Рішення № 3553451, 13.05.2009, Дружківський міський суд Донецької області

Справа № 2-163

2009 р.

Р І Ш Е Н НЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2009 року Дружківський міський суд Донецької області

у складі :

головуючого-судді Гонтар А.Л.

при секретареві Костенко В.М.

з участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Дружківського міського суду цивільну справу за позовом

ОСОБА_1

до

Відкритого товариства з обмеженою відповідальністю « ІНФОРМАЦІЯ_1 »

про зміну формулювання та дати звільнення позивача, стягнення заборгованості по заробітної платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди ,

ВСТАНОВИВ :

Позивач ОСОБА_1 06 листопада 2008 року звернулась до Дружківського міського суду з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю « ІНФОРМАЦІЯ_1 » про зміну формулювання та дати звільнення, стягнення заборгованості по заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди.

В позові вона посилається на те, що з 02 січня 2008 року працювала в ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » м. Краматорськ на посаді заступника директора. 01.09.2008 року директор підприємства шляхом шантажу примусив її написати заяву про звільнення за власним бажанням з 30.06.2008 року, в той час, як вона фактично працювала до 07.08.2008 року включно. Тому вона вважає за необхідне змінити дату та формулювання звільнення. Просить, щоб їй фактично було внесено наступну запис: звільнено з 07.08.2008 року на підставі ст.. 38 ч.3 КЗпП.

При звільненні з нею не було здійснено певного розрахунку. Вона вважає, що відповідач не до нарахував та не сплатив їй заробітну плату за період з 01.03.2008 року по 07.08.2008 року у розмірі 18497 грн. 04 коп. Оскільки відповідач своєчасно не здійснив з нею розрахунок, вважає що з нього треба стягнути на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку у сумі 9831 гривня 76 коп. Також позивачка просить стягнути на її користь компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 2332 грн. 96 коп. Оскільки позивачка вважає, що її трудові права були порушені, то просить стягнути також моральну шкоду у розмірі 5000 грн. Також позивач просить стягнути на її користь оплату правової допомоги у розмірі 1500 грн.

Позивач з’явилась у судове засідання та підтримала свої позовні вимоги у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві.

Представник позивача ОСОБА_2 також підтримав позовні вимоги позивачки та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи його було повідомлено належним чином, про що в справі є розписка.

Дослідивши докази по справі, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Позивача ОСОБА_1 01.02.2008 року було прийнято на посаду заступника директора в ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що підтверджується наказом НОМЕР_1 від 03 січня 2008 року (а.с.91).

Відповідно до наказу б/н та дати та запису у трудовій книжки ОСОБА_1 було звільнено з 30 червня 2008 року за власним бажанням на підставі ст.. 38 КЗпП (а.с.58).

Відповідно до ч.1 ст.. 38 КЗпП працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу, власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Відповідно до ч.3 ст. 38 КЗпП працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного або трудового договору.

Згідно заяви позивачки від 01.09.2008 року (а.с.59) вона просить звільнити її за власним бажанням з 30.06.2008 року відповідно досягнутої домовленості. Але заява підписана 01.09.2008 року і звільнення позивачки з 30.06.2008 року є порушення трудового законодавство, так як позивачка погіршила свої трудові права, оскільки фактично вона цей час працювала, а заробітну плату не отримувала.

Суд вважає, що доводи позивачки про те, що вона вимушена була написати таку заяву про її звільнення від 01.09.2008 року, заслуговують на увагу.

Оскільки в матеріалах справи знаходиться заява позивачки про її звільнення у зв’язку з невиплатою заробітної плати від 07.08.2008 року (а.с.17), тобто відповідно до ст.. 38 ч.3 КЗпП./span>

Також в матеріалах справи є заява позивачки про її звільнення з 07.08.2008 року від 14.08.2008 року (а.с.18).

Відповідно до заяви від 19.08.2008 року позивачка просила відповідача надати їй наказ про її звільнення і ознайомитись з ним (а.с.19).

Відповідно листа ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 12 серпня 2008 року (а.с.20) директор підтверджує той факт, що позивачка до 07 серпня 2008 року працювала на підприємстві, вказуючи, що з другої половини 07.08.2008 року вона здійснює прогули не виходячи на роботу.

Всі ці дані свідчать про те, що реальне бажання позивачки було направлено на те, щоб її було звільнено з 07.08.2008 року за ч.3 ст. 38 КЗпП./span>

Крім того в наказі відповідача не вказану дати його винесення та частини ст..38 КЗПП./span>

Крім того, матеріалами справи підтверджується той факт, що на підприємстві порушувалось трудове законодавство, а саме своєчасно не виплачувалась заробітна плата.

Так судом встановлено, що оклад позивачки відповідно до штатного розкладу за січень 2008 року (а.с.45) складав 710 грн. за лютий, березень 2008 року (а.с.42,38) - 750 грн., за квітень 2008 року (а.с.57) – 1000 гривень, за травень,червень 2008 року (а.с.49,53) -1850 грн.

Відповідно до платіжної відомості НОМЕР_2 за лютий 2008 року позивачка отримала 657 грн. (а.с.60), НОМЕР_3 за лютий 2008 року (а.с61) 624 грн.02.

Відповідно до розрахунково-платіжних відомостей НОМЕР_4 за березень 2008 року позивачці нарахована заробітна плата у сумі 750 грн. з урахуванням стягнень до виплати 657 грн. (а.с.35), НОМЕР_5 за лютий 2008 року (а.с.38) -657 грн., НОМЕР_6 за лютий 2008 року (а.с.41) – 621 грн., за квітень НОМЕР_7 (а.с.49) нарахована заробітна плата у розмірі 1000 грн., до виплати 824 грн. 50 коп., НОМЕР_8 за травень 2008 року (а.с.46) нарахована заробітна плата у розмірі 1850 грн., до виплати 1525 грн. 32 коп, НОМЕР_9 за червень 2008 року нарахована заробітна плата у розмірі 1850 грн. до виплати 1525 грн. 32 коп. (а.с.43), НОМЕР_10 за червень 2008 року (а.с.52) нарахована заробітна плата у розмірі 479 грн. 31 коп. до виплати 397 грн. 22 коп.

Розмір нарахованої заробітної плати також підтверджується довідкою підприємства НОМЕР_11 від 25 грудня 2008 року (а.с.94)

За липень 2008 року заробітна плата зовсім нарахована не була.

Наявність заборгованості по заробітній платі перед позивачкою підтверджується розрахунково-платіжними відомостями (а.с.35,43,46,49,52). В даних відомостях вказана заборгованість перед працівником в березні 657 грн., в квітні 1230 грн. 37 коп., в травні 1481 грн. 50 коп, в червні 3006 грн. 82 коп.

Як вибачається з розрахунково-платіжних відомостей позивачка отримала заробітну плату лише за лютий 2008 року, про що свідчить її підпис у відомості. Що стосується інших виплат, то вони позивачці зроблені не були, про що свідчить відсутність її підпису про отримання заробітної плати.

Крім того, факт наявності у позивачки заборгованість по заробітній платі у сумі 8500 гривень, підтверджується обов’язком директора підприємства ОСОБА_3 від 01.09.2008 року (а.с.23).

Суд не може погодитись з тим, що позивачці були сплачені належні суми, як це вказано у довідки підприємства, оскільки відповідач не надав суду доказів, які б підтвердили отримання позивачкою заробітної плати.

Суд вважає, що заборгованість по заробітній платі позивачці складає у сумі 8500 гривень.

Відповідно до ст.. 83 КЗпП у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Позивачка вважає, що вона не отримала компенсацію за невикористану відпустку за період праці у відповідача з 02.01.2008 року по 07.08.2008 року у розмірі 2332 грн. 96 коп.

Відповідно до ст.. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана надати докази своїх вимог або заперечень.

Згідно розрахунково-платіжної відомості НОМЕР_10 за червень 2008 року (а.с.52) компенсація за невикористану відпустку складає 479 грн. 31 коп., до виплати 397 грн. 22 коп.

Суд вважає, що саме в цій сумі треба стягнути компенсацію на користь позивачки.

Відповідач не надав суду доказів того, що позивачка отримала компенсацію за невикористану відпустку, або використала відпустку, або не має права на відпустку.

Суд встановив, що відповідач до теперішнього часу не здійснив з позивачкою розрахунку, не виплатив їй заробітну плату, чим порушив право позивача на своєчасне отримання допомоги в терміни, передбачені ст.115, 116 КЗпП України, ст. 24 Закону України «Про оплату праці».span>

Оскільки відповідач до теперішнього часу не виплатив позивачці добровільно всі суми, що належать її від підприємства, зазначені суми підлягають стягненню з відповідача в примусовому порядку.

Згідно ст.. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст.. 116 КЗпП, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Судом встановлено, що позивачка працювала з 40 годинним (п'ятиденним) робочим тижнем з двома вихідними днями (суботою, неділею), тривалість її робочого дня складала 8 годин, що підтверджується табелями робочого часу за лютий,березень,квітень,травень,червень 2008 року (а.с. 39,36,44,47,50)

Відповідно до наказу НОМЕР_12 від 01.07.2008 року (а.с.96) на підприємстві з 01.09.2008 року для всіх робітників було встановлено скорочений робочий тиждень тривалістю 8 годин.

Суд встановив, що відповідно до табелів робочого часу за період з 01 липня 2008 року по 01 січня 2009 року позивач має 464 години затримки виплати заробітної плати.

Згідно п.п.2-4 п.8 Положення Порядку обчислення середньої заробітної плати (затвердженого постановою Кабінету Міністров України № 100 від 08 лютого 1995 року з наступними змінами і доповненнями) середньо годинний заробіток позивачки на момент звільнення, складає 07 грн.16 коп. (а.с.93). Після звільнення позивачки заробітна плата на ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » не підвищувалася.

Таким чином, середній заробіток позивачки за 464 години затримки склав 3322 грн. 24 коп.

Оскільки відповідачі не надали суду доказів, яким чином підприємство працювало з 01 січня 2009 року до дня винесення рішення, то суд вважає, що підприємство працювало в загальному порядку, а саме з 40 годинним (п'ятиденним) робочим тижнем з двома вихідними днями (суботою, неділею), тривалістю робочого дня 8 годин.

Суд встановив, що з 01 січня 2009 року позивач має 87 дня затримки виплати заробітної плати. Середньоденний заробіток позивачки на момент звільнення, складає 57 грн.28 коп. (а.с.93). Таким чином, середній заробіток позивачки за 87 днів затримки склав 4883 грн.36 коп. Всього середній заробіток позивачки склав 8205 грн. 60 коп.

Відповідно до ст.. 237-1 КЗпП власник відшкодовує працівнику моральну шкоду, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації життя.

Суд вважає, що дійсно були порушені законі права позивачки і це призвело до її моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагало від неї додаткових зусиль для організації життя.

Виходячи із розміру заборгованості відповідача перед позивачкою, ступеню та характеру моральних страждань, вини відповідача, суд вважає за можливим стягнути на користь позивачки моральну шкоду у розмірі 3000 грн.

Також суд вважає, що на підставі ст..84,88 ЦПК України на користь позивачки треба стягнути витрати на оплату правової допомоги у розмірі 1500 гривень, оскільки вони підтверджені документально (а.с.82).

На підставі ст. 10,11,58,59,60,84,88,212-215,218,224 ЦПК України (в редакції 2004 року), на підставі ст.38,83,115,116,117,237-1 КЗпП України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю « ІНФОРМАЦІЯ_1 » про зміну формулювання та дати звільнення, стягнення заборгованості по заробітної платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди задовольнити частково.

Зобов’язати ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » внести в трудову книжку ОСОБА_1 наступний запис: НОМЕР_13 07.08.2008 року звільнити на підставі ч.3 ст. 38 КЗпП.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю (р/р 26000235866940 ДОФ АКБ УСД м. Донецьк МФО 334081 ОКПО 23027177) на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з 01.03.2008 року по 07.08.2008 року у розмірі 8500 (вісім тисяч п’ятсот) гривень, компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 397 (триста дев’яносто сім) гривень 22 коп., середній заробіток за час затримки заробітної плати у розмірі 8205(вісім тисяч двісті п’ять) гривен 60 коп., моральну шкоду у розмірі 3000 (три тисяч) гривень, судові витрати у вигляді оплати на правову допомогу у розмірі 1500 (тисячу п’ятсот) гривень, а всього 21602 (двадцять одна тисяча шістсот дві ) гривні 82 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю (р/р 26000235866940 ДОФ АКБ УСД м. Донецьк МФО 334081 ОКПО 23027177) на користь держави держмито у розмірі 180 (сто вісімдесят) гривня 34 коп. коп. та на р/р 31216259700004 ГУ ДКУ у Донецькій області МФО банку 834016 ЄДРПОУ 34686537 КЕКД 22050000 отримувач Державний бюджет Ворошиловського району м. Донецьк витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 30 (тридцять) гривень.

Рішення в частині стягнення заробітній плати за червень 2008 року в розмірі 1582 (одна тисяча п’ятсот вісімдесят дві) гривні 32 коп. піддати негайному виконанню, а в частині стягнення заборгованості по заробітній платі у сумі 6917 (шість тисяч дев’ятсот сімнадцять) гривень 65 коп., компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 397 (триста дев’яносто сьомі) гривень 22 коп., середнього заробітку за час затримки заробітної плати у розмірі 8205(вісім тисяч двісті п’ять) гривен 60 коп., моральної шкоди у розмірі 3000 (три тисяч) гривень, судових витрати у вигляді оплати на правову допомогу у розмірі 1500 (тисячу п’ятсот) гривень піддати виконанню після набрання рішенням чинності.

В інший частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, після закінчення строку подання апеляційної скарги або після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в Апеляційний суд Донецької області через Дружківський міський суд протягом десяті днів з момент проголошення рішення або двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя