Рішення № 35532094, 03.07.2013, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/4790/13-ц

Категорія 52

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2013 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Трегубенко Л. О. ,

при секретарях - Лемішко А. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства «Київська міжобласна спеціальна науково-реставраційна проектно-виробнича майстерня» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду із позовом до ЗАТ «Київська міжобласна спеціальна науково-реставраційна проектно-виробнича майстерня», із урахуванням уточнень від 13.06.2013 р., про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, та відшкодування моральної шкоди.

Обгрунтовує тим, що з 02.07.2007 р. працював у відповідача електромонтером 2 розряду, 30.06.2009 р. звільнився на підставі п.1 ст.36 КЗпП за угодою сторін.

Відповідач при звільненні не виплатив заборгованість по заробітній платі за період з 01.04.2009 р. по 30.06.2009 р. включно у загальній сумі 1875 грн., компенсацію за 24 дні невикористаної відпустки за період з червня 2008 р. по червень 2009 р. в сумі 492 грн..

Відповідно до умов праці, які були створені відповідачем, невиплатою боргу по заробітній платі, був вимушений 6 місяців працювати безоплатно, що призвело до: значного погіршення його фінансового стану; зазнав відчуття приниження власної гідності, втратив впевненість; став більш знервований та замкнений, оскільки постійно перебував у стані стресу; не міг забезпечити себе та родину якісним харчуванням та необхідними предметами побуту, розмір морального відшкодування оцінює в 3000 грн.

Позивач просив позов задовольнити.

У судове засідання позивач не з'явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позов підтримує в повному обсязі із наведених підстав, просить задовольнити, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач з позовом ознайомлений, його представник у судове засідання повторно не з'явився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, причину неявки не повідомили.

Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, на підставі наявних даних і доказів, та ухвалити заочне рішення, оскільки позивач проти такого вирішення справи не заперечує.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підтверджені і підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

У відповідності з ч. 1 ст. 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Суд установив, що з 02.07.2007 р. позивач працював у відповідача електромонтером 2 розряду, 30.06.2009 р. звільнився на підставі п.1 ст.36 КЗпП України за угодою сторін ( а. с. 5, 6, 12) .

Відповідач при звільненні не виплатив позивачу заборгованість по заробітній платі за період з 01.04.2009 р. по 30.06.2009 р. включно, у загальній сумі 1875 грн., і компенсацію за 24 дні невикористаної відпустки за період з червня 2008 р. по червень 2009 р. в сумі 492 грн., розрахованих відповідно до Порядку обчислення заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. №100.

Пленум Верховного Суду України у п. п. 20, 21, 23 постанови « Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12. 1999 р. N 13 роз»яснив, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

При визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100 (з наступними змінами і доповненнями). Цей нормативний акт не застосовується лише тоді, коли середня заробітна плата визначається для відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, та призначення пенсії.

Розглядаючи спори про виплату грошової компенсації за невикористану відпустку, необхідно виходити з того, що згідно зі ст. 83 КЗпП вона може бути стягнена на вимогу працівника за всі дні невикористаної ним основної й додаткової щорічної відпустки … .

Отже, передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст. 116 зазначеного Кодексу. При цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Відповідно до повідомлення прокуратури м. Києва прокуратурою Святошинського району міста відносно голови правління ЗАТ «Київська міжобласна спеціальна науково-реставраційна проектно-виробнича майстерня», ОСОБА_2, було порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 175 КК України (безпідставна невиплата заробітної плати відносно інших працівників), яку в порядку ст. 232 КПК України направлено до суду, та звільнено її від кримінальної відповідальності на підставі ч. 3 ст. 175 КК України ( у зв»язку з виплатою заробітної плати) , що само по собі є підтвердженням вини підприємства у невиплаті позивачу заробітної плати ( а. с. 13-15).

Відповідач не довів відсутності вини у невиплаті позивачу заборгованості по заробітній платі, заперечень суду не надав, тому відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП повинен виплатити позивачу середній заробіток за весь період затримки розрахунку в загальні сумі 28093 грн. 44 коп..

У відповідності з ч. ч. 1, 2 ст. 233 КЗпП передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

У разі порушення законодавства про працю працівник має право звернутися ло суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Ураховуючи наведене, та відповідно до роз'яснень, що містяться у п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12. 1999 р. N 13 , непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

Відповідно до п. 16 постанови Пленум Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 р. № 4 до вимог про відшкодування моральної шкоди у випадках, передбачених трудовим законодавством, застосовується тримісячний строк (ст. 233 КЗпП) позовної давності.

У відповідності з ст. 234 КЗпП, у разі пропуску з поважних причин строків, установлених ст. 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

У частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди у сумі 3000 грн. позивач пропустив передбачений ст. 233 КЗпП строк звернення до суду, клопотання про поновлення цього строку з обгрунтуванням поважності причини пропущення не подав, що є підставою для відмови задоволенні цих вимог.

Наведене підтверджене матеріалами справи, не спростоване відповідачем.

Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача доведені та підлягають задоволенню частково, у частині стягнення заборгованості по заробітній платі за період з 01.04.2009 р. по 30.06.2009 р. включно у сумі 1875 грн. , компенсації за 24 дні невикористаної відпустки за період з червня 2008 р. по червень 2009 р. в сумі 492 грн., середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 28093 грн. 44 коп., всього у загальній сумі 30460 грн. 44 коп., у відшкодуванні моральної шкоди у сумі 3000 грн. відмовляє.

Суд присуджує з відповідача за стягнення заробітної плати у дохід держави судовий збір у сумі 304 грн. 60 коп..

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 47, 83, 116, 117, 221, 231-234, 237-1 КЗпП України, ст. ст. 19, 24 Закону України «Про відпустки», керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 208, 212, 213-215, 218, 224-228, 367 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково, стягнути із Закритого акціонерного товариства «Київська міжобласна спеціальна науково-реставраційна проектно-виробнича майстерня» (код ЄДРПОУ 02497708) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) заборгованість по заробітній платі у сумі 1875 грн., компенсацію за невикористану відпустку - 492 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 28093 грн. 44 коп., всього суму 30460 грн. 44 коп. ( тридцять тисяч чотириста шістдесят грн. коп. 44), у відшкодуванні моральної шкоди у сумі 3000 грн. відмовити.

Рішення в частині присудження заробітної плати за один місяць в сумі 625 грн. допустити до негайного виконання.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Київська міжобласна спеціальна науково-реставраційна проектно-виробнича майстерня» (код ЄДРПОУ 02497708) у дохід держави судовий збір в сумі 304 грн. 60 коп.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд міста у встановленому законом порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя Л. О. Трегубенко