Рішення № 35536523, 21.11.2013, Вільногірський міський суд Дніпропетровської області

Україна

ВІЛЬНОГІРСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2013 рокусправа № 2-763/11

п/с № 2/174/38/2013

Вільногірський міський суд Дніпропетровської області,

в складі: головуючого суддіШаповала Г.І.

при секретаріКудіній Н.І.

з участю:

представника позивачаОСОБА_1

представника відповідачаОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Вільногірську, Дніпропетровської області, цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства ОСОБА_3 банк «Приватбанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором кредиту,

У С Т А Н О В И В:

Згідно позову, що надійшов до суду 08.12.2011 року, позивач, керуючись ст.ст. 526,527,530,1050,1054 ЦК України, прохає стягнути з відповідача на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість у розмірі 18433,72 грн. за кредитним договором № б/н від 10.01.2006 року та стягнути судові витрати у розмірі 188.20 грн.

В обґрунтування позову, позивач зазначив, що відповідно до укладеного договору № б/н від 10.01.2006 року ОСОБА_4 10.01.2006 року отримав кредит у розмірі 25000.00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідно до умов укладеного договору, договір складається з заяви позичальника, умов надання банківських послуг та правил користування платіжною карткою. Згідно статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. У порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав.

Відповідно до частини другої статті 1054 та частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України, наслідками порушення боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 30.09.2011 року має заборгованість - 18433.72 грн., яка складається з наступного: 9083.29 грн. - заборгованість за кредитом; 7496.44 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 500.00 грн. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом; а також штрафи відповідно до пункту 8.6 умов та правил надання банківських послуг: 500.00 грн. - штраф (фіксована частина) та 853.99 грн. - штраф (процентна складова).

В судовому засіданні представник позивача, ОСОБА_1, який не обмежений в його повноваженнях, позовні вимоги та їх обгрунтування підтримав в повному обсязі, із його додаткових пояснень витікає, що строк позовної давності не пропущено, оскільки, згідно умов договору здійснювалися утримання з інших рахунків відповідача для погашення заборгованості і таким чином трирічний строк позовної давності до подачі позову не сплив. Останні платежі були здійснені 27.01.2010 р., позов до суду подано 08.12.2011 р. Договір кредиту щорічно продовжувався, згідно п.9.12 Умов надання кредиту, оскільки заяви від відповідача про зупинення дії договору не надавалися.

Відповідач в судове засідання не зявився, проте раніше надавав заяву про розгляд справи за його відсутності, де зазначив прохання відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. (а.с.62). Разом з тим, пізніше в судовому засіданні, відповідач надав пояснення, з яких витікає, що у нього було оформлено 3 кредитні картки. В 2007 році бізнес не пішов і він перестав повертати кредит. Останній раз платіж був 14.09.2006 р. Потім всі картки були зведені в один борг. Він не платив тому, що не було з чого платити, отримував мінімальну заробітну плату. З 2010 р. до 01.01.2011 р. з зарплатної картки банком знімалися кошти протягом 3-4 місяців. Кредитні картки він не здавав, копії договорів отримував. Він писав заяву про розірвання договорів. По 2 карткам фактично борг був погашений. 10.12.2008 р. заборгованість по карткам була зведена в один рахунок.

Представник відповідача, ОСОБА_2, який не обмежений в його повноваженнях, в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та усно і письмово заявив клопотання про відмову в задоволенні позову в звязку з спливом строку позовної давності. Так ним зазначено (а.с. 89-90), що позов задоволенню не підлягає приймаючи до уваги наступне. 10.01.2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем був укладений кредитний договір за умовами якого, а саме «УСЛОВИЯ И ПРАВИЛА ПРЕДОСТАВЛЕНИЯ БАНКОВСКИХ УСЛУГ» пункт 2 було зазначено, що «Отчетный период (месяц) - период, который предшествует дате выполнения клиентом долговых обязательств перед банком».

Тобто строк виконання зобов'язання у його довірителя складав за договором 1 місяць після отримання (використання) ним коштів з допомогою платіжної карти.

Свої зобов'язання за договором станом на 10.02.2006 року відповідач не виконав, відповідно, 11.02.2006 року у позивача виникло право вимоги за договором.

Відповідно до ч.І ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до ч.І ст.260 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 ЦК.

Згідно ч.І ст.253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якої пов'язано його початок.

Відповідно до ч.5 ст.261 ЦК України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання

Відповідно до ст.266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Таким чином строк позовної давності за зобов'язанням відповідача за кредитним договором почався 11.02.2006 року, і відповідно закінчився 11.02.2009 року. Тобто подача позивачем позову у 2011 році здійснена вже після закінчення трьохрічного строку позовної давності.

Він, як представник відповідача, який необмежений в процесуальних правах сторони в цивільному процесі, наполягає на застосуванні строку позовної давності до позовних вимог позивача щодо стягнення заборгованості за вищевказаним кредитним договором. У п.9.12. «УСЛОВИЙ И ПРАВИЛ ПРЕДОСТАВЛЕНИЯ БАНКОВСКИХ УСЛУГ» вищезазначеного договору зазначена дія вказаного договору 12 місяців з подальшою пролонгацією щорічно, однак це не може бути підставою щодо не застосування строку позовної давності встановленої законом, так як перебіг позовної давності починається зі спливом визначеного строку виконання зобов'язання та не пов'язується з терміном дії договору.

Такий самий висновок зроблений при розгляді аналогічних спорів суддями судової палати з розгляду цивільних справ Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, справа № 6-40721св11 в якій ухвалою від 16.05.2012 року, було скасоване рішення апеляційного суду м. Києва від 12.10.2011 року, та справа № 6-40414св11 в якій ухвалою від 22.02.2012 року, було скасоване рішення апеляційного суду м. Києва від 11.10.2011 року. Згідно ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Відповідно до п.11 постанови пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній с праві» від 18.12.2009 року № 14 - встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього. Таким чином представник заявляє про застосування строку позовної давності до спору по цивільної справі і відповідно прохає відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог про стягнення з ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором від 10.01.2006 року.

Згідно копії паспорта громадянина України, та довідки адресно-довідкового підрозділу ГУДМС, УДМС України в Дніпропетровській області, ОСОБА_4, був зареєстрованим за місцем проживання в ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно платіжного доручення від 07.11.2011 р., позивачем сплачено 188,20 грн. судового збору.

Згідно ст.ст. 10,11 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на отримання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 1049 ЦК України, позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику у такій самій сумі, що була передана йому, в строк і в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч.1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобовязаний сплатити грошову суму згідно ст. 625 цього Кодексу.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший процент річних не встановлений договором або законом.

Згідно ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобовязання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Згідно ст.ст. 11, 626 ЦК України, цивільні права та обовязки виникають із договору, в силу зобовязання одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої особи (кредитора) визначені дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобовязання.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Статтею 267 ЦК України передбачено наслідки спливу позовної давності, а саме: 1. Особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. 2. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. 3. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. 4. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. 5. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Згідно п.7 ч.1 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів», кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.

Дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності та взаємозвязку, керуючись законом, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в повному обсязі, в звязку з пропуском позивачем строку позовної давності, з наступних підстав.

Кредитний договір між сторонами був укладений в письмовій формі і відповідає вимогам, які предявляються до договорів такого роду як по формі так і по змісту.

Згідно копії заяви ОСОБА_4 від 10.01.2006 р., який раніше був ідентифікований за рахунком/карткою № 4149620427435585, копії умов та правил надання банківських послуг, копії паспорту громадянина України на імя ОСОБА_4, розрахунку заборгованості, відповідач прийняв на себе зобовязання протягом строку дії договору шляхом щомісячних виплат здійснювати повернення отриманого кредиту та процентів за користування кредитом. (а.с. 3-5, 6, 7-9)

Позивач свої зобовязання по кредитному договору виконав повністю і надав відповідачу кредит на суму 9083.29 грн., про що свідчить розрахунок боргу та виписка із карткового рахунку 4149....5009. (а.с. 3-5, 69-73)

Відповідач отримав зазначену суму коштів, що підтверджується тими ж документами, але своїх зобовязань стосовно повернення кредиту та відсотків за користування кредитом - не виконав, внаслідок чого станом на 30.09.2011 року виникла заборгованість перед позивачем на загальну суму - 18433.67 грн., яка складається з наступного:

- 9083.29 грн. - заборгованість за кредитом;

- 7496.44 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 500.00 грн. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом;

- а також штрафи відповідно до пункту 8.6 умов та правил надання банківських послуг: 500.00 грн. - штраф (фіксована частина) та 853.99 грн. - штраф (процентна складова).

Згідно розрахунку заборгованості, в період з 18.01.2006 р. по 30.09.2011 р., тобто, протягом 5 років 10 місяців і 20 днів, відповідач не здійснював виплат для погашення кредиту та відсотків за користування кредитом, позивач, якому було відомо про порушення умов договору, не звертався до суду з позовом, інші підстави, які б свідчили про переривання цього строку, відсутні. Зазначені в розрахунку заборгованості, кошти, що, начебто, були утримані відповідно до умов договору із інших рахунків відповідача, не підтверджуються наданими доказами. Згідно п. 4.6 Умов надання кредиту в цих випадках повинен бути виписаний меморіальний ордер. Позивач на підтвердження того, що зазначені в розрахунку боргу суми платежів, були перераховані з інших рахунків, що були відкриті на відповідача, належних доказів, тобто меморіальних ордерів не надав. Тому зазначені в розрахунку заборгованості в графі «погашені проценти» кошти, що начебто сплачувалися відповідачем, від 04.04.2006 р. 80.92 грн., 06.04.2006 р. 635.47 грн., 05.07.-2006 р. 1782.53 грн.,15.08.2008 р. - 21002.72 грн.,11.12.2008 р. 1116.12 грн., 04.08.2009 р. 2918.00 грн., 22.12.2009 р. - 662.51 грн., 30.12.2009 р. 168.31 грн.,05.01.2010 р. 1.91 грн., 27.01.2010 р. 275.37 грн. визнати такими фактами, що переривають плин строку позовної давності, підстав немає, сам же відповідач особистих дій, направлених на погашення кредиту не здійснював, доказів про це сторони не надали. Виписку із рахунку по картці 6762466757217904 (а.с.91-93) про рух коштів, суд не може прийняти як доказ, того, що з цієї картки погашався борг по договору від 10.01.2006 р. і кошти перераховувалися на картку № 4149625303025009 (а.с.6), оскільки даних про такі перерахування в цій виписці відсутні.

Твердження позивача, що 14.09.2006 р. ним було проведено останній платіж для повернення боргу, свого підтвердження не знайшло і в розрахунку заборгованості такі дані відсутні.

Із копії рішення Вільногірського міського суду від 10.03.2011 р. (а.с.108-110), витікає, що окрім кредитного договору від 10.01.2006 р., відповідачем (ОСОБА_4С.) укладався ще один договір від 23.02.2006, за яким було отримано кредит в сумі 10000.00 грн. Згідно судового наказу Жовтневого районного суду в м. Дніпропетровську, з ОСОБА_4 було стягнуто 6680.19 грн. на погашення боргу за договором кредиту від 23.02.2006 р. Цей борг був погашений згідно з постановою про закінчення виконавчого провадження № 19909682 від 22.06.2010 р. Однак, згідно з листом відповідача (ПАТ КБ «Приватбанк») від 11.10.2010 р., який він (ОСОБА_4С.) отримав у жовтні 2010 року, зазначено, що ОСОБА_4 10.12.2008р. отримав у відповідача кредит і була випущена кредитна картка, за якою на цей час виникла заборгованість в сумі 67841.49грн. Позивач (ОСОБА_4С.) в своєму позові вказує, що оскільки йому нічого невідомо про отримання у відповідача кредиту 10.12.2008 р., він в порядку захисту прав споживача на підставі Закону України "Про інформацію" звернувся до відповідача (ПАТ КБ «Приватбанк») з письмовою заявою з проханням надати інформацію щодо кредиту, нібито отриманого 10.12.2008р. Ця заява була отримана відповідачем 08.11.2010 р., про що свідчить поштове повідомлення. Однак, до цього часу ніякої інформації від відповідача не надійшло. Суд вирішив: «Позов ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства ОСОБА_3 "Приватбанк"про захист прав споживача за кредитними договорами задовольнити. Зобов'язати Публічне акціонерне товариство ОСОБА_3 "Приватбанк"на протязі 10-ти днів з часу набрання рішенням законної сили надати позивачу ОСОБА_4 наступну письмову інформацію: В якій сумі та на підставі якого договору був отриманий кредит 10.12.2008 року в Публічному акціонерному товаристві ОСОБА_3 "Приватбанк" ; За якими договорами нарахована загальна заборгованість в сумі 67841.49грн., з яких нарахувань вона складається та який їх розмір щомісячно (основний борг, відсотки, неустойка).».

Із пояснень відповідача ОСОБА_4 та його представника ОСОБА_2 витікає, що рішення суду до цього часу не виконане.

Враховуючи обставини, встановлені у даній справі, та обставини, встановлені вищезазначеним рішенням суду, приймаючи до уваги відсутність належних доказів стосовно погашення боргу по договору від 10.01.2006 р. особистими діями відповідача ОСОБА_4, якими б переривався плин строку позовної давності, суд доходить висновку, що позивачем порушено 3-річний строк позовної давності для подачі даного позову до суду, що цей строк не переривався діями відповідача, які згідно закону можливо визнати такими, що свідчать про визнання позовних вимог, враховуючи заяву представника відповідача про застосування наслідків пропуску строку позовної давності та вимоги п.7 ч.1 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів», враховуючи відсутність заяви позивача про поновлення строку позовної давності з повідомленням та доказами поважності причин пропуску цього строку, суд доходить висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позову в повному обсязі, в звязку з спливом строку позовної давності.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, п/п 1 п.1 ч.2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» № 3674-VI від 08.07.2011 р., судові витрати у справі в виді судового збору на суму 229.40 грн. слід покласти на позивача, стягнувши з нього в дохід держави України, додатково, судовий збір 41.20 грн., враховуючи, що позивачем було фактично сплачено судовий збір в сумі 188.20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 88, 209 ч.3, 212-215, 222, 223, 294 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Відмовити у стягненні з ОСОБА_4, 30.04.1980 р. н., уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, і/к НОМЕР_1, зареєстрованого за місцем проживання ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_3 «ПРИВАТБАНК» (скорочена назва - ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»), юридична адреса: 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд.50, адреса для листування: 49027, м. Дніпропетровськ., а/с 1800, КОД ЄДРПОУ 14360570, pax. № 29092829003111 (для погашення заборгованості), pax. № 64993919400001 (для відшкодування судових витрат), МФО № 305299, - 18621.92 грн. (вісімнадцять тисяч шістсот двадцять одну гривню 92 копійки), із яких: 9083.29 грн. заборгованість за кредитом; 7496.44 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; 500.00 грн. штраф (фіксована частина); 853.99 грн. штраф (процентна складова); 188.20 грн. - відшкодування судових витрат в виді судового збору.

Стягнути з ПАТ КБ «Приватбанк» додатково судовий збір в розмірі - 41.20 грн., оскільки загальна сума судового збору складає - 229.40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається, протягом десяти днів з дня його проголошення, через Вільногірський міський суд, Дніпропетровської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Копію рішення, протягом двох днів з часу виготовлення його в повному обсязі, надіслати рекомендованим листом з повідомленням про вручення сторонам.

Головуючий суддя Шаповал Г.І.