Постанова № 35538565, 27.08.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2013 р. Справа № 1819/2а-2522/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Водолажської Н.С. , Філатова Ю.М.

за участю секретаря судового засідання Шабанової С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 13.06.2013р. по справі № 1819/2а-2522/12

за позовом ОСОБА_1

до Шосткинської районної ради третя особа Голова Шосткинської районної ради Сумської області Федоренко Олександр Володимирович

про визнання протиправними та скасування розпорядження, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Шосткинського міськрайонного суду Сумської області з позовом до Шосткинської районної ради, третя особа Голова Шосткинської районної ради Сумської області Федоренко Олександр Володимирович, в якому з урахуванням уточнень позовних вимог, прийнятих судом, просила визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Шосткинської районної рада Сумської області № 16-к від 27.03.2012 р. «Про звільнення ОСОБА_1.»; поновити ОСОБА_1 на посаді радника голови Шосткинської районної ради Сумської області з 30.03.2012 року; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу та за час затримки видачі трудової книжки за період з 31.03.2012 р. по дату прийняття рішення по справі; зобов'язати відповідача належно оформити дублікат трудової книжки позивача, в якому правильно відобразити відомості про трудову діяльність ОСОБА_1.

Постановою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 13.06.2013р. по справі № 1819/2а-2522/12 позов задоволено частково.

Зобов'язано Шосткинську районну раду Сумської області належно оформити дублікат трудової книжки ОСОБА_1, відобразивши відомості про трудову діяльність, які відповідають даним первісної трудової книжки на її ім'я.

Не погоджуючись з постановою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 13.06.2013р. в частині відмови в задоволенні позовних вимог, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали в повному обсязі, просив її задовольнити з підстав та мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Відповідач та третя особа в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи сповіщені належним чином.

Письмових заперечень на апеляційну скаргу суду не надали.

Враховуючи положення ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що неприбуття представників відповідача та третьої особи не перешкоджає судовому розгляду справи, оскільки вони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представника позивача, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що 01 червня 2010 року ОСОБА_1 наказом № 18-к призначена на посаду радника голови Шосткинської районної ради.

Розпорядженням № 45-к 27.07.11 голови Шосткинської районної ради Федоренка О., була звільнена із займаної посади на підставі п.3 ст.40 КЗпП України.

Своє звільнення позивач оскаржила та на підставі рішення Шосткинського міськрайсуду від 19.12.11 р була поновлена на посаді радника голови райради з 27.07.11 р.

Після поновлення ОСОБА_1 звернулась до голови райради з проханням видати їй дублікат трудової книжки без внесення запису про звільнення.

Позивач посилається на те, що ознайомившись з дублікатом трудової книжки, нею було встановлено, що до дублікату внесені не всі записи, а саме відсутня запис про прийняття присяги посадової особи і про присвоєння рангу, неправдивим є запис про її роботу в ТОВ «Агрофірма «Придеснянський».

Від отримання дублікату позивач відмовилась.

Розпорядження № 16-к від 27.03.12 р. ОСОБА_1 звільнена з посади радника голови райради з 30.03.12 р на підставі п.1 ст.40 КЗпП України у зв'язку із скороченням чисельності та штату працівників, яке відбулось внаслідок затвердження нової структури виконавчого апарату районної ради.

Позивач, не погодившись із звільненням, оскаржила до суду вказане розпорядження, а також просила зобов'язати відповідача належним чином оформити дублікат трудової книжки та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та за час затримки видачі трудової книжки.

Суд першої інстанції, вирішуючи справу по суті, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 в частині зобов'язання відповідача належно оформити дублікат трудової книжки, відобразивши відомості про трудову діяльність, які відповідають даним первісної трудової книжки на її ім'я.

При цьому, суд виходив з того, що дії уповноваженого органу щодо не внесення до дублікату всіх записів, які були зроблені у первісній трудовій книжці, є неправомірними та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Колегія суддів з цього приводу вважає за потрібне відзначити наступне.

За правилами ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Постанова суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача належним чином оформити дублікат трудової книжки не оскаржена ані відповідачем, ані позивачем.

Окрім того, як слідує з матеріалів справи до дублікату трудової книжки, дійсно не внесені запис про прийняття присяги посадової особи і про присвоєння рангу, неправдивим є запис про її роботу в ТОВ «Агрофірма «Придеснянський».

Також з матеріалів справи слідує, що позивач, дійсно, 21.12.2011 року зверталась з заявою до голови Шосткинської районної ради, в якій просила видати дублікат трудової книжки без внесення до неї запису, визнаного недійсним (а.с. 39).

При цьому, відповідно до п.2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах і організаціях, затвердженої наказом Мінпраці України, Мінюсту, Мінсоцзахисту від 29.7.93 р № 58 , при наявності в трудовій книжці запису про звільнення у подальшому визнаного недійсним, на прохання працівника йому видається дублікат трудової книжки без внесення до неї запису, визнаного недійсним, а при затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженої організації, працівникові сплачується середній заробіток за час вимушеного прогулу.( р.4 п.4.1 Інструкції).

Як слідує з матеріалів справи, 03 серпня 2012 року постановою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2012 року, визнано протиправним та скасовано розпорядження голови Шосткинської районної ради Федоренка О.В. від 27 липня 2011 року № 45-к про звільнення ОСОБА_1

Таким чином, на момент звільнення позивача згідно Розпорядження від 27.03.2012 року № 16-к, судове рішення про скасування попереднього Розпорядження про звільнення, запис про яке просила виключити в дублікаті трудової книжки позивач, набуло законної сили.

Виходячи з наведеного, та приписів ч. 1 ст. 195 КАС України, колегія суддів не вбачає підстав для виходу за межі доводів апеляційної скарги оскільки під час апеляційного провадження не встановлено в цій частині порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та с касування Розпорядження голови Шосткинської районної рада Сумської області № 16-к від 27.03.2012 р., поновлення ОСОБА_1 на посаді радника голови Шосткинської районної ради Сумської області з 30.03.2012 року, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що 28.12.11 р. рішенням 13 сесії шостого скликання Шосткинської райради була затверджена структура, чисельність та штатний розпис по виконавчому апарату Шосткинської райради (а.с. 34-36) та затверджений кошторис по виконавчому апарату на 2012 р. та районний бюджет на 2012 р. (а.с.132-136,150-180)

Розпорядженням голови райради за № 1-к від 03.01.12 р. були внесені зміни до структури та чисельності виконавчого апарату райради, згідно яких з 01.04.12 р. скорочувались посади керуючого справами виконавчого апарату, 2 радника голови, оператор комп'ютерного набору, та вводилась посада консультанта з юридичних та кадрових питань оргвідділу (а.с. 37).

Враховуючи зміни, що мали відбутись у структурі організації на підставі рішення 13 сесії шостого скликання Шосткинської райради від 28.12.11 р., розпорядженням голови райради № 6-к від 13.01.12 р внесені доповнення до посадових інструкцій працівників оргвідділу.

Отже, з штатного розпису, затвердженого на 2012 рік слідує, що в порівнянні з штатним розписом на 2011 рік, чисельність працівників Шосткинської районної ради скорочено на 2 посади (а.с. 35, 199).

Частиною 2 статті 40 КЗпП України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

З цього приводу, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що посади радника голови, яку займала позивач, скорочені, та введено посаду консультанта з юридичних та кадрових питань оргвідділу (а.с. 37).

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає помилковими доводи позивача щодо порушення відповідачем приписів ч. 2 ст. 40 КЗпП України, а саме, що їй не запропонували вільну посаду в апараті районної ради - консультанта з юридичних та кадрових питань оргвідділу.

Статтею 42 вказаного Кодексу передбачено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що при звільненні позивача з посади радника голови їй не могли запропонувати посаду юридичних та кадрових питань оргвідділу так як вона не має юридичної освіти, яка набувається у порядку визначеним чинним законодавством України, а не практичною роботою та досвідом. Позивач же має економічну освіту за спеціальністю облік і аудит.

Згідно статті 49-2 Кодексу законів про працю України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці

Як вбачається з матеріалів справи, особи, посади яких підлягали скороченню - ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5,- попереджались про майбутнє звільнення 06.01.2012 року (а.с.37,69)

Таким чином, відповідачем при звільненні позивача дотримано вимоги статті 49-2 Кодексу законів про працю України.

При цьому, колегія суддів відмічає, що позивач не заперечує той факт, що у попередженні міститься її власний підпис та його підписано без заперечень.

Посилання позивача на те, що під час звільнення не дотримано вимог ст.43 Кодексу також не знайшло свого підтвердження.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2 - 5, 7 статті 40 пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

З матеріалів справи слідує, що Голова районної ради звернувся з листом від 01.03.2012 року до профспілкової організації, але профорганізатор профспілки виконкому апарату райради ОСОБА_5, 12.03.12 р. надала відмову на подання голови райради від 01.03.2012 р про розірвання трудових договорів зі ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_1 ОСОБА_4, посилаючись на те, що кошторис по виконавчому апарату на 2012 р. для здійснення видатків на оплату праці є достатнім, а структура виконавчого апарату має відповідати типовим штатам (а.с. 71).

Надаючи оцінку діям відповідача в частині дотримання правил ч. 1 ст. 43 КЗпП України при звільненні позивача, колегія суддів вважає за потрібне відзначити наступне.

В ч. 7 ст. 43 КЗпП України визначено, що рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника). Це положення не підлягає поширювальному тлумаченню. Наявність обґрунтування, що має недоліки, які стосуються його всебічності, повноти, відповідності (невідповідності) фактичним обставинам, не дає підстав для висновку про відсутність обґрунтування. Водночас, рішення виборного органу про відмову у наданні згоди на звільнення не може бути оскаржене власником.

Особливості правового регулювання, засади створення, права та гарантії діяльності професійних спілок встановлені в Законі України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», відповідно ст. 2 якого професійні спілки створюються з метою здійснення представництва та захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки. В ч. 3 ст. 41 вказаного Закону передбачено, що звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган профспілки), крім додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищестоящого виборного органу цієї профспілки (об'єднання профспілок). Водночас в ст. 39 цього Закону встановлений загальний порядок надання згоди на розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця, за яким, зокрема, рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору має бути обґрунтованим. У разі, якщо в рішенні немає обґрунтування відмови у згоді на звільнення, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки (частина шоста).

Наведені положення є підставою для висновку про те, що власник, за ініціативою якого відбувається звільнення працівника, який є членом профспілкової організації, має обов'язок звернення до профспілкової організації для надання згоди. Між тим, вирішуючи питання про звільнення працівника, роботодавець, який позбавлений права на оскарження відмови у наданні згоди на звільнення, перевіряє її обґрунтованість та не позбавлений права у разі, якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Відмова профспілкової організації не містить достатнього обґрунтування, яке може свідчити про наявність обставин, які можуть бути визнані належною підставою для відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору.

За вказаних обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що розпорядження голови Шосткинської районної рада Сумської області № 16-к від 27.03.2012 р. «Про звільнення ОСОБА_1.» є правомірним, підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.

Позовні вимоги щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді радника голови Шосткинської районної ради Сумської області з 30.03.2012 року є похідними від вимог про скасування Розпорядження, яким звільнено позивача, а отже задоволенню також не підлягають.

З приводу позовних вимог про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв'язку з затримкою видачі трудової книжки колегія суддів зазначає наступне.

Судом встановлено та не оспорюється сторонами у справі, що дії відповідача щодо не внесення до дублікату всіх записів, які були зроблені у первісній трудовій книжці, є неправомірними та не відповідають вимогам чинного законодавства.

ОСОБА_1 звільнена згідно розпорядження від 27.03.2012 року № 16-к з посади радника голови районної ради 30 березня 2012 року.

З Розпорядженням про звільнення позивач ознайомлена під розпис також 30.03.2012 року (а.с. 17).

Проте, від отримання, складеного за її заявою від 21.12.2011 року дублікату трудової книжки відмовилась та надала пояснення, в яких вказала на неналежність оформлення трудової книжки, що встановлено судом першої інстанції та не оскаржено відповідачем.

Колегія суддів вважає за потрібне відзначити також, що відповідачем не заперечується факт не отримання позивачем трудової книжки, але, на думку відповідача, в даному випадку відсутня вина районної ради, оскільки позивач відмовилась отримати трудову книжку.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог в цій частині, виходив з того, що факт надання позивачу дублікату трудової книжки в день звільнення, підтверджується її письмовими поясненнями і актом , складеним працівниками райради від 30.03.12 р., де на пропозицію отримати дублікат трудової книжки, позивач відмовилась, зробивши про це запис у журналі руху трудових книжок, пославшись на невідповідність чинному законодавству (а.с.121).

За таких підстав суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність вини відповідача у затримці видачі дублікату трудової книжки: поняття «затримка» у видачі трудової книжки та не внесення всіх записів до дублікату, не є тотожними. Крім того, як зазначив суд першої інстанції, не внесення відповідних записів до дублікату трудової книжки не вчиняло перешкод у працевлаштуванні позивача, тому суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час затримки у видачі дублікату трудової книжки.

Колегія суддів не погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 47 КЗпП передбачено обов'язок власника або уповноваженого ним органу видати працівнику в день звільнення належно оформлену трудову книжку.

Відповідно до ч. 4 ст. 235 КЗпП у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Отже, невиконання власником або уповноваженим ним органом з його вини обов'язку щодо видачі працівникові в день звільнення належно оформленої трудової книжки, передбаченого трудовим законодавством, може бути за доведення цих обставин підставою для виплати працівнику середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Саме на відповідача покладено обов'язок як своєчасної видачі трудової книжки, так і її належного оформлення.

Проте, в період всього часу, з моменту звільнення та звернення позивача з поясненнями про відмову в отриманні дублікату у зв'язку з його неналежним оформленням, відповідач не усунув порушення в оформленні трудової книжки та не здійснив будь-яких дій, направлених на її вручення позивачу.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку з затримкою видачі трудової книжки підлягають задоволенню.

У випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з затримкою видачі трудової книжки він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП оплата середнього заробітку за весь час понад один рік провадиться за вимушений прогул і за умови, що заява про поновлення на роботі розглядалась більше одного року і в цьому не було вини працівника. При частковій вині працівника оплата вимушеного прогулу за період понад один рік може бути відповідно зменшена. Висновок суду про наявність вини працівника (не з'являвся на виклик суду, вчиняв інші дії по зволіканню розгляду справи) або її відсутність, про межі зменшення розміру виплати має бути мотивованим.

З урахуванням наведеного на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за період з 31 березня 2012 року по дату прийняття рішення у справі.

Так відповідно до довідки про заробітну плату, виданої Шосткінською районною радою 07.05.2013 року за № 01-08/150, кількість фактично відпрацьованих днів протягом двох місяців складає 28; заробітна плата за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні дорівнює 1701,67 грн. Таким чином середньоденна заробітна плата складає 1701,67/28=60,77 грн.

Кількість робочих днів за час вимушеного прогулу з 31.03.2012 року по 27.08.2013 року складає 351 день.

Отже середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв'язку з затримкою видачі трудової книжки складає (351*60,77) 21330,27 грн.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 13.06.2013р. по справі № 1819/2а-2522/12 підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за період з 31 березня 2012 року по дату прийняття рішення у справі з прийняттям в цій частині нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 13.06.2013р. по справі № 1819/2а-2522/12 скасувати.

Постанову Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 13.06.2013р. по справі № 1819/2а-2522/12 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку час затримки видачі трудової книжки за період з 31 березня 2012 року по дату прийняття рішення у справі.

Прийняти в цій частині нову постанову.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Шосткинської районної ради, третя особа Голова Шосткинської районної ради Сумської області Федоренко Олександр Володимирович про визнання протиправними та скасування розпорядження, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.

Стягнути з Шосткинської районної ради Сумської області (Сумська обл., м. Шостка, вул.. К.Маркса, 54, 41100) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки за період з 31 березня 2012 року по дату прийняття рішення у справі в розмірі 21330,27 (двадцять одна тисяча триста тридцять грн.) 27 коп.

В іншій частині постанову Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 13.06.2013р. по справі № 1819/2а-2522/12 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Тацій Л.В.Судді Водолажська Н.С. Філатов Ю.М.

Повний текст постанови виготовлений 30.08.2013 р.