Постанова № 35529367, 25.10.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 жовтня 2013 року 810/5394/13-а

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів України у Київській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (надалі - позивач) з позовною заявою до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів України у Київській області (надалі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.09.2013 №580/0004871702/НОМЕР_1/52, №581/0004821702/НОМЕР_1/53 та №582/0004831702/ НОМЕР_1/54.

Ухвалами суду від 07.10.2013 було відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 25.10.2013.

25.10.2013 сторони, повідомлені належним чином про розгляд справи в судове засідання не з'явились. Представник позивача подав клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Представник відповідач надіслав до суду клопотання про відкладення розгляду справи по причині розгляду в цей час справ в Київському апеляційному адміністративному суді.

Однак, суд звертає увагу, що позивач не надав суду підтвердження (копію судової повістки чи ухвали суду) розгляду в цей день та в цей час справ за участю позивача в Київському апеляційному адміністративному суді. Крім того, суд звертає увагу, що позивач є колегіальним органом та суб'єктом владних повноважень, а відтак на підставі статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зобов'язаний забезпечити явку представника позивача у судове засідання та подати заперечення проти позову, якщо він заперечує проти позову.

Відповідно до частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши обставини справи та подані сторонами докази, суд встановив наступне.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішення відповідача щодо нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість, податку з доходів фізичних осіб та податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичною особою прийняті відповідачем із порушенням норм чинного законодавства, а відтак є протиправними, у зв'язку з чим позивач просив суд скасувати оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Представник відповідача до суду не подав заперечень проти позову.

Із матеріалів справи слідує, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрована суб'єктом підприємницької діяльності, відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію від 12.01.2007 та перебуває на податковому обліку в Білоцерківській ОДПІ з 12.01.2007, а також позивача зареєстровано як платника податку на додану вартість, відповідно до свідоцтва від 09.04.2010 НОМЕР_2.

Основними видами діяльності ФОП ОСОБА_1 за КВЕД є:

- оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням;

- оптова торгівля автомобільними деталями та приладами;

- діяльність автомобільного вантажного транспорту;

- інша допоміжна діяльність у сфері транспорту;

- технічне обслуговування та ремонт автомобілів.

Як слідує із матеріалів справи, за наслідками перевірки позивача, відповідач по справі прийняв Акт від 28.08.2013 № 608/172/НОМЕР_1/127 «Про результати документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) за період з 01.01.2012 по 31.12.2012 (надалі - Акт перевірки від 28.08.2013).

Із Акта перевірки слідує, що відповідач встановив вчинення позивачем наступних порушень, а саме:

- ст. 138, п. 177.2, 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ (із змінами та доповненнями), а саме: позивачем занижено чистий дохід, який підлягає оподаткуванню на суму 477089,22 грн., в результаті чого позивачем занижено податок на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності за 2012 рік на суму 79557,16 грн.;

- п. 173.1 ст. 173 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ (із змінами та доповненнями), а саме: податок на доходи фізичних осіб від реалізації рухомого майна в сумі 1656,00 грн. позивачем не нарахований;

- п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України від 0212.2010 № 2755-УІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 8846,53 грн., в тому числі за жовтень 2012 року на суму 8846,53 грн.

В обґрунтування вказаних порушень відповідач вказав, що згідно наданого пояснення встановлено, що у перевіряємому періоді ФОП ОСОБА_1 не набувала у власність нерухоме та рухоме майно, однак при перевірці наявності транспортних засобів встановлено, що громадянкою ОСОБА_1 протягом 2012 року було реалізовано два сідельні тягачі на загальну суму 33120,00 грн., але податок на доходи фізичних осіб від реалізації рухомого майна в сумі 1656,00 грн. не нарахований та декларація про майновий стан про реалізацію рухомого майна до Білоцерківської ОДПІ не подана, у зв'язку з чим відповідач вважає, що позивачем було порушено п. 173.1 ст. 173 Податкового кодексу України.

Також, відповідач в Акті перевірки дійшов висновку, що ФОП ОСОБА_1 віднесено до валових витрат вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей та послуг в сумі 477089,22 грн., які на момент їх реалізації були не оплачені постачальникам, що відповідає записам в книзі обліку доходів та витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, у зв'язку з чим відповідач вважає, що позивач порушив п. 177.2 ст. 177, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України.

Крім того, в Акті перевірки відповідач вказав, що в результаті завищення позивачем валових витрат на суму 477089, 22 грн., ФОП ОСОБА_1 занижено чистий дохід, який підлягає оподаткуванню на суму 477089,22 грн., чим позивач порушив статтю 177 Податкового кодексу України та, що призвело до заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності.

На підставі встановлених порушень та Акта перевірки від 28.08.2013, відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 27.09.201 №580/ 0004871702/НОМЕР_1/52, №581/0004821702/НОМЕР_1/53 та № 582/0004831702/НОМЕР_1/54.

Позивач не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, які складають предмет спору у даній справі, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач заперечень проти позову до суду не подав.

Щодо твердження відповідача про заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 177.2. статті 177 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Так, перелік витрат операційної діяльності визначено статтею 138 Податкового кодексу України.

Із аналізу статті 138 Податкового кодексу України слідує, що для віднесення витрат до складу витрат операційної діяльності необхідно дотримання таких умов, а саме: такі витрати повинні бути документально підтверджені, належним чином оформленими первинними документами, повинні бути пов'язані із господарською діяльністю підприємця та безпосередньо пов'язані із отриманням доходів, товари повинні фактично бути поставлені, а послуги фактично - отримані, а також такі витрати повинні включатись до витрат операційної діяльності відповідно до розділу ІІІ податкового кодексу України.

Згідно з пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Податкового кодексу України, платник податків має право обирати самостійно, якщо інше не встановлено цим Кодексом, метод ведення обліку доходів і витрат.

Відповідно до п. 138.6 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Пунктом 138.6 ст. 138 Податкового кодексу України визначено, що собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Щодо твердження відповідача про не нарахований податок від реалізації рухомого майна, суд зазначає наступне.

Відповідно до п 173.1 ст. 173 Податкового кодексу України, дохід платника податку від продажу (обміну) об'єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою, визначеною в пункті 167.2 статті 167 цього Кодексу.

Згідно з п. 173.6 ст. 173 Податкового кодексу України, дохід від операцій з продажу (обміну) об'єктів рухомого майна, що здійснюються фізичними особами - нерезидентами, оподатковується згідно з цією статтею в порядку, встановленому для резидентів, за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Як слідує із матеріалів справи, позивачем було реалізовано у перевіряємий період два сідельні тягачі на загальну суму 33120, 00 грн., як фізичною особою, та сплачений податок від реалізованого майна, як фізичною особою.

Враховуючи наведене, суд звертає увагу, що подвійне оподаткування є неможливим відповідно приписів чинного податкового законодавства України.

Щодо твердження відповідача про заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.14.1.181 статті 181 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 198.1. статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема і з придбання товарів.

Як встановлено податковим органом, ФОП ОСОБА_1 було придбано у ФОП ОСОБА_3 асфальтобетонну суміш в кількості 308600,00 кг., на загальну суму 288 541,00 грн. В подальшому вказана продукція була реалізована позивачем контрагенту - ТОВ «Дорбудмеханізація» на суму 293170,00 грн. Виходячи із наведеного податковий орган дійшов висновку про порушення ФОП ОСОБА_1 вимог ст. 188 Податкового кодексу України, в частині заниження податкового зобов'язання з ПДВ за жовтень 2012 року, шляхом продажу позивачем продукції за ціною нижчою ніж ця продукція була придбана позивачем.

Згідно з пп. 39.1.4 п. 39.1 ст. 39 Податкового кодексу України, у разі застосування платником податків під час здійснення контрольованих операцій цін, що не відповідають рівню звичайних цін на відповідні товари (роботи, послуги), та якщо внаслідок такої невідповідності виникає заниження податкового зобов'язання, платник податків має право самостійно провести коригування податкових зобов'язань і сплачених сум податку відповідно до підпункту 39.5.4 цієї статті.

Підпунктом 14.1.71 п. 14.1 ст. 17 Податкового кодексу України, звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Із наведеного слідує, що встановлювати ціни, які не підтягають державному регулюванню, на продукцію або товари, належить виключно самим суб'єктам підприємницької діяльності, тобто учасникам договірних відносин.

Суд звертає увагу, що в Акті перевірки відсутні відомості, які свідчать про те, що відповідач намагався встановити ринкову ціну товару (асфальтобетонної суміші), чим відповідач не довів зворотне, тобто що ціна за якою позивачем було реалізовано товар не відповідає ринковій ціні.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення від 27.09.2013 №580/0004871702/НОМЕР_1/52, №581/000482170

/НОМЕР_1/53 та №582/0004831702/ НОМЕР_1/54 - є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 94, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.09.2013 №580/0004871702/НОМЕР_1/52, №581/0004821702/НОМЕР_1/53 та №582/0004831702/НОМЕР_1/54, прийняті Білоцерківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів Київської області.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 344 (одна тисяча триста сорок чотири) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Терлецька О.О.