Постанова № 35537550, 11.11.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2013 року Справа №810/5731/13-а

Суддя Київського окружного адміністративного суду- Брагіна О.Є.,

при секретарі судового засідання - Луценко К.Ю.;

за участю:

представника позивача- Кривошея О.І. (довіреність від 03.12.12 р. б/н);

представника відповідача- Тараненко О.М. (довіреність від 01.08.13 р.);

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АТП-2006"

до Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду із позовом до Яготинської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області ДПС про визнання протиправними (недійсними) та скасування податкових повідомлень-рішень №№0000192300 та 0000202300 від 20.11.12 р., якими йому було визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 760663,68 грн. та застосовано штрафна (фінансова) санкцію у сумі 190165,91 грн. та з податку на додану вартість у розмірі 724441,67 грн., а також застосована штрафна санкція у сумі 181110,39 грн. відповідно.

Вважає прийняті рішення безпідставним та наполягає на реальному характері господарських операцій з ТОВ «Інтайм Сервіс», вказуючи при цьому, що несплата його контраґентом податків до бюджету не є підставою для відповідальності позивача.

Усною ухвалою суду було замінено відповідача на належного- Переяслав-Хмельницьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів, яка згідно постанови КМУ від 20.03.13 р. №229 «Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів» стала правонаступником Яготинської МДПІ ДПС.

У судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав, просив позов задовольнити із викладених у позовній заяві підстав.

Представник відповідача надати змістовні пояснення, якими обґрунтовано прийняття оспорюваних рішень не змогла, до розгляду справи була не підготовлена.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справи документи, надавши їм відповідної правової оцінки, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на таке:

позивач є юридичною особою зареєстрованою виконавчим комітетом Броварської міської ради 05.04.2006 р., свідоцтво про державну реєстрацію №1355102000000, код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ 34198810. Взято на податковий облік в Яготинській МДПІ 24.01.12 р. за №949, в перевіряємий період був зареєстрований як платник ПДВ, згідно свідоцтва №200033952 від 02.03.12 р.

В листопаді 2012 р., згідно із п.п. 75.1.2 п.75.1, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 ПК України відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Інтайм Сервіс» за період з 01.03.2012 р. по 31.05.2012 р., за наслідками якої було складено акт від 11.11.2012 р. №627/2200/34198810. В акті перевірки працівниками податкового органу було зроблено висновок про порушення позивачем п.138.2 ст.138 ПК України, що призвело до заниженя податкового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 760663 грн.; п.198.1, п.198.6 абз.2 ст.198 ПК України, наслідком чого стало завищення податкового кредиту та заниження податку на додану вартість у сумі 724441,67 грн.

За результатами перевірки винесені податкові повідомлення-рішення №№0000192300 та 0000202300 від 20.11.12 р., якими позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 760663,68 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 190165,91 грн. та з податку на додану вартість у розмірі 724441,67 грн., а також застосовано штрафну санкцію у сумі 181110,39 грн. відповідно, які позивач оскаржив в адміністративному, а в подальшому, і у судовому порядку.

В обґрунтування висновку про заниження податку на додану вартість та податку на прибуток орган державної податкової служби послався на непідтвердження реальності здійснення господарських відносин із ТОВ «Інтайм Сервіс», оскільки при проведенні аналізу наявної в ДПІ Святошинського району м.Києва інформації було встановлено ознаки фіктивності цього підприємства та відсутність факту реального здійснення господарської діяльності. При проведенні обстеження за податковою адресою даного підприємства складено акт про його незнаходження. Також ГВПМ ДПІ у Святошинському районі м.Києва 12.05.12 р. було одержано пояснення керівника та засновника ТОВ «Інтайм Сервіс» ОСОБА_1, який повідомив, що не здійснював керівництво зазначеним підприємством та не підписував від свого імені будь-які документи. З посиланням на ч.1 ст.30, 92 ЦК України, податковий орган стверджує, що контраґент позивача не мав цивільну правоздатність, а відтак вважає, що провочин між позивачем та ТОВ «Інтайм Сервіс» мав ознаки нікчемності.

На підтвердження факту реальності здійсненої господарської операції між позивачем та його контраґентом суду надано:договори оренди б/н від 04.01.13 р. між позивачем та АТП 13251; видаткові накладні, оформлені ТОВ «АТП-2006» на відвантаження товару; податкові накладні; акти здачі-прийняття робіт (надання послуг); додатки до актів виконаних робіт; реєстри виданих та отриманих податкових накладних за період, що підлягав перевірці податковою інспекцією.

Представник позивача стверджує, що з ТОВ «Інтайм Сервіс» було укладено договір про надання еспедиційних послуг та виконання вантажно-розвантажувальних робіт, де ТОВ «Інтайм Сервіс» виступало виконавцем.

Зідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Вищий адміністративний суд в Інформаційному листі від 20.07.2010 р. N 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" звертає увагу на необхідність індивідуалізації кваліфікації дій платників податку з формування податкового кредиту та сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість з огляду на добросовісність такого платника.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Дослідивши представлені документи первинного бухгалтерського регістру, надані позивачем, суд приходить до висновку про їх невідповідність вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Так, в усіх наданих актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) не визначено, які саме вантажно-розвантажувальні роботи проводились у зазначеному розмірі грошових коштів. Крім того, із наданих позивачем документів не вбачається, які критерії використовувались для визначення вартості робіт та відповідно необхідність та доцільність використання їх в господарській діяльності позивача, правомірність формування валових витрат та податкового кредиту. Позивачем не доведено економічну доцільність витрат без визначення конкретних видів робіт, виконаних його контраґентом, причинного зв'язку між оплаченими роботами та отриманням економічного зиску та наміру одержання цих робіт для їх подальшого використання.

Ураховуючи пояснення директора ТОВ «Інтайм Сервіс» про його непричетність до оформлення будь-яких документів бухгалтерського та податкового обліку ТОВ «Інтайм Сервіс», суд не приймає до уваги представлені позивачем податкові накладні, позаяк вони підписані не повноважною особою підприємства.

Вказана позиція суду повністю узгоджується із напрацьованою практикою розгляду справ даної категорії та правововою позицією Київського апеляційного адміністративного суду, яка викладена , зокрема, у постанові по справі №№810/2095/13-а.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Частиною 2 ст. 3 цього Кодексу передбачено, що господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Згідно із ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

В процесі дослідження наявних у справі доказів судом не було встановлено, що у зв'язку із проведенням господарської операції позивача з ТОВ «Інтайм Сервіс» відбулись будь-які зміни його майнового стану.

Відповідно до пункту 2.4 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Загальна інформація про послуги, зазначена в актах здачі-прийняття робіт, за відстуності договору, не дає змоги визначити обсяг наданих контрагентом позивача послуг (виконання робіт), їх зміст та вартість.

Суд вважає, що позивачем не доведено реальність здійснення господарських операцій з ТОВ «Інтайм Сервіс», не встановлено механізм виконання цієї угоди, не представлені всі необхідні документи, які б свідчили про факт відвантаження товару, зокрема, товаро-транспортні накдадні, прибуткові касови ордери, журнали руху товарів на складі позивача (покупця), тощо, а також дані, на підставі яких були сформовані документи податкового обліку. Представлені первинні документи не є підтвердженням даних податкового обліку.

Відповідно до пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до положень пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Суд вважає, що наявність у покупця документів, які відповідно Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих контрагентом податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Згідно п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (п. 139.1.9 ст. 139 ПКУ). Дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватися первинними документами, даними бухгалтерського обліку і відповідати податковому обліку. Отже, за відсутності відповідних первинних документів або їх неналежного оформлення підприємство не може включити до валових витрат понесені при виконанні угод витрати. Поо вимоги до складання первинних бухгалтерських документів судом зазначалось вище, в повній мірі вказане відноситься і до витрат валових витрат.

З точки зору податкового законодавства України на час вчинення правочинів головними умовами для віднесення вартості товару до складу валових витрат є використання придбаних товарів у власній господарській діяльності платника податків у межах оподатковуваних операцій та належне документування цих правочинів.

Згідно з ч. 1 ст. 69 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Судом досліджено обставини справи щодо здійснення господарської операції позивача з ТОВ «Інтайм Сервіс» та встановлено, що вони не мають реального характеру. Ураховуючи вказане, суд вважає обґрунтованим висновок позивача, викладений в акті перевірки про заниженя ТОВ «АТП-2006» податкового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 760663 грн.

Ураховуючи те, що позивачем до матеріалів справи не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували реальних характер взаємовідносин з його контраґентом, суд вважає, що податковий орган прийняв правомірні рішення, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову,-відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Брагіна О.Є.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 15 листопада 2013 р.