Ухвала суду № 35540650, 12.11.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2013 р.Справа № 815/2592/13-а

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Вовченко О. А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді -Кравченка К.В.,судді -Федусика А.Г.,судді -Вербицької Н.В.при секретарі -Конончук А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Південьсантехмонтаж» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 травня 2013 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Південьсантехмонтаж» до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

В квітні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Південьсантехмонтаж» (надалі - позивач) звернулось до суду з позовом до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (надалі - відповідач, ДПІ) про визнання протиправними та скасування наступних податкових повідомлень-рішень ДПІ від 26.07.2012 року:

- №0001602200 , яким позивачу нараховані зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 1100032,00 грн., у тому числі 940763,00 грн. - за основним платежем та 159269,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0001592200, яким позивачу нараховані зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 862021,00 грн., у тому числі 753283,00 грн. грн. - за основним платежем та 108738,00 грн. - за штрафними санкціями.

Спірні податкові повідомлення-рішення винесені на підставі акту від 17.07.2012 року №19/22-80/34994344 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Південьсантехмонтаж» з питань взаємовідносин з ТОВ «СП ЕТО», ТОВ «РІП», ТОВ «ВС КОНАРІТ» (надалі - акт перевірки).

За висновками акту перевірки підставою для нарахування спірним рішенням зобов'язань з ПДВ та з податку на прибуток стали висновки податкового органу про те, що по операціях із ТОВ «СП ЕТО», ТОВ «РІП», ТОВ «ВС КОНАРІТ» позивач неправомірно сформував валові витрати та податковий кредит.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки акту перевірки не відповідають фактичним обставинам справи, не узгоджуються з приписами законодавства та спростовуються наданими позивачем первинними документами по операціям з вказаними контрагентами.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 16.05.2013 року в задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить постанову суду першої інстанції скасувати та винести нову постанову про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У висновках акту перевірки ДПІ кваліфікує дії позивача по формуванню валових витрат та податкового кредиту по операціям із ТОВ «СП ЕТО», ТОВ «РІП», ТОВ «ВС КОНАРІТ» як порушення п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.7.2.3, 7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а також приписів Податкового кодексу України - п.138.2 ст.138 та пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198.

За змістом акту перевірки податковий орган вважає неправомірним віднесення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту сум, сплачених в адрес ТОВ «СП ЕТО», ТОВ «РІП», ТОВ «ВС КОНАРІТ», оскільки ці контрагенти не вели реальної господарської діяльності, і не поставляли позивачу реальних товарів та послуг.

В обґрунтування своєї позиції ДПІ посилається на результати проведеної податковими органами перевірочної роботи вказаних контрагентів, відповідно до яких особи, на яких були зареєстровані вказані контрагенти позивача, а саме: ОСОБА_5, яка значиться засновником, директором та головним бухгалтером ТОВ «СП ЕТО», ОСОБА_6, який значиться засновником, директором та головним бухгалтером ТОВ «ВС КОНАРІТ», а також ОСОБА_7, який значиться засновником, директором та головним бухгалтером ТОВ «РІП», реальної фінансово-господарської діяльності від імені підприємств, керівниками яких вони значаться, не вели і нікого на це не уповноважували, будь-яких договорів, первинних документів та фінансової звітності від імені вказаних контрагентів не підписували.

В акті перевірки зазначено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_7, будучи допитаними органами досудового слідства, пояснили, що не мають відношення до діяльності, суб'єктів господарювання, засновниками та керівниками яких вони значаться, та не причетні до підписання договорів, первинних документів та фінансової звітності від імені цих підприємств, а ОСОБА_6 визнаний винним вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 29.06.2011 року по справі №1-1216/11 за ст.205 КК України у створенні фіктивного підприємства - ТОВ «ВС КОНАРІТ».

З цих підстав податковий орган вважає, що первинні документи від імені ТОВ «СП ЕТО», ТОВ «РІП», ТОВ «ВС КОНАРІТ» не можуть підтверджувати правомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту по операціям з такими контрагентами.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів фактично здійснення господарських операцій із ТОВ «СП ЕТО», ТОВ «ВС КОНАРІТ», ТОВ «РІП», а надані представниками позивача документи по цим операціям не є достатніми доказами фактичного їх здійснення.

Також суд першої інстанції в своїй постанові проаналізував зміст наданих представниками позивача первинних документів по операціям позивача із ТОВ «СП ЕТО», ТОВ «ВС КОНАРІТ», ТОВ «РІП» та вказав на допущені порушення при їх складанні, які унеможливлюють визначення за такими документами самої суті проведених господарських операцій, змісту обсягу та вартості наданих позивачу послуг вказаними контрагентами, не дають можливості чітко встановити осіб, які підписували певні первинні документи, а також дату та місце їх складання.

Крім того, суд першої інстанції врахував вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 29.06.2011 року по справі №1-1216/11 (т.2 а.с.148-156), за яким засновник та директор ТОВ «ВС КОНАРІТ» - ОСОБА_6 визнаний винним та засуджений за фіктивне підприємництво (ст. 205 ч.2 КК України) та за складання та використання підроблених документів (ст.358 ч.2 КК України), як доказ неможливості проведення позивачем реальних господарських операції ТОВ «ВС КОНАРІТ», який в силу ч.4 ст.72 КАС України має преюдиціальне значення у даній справі.

Колегія суддів погоджується з висновками акту перевірки та суду першої інстанції про неправомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту по операціям із ТОВ «СП ЕТО», ТОВ «ВС КОНАРІТ», ТОВ «РІП», оскільки викладені в акті перевірки результати проведеної податковими органами перевірочної роботи по цим контрагентам дають обґрунтовані підстави вважати їх діяльність такою, що здійснюється поза межами правого поля і носить ознаки фіктивності, в зв'язку з чим оформлені від імені цих підприємств первинні документи не можуть підтверджувати факт проведення із позивачем реальних господарських операцій, а також не можуть підтверджувати і правомірність формування позивачем податкового кредиту та валових витрат за такими операціями.

Про відсутність реальної господарської діяльності ТОВ «СП ЕТО», ТОВ «ВС КОНАРІТ», ТОВ «РІП», вказує, зокрема те, що засновники та керівники цих контрагентів - ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не мають відношення до діяльності цих суб'єктів господарювання, не підписували від їх імені договорів, первинних документів та фінансової звітності.

З'ясовані податковими органами реальні обставини створення та діяльності ТОВ «СП ЕТО», ТОВ «ВС КОНАРІТ», ТОВ «РІП» свідчать про те, що ці суб'єкти господарювання мають визначені ст.55-1 Господарського кодексу України ознаки фіктивної діяльності.

За змістом норм податкового законодавства, які у періодах проведення позивачем операцій із вказаними контрагентами визначали умови формування валових витрат та податкового кредиту, а саме: ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та ст.ст.138, 139, 198 Податкового кодексу України, не дозволяється включати до складу валових витрат та податкового кредиту суми, які не підтверджені належними первинними документами (платіжними документами, видатковими та податковими накладними, митними деклараціями, актами виконаних робіт тощо), а також суми витрат на придбання або виготовленням товарів та послуг, які не підлягають використанню в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому колегія суддів враховує, що будь-які первинні документи (у тому числі договори, податкові накладні, актив виконаних робіт тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Тобто, наявність у платника податків належно оформлених первинних документів по операціям, як-то: видаткових та податкових накладних, актів виконаних робіт тощо є обов'язковими але не вичерпними підставами для висновку про правомірне декларування податкового кредиту та валових витрат за цими операціями. За відсутності доказів реального проведення таких операцій відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Така правова позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, яка викладена в постанові від 07.02.2012 року по справі №21425во10, а також з роз'ясненнями Вищого адміністративного суду України, які викладені в листі від 02.06.2011 року №742/11/13-11.

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.2. цієї статті цього Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Аналогічні позиції закріплені і в ст.201 ПК України.

За змістом пункту 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року №165 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за №233/2037; у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Порядок) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ.

Пунктом 5 цього Порядку визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 Порядку.

Аналогічні вимоги були передбачені також і пунктами 2 та 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 року №969 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 р. за №1401/18696).

Крім того, Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року №1379 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 року за №1333/20071) крім вищезазначеного, також передбачено, що не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту порушення порядку заповнення податкової накладної, тощо (п.6.3).

Враховуючи, що особи, які значаться підписантами наданих позивачем первинних документів від імені ТОВ «СП ЕТО», ТОВ «ВС КОНАРІТ», ТОВ «РІП», як-то: актів здачі-прийняття виконаних робіт, податкових та видаткових накладних, фактично цих документів не підписували, то ці документи не можуть бути підставою для формування позивачем валових витрат та податкового кредиту.

Позивач, як друга сторона вказаних операцій, не надав жодних доказів того, що господарські операції із ТОВ «СП ЕТО», ТОВ «ВС КОНАРІТ», ТОВ «РІП» відбувались за участю повноважних представника цих контрагентів, а договори та первинні документи від імені цих підприємств підписані уповноваженими на те особами.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що докази реальності надання позивачу послуг та постачання товарі від імені ТОВ «СП ЕТО», ТОВ «ВС КОНАРІТ», ТОВ «РІП» відсутні, а надані позивачем документи по операціям із цими контрагентами є юридично дефектними та не можуть бути підставою для формування валових витрат та податкового кредиту.

Таким чином, висновок ДПІ про завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту по операціям із ТОВ «СП ЕТО», ТОВ «ВС КОНАРІТ», ТОВ «РІП» є обґрунтованим, а тому нарахування позивачу за такими операціями спірними повідомленнями-рішеннями податкових зобов'язань є цілком правомірним.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, прийняв законне та обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ч.5 ст.254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Південьсантехмонтаж» - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 травня 2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 14 листопада 2013 року.

Головуючий суддя:К.В. Кравченко Суддя: Суддя: А.Г. Федусик Н.В. Вербицька