Постанова № 35538505, 29.08.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2013 р. Справа № 820/3108/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Водолажської Н.С. , Філатова Ю.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.2013р. по справі № 820/3108/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська пивна компанія Львів"

до Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська пивна компанія Львів", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.03.2013р. №0000042200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток підприємств" на 76 053,00 грн., з яких за основним платежем 50 702,00 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 25 351,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.2013р. по справі № 820/3108/13-а позов задоволено.

Відповідач, не погодившись з даним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представники сторін в судове засідання не прибули, про причини неявки не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення.

Враховуючи положення ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що неприбуття представників сторін не перешкоджає судовому розгляду справи, оскільки вони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

Апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що позивач пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, є юридичною особою та перебуває на обліку в ДПІ у Жовківському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області як платник податків.

Вказані обставини сторонами визнаються, а тому в силу ч. 3 ст. 72 КАС України не доказуються перед судом.

З матеріалів справи слідує, що відповідачем проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Українська пивна компанія Львів" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.01.2010 року.

Результати перевірки оформлені актом № 255/2200/33572610 від 07.03.2013 року (а.с. 16-34).

Згідно висновків акту перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем приписів: - п. 5.1., п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.01.2010 року по 31.01.2010 року в розмірі 50702,10 грн., в тому числі за 1 квартал 2010 року - 50702,10 грн.; п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено завищення податкового кредиту по безтоварних операціях всього на суму 40562,00 грн., в тому числі за січень 2010 року в сумі 40562,00 грн.

На підставі встановленого в акті перевірки порушення позивачем п. 5.1., п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000042200 від 07.03.2013р., яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 76053, 00 грн., з яких за основним платежем 50 702,00 грн. та за штрафними санкціями 25 351,00 грн. (а.с. 35).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з неправомірності прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення про визначення позивачу податкового зобов'язання.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

З матеріалів справи слідує, що між ТОВ "Українська пивна компанія Львів" (покупець) та ТОВ "Лайм-Крафт" (постачальник) був укладений договір поставки від 04.01.2010 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість товару (а.с. 56-57).

На підтвердження виконання умов договору та реальність здійснення господарських операцій позивач надав видаткові накладні: № ЛА-0105.006 від 05.01.2010 року на загальну суму 122 898,24 грн., в т.ч. ПДВ 20 483,04 грн.; № ЛА-0121.010 від 21.01.2010 року на загальну суму 120 471,84 грн., в т.ч. ПДВ 20 078,64 грн. та податкові накладні: № 0105006 від 05.01.2010 року на загальну суму 122 898,24 грн., в т.ч. ПДВ 20 483,04 грн.; № 0121010 від 21.01.2010 року на загальну суму 120 471,84 грн., в т.ч. ПДВ 20 078,64 грн. (а.с. 58, 59, 60, 61).

Колегія суддів вважає за потрібне відмітити, що згідно з пунктом 39 "Порядку заняття торговельною діяльністю і правил торговельного обслуговування населення", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 №108, зі змінами та доповненнями, всі товари господарюючого суб'єкта мають бути з відповідними документами, наявність яких передбачена чинним законодавством. До таких документів, зокрема, належать: накладні, товарно-транспортні накладні, прибутково-видаткові накладні, сертифікати відповідності державної системи сертифікації або копії зазначених сертифікатів, завірені господарюючим суб'єктом, який відпустив товар, що підлягає обов'язковій сертифікації, тощо.

Для бухгалтерського обліку, що базується на безперервному документуванні всіх здійснюваних господарських операцій, первинні документи є документальними свідоцтвами, що підтверджують отримання товарно-матеріальних цінностей від постачальника.

Такі документи у свою чергу є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських регістрів.

Отже до документів, що є підставою для оприбуткування товару належать прибутково-видаткові накладні, які виписуються постачальником та містять кількісно-вартісні відомості про товар, сертифікати, паспорти якості заводу -виробника товару.

Позивачем до матеріалів справи не надані документи, що підтверджують якість та відповідність поставлених товарів, не вказано в якій упаковці або тарі вона поставлена і чи були до цієї упаковки претензії щодо її відповідності для даної групи товарів і яких саме. Проте ці обставини судом першої інстанції не досліджувалися, що призвело до невірної оцінки даного правочину.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

При цьому, колегія суддів відмічає, що вартість придбаного товару була сплачена позивачем ТОВ "Лайм-Крафт" простими векселями - серії АА № 1024063 на суму 50 000,0 грн., серії АА № 1024066 на суму 50 000,0 грн., серії АА № 1024067 на суму 40 000,0 грн., серії АА № 1024068 на суму 40 000,0 грн., серії АА № 1024069 на суму 20 000,0 грн., серії АА № 1024070 на суму 20 000,0 грн., строком погашення 28.02.2016р., які 19.03.2010 р. були передані позивачем ТОВ "Лайм-Крафт", про що свідчить долучена до матеріалів справи копія акту прийому-передачі векселів в забезпечення заборгованості за отримані товари на загальну суму 243 370,08 грн. (а.с. 134-135).

За визначенням п. 1.19 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке в силу вимог п. 1.11 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» вживається і для цілей останнього із вказаних законів, бартер (товарний обмін) - це господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг).

При цьому передача векселя (зокрема, в порядку індосаменту), раніше емітованого третьою особою, для компенсації вартості придбаних платником податку товарів чи послуг супроводжується переходом права власності на такий вексель. Відтак, розглядувана операція є поставкою товару згідно з п. 1.4 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість».

А відтак в операціях з використанням векселів, раніше емітованих третіми особами, для погашення заборгованості за придбані платником податку товари чи послуги такі векселі виступають як товар, що передається в межах бартерних операцій.

Особливості оподаткування податком на додану вартість операцій з використанням векселів установлені п. 4.8 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», що регулює нарахування податку на додану вартість під час здійснення операцій з поставки товарів (послуг), які є об'єктом оподаткування згідно з п. 3.1 ст. 3 цього Закону, під забезпечення боргових зобов'язань покупця, надане такому платнику податку у формі простого або переказного векселя або інших боргових інструментів, випущених таким покупцем або третьою особою (далі за текстом пункту - векселі).

Так, відповідно до абз.3 п. 4.8 ст. 4 названого Закону для цілей оподаткування згідно з цим Законом векселі (крім податкових векселів), видані або отримані, не вважаються засобом платежу та не змінюють суму податкового кредиту або податкового зобов'язання з цього податку, крім податкових векселів.

Отже, видача векселя (крім податкового) не супроводжується виникненням будь-яких додаткових податкових зобов'язань платника податку, зокрема, у вигляді нарахувань податку на додану вартість на вартість векселя. Наведене поширюється на всі векселі, визначені у п. 4.8 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»: векселі, видані безпосередньо платником податку чи емітовані третіми особами та в подальшому передані в розрахунок за товари чи послуги, зокрема в порядку індосаменту. При цьому норма п. 4.8 ст. 4 вказаного Закону є спеціальною відносно інших норм Закону, які визначають об'єкти оподаткування (п. 3.1 ст. 3 цього ж Закону), а також правила оподаткування податком на додану вартість цінних паперів (п.п. 3.2.1 п. 3.2 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Бартерний характер операцій з використанням векселів для компенсації вартості придбаних товарів чи послуг не впливає на необхідність нарахування податкових зобов'язань у розглядуваних операціях, оскільки п. 4.8 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» не ставить у залежність незмінність податкових зобов'язань під час видачі (передачі) векселів від способу розрахунків. Пункт 4.8 статті 4 Закону є імперативною нормою, яка встановлює відсутність додаткових податкових зобов'язань для всіх випадків використання векселів платниками податку, в тому числі в межах бартерних операцій.

Крім того, як випливає зі змісту п. 3.1 ст. 3 Закону, бартерні операції не є окремим самостійним об'єктом оподаткування, а тому нарахування податку на додану вартість під час здійснення таких операцій повинно здійснюватися залежно від того, чи оподатковується цим податком кожна окрема поставка товару, що відбувається в межах певної бартерної операції.

З урахуванням викладеного, слід погодитися з висновком податкового органу щодо неправомірності включення позивачем до податкового кредиту суми податку на додану вартість, нарахованої на вартість поставлених позивачеві векселів що, в свою чергу, обумовлює законність визначення позивачеві податкових зобов'язань за оспорюваними податковим повідомленнями-рішеннями.

Дані факти свідчать про те, що у позивача відсутні належні та допустимі докази реальності операцій за вказаним договором, що в свою чергу свідчить про недотримання позивачем приписів п. 1 ст. 71 КАС України.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови порушені норми матеріального та процесуального права, постанова підлягає скасуванню, а апеляційна скарга підлягає задоволенню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.2013р. по справі № 820/3108/13-а скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська пивна компанія Львів" до Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління Міндоходів у Львівській про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення- відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Тацій Л.В.Судді Водолажська Н.С. Філатов Ю.М.