені вище обставини. Додатково пояснив, що спірний будинок придбаний його батьком у 1956 році разом з матір»ю, тому він є їхньою спільною сумісною власністю подружжя. Він зареєстрований у цьому будинку ще за життя батьків. Коли жили батьки, він робив всі роботи в домі. Після смерті мами вважав себе таким, що прийняв спадщину, оскільки був зареєстрований у спадковому будинковолодінні на час її смерті. Відмову в нотаріуса він не писав. Спадщину після смерті матері ОСОБА_7 ніхто не оформляв.

Рішення сесії сільської ради вважає незаконним, оскільки разом з батьком був зареєстрований у будинку, а тому останній не мав права оформляти за собою право власності на ціле будинковолодіння, крім того мати за життя склала заповіт, яким заповіла своє майно дочці ОСОБА_9

Він утримував батька, лікував його, деякий час батько проживав з ним. А тому вважає, що він не міг скласти заповіт на користь відповідачки. Експертизі він не довіряє і з нею не погоджується.

Вважає, що за ним потрібно визнати право власності на 16/100 частин будинковолодіння, бо він був прописаний у ньому.

Не заперечує, що не проживав у спадковому будинковолодінні, проте вважає, що факт прийняття ним спадщини підтверджується фактом його реєстрації у ньому та тим, що він доглядав за батьком.

Просив позов задоволити.

Представники відповідачки ОСОБА_4 - ОСОБА_10 та ОСОБА_1 в судовому засіданні позов не визнали, пояснили, що ОСОБА_7 за життя склала заповіт на свою дочку, яка є сестрою сторін, проте остання спадщину не приймала і наміру проживати у спадковому будинку не мала, тому ОСОБА_11 написав заповіт на іншу його дочку, відповідачку ОСОБА_4 Заповіт є чинним, ніким не скасований. ОСОБА_11 єдиний прийняв спадщину після смерті його дружини ОСОБА_7, оскільки фактично вступив в управління та володіння спадковим майном. ОСОБА_11 проживав сам та сам користувався спадковим будинковолодінням, як єдиний власник розділив майно з сусідкою, яка є власником іншої частини будинку, про що вони уклали мирову угоду.

ОСОБА_3 був зареєстрований у спірному будинку на час смерті його батьків, проте фактично там не проживав, був деякий час в Росії, а згодом проживав зі своєю дружиною у її будинку, що було підтверджено також і під час розгляду інших справ з участю цих сторін. Тобто він фактично не вступив у володіння та управління спадковим майном, а також не звертався до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті матері. Факт лікування батька не підтверджує факт вступу в управління спадковим майном, а тільки свідчить про виконання позивачем своїх обов»язків як сина. Таким чином ОСОБА_3 спадщину після смерті матері не приймав.

ОСОБА_11 у встановленому порядку звернувся до сільської ради та оформив спірний будинок за собою на підставі договору купувлі -продажу, а також рішень виконкому, які давали йому право на добудову господарських будівель, будівництво яких він закінчив після смерті дружини. ОСОБА_5 сільська рада при прийнятті оскаржуваного рішення діяла в межах компетенції, а тому підстав для скасування вказаного рішення немає.

ОСОБА_11 за життя склав заповіт, яким все своє майно заповів відповідачці ОСОБА_4 Остання на підставі цього заповіту, який є чинним та згідно експертизи підписаний померлим заповідачем, отримала свідоцтво про право власності на спадкове майно, в тому числі спірний будинок. А отже, вона є законним власником будинку, власності вона набула на законних підставах, а відповідно вимоги позивача про скасування свідоцтва про право власності ОСОБА_12, визнання заповіту ОСОБА_6 недійсним та визнання за ним права власності на спірний будинок є безпідставні. Позиція позивача не відповідає фактичним обставинам справи та не ґрунтується на законі.

Просили у задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_5 сільської ради ОСОБА_13 в судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що у виконкомі ОСОБА_5 сільської ради посвідчено 29.07.2008 року та зареєстровано за № 469 заповіт заповідача ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, що проживав в ІНФОРМАЦІЯ_2 та помер 04.06.2009 року. У звязку із хворобою заповідача ОСОБА_6, його похилим віком та керуючись ст. 41 Закону України «Про нотаріат», заповіт посвідчений в будинку по вулиці Липова, 138, що с. Шевченкове, де на час вчинення заповіту перебував заповідач, про що вказано в журналі реєстрації нотаріальних дій виконкому ОСОБА_5 сільської ради за 2008 рік. Даний заповіт також зареєстровано в Спадковому реєстрі.

Керуючись ст.ст. 43, 44 Закону України «Про нотаріат», секретарем було встановлено особу заповідача ОСОБА_6, перевірено його дієздатність. Заповіт посвідчено нею як секретарем виконкому в присутності двох свідків: ОСОБА_14 та ОСОБА_15, які не є близькими родичами, членами сім»ї заповідача або спадкоємцями за заповітом. Особу свідків встановлено, дієздатність їх перевірено. Свідки та заповідач поставили свої підписи на заповіті.

Згідно висновку судово-почеркової експертизи Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, призначеної Долинським районним судом, підписи виконані ОСОБА_6

Таким чином заповіт, яким ОСОБА_16 заповів своє майно ОСОБА_12, є чинний, ніким не скасований, експертиза підтвердила його дійсність.

Позивач ОСОБА_3 за декілька днів після смерті батька звернувся до сільської ради і ознайомився зі змістом оскаржуваного заповіту.

До того, мати позивача ОСОБА_7 своє майно заповіла дочці, яка проживає в Росії, заповіт матері також не скасований і не змінений.

Щодо оскаржуваного рішення ОСОБА_5 сільської ради від 2006 року, то воно прийняте на підставі заяви ОСОБА_6 та представлених ним документів, які зазначені в рішенні та які підтверджували його право на квартиру та збудовані ним господарські споруди, що становили частину будинковолодіння. Проте оформлене право власності за ОСОБА_6 на на підставі цього рішення, а на підставі рішення суду, яке якраз і визначило власником якої частки є покійний ОСОБА_11

Свідоцтво про право власності, видане сільською радою ОСОБА_6 на ? частину будиноковоління, не підписане головою сільської ради, на ньому нема печатки, у сільській раді такого свідоцтва немає. На даний час воно ніде не зареєстроване, а отже, є недійсним.

Підставою визнання права власності на будинковолодіння по вулиці Братів Гавришів,18 за ОСОБА_6 було рішення Долинського суду від 06.06.2007року, справа №2-537/2007, та витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданий Івано-Франківським ОБТІ 13.01.2009 року.

Просила у задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи Долинської міської держаної нотаріальної контори в судове засідання не з»явилася, подала заяву про розгляд справи у її відсутності та письмові пояснення, в яких зазначила, що ОСОБА_4, яка зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_3, подала заяву про прийняття спадщини спадкодавця ОСОБА_6, який помер 04 червня 2009 року та за життя залишив на її імя заповіт, посвідчений ОСОБА_13, секретарем Шевченківської сільської ради, 29.07.2008 року за реєстровим № 469. В заяві ОСОБА_4 вказала, що крім неї спадкоємців за заповітом немає, спадкоємців по ст. 1241 ЦК України немає, дружина спадкодавця померла 01.08.2001 року. Оригінал заповіту в день подачі заяви про прийняття спадщини був оглянутий нею і повернутий заявнику, так як оригінал заповіту в нотаріальній конторі залишається в день видачі свідоцтва про право на спадщину.

28.11.2009 року ОСОБА_3, який зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_3, подав заяву про прийняття спадщини спадкодавця ОСОБА_6 В день подачі заяви йому було повідомлено, що ОСОБА_11 залишив на імя ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, заповіт, зі змістом якого він може ознайомитись в ОСОБА_5 сільскій раді, та розяснено, що згідно ст.1223 Цивільного кодексу України у спадкоємців за законом право на спадщину виникає у разі відсутності заповіту.

17.03.2010 року за реєстровим №244 ОСОБА_4 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на спадкове майно ОСОБА_6, про що було повідомлено ОСОБА_3 17.03.2010 року за вихідним №02-14-115-195/09.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 є сином покійних ОСОБА_6 та ОСОБА_7, що підтверджується свідоцтвом про народження серії І-НМ № 140626 від 03.11.2009 року (а.с. 5).

Батьки позивача ОСОБА_11 та ОСОБА_7 одружилися 10.11.1949 року, про що зроблено актовий запис № 113, згідно витяга з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу із зазначенням відомостей про другого з подружжя № 00011693441 від 30.01.2013 року (а.с. 6).

Відповідно до нотаріально посвідченого та зареєстрованого за реєстровим № 2292 договору купівлі-продажу від 23.11.1956 року виконком Вигодської районної ради продав, а ОСОБА_11 купив половину домоволодіння, що знаходиться в с. Шевченкове Вигодського району Станіславської області (а.с. 18).

ОСОБА_17 померла 01.08.2001 року, про що свідчить свідоцтво про смерть серії І-НМ № 100174 від 26.11.2009 року, актовий запис № 25 (а.с. 8).

За життя ОСОБА_7 склала заповіт, посвідчений секретарем виконкому ОСОБА_5 сільської ради 29.07.1996 року, яким все своє майно заповіла ОСОБА_9 (а.с. 29).

На час смерті ОСОБА_7 діяв ЦК УРСР 1963 року, згідно ст. 548 якого для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями.

Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 549 ЦК УРСР 1963 року визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:

1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;

2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 2 ст. 524 ЦК УРСР 1963 року спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Згідно ч. 3 ст. 549 вказаного кодексу особи, для яких право спадкоємства виникає лише у випадку неприйняття спадщини іншими спадкоємцями, можуть заявити про свою згоду прийняти спадщину протягом строку, що залишився для прийняття спадщини. Якщо строк, що залишився, менше трьох місяців, він продовжується до трьох місяців.

Таким чином в судовому засіданні встановлено, що спадкоємець за заповітом ОСОБА_9 після смерті ОСОБА_7 дій, які б свідчили про прийняття спадщини протягом встановленого строку не вчинила, спадщину не прийняла.

Інші спадкоємці після смерті ОСОБА_7 до нотаріальної контори у шестимісячний строк із заявами про прийняття не зверталися, спадщину ніхто не оформив, що підтверджується повідомленням виконкому ОСОБА_5 сільської ради № К-18 від 01.02.2013 року (а.с. 23).

Одночасно судом встановлено, що на час смерті ОСОБА_7 у будинку по вул. Братів Гавришів, 18/2 в с. Шевченкове були зареєстровані чоловік та син покійної ОСОБА_11 та ОСОБА_3, що підтверджується: відтиском штампу у паспорті ОСОБА_3 серії СС № 733809, виданого Долинським РВ УМВС України в Івано-Франківській області 31.03.1999 року, ОСОБА_3 зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_3 з 08.10.1987 року (а.с. 4); повідомленням виконкому ОСОБА_5 сільської ради № К-18 від 01.02.2013 року (а.с. 23); повідомленням ОСОБА_5 сільської ради № К-108 від 14.05.2012 року, зі змісту якого також встановлено, що записів у погосподарських книгах виконкому сільської ради щодо проживання осіб в будинковолодінні по вул. Братів Гавришів, 18/2 в с. Шевченкове без реєстрації немає (а.с. 24); довідками № 616/02-21/22 від 18.11.2011 року, № 1572 та № 1573 від 02.12.2009 року, виданими ОСОБА_5 сільською радою (а.с. 25-27); копіями сторінок погосподарських книг ОСОБА_5 сільської ради за 2001-2010 р.р. (а.с. 30-31).

За змістом положень ст. 549 ЦК УРСР 1963 року спадщина вважається прийнятою, якщо спадкоємець фактично вступив в управління чи володіння спадковим майном протягом шести місяців з дня смерті спадкодавця.

Прийняття спадщини в цьому випадку підтверджується діями спадкоємців, які за своїм характером свідчать, що в шестимісячний строк з часу відкриття спадщини вони фактично вступили в управління або володіння (користування, розпорядження) спадковим майном, зокрема, підтримували спадкове майно в належному стані, проживали у ньому, сплачували податки, інші платежі, тощо.

Одночасно в судовому засіданні встановлено, що фактично ОСОБА_3 хоча і був зареєстрований у спадковому будинковолодінні, проте з 2001 року у ньому не проживав, про що ствердили представники відповідачів.

Позивач в судовому засіданні не заперечив, що не проживав у спадковому будинковолодінні, проте вважає, що факт прийняття ним спадщини підтверджується фактом його реєстрації у спадковому будинковолодінні та тим, що він доглядав за батьком, лікував його, деякий час батько проживав з ним за місцем його проживання.

Факт не проживання позивача у спірному будинковолодінні з 2001 року також встановлено рішенням Долинського районного суду від 08.04.2013 року, справа № 2-82/2012.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Зі змісту цього рішення вбачається, що в судовому засіданні при розгляді справи були досліджені докази, а саме: довідка №278 від 18.02.2009 року, видана виконкомом ОСОБА_5 сільської ради, згідно якої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, що зареєстрований до будинковолодіння в с.Шевченкове по вул. Б.Гавришів 18/2 не проживає по вищевказаному адресу на протязі восьми років; акт від 04.10.2011 року, складений комісією в складі депутата ОСОБА_5 сільської ради та жителів с.Шевченкове, відповідно до якого ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, фактично по вказаному вище адресу не проживає з 2001 року; допитані свідки, які підтвердили, що ОСОБА_3 в даному будинку не бачили біля 10 років, ні за життя батька ОСОБА_6М, ні після його смерті, також не бачили, щоб він щось робив на подвір»ї.

На підставі досліджених судом доказів ухвалено зазначене рішення, яким ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, визнано таким, що втратив право користування житловим приміщенням, яке знаходиться в АДРЕСА_1. Рішення вступило в законну силу (а.с. 105-106).

А отже, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 не можна вважати таким, що протягом шести місяців після смерті матері ОСОБА_7 вступив у володіння чи управління спадковим майном. Позивач не долучив до матеріалів справи будь-яких доказів про те, що він вступив у володіння чи управління спадковим майном, утримував будинковолодіння в належному стані, проводив у ньому ремонт, будь-які роботи на прибудинковій території, оплачував комунальні послуги, податки та інші платежі по будинку.

Твердження ОСОБА_3 про те, що фактом прийняття ним спадщини є його участь у лікуванні та догляді за хворим батьком, суд вважає помилковим, оскільки це свідчить про те, що ОСОБА_3 як повнолітній син виконував свої обов»язки, передбачені главою 17 Сімейного кодексу України, з утримання батька, який був непрацездатним та потребував матеріальної допомоги.

Таким чином ОСОБА_3 не прийняв спадщину після смерті матері, так як не виконав вимоги ст. 549 ЦК УРСР 1963 року.

Єдиним, хто проживав у будинку на день смерті ОСОБА_7 та продовжив проживати у ньому після її смерті, є її чоловік ОСОБА_11, а тому він єдиний вчинив дії, які свідчать про прийняття спадщини, а саме: у шестимісячний строк після смерті дружини фактично вступив в управління та володіння спадковим майном, проживав у будинковолодінні, яке належало їм на праві спільної сумісної власності, ніс витрати по його утриманню, підтримував будинок у належному стані, проводив будівельні роботи, після смерті дружини поставив огорожу, ворота та криницю, що підтверджується технічним паспортом на будинковолодіння № 18 по вул. Братів Гавришів в с. Шевченкове, виготовленим 25.08.2008 року (а.с. 15-18).

16.10.2006 року ОСОБА_11 звернувся до ОСОБА_5 сільської ради із заявою про оформлення за ним права власності на ? частину будинковолодіння по вул. Братів Гавришів, 18 в с. Шевченкове.

На підставі представлених ним технічного паспорта, виготовленого Івано-Франківським ОБТІ, договору купівлі-продажу від 23.11.1956 року, будівельної документації на будівництво літньої кухні, було прийнято рішення виконавчого комітету ОСОБА_5 сільської ради № 185 від 26.10.2006 року, яким вирішено оформити право власності на ? будинковолодіння в с. Шевченкове по вул. Братів Гавришів, 18 за ОСОБА_6 (а.с. 77-83)

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 20.11.2006 року ОСОБА_5 сільською радою, та витяга про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого Івано-Франківським ОБТІ, № 12576157 від 20.11.2006 року ОСОБА_6 на праві приватної власності належала ? частина домоволодіння по вул. Гавришів братів № 18 в с. Шевченкове (а.с. 19-20).

10.08.2006 року між співвласниками будинковолодіння № 18 по вул. Братів Гавришів в с. Шевченкове ОСОБА_18 та ОСОБА_6 був складений акт конкретного користування частинами будинковолодіння (а.с. 96).

06.06.2007 року ухвалою Долинського районного суду затверджено мирову угоду між ОСОБА_18 та ОСОБА_6, згідно умовами якої ОСОБА_11 в основній частині будинковолодіння займає веранду (2-1), кухню (2-2), комору (2-3), дві житлові кімнати (2-4, 2-5), із надвірних споруд літню кухню (літ. Е), стодолу (літ. Ж), стайню (літ. З), вбиральню (лік. К), криницю (№ 3), огорожу (№ 4), ворота з хвірткою (№ 5), що становить 16/100 часток домоволодіння (а.с. 97).

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У даному випадку позивач та його представник не довели, що ОСОБА_3 прийняв спадщину після смерті його матері ОСОБА_7, у зв»язку з чим у нього виникло право на будинковолодіння № 18 по вул. Братів Гавришів в с. Шевченкове, оскільки єдиним доводом з цього приводу зі сторони позивача був факт його реєстрації у спадковому будинку. Суд вважає, що факт реєстрації особи у житловому приміщенні не породжує у цієї особи права власності на нього, а тільки надає особі право проживати та користуватися цим житловим приміщенням. ОСОБА_3, будучи зареєстрованим у спадковому будинковолодінні, не проживав у ньому та не вчинив жодної з обов»язкових дій для прийняття спадщини, які визначені ст. 549 ЦК УРСР 1963 року. А тому, оскільки ОСОБА_3 не був співвласником чи власником спірного будинку як до смерті матері, так і не прийняв у встановленому законом порядку частину будинковолодіння після її смерті, в останнього не виникло будь-яких прав на це майно, крім права користування ним як особою, яка зареєстрована у цьому житлі.

Спірне будинковолодіння було оформлене рішенням виконкому ОСОБА_5 сільської ради № 185 від 26.10.2006 року за батьком позивача ОСОБА_6 та на підставі нього останньому видане свідоцтво про право власності. Дане рішення прийняте з дотриманням вимог ст.ст. 30, 51, 52, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та, як встановлено вище, не порушує жодних прав позивача. А отже, вимога позивача визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету ОСОБА_5 сільської ради від 26.10.2006 року за № 185 та видане на його основі 20.11.2006 року цією ж сільською радою свідоцтво про право власності на 1/2 частину будинковолодіння за № 18, розташованого по вул. Братів Гавришів в с. Шевченкове Долинського району Івано-Франківської області на ім"я його батька ОСОБА_6, є недоведеною та задоволенню не підлягає.

Крім того, суд критично оцінює пояснення ОСОБА_3 про те, що йому не було відомо, що належне батькам будиковолодіння після смерті матері було оформлене за батьком ОСОБА_6, а про це він дізнався у 2011-2012 роках при ознайомленні з цивільною справою № 2-537/2007 та при розгляді справи за його участю, оскільки в матеріалах справи маються відповідь завідуючої Долинською ДНК за № 02-14-115-195/09 від 17.03.2010 року та довідка № 1573 від 02.12.2009 року, видана виконкомом ОСОБА_5 сільської ради ОСОБА_3, в якій зазначено, що згідно ухвали Долинського районного суду від 06.06.2007 року, справа № 2-537/2007, та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого Івано-Франківським ОБТІ 13.01.2009 року, за його батьком ОСОБА_6, що проживав в с. Шевченкове та помер 04.06.2009 року, рахується 16/100 частка будинковолодіння в с. Шевченкове по вул. Братів Гавришів, 18 (а.с. 13, 27). Дані документи суперечать поясненням позивача та підтверджують, що ще у 2009 році йому було відомо і про те, що будинковолодіння зареєстроване за ОСОБА_6 і про цивільну справу № 2-537/2007. А тому суд вважає, що останнім пропущено строк позовної давності щодо заявленої вимоги про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету ОСОБА_5 сільської ради від 26.10.2006 року за № 185 та виданого на його основі 20.11.2006 року цією ж сільською радою свідоцтва про право власності на 1/2 частину будинковолодіння за № 18, розташованого по вул. Братів Гавришів в с. Шевченкове Долинського району Івано-Франківської області на ім"я ОСОБА_6, яка відповідно до вимог ст. 257 ЦК України встановлена тривалістю у три роки.

ОСОБА_11 помер 04.06.2009 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-НМ № 100173 від 26.11.2009 року, актовий запис № 17 (а.с. 7).

Згідно заповіту від 29.07.2008 року ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_7, житель ІНФОРМАЦІЯ_2, все своє майно, де б воно не знаходилося і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, на що він за законом матиме право і що буде належати йому на момент смерті, заповів ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 Заповіт посвідчено секретарем Шевченківської сільської ради при свідках та зареєстровано з реєстрі за № 469. На заповіті мається відмітка про те, що він не змінений і не скасований (а.с. 9).

Відповідно до висновку № 3357 судово-почеркознавчої експертизи, складеного Львівським НДІСЕ 12.11.2012 року, підписи від імені ОСОБА_6, розташовані в графі «Підпис» перед записом «М. Рошинець» в двох примірниках заповіту від 29.07.2008 року, в графі «Розписка про одержання нотаріального документу» в реєстрі нотаріальних дій за 2008-2009 роки за № 469, виконані самим ОСОБА_6 (а.с. 99-104).

17.03.2010 року ОСОБА_4 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, нотаріально посвідчене та зареєстроване в реєстрі за реєстровим № 244, на 16/100 частки домоволодіння, що складає 47/100 часток житлового дерев»яного будинку, літньої кухні, стодоли, стайні, вбиральні, криниці, огорожі, воріт, що знаходиться за адресою: Івано-Франківська область Долинський район с. Шевченкове вул. Гавришів братів, 18, і належить спадкодавцю на підставі рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 06.06.2007 року, справа № 2-537/2007 року, зареєстрованого в Івано-Франківському ОБТІ в книзі № 1 за № 164, що стверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно Івано-Франківського ОБТІ від 13.01.2009 року за № 21535415, реєстраційний № 16808276 (а.с. 11).

Про те, що відповідачка ОСОБА_4 зареєструвала своє право власності на 16/100 домоволодіння по вул. Гавришів братів, 18 в с. Шевченкове, свідчить витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно Івано-Франківського ОБТІ № 25905751 від 19.04.2010 року (а.с. 12).

Аналізуючи вищевикладене, встановлено, що у ОСОБА_3 відсутні будь-які права щодо 16/100 часток домоволодіння, що знаходиться за адресою: Івано-Франківська область Долинський район с. Шевченкове вул. Гавришів братів, 18. На це будинковолодіння правомірно, у встановленому законом порядку було оформлено право власності за ОСОБА_6 Останній був законним власником 16/100 частин будинковолодіння по вул. Братів Гавришів, 18 в с. Шевченкове Долинського району. Все своє майно у встановленому порядку ОСОБА_11 заповів своїй дочці ОСОБА_4

Відповідно до ч. 2 ст. 1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт

недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Позивачем не доведено підстав для визнання заповіту ОСОБА_6 недійсним, не представлено з приводу цього жодних належних та допустимих доказів. Судом встановлено, що оскаржуваний заповіт є дійний, нескасований, складений та згідно висновку експерта підписаний особисто ОСОБА_6, посвідчений належною особою з дотриманням всіх вимог. А тому підстав вважати, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі або, що при складенні заповіту порушені вимоги ст.ст. 1247-1253 ЦК України щодо його форми та порядку складання, у суду немає, а вимога ОСОБА_3 про визнання зазначеного заповіту недійсним не підлягає до задоволення.

Не вбачає суд порушень прав позивача і внаслідок оформлення ОСОБА_4 своїх спадкових прав після смерті батька ОСОБА_6 Відповідачка у встановленому законом порядку на виконання вимог Книги шостої ЦК України прийняла спадщину, оформила свої права на неї та зареєструвала своє право власності на спадкове нерухоме майно. А тому вимога про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину за заповітом серії ВМР за № 377612, виданого 17.03.2010 року державним нотаріусом Долинської міської державної нотаріальної контори ОСОБА_4 відносно 16/100 частини будинковолодіння за № 18 (квартира № 2), розташованого по вул. Братів Гавришів в с. Шевченкове, не підлягає до задоволення.

Як вбачається зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Позивач в судовосу засіданні не обгрунтував та недовів свою вимогу про визнання за ним права власності на 16/100 частин вказаного вище будинковолодіння, а тому вона не підлягає до задоволення.

Таким чином у задоволенні позову слід відмовити.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, ст.ст. 257, 392, 1216-1218, 1222-1223, 1233-1236, 1247, 1251, 1253, 1257, 1268-1270, 1296-1299, 1301, п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, ст.ст. 524-527, 529, 548-549 Цивільного кодексу УРСР 1963 року, ст.ст. 30, 51, 52, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» ст.ст. 60, 61 Цивільного процесуального кодексу України, керуючись ст.ст. 213, 215 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

Р I Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 сільської ради Долинського району, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Долинська міська державна нотаріальна контора, про скасування рішення виконавчого комітету сільської ради, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, свідоцтва про право на спадщину за заповітом, визнання заповіту недійсним і визнання права власності на спадкове нерухоме майно відмовити за недоведеністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подачі апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Долинський районний суд.

Зміст повного рішення виготовлено 27.11.2013 року.

Суддя: