Постанова № 35530679, 19.11.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

19 листопада 2013 р. №820/9842/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мар'єнко Л.М.

при секретарі судового засідання - Принцевській Ю.В.

за участю: представника позивача - Мінкіна Ю.Г., представника відповідача - Наконечного А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Крона - Компані" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Крона - Компані", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.06.2013 року №0001552202, від 14.06.2013 року №0001572202.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки акту перевірки, на підставі яких винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, є необґрунтованими та помилковими, оскільки позиція відповідача спростовується наявністю первинної документації щодо угоди між позивачем та його контрагентом.

Відповідач проти позову заперечував, від представника відповідача Губської В.В. до суду надійшли письмові заперечення, в яких представник просила відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на висновки актів перевірки ТОВ "Крона - Компані" від 15.05.2013 року №1647/22.2-07/32759456, його контрагента ТОВ "Саноіл Торг" від 22.03.2013 року №788/22-20/37269136 та контрагента ТОВ "Саноіл Торг" - ТОВ "Інфініті". Вказала про неможливість встановлення фактів реального постачання, переміщення товару між позивачем та його контрагентом. Також, в обґрунтування своїх заперечень представник відповідача посилається на Податковий кодекс України.

Представник позивача Мінкін Ю.Г. в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача Наконечний А.С. у судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на наведені у письмових запереченнях обставини.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Крона - Компані" (далі - ТОВ "Крона - Компані") зареєстроване Виконавчим комітетом Харківської міської ради 25.11.2003 року (т.3 а.с.3), перебуває на обліку в ДПІ у Київському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, є платником податку на додану вартість (т.3 а.с.4).

Згідно довідки АБ№688627 від 19.06.2013 року (т.3 а.с.31) видами діяльності ТОВ "Крона - Компані" за КВЕД-2010 є: надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, оптова торгівля м'ясом і м'ясними продуктами, оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами, діяльність приватних охоронних служб, обслуговування систем безпеки.

Фахівцями Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Крона - Компані" (код ЄДРПОУ 32759456) з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання вимог валютного законодавства за період з 01.04.2012 року по 14.05.2013 рік.

За результатами перевірки складений акт від 30.05.2013 року №1884/22.2-07/32759456 (т.1 а.с.15-104), яким встановлено порушення:

- п.44.1 ст.44, п.138.2 ст.138 ПК України - заниження податку на прибуток в сумі 5249960,00 грн. за 2012 рік;

- п.44.1 ст.44, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 ПК України - заниження суми податку на додану вартість на суму 4999853,43 грн., в тому числі за квітень 2012 року - 3000137,29 грн., травень 2012 року - 1999716,14 грн.

За результатами висновків, викладених в акті перевірки, Державною податковою інспекцією у Київському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби винесені податкові повідомлення-рішення:

- від 14.06.2013 року №0001572202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 4999853,00 грн. - за основним платежем та 2499927,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1 а.с.13);

- від 14.06.2013 року №0001552202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 5249960,00 грн. - за основним платежем та 1312490,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1 а.с.14).

З акту перевірки від 30.05.2013 року №1884/22.2-07/32759456 вбачається, що підставою для висновку щодо заниження сум ПДВ та податку на прибуток, з посиланням на нереальність господарських операцій стали акт перевірки ТОВ "Крона - Компані" від 15.05.2013 року №1647/22.2-07/32759456, акт перевірки його контрагента ТОВ "Саноіл Торг" від 22.03.2013 року №788/22-20/37269136.

Проте суд не погоджується з висновками, зазначеними в акті перевірки від 30.05.2013 року №1884/22.2-07/32759456, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 22.12.2011 року між ТОВ «Саноїл Торг» (Продавець) та ТОВ "Крона - компані" (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу №22-12-11, відповідно до умов якого, Продавець зобов'язується передати у власність Покупця продукцію та матеріали (Товар), а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених договором. Найменування, асортимент, кількість та вартість товару визначається сторонами у Специфікаціях, які є невід'ємними додатками до договору ( п.1.2. Договору). Згідно п.3.1 Договору визначено, що умови поставки товару, конкретне місце фактичного приймання-передачі товару визначається сторонами у Специфікаціях (т.2 а.с.183-184).

На виконання умов вказаного договору між сторонами були погоджені відповідні специфікації, а саме:

- № 1 від 27.02.2012 року щодо поставки Товару (Українська нерафінована соняшникова олія) у кількості 602 т., загальною вартістю 5691308 грн., у т.ч. ПДВ 948551,33 грн. Умови поставки - EXW - м. Миколаїв, вул. Громадська, 117. Термін поставки до 30.04.2012 року включено (т.2 а.с.185);

- № 2 від 27.02.2012 року щодо поставки Товару (Макуха з насіння соняшника українського походження) у кількості 267,38 т., загальною вартістю 309626,04 грн., у т.ч. ПДВ 51604,34 грн. Умови поставки - EXW - м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 89. Термін поставки до 31.03.2012 року включено (т.2 а.с.186);

- № 3 від 10.04.2012 року щодо поставки Товару (Макуха з насіння соняшника українського походження) у кількості 2845,9 т., загальною вартістю 3508994,7 грн., у т.ч. ПДВ 584832,45 грн. Умови поставки - EXW - м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 89. Термін поставки до 30.04.2012 року включено (т.2 а.с.187);

- № 4 від 11.04.2012 року щодо поставки Товару (Меляса бурякова походження) у кількості 4953,618 т., загальною вартістю 5374675,53 грн., у т.ч. ПДВ 895779,26 грн. Умови поставки - EXW - м. Миколаїв, вул. Громадська, 117. Термін поставки до 31.05.2012 року включено (т.2 а.с.188);

- № 5 від 16.04.2012 року щодо поставки Товару (Українська нерафінована соняшникова олія) у кількості 928,9 т., загальною вартістю 9117153,5 грн., у т.ч. ПДВ 1519525,58 грн. Умови поставки - EXW - м. Миколаїв, вул. Громадська, 117. Термін поставки до 31.05.2012 року включено (т.2 а.с.189);

- № 6 від 24.05.2012 року щодо поставки Товару (Українська нерафінована соняшникова олія) у кількості 1228 т., загальною вартістю 11998296,8 грн., у т.ч. ПДВ 1999716,13 грн. Умови поставки - EXW - м. Миколаїв, вул. Громадська, 117. Термін поставки до 29.06.2012 року включено (т.2 а.с.190).

На виконання умов вказаного договору продавцем було передано у власність ТОВ "Крона - Компані" товар, про що свідчать надані позивачем та долучені до матеріалів справи копії видаткових накладених, а саме: №РН-0000123 від 27.02.2012 року (товар зазначений у специфікації № 1 від 27.02.2012 року); №РН-0000122 від 27.02.2012 року (товар зазначений у специфікації № 2 від 27.02.2012 року); №РН-0000219 від 10.04.2012 року (товар зазначений у специфікації № 3 від 10.04.2012 року); №РН-0000221 від 11.04.2012 року (товар зазначений у специфікації № 4 від 11.04.2012 року); №РН-0000238 від 16.04.2012 року та №РН-0000239 від 17.04.2012 року (товар зазначений у специфікації № 5 від 16.04.2012 року); №РН-0000319 від 24.05.2012 року та №РН-0000323 від 25.05.2012 року (товар зазначений у специфікації № 6 від 24.05.2012 року) (т. 2 а.с.175- 182).

Також, отримання позивачем придбаного товару підтверджується наданими позивачем копіями актів приймання-передачі №1 від 27.02.2012 року, №2 від 27.02.2012 року, №3 від 10.04.2012 року; №4 від 11.04.2012 року; № 5 від 16.04.2012 року та № 5/1 від 17.04.2012 року; № 6 від 24.05.2012 року та №6/1 від 25.05.2012 року (т.2 а.с.107-174).

Вартість отриманого товару була повністю сплачена покупцем, про що свідчать надані позивачем та долучені до матеріалів справи платіжні доручення (т.3 а.с.52-70).

Судом встановлено, що фактично товар не переміщався у просторі, а залишався на складі, що відповідає мовам договору щодо поставки EXW - м. Миколаїв, та умовам договору щодо переходу права власності на товар (п.п.3 п.3 договору від 22.12.2011 року №22-12-11).

Крім того, як вбачається з пояснень представника позивача, у зв'язку з неможливістю реалізації товару на території України, частину придбаного у ТОВ «Саноїл Торг» згідно специфікації № 2 від 27.02.2012 року товару (Макуха з насіння соняшника українського походження) у кількості 0,56 т. було повернуто продавцю, про що свідчить лист від 27.03.2012 року (вих. №01/27-03) та акт повернення від 27.03.2012 року (т.2 а.с.165-166).

ТОВ «Саноіл Торг» виписало на адресу позивача податкові накладні, а саме: №137 від 27.02.2012 року (товар зазначений у специфікації № 2 від 27.02.2012 року); №138 від 27.02.2013 року (товар зазначений у специфікації № 1 від 27.02.2012 року); №262 від 10.04.2012 року (товар зазначений у специфікації № 3 від 10.04.2012 року); № 266 від 11.04.2012 року (товар зазначений у специфікації № 4 від 11.04.2012 року); №286 від 17.04.2012 року та №288 від 17.04.2012 року (товар зазначений у специфікації № 5 від 16.04.2012 року); №393 від 24.05.2012 року та №397 від 25.05.2012 року (товар зазначений у специфікації № 6 від 24.05.2012 року) (т.2 а.с.156-163).

Крім того, у зв'язку з поверненням частини приданого товару, ТОВ «Саноїл Торг» було складено розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (додаток №2 о Податкової накладної) №269 від 27.03.2012 року (т.2 а.с.164).

Як зазначив під час розгляду справи представник позивача, приданий у ТОВ «Саноїл Торг» товар був використаний у власній господарській діяльності, а саме в подальшому експортований за межі території України.

На підтвердження подальшого використання у власній господарській діяльності, приданого у ТОВ «Саноїл Торг» товару, а саме - експортування за межі території України, позивачем надано договір комісії від 22.11.2011 року між ТОВ "Крона - Компані" (Комітент) та ТОВ «ЮГЕКОТОП» (Комісіонер) було №2212О, відповідно до умов якого Комісіонер зобов'язується від свого імені та за рахунок Комітента за комісійну винагороду зробити одну чи кілько зовнішньоекономічних угод по поставці на експорт товару, найменування, кількість, вартість яких визначається у відповідних додатках (т.2 а.с. 136).

Так, на виконання умов вищезазначеного договору, між сторонами були погоджені відповідні переліки товару, що передається Комітентом комісіонеру (додатки №№1-6 до договору із доповненнями) (т. 2 а.с.112-116).

Факт отримання Комісіонером (ТОВ «ЮГЕКОТОП») товару підтверджується наданими позивачем копіями актів про приймання товару по якості та кількості (т.2 а.с.127-134).

Крім того, у зв'язку з поверненням частини приданого товару, 27.03.2012 року між ТОВ "Крона - компані" та ТОВ «ЮГЕКОТОП» було погоджено акт про повернення товару по якості та кількості (т.2 а.с.135).

Судом встановлено, що ТОВ «ЮГЕКОТОП» на виконання умов договору комісії були укладені зовнішньоекономічні договори поставки (контрагент - OREXIM LIMITED, 71, Brunswick str. Edinburg, EH75HS, United Kingdom), згідно умов яких, придбаний позивачем у ТОВ «Саноїл Торг» товар було реалізовано на експорт. Транспортування товару здійснювалось морським транспортом з порту Миколаїв.

На підтвердження факту виконання ТОВ «ЮГЕКОТОП» послуг, позивачем було надано та долучено до матеріалів справи копії відповідних первинних документів, а саме відповідних звітів комісіонера, актів здачі-приймання робіт та надання послуг, зовнішньоекономічних договорів, сертифікатів та ін. (т.1 а.с.106- 250, т.2 а.с.1-111).

В свою чергу, суд зазначає, що основним доказом, який підтверджує факт переміщення товару за межі митної території України є відповідні вантажно-митні декларації (ВМД).

Так, позивачем в якості доказу експорту товару було надано відповідні ВМД, а саме: №504050000/2012/100680 від 16.03.2012р. (602 м.т. олії соняшникової нерафінованої); №504050000/2012/101354 від 29.04.2012р. (471 м.т. олії соняшникової нерафінованої); №504050000/2012/101183 від 19.04.2012р. (4953,618 м.т. меляси бурякової); №504050000/2012/100657 від 15.03.2012р. (266,82 м.т. макухи соняшникової); №504050000/2012/101355 від 29.04.2012р. (457,9 м.т. олії соняшникової нерафінованої); №504050000/2012/101247 від 24.04.2012р. (2845,9 м.т. макухи соняшникової); №504050000/2012/101716 від 31.05.2012 р. (1228 м.т. олії соняшникової нерафінованої); №504050000/2012/400614 від 25.05.2012р. (84,78 м.т. макухи соняшникової) (т.2 а.с.140-155).

Згідно із п. 2 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 р. N 574 (в редакції, що на час митного оформлення товару) визначено, що ВМД - письмова заява встановленої форми, що подається митному органу на паперовому носії або як електронний документ (електронна ВМД) і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування та сплати податків, зборів та інших платежів.

Відповідно до п. 1.6 Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.04.2005 р. № 314 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.04.2005 р. за N 439/10719 (в редакції, що на час митного оформлення товару) оформлена ВМД свідчить про надання суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності (далі - суб'єкт ЗЕД) права на розміщення товарів у заявлений митний режим і підтверджує права й обов'язки зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських та інших дій.

В свою чергу, положеннями п.п. 1.4, 1.8 та абз. 27 п. 2 вищезазначеного Порядку чітко закріплено обов'язок підрозділів митного органу проводити митний огляд товарів, задекларованих у ВМД.

У ході митного огляду перевіряється походження товару, наявність правовстановлюючих документів на товар та його фактична наявність.

Згідно з абз.30-33 п.3 Порядку №314 закріплено, що видача декларанту остаточно оформлених ВМД з печатками та відмітками податкового органу свідчить про завершення митного оформлення товарів.

Також, позивачем надана бухгалтерська довідка про постачальників сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки у період з 01.02.2012 року по 30.05.2012 рік, з якої вбачається, що поставки олії соняшникової, тощо на ТОВ "Крона-Компані" здійснювались виключно ТОВ "Саноіл Торг", тобто весь обсяг товарів, поставлених на експорт з залученням комісіонера ТОВ "Югектоп", придбавався саме у ТОВ "Саноіл Торг", що підтверджується співставленням кількості та номенклатури товару придбаного у ТОВ "Саноіл Торг" та переданого на комісію ТОВ "Югекотоп".(т. а.с.71-72).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що оформлення митної декларації підтверджує не лише факт експорту товару, а підтверджує проходження товаром митного контролю на предмет наявності, номенклатури, походження та ціни такого товару.

З огляду на вищевикладене, надані позивачем копії відповідних ВМД виступають документальним підтвердженням державного органу про те, що ТОВ «Крона-Компані» є власником задекларованого товару, а сам товар у зазначених у ВМД обсягах фактично експортовано на підставі відповідного зовнішньоекономічного контракту.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що надані позивачем документи підтверджують реальність господарських операцій у спірних правовідносинах, а понесення ТОВ «Крона-Компані» витрат у спірних правовідносинах шляхом вибуття безготівкових коштів з власності даного суб'єкта господарювання (в оплату вартості придбаного товару) свідчить про відсутність наміру безпідставно отримати податкову вигоду.

Доказів того, що отриманий від контрагента ТОВ «Саноіл Торг» товар не використовувався позивачем у власній господарській діяльності ні акт перевірки, ні матеріали даної адміністративної справи на містять.

Крім того, суд вважає за необхідне зауважити, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

На час виконання умов договорів та видачі податкових накладних підприємства були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Судом встановлено, що податкові накладні, виписані ТОВ "Саноіл Торг", відповідають вимогам ст.201 Податкового кодексу України.

На час укладання та виконання договору ТОВ "Саноіл Торг" було зареєстровано як юридична особа, був платником податку на додану вартість, що встановлено в ході розгляду справи та не заперечується сторонами (т.3 а.с.49)

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем включено до складу податкового кредиту суми з придбання товару у ТОВ "Саноіл Торг".

Згідно п. 198.3. ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з вимог п.п."а" п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання послуг.

У відповідності до п.198.2. ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6. ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У відповідності до п.200.1 ст.200 ПК України, сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Аналіз чинного податкового законодавства вказує на те, що законодавець не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків (позивача) і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Відповідачем не надано доказів, що угода, укладена між позивачем та ТОВ "Саноіл Торг", визнана в установленому порядку недійсною.

Позивачем надані всі належні первинні документи, що підтверджують реальність та факт придбання товарів, які призначені для використання у господарській діяльності ТОВ "Крона-Компані".

Таким чином, позивачем було повністю дотримано всіх вимог ПК України з реалізації права на податковий кредит по операціях з ТОВ "Саноіл Торг", позивачем подано декларації з ПДВ, розрахунок податку на додану вартість та суми бюджетного відшкодування, що не заперечується відповідачем. Задекларовані позивачем суми підтверджені наявними у матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами.

Склад валових витрат та порядок їх визначення встановлено ст.ст.138, 139 ПК України.

Згідно п.138.2 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Пунктом 138.8 статті 138 ПК України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України - не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Суд зазначає, що угода, укладена між позивачем та ТОВ "Саноіл Торг" є чинною та не визнана в установленому порядку недійсною.

Суд, аналізуючи вищезазначені положення нормативно-правових актів, приходить до висновку, що необхідною умовою для включення понесених витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат є наявність зв'язку товарів (робіт, послуг) з господарською діяльністю підприємства. Придбання таких товарів (робіт, послуг) повинно бути складовою частиною діяльності особи, що направлена на отримання доходу.

Як зазначалося судом вище, згідно довідки АБ№688627 від 19.06.2013 року (т.3 а.с.31) видами діяльності ТОВ "Крона - Компані" за КВЕД-2010 є: надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, оптова торгівля м'ясом і м'ясними продуктами, оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами, діяльність приватних охоронних служб, обслуговування систем безпеки.

Судом встановлено, що придбання позивачем товару - олія, макуха, тощо, по вищезазначеному договору з контрагентом ТОВ "Саноіл Торг" безпосередньо пов'язано з господарською діяльністю підприємства, оскільки є складовою частиною діяльності позивача, що направлена на отримання доходу.

Позивачем надані всі належні первинні документи, що підтверджують реальність та факт придбання ТМЦ, які призначені для використання у господарській діяльності ТОВ "Крона - Компані".

Таким чином, позивачем було повністю дотримано всіх вимог ПК України з реалізації права на податковий кредит та відображення валових витрат по операціях з ТОВ "Саноіл Торг". Задекларовані позивачем суми підтверджені наявними у матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами.

Згідно з вимогами ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справа про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено факт порушення позивачем п.44.1 ст.44, п.138.2 ст.138, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України при формуванні податкового кредиту та валових витрат по взаємовідносинам з ТОВ "Саноіл Торг".

Посилання відповідача на висновок акту перевірки ТОВ "Саноіл Торг" від 22.03.2013 року №788/22-20/37269136, суд не бере до уваги, оскільки Податковий кодекс України не ставить право платника податків на податковий кредит та декларування валових витрат в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів. Якщо контрагенти не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Крім того, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.05.2013 року (т.3 а.с.9), зокрема, визнано протиправними дії ДПІ у Шевченківському районі м.Києва ДПС під час проведення документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ "Саноіл Торг" за результатами якої було складено акт від 22.03.2013 року №788/22-20/37269136. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2013 року (т.3 а.с.27) постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.05.2013 року - залишено без змін.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 23.04.2013 року по справі №826/5797/13-а про забезпечення адміністративного позову (т.3 а.с.5-8), зокрема, заборонено ДПІ у Шевченківському районі м.Києва ДПС вносити відповідні зміни до інформаційної бази даних "Система автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" на підставі інформації, викладеної в акті від 22.03.2013 року №788/22-20/37269136; заборонено ДПІ у Шевченківському районі м.Києва ДПС використовувати інформацію, викладену в акті перевірки від 22.03.2013 року №788/22-20/37269136 в якості доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового законодавства при проведенні перевірок контрагентів ТОВ "Саноіл Торг" до набрання законної сили рішенням суду по даній справі. Вказана ухвала набула законної сили згідно ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2013 року (т.3 а.с.27-30).

Згідно ч.1 ст.72 КАС України - обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Також, суд зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та контрагенти позивача є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість та податку на прибуток. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст. 228 Цивільного кодексу України та ст. ст. 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Саме така правова позиція викладена Європейським Судом з прав людини (рішення від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також Верховним Судом України (постанова від 09.09.2008 у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень).

Згідно з ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Виходячи з наведеного, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарських операцій між ТОВ "Крона-Компані" та ТОВ "Саноіл Торг" та правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат - сум витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов договірних відносин.

Відповідно до п. п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 14.06.2013 року №0001552202, від 14.06.2013 року №0001572202 прийняті ДПІ у Київському районі м.Харкова Харківської області ДПС необґрунтовано, не у відповідності до чинного законодавства, через що позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Крона - Компані" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 14.06.2013 року №0001552202, від 14.06.2013 року №0001572202.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова виготовлена у повному обсязі 27.11.2013 року.

Суддя Мар'єнко Л.М.