Постанова № 35533561, 19.11.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/3456/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Жданкіна Н.В.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Залімського І. Г.

суддів: Білоуса О.В. Ватаманюка Р.В.

секретар судового засідання: Лукашик М.О.

за участі:

представника позивача: ОСОБА_2

представників відповідача: Прокопюк О.В., Собчук Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

В серпні 2013 року фізична особа-підприємець ОСОБА_5 (далі - ФОП ОСОБА_5, позивач) звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів (далі - Вінницька ОДПІ, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2013 року скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованої постанови.

Представники відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали у повному обсязі, просили вимоги, що в ній викладені, задовольнити.

Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова - скасуванню, з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку ФОП ОСОБА_5 з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства за період з 01.07.2010 р. по 05.07.2013р.

За результатами перевірки складено акт №2330/1721/НОМЕР_1 від 09.07.2013р.

В ході перевірки встановлені та зафіксовані в акті порушення позивачем вимог: п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету; п. 138.4 ст. 138, п. 177.4, п. 177.2 ст. 177 ПК України, в результаті позивачем занижено суму податку з доходів фізичних осіб.

Позивач, не погоджуючись із висновками акту перевірки, оскаржив його у адміністративному порядку. Однак, відповідач своїм листом від 23.07.2013 року, за результатами розгляду заперечення, залишив без змін висновки акта №2330/1721/НОМЕР_1 від 09.07.2013р. , а скаргу - без задоволення.

На підставі вказаного акту перевірки Вінницька ОДПІ винесла податкові повідомлення-рішення від 26.07.2013р.: №0019921702, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем податок на додану вартість на 480291,50 грн. з яких за основним платежем 352633,00 грн. та 65658,5 грн. за штрафними санкціями №0019931702, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем податок на доходи фізичних осіб на 155896,20 грн. 124716,96 грн. - за основним платежем та 31179,24 грн. - штрафні санкції.

Задовольняючи позовні вимоги ФОП ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, є необґрунтованими, а тому прийняті на їх підставі рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до матеріалів справи, підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугував висновок податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства при формуванні податкових зобов'язань з ПДВ за результатами господарських операцій з ПП "Агропромбудресурс" та ПП "Техстандартпроект".

Податковий орган вважає, що позивач провів документальне оформлення фінансово-господарських операцій із ПП "Агропромбудресурс", які фактично не здійснювались в межах господарської діяльності ФОП ОСОБА_5, та не надав документального підтвердження господарських операцій із ПП "Техстандартпроект". Тобто, дані операції не мали реального характеру, а відбувалось лише документування цих операцій.

Відповідно до матеріалів справи, в період, який охопила перевірка, позивач уклав із ПП "Агропромбудресурс" договори поставки №1/4-01 від 04.01.2013р. та №2/04-11 від 04.01.2011р. Відповідно до п.1.1. договорів продавець - ПП "Агропромбудресурс" зобов'язувався поставити, а покупець ФОП ОСОБА_5 зобов'язався прийняти і оплати в строк дрібно-фасовочний матеріал для систем каналізації, водо та газопостачання в кількості та асортименті згідно замовлень Покупця. У п. 6.1 цього договору зазначалась, що вартість товару, яка буде поставлена Постачальником, визначається у розмірі, визначеному замовленнями Покупця та фактичними обсягами товару, поставленого в межах даного договору. Крім того, поставка товару буде здійснюватись силами Постачальника або третіх осіб, найнятих для цих цілей Постачальником.

Відповідно до п.200.1, п.200.2, п.200.3, п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначений статтею 198 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" від 16.07.1999 року № 996-14 зі змінами і доповненнями встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На підтвердження виконання вказаних договорів позивач надав суду відповідні товарно-транспортні накладні, видаткові та податкові накладні, а також платіжні доручення про оплату товару (т.1 а.с.56-250).

Разом з цим, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Колегія суддів зауважує, що позивачем не було додано жодних доказів використання отриманої продукції у власній господарській діяльності, що вказує на сумнівність досліджуваних операцій.

Крім того, судом першої інстанції не було надано належної оцінки актам перевірки Кіровоградської ОДПІ від 24.12.2012р № 1200/1520/37096823; від 29.12.2012 №1234/1520/37096823; від 11.02.2013р. №9/22-7/37096823; від 10.04.2013р. № 5322-7/37096823; від 24.04.2013р. № 55/22-7/37096823; від 01.06.2013р. №474/1520/37096823, якими встановлено безтоварність ряду господарських операцій контрагентом позивача -ПП "Агропромбудресурс".

За таких обставин, колегія суддів вважає, що позивачем безпідставно сформовано податкову звітність за результатами господарських взаємовідносин із ПП "Агропромбудресурс".

Також, в позивачем включено до складу податкового кредиту, суми ПДВ, сплачені позивачем за результатами господарських взаємовідносин із ПП "Техстандартпроект".

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця

Як зазначалось вище, згідно із п.198.6. ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними

Відповідно до матеріалів справи, в ході перевірки позивачем надані документи на підтвердження відносин із ПП "Техстандартпроект", однак, позивач під час перевірки на подав відповідні податкові накладні та належним чином не надав доказів неможливості їх подання.

Згідно із п.44.6 ст.44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Доводи позивача, що документи були вилучені старшим слідчим СУ УМВС Куцевичем С.В., колегія суддів не враховує.

Так, згідно п.85.9 ст. 85 ПК України, у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов'язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів. Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу. У разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

Разом з тим, встановлено, що позивач під час перевірки не надавав ревізору інспектору належним чином завірені копії вилучених документів.

При цьому, суд з поміж вказаного також враховує, що згідно ч. 2 ст. 161 КАС України, при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Так, Верховний Суд України у постанові від 27 березня 2012 року (справа № 21-737во10) зазначив, що про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

відсутність первинних документів обліку.

Із наданих позивачем документів не можна встановити реальність господарських операцій із ПП "Техстандартпроект", адже відсутні документи, що підтверджують перевезення товарів, наявність необхідних умов для досягнення результатів відповідної діяльності контрагентів.

Враховуючи наведені обставини в сукупності, колегія суддів вважає, що фактичного здійснення господарських операцій позивача із вказаними контрагентами не було, первинні бухгалтерські документи не можуть вважатись первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що свідчить про неправомірне формування позивачем податкового кредиту та обгрунованість висновків відповідача.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 3 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно пп. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним, так як прийняте з порушення норм права, що призвело до неправильного вирішення справи, постанову суду першої інстанції належить скасувати і прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Вінницькій області задовольнити .

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, - скасувати .

Прийняти нову постанову.

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі "26" листопада 2013 р. .

Головуючий Залімський І. Г.

Судді Білоус О.В.

Ватаманюк Р.В.