Ухвала суду № 35538585, 29.08.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2013 р.Справа № 818/579/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Водолажської Н.С. , Філатова Ю.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 06.06.2013р. по справі № 818/579/13-а

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ФОП ОСОБА_1, звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21 грудня 2012 року: №0496081701/0/66224, яким зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість на 16417 грн., № 0496051701/0/66221, яким збільшено зобов'язання з податку на додану вартість на 97526 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 14368 грн.; № 0496061701/0/66220, яким збільшено зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 69630 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 17407 грн. 50 коп.; № 0496071701/0/66217, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 510 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 06.06.2013р. по справі № 818/579/13-а позов задоволено.

Відповідач, не погодившись з даним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представники сторін в судове засідання не прибули, про причини неявки не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення.

Враховуючи положення ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що неприбуття представників сторін не перешкоджає судовому розгляду справи, оскільки вони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

Апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що позивач пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, є фізичною особою суб'єктом підприємницької діяльності та перебуває на обліку в ДПІ у м. Сумах Головного управління Міндоходів як платник податків.

Вказані обставини сторонами визнаються, а тому в силу ч. 3 ст. 72 КАС України не доказуються перед судом.

З матеріалів справи слідує, що ДПІ в м. Сумах проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.12.2011 року.

Результати перевірки оформлені актом від 30.11.2012 року за № 4068/17-1016/2657018897/226 (а. с. 43-57, т.1).

У висновках вказаного акту перевірки контролюючим органом відображено порушення позивачем приписів: п. 164.1, ст. 164, п. 167.1 ст.167, п. 177.1, п. 177.2, п.177.4 ст. 177, пп.198.3 ст.198, пп.200.1, пп.200.2, п.п. 200.3 ст.200 Податкового кодексу України; п.п. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16, п.46.1 ст.46, п.п. 47.1.2 п. 47.1 ст. 47, п. 48.1 ст.48, п. 49.1, п. 49.2, п.п. 49.18.1 п. 49.18 ст 49, п. 202.1 ст. 202, п.203.1 ст. 203 ПК України, п. 44.1, п.44.3, п. 44.5, п.44.6 ст. 44, п. 85.2 ст. 85 ПК України.

На підставі висновку акту перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 21.12.2012 року №0496081701/0/66224, яким зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість на 16417 грн., № 0496051701/0/66221, яким збільшено зобов'язання з податку на додану вартість на 97526 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 14368 грн.; № 0496061701/0/66220, яким збільшено зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 69630 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 17407 грн. 50 коп.; № 0496071701/0/66217, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 510 грн.

З дослідженого акту перевірки слідує, що фактичною підставою для прийняття контролюючим органом податкових повідомлень-рішень від 21.12.2012 року №0496081701/0/66224, яким зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість на 16417 грн., № 0496051701/0/66221, яким збільшено зобов'язання з податку на додану вартість на 97526 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 14368 грн.; № 0496061701/0/66220, яким збільшено зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 69630 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 17407 грн. 50 коп , слугували висновки про безпідставне віднесення позивачем у 2011 році до витрат, що впливають на розмір об'єкту оподаткування та податкового кредиту витрат на придбання пального та сум податку на додану вартість, що сплачені в ціні товару при придбанні пального. В акті перевірки також контролюючим органом відображено, що придбане пальне не було використано позивачем в господарській діяльності.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

З матеріалів справи слідує, що позивач протягом періоду, що перевірявся, надавав послуги з перевезення вантажів та перебував на спрощеній системі оподаткування протягом 2009-2010 років. З 01.01.2011 року перебував на загальній системі оподаткування.

За правилами 14.1.36 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 22.1. ст. 22 ПК України об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Відповідно до ст. 177 п. 177.2 ПК України об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно з п. 177.4 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Відповідно до ст. 138 п. 138.1 п.п 138.1.1 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

За правилами п.. 138.2 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до ст. 18 п. п. 198.1, 198.2 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

З акту перевірки слідує, що відповідачем в ході її проведення встановлено, що позивачем для надання послуг з перевезення придбавались пально-мастильні матеріали у ТОВ "Торговий дім "Рітейл" та ТОВ "Лоранто", вартість цих матеріалів відображалась позивачем в складі витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, а податок на додану вартість, сплачений в ціні таких товарів, відображено в складі податкового кредиту позивача. Позивачем в господарській діяльності використовувався власний автомобіль та орендовані автомобілі (т. 1 а.с. 131). Договори оренди автомобілів мали термін дії до 01.01.2011 року і продовжені не були, а тому позивачем безпідставно списувались пально-мастильні матеріали для роботи цих автомобілів.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги в цій частині, виходив з того, що сам лише факт відсутності окремих документів не свідчить про відсутність правовідносин та не позбавляє позивача права на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування податком на прибуток у випадку, якщо характер таких правовідносин може бути підтверджено в інший спосіб.

При цьому, судом першої інстанції прийняті як належні та допустимі докази договори про надання послуг з доставки та супроводження вантажів (а.с. 158-182 т. 1). Акти виконаних робіт, приймання-передачі виконаних послуг (а.с. 183-249, т. 1 а.с. 1-91 т. 2). Також суд першої інстанції послався на те, що позивачем оформлювались подорожні листи вантажного автомобіля, в яких відображались і автомобілі, що належать ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12.( а.с. 92-250, т. 2 а.с. 1-250 т. 3, а.с. 1-250 т. 4, а.с. 1-250, т. 5 а.с.1-54 т. 6). Списання пального здійснювалось за актами (т. 6 а.с. 118-144).

Крім того, факт сплати коштів власникам автомобілів, що залучались позивачем для надання послуг з перевезення підтверджується копіями видаткових касових ордерів (т. 6 а.с. 160-246). Отримані та видані податкові накладні відображались позивачем в деклараціях та реєстрах отриманих та виданих податкових накладних (т. 6 а.с. 66-117).

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції, оскільки оцінка доказів у справі зроблена судом першої інстанції з дотриманням вимог статті 86 КАС України. Згідно з цією статтею суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 1 ст. 69 цього Кодексу встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (частина 2 цієї статті).

Пунктом 44.1 статті 44 розділу II ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 року від N 996-XIV (з наступними змінами та доповненнями) визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 цього ж Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. п. 2.1, 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року N 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформаційним листом Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" роз'яснено, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, і що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу витрат і враховуватись при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів.

Колегія суддів звертає увагу на те, що факт здійснення господарських операцій контролюючим органом не ставився під сумнів.

Окрім того, слід відмітити, що доводи відповідача про те, що подорожні листи не містять достатніх даних колегія суддів вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.

Витрати операційної діяльності включають в себе собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати (п.п. 138.1.1. п. 138.1. ст. 138 ПК України).

Під собівартістю реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг розуміються витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу (п.п. 14.1.228. п. 14.1. ст. 14 ПК України).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV (далі - Закон України №996-XIV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно до ст. 3 Закону України №996-XIV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до абзацу 11 вищезазначеної статті Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону України №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, документальному підтвердженню підлягає одна із вище зазначених подій, і якщо дана подія оформлена первинним документом, що містить усі обов'язкові реквізити, визначені ч. 2 ст. 9 Закону України №996-XIV, то дана обставина є належним доказом реальності господарської операції.

Відповідно до вимог п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 зазначеного Положення господарські операції -це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Так, відповідно до Розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Мінтрансу від 14.10.1997 № 363 первинним документом про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство, є подорожній лист.

Колегія суддів вважає за потрібне відзначити, що форма подорожнього листа вантажних автомобілів затверджена спільним Наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29.12.95 N488/346 "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля", та використовувалася позивачем для фіксації роботи автотранспорту, в тому числі витрат паливно-мастильних матеріалів.

Оцінивши вищезазначені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що вони не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази.

Щодо посилання податкового органу на те, що форма наданих позивачем подорожніх листів не відповідає типовій формі, яка затверджена наказом Міністерства транспорту України "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" від 29.12.95 р. № 488/346, суд зауважує наступне.

Так, вищезазначеним наказом було закріплено лише типову форму подорожнього листа, проте не закріплено за нею статусу документа суворої звітності.

Вказаний наказ не пройшов процедури державної реєстрації в Міністерстві юстиції України, в зв'язку з чим, відповідно до положень п. 15 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затвердженого Постановою КМ України, від 28.12.1992 № 731, вважається таким, що не набрав чинності.

Враховуючи наведене, закріплена вказаним Наказом типова форма подорожнього листа не є обов'язковою для застосування підприємствами, установами та організаціями в якості первинного документу.

Відповідно до норм п. 2.7. ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р., первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

З огляду на вищевикладене, надані позивачем подорожні листи оформлені у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що дає підстави позивачу використовувати ці подорожні листи в якості первинних документів бухгалтерського обліку господарських операцій та формувати на підставі них показники своєї податкової звітності.

При цьому, наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Податковим органом не ставиться під сумнів сам факт проведення підприємством господарських операцій, за наслідками яких складені відповідні подорожні листи.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність посилання податкового органу, як на підставу встановленого завищення позивачем витрат, що формують собівартість реалізованих послуг на суму витрат по паливо мастильним матеріалам.

З приводу належності, як доказу використання паливно-мастильних матеріалів у господарській діяльності позивача, актів виконаних робіт, приймання-передачі виконаних послуг (а.с. 183-249, т. 1 а.с. 1-91 т. 2) колегія суддів зазначає наступне.

З наданих позивачем копій актів виконаних робіт, слідує, що вони містять дані про зміст послуг, їх вартість, та обсяги, в яких були надані послуги.

Колегія суддів визнає акти виконаних робіт та сдачі-приймання такими, що беззаперечно підтверджують такі витрати, оскільки останні мають всі обов'язкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Валові витрати можуть бути підтверджені лише тими документами, які свідчать про реальність виконання договору, зміст, обсяг наданих послуг та їх вартість.

Доводи суду першої інстанції про те, що позивачем залучались перевізники і факт сплати коштів власникам автомобілів, що залучались позивачем для надання послуг з перевезення підтверджується копіями видаткових касових ордерів (а.с. 160-246 т. 6), колегія суддів вважає обґрунтованими, та не спростованими відповідачем.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх підтвердженими належними та допустимими доказами про те, що позивачем використовувались у власній господарській діяльності паливно-мастильні матеріали, на вартість яких ФОП ОСОБА_1 збільшено валові витрати та, відповідно, зменшено валовий дохід, як базу оподаткування податку на прибуток фізичних осіб. Використання придбаних товарно-матеріальних цінностей у господарській діяльності позивача також надає платнику податків право відносити до складу податкового кредиту суми ПДВ з вартості паливно-мастильних матеріалів.

Виходячи з викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення від 21 грудня 2012 року: №0496081701/0/66224, яким зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість на 16417 грн., № 0496051701/0/66221, яким збільшено зобов'язання з податку на додану вартість на 97526 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 14368 грн.; № 0496061701/0/66220, яким збільшено зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 69630 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 17407 грн. 50 коп. підлягають скасуванню.

З приводу рішення № 0496071701/0/66217, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 510 грн. колегія суддів зазначає наступне.

З дослідженого акту перевірки слідує, що фактичною підставою для прийняття вказаного рішення, слугували висновки контролюючого органу про порушення позивачем приписів п. 44.1, 44.3, 44.5, 44.6, ст. 44, п. 85.2 ст. 85 ПК України, яке полягало в ненаданні первинних документів, що належали до предмета перевірки.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги в цій частині, виходив з того, що в акті перевірки не зазначено зберігання яких саме документів не було забезпечено позивачем та не надано для перевірки. Акт про відмову надати копії документів у відповідності до ст. 85 п. 85.6 відповідачем не складався. Не надано доказів вчинення таких порушень і в судовому засіданні. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем не доведено правомірності застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 510 грн.

Колегія суддів е погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно п.5.2, 6.4 Розділу II, п.1 Розділу III Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України №984 від 22.12.2010р., "у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства необхідно відобразити в акті перевірки або факти надання пояснень та копій документів, підстав для їх отримання та додати їх до акта перевірки, або факти відмови надання пояснень та копій документів з додаванням акта, що засвідчує факт відмови.

За правилами п. 85.2 ст. 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

В акті перевірки податковим органом відображено, що позивачем первинні документи, які є підставою для формування податкового кредиту протягом 2011 року та валових витрат за 2011 рік на перевірку надані не в повному обсязі.

Проте, які саме документи не надані на перевірку відповідачем не відображено, а зі змісту описової частини акту сліду, що такими документами є договори.

При цьому, колегія суддів вважає необґрунтованим посилання контролюючого органу на те, що наявність письмових договорів є обов'язковою, та вказані угоди є первинними бухгалтерськими або обліковми документами.

Крім того, в акті перевірки відсутні посилання на той факт, що контролюючий орган на виконання вимог п.п.85.4-85.8 ст.85 ПК України звертався до позивача з вимогою надати копії товарно-транспортних накладних, засвідчені підписом посадової особи та скріплені печаткою, або надати письмові пояснення.

Не надано відповідачем також і доказів про складання акту щодо відмови у навданні документів на перевірку.

Відповідно до п. 6 розділу 1, п. 5.2 розділу 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №984 від 22.12.2010 року факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно зокрема зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

В свою чергу, під час судового розгляду справи відповідачем також не було надано жодних доказів, на підтвердження своєї правової позиції по справі відносно виявлених під час перевірки порушень.

Відповідно до ч.ч. 4,6 ст. 71 КАС України встановлено, що суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 06.06.2013р. по справі № 818/579/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Тацій Л.В.Судді Водолажська Н.С. Філатов Ю.М.