Постанова № 35529313, 26.11.2013, Харківський окружний адміністративний суд

>T>

Харківський окружний адміністративний суд >

61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

26 листопада 2013 р. № 820/10326/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді - Горшкової О.О., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м.Харкові адміністративну справу за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТЄУ" про стягнення суми, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, звернувся до суду із адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю " ІТЄУ", в якому просить суд стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місяця, призначені для працевлаштування інвалідів, в сумі 6218,91 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до абз. 1 ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" № 875-XII від 21.03.1991 року (далі - Закон України 875-XII), для підприємств, установ, організацій у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця. Вказує, що статтею 20 Закону України № 875-XII встановлено обов'язок для підприємств, установ, організацій у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, де середньооблікова численність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, які використовують найману працю за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю.

Відповідач письмових заперечень на позов не надав.

50">Представник позивача у судове засідання не з’явився, надав до суду заяву, в якій просив розглянути справу без його участі.

Представник відповідача у судове засідання призначене на 26.11.2013 року не з’явився, причини неявки до суду не повідомив, із заявами про відкладення розгляду справи або розгляду справи без його участі не звертався. Суд зауважує, що представник відповідача повторно не з’явився у судове засідання.

Так, у судове засідання призначене на 19.11.2013 року представник відповідача, будучі належним чином повідомленим про розгляд справи, не з’явився, проте звернувся до суду із клопотаннями про відкладення розгляду справи, одночасно висловивши свою правову позицію щодо адміністративного позову, згідно якої заперечив проти позову.

У судове засідання 26.11.2013 року відповідач повторно не з’явився, про розгляд справи повідомлявся телефонограмою. Вимог ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2013 року не виконав, письмових заперечень та документів на підтвердження своєї правової позиції на адресу суду не направив.

Згідно із ч.2 ст. 49 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Враховуючи вищенаведені обставини, суд дійшов висновку, про можливість розгляду справи без участі уповноваженого представника відповідача.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню виходячи з такого.

Відповідно до ч.3 ст.18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Положення по робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затверджене Постановою КМУ від 03.09.95р. №314, визначено, що робоче місце інваліда - це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об’єднанні), в установі та організації незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інвалідів (п.1).

Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інваліда відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на нього інваліда (п.3).

Згідно п.5 даного Положення, підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

З аналізу положень Закону України № 875-XII витікає, що підприємства зобов’язані створювати робочі місця для інвалідів, при цьому ст.18 даного Закону встановлено, що також повинні надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів.

Статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", встановлено, що для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.

Судом встановлено, що відповідно до ч.1 ст.19 зазначеного Закону та згідно форми 10-ПІ “Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів” за 2012 рік середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу ТОВ "ІТЄУ" у 2012 році становила 11 осіб, з них середньооблікова чисельність фактично працюючих інвалідів - 0 осіб, та кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до ст.19 Закон України № 875-ХІІ - 1 особа. Середньорічна заробітна плата штатного працівника становить 11981,82 грн.

Зважаючи на викладене, відповідач мав самостійно розрахувати та сплатити позивачеві адміністративно-господарські санкції у сумі 5990,91 грн. за 1 незайняте робоче місце, призначене для забезпечення працевлаштування інвалідів, згідно вимог статті 20 вище зазначеного Закону.

Відповідач не виконав вимог Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" і не сплатив суму санкцій позивачеві.

Доказів добровільної сплати вказаної заборгованості або наявності підстав для звільнення його від відповідальності відповідачем суду не надано.

Наказом Державного комітету статистики № 420 від 19.12.2005 р., затверджена форма статистичної звітності № 3-ПН "Звіт про наявність вакансій", яка подається підприємствами, установами та організаціями щомісячно на адресу державної служби зайнятості.

Відповідно до положень ч.4 ст.20 Закону України "Про зайнятість населення" підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством.

Таким чином, законодавством передбачена обов’язковість щомісячного подання підприємствами, установами і організаціями незалежно від форми власності звітності про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, до місцевих центрів зайнятості.

Відповідачем не надано до суду доказів того, що він систематично надавав звіти за формою 3-ПН (про наявність вакансій, в тому числі вакансій для інвалідів) до РЦЗ. Вказані обставини дають підстави зробити висновок, що відповідачем не вжиті у повному обсязі всі передбачені чинним законодавством заходи по забезпеченню працевлаштування інвалідів, що суд оцінює як неналежне виконання відповідачем вимог ст.ст. 18,19,20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про неналежне виконання відповідачем у 2012 році свого обов’язку щодо інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць на його підприємстві та потреби у направленні йому центром зайнятості інвалідів для працевлаштування, що полягало в тому, що відповідачем не подавались кожного місяця до центру зайнятості звіти форми 3-ПН про необхідність направлення йому для працевлаштування інвалідів.

Факт неподання відповідачем кожного місяця впродовж 2012 року звітів форми 3-ПН підтверджується також листом Харківського міського центру зайнятості від 14.11.2013 року №ХМЦЗ-03-19372-22/13. Таким чином, за наявності офіційно оприлюднених нормативних актів, про які керівництво відповідача зобов'язано було знати, відповідач протиправно не вчинив дій, передбачених законодавством щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, що свідчить про наявність вини відповідача як умови настання господарсько-правової відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Відповідно до ч.1 ст.238 Господарського кодексу України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Стаття 218 ГК України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Таким чином, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані за порушення правил, встановлених законодавчими актами.

Судом встановлено, що за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів і не зайняте інвалідами, відповідач самостійно повинен був сплатити адміністративно господарські санкції у розмірі 5990,91 грн.

Крім того, у зв'язку з несплатою адміністративно-господарських санкцій до встановленого терміну, позивачем, відповідно до ст.20 Закону України № 875-XII, було нараховано пеню за несвоєчасну сплату у розмірі (5990,91 грн. * 0,02%) * 190 дні = 228 грн. Оскільки вищевказані суми відповідачем не сплачені, у останнього утворилася заборгованість на загальну суму 6218,91 грн.

Доказів добровільної сплати адміністративно-господарських санкцій за нестворене 1 робоче місце для працевлаштування інваліда в 2012 році відповідачем не надано.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів у 2012 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідач не надав до суду доказів, що спростовують вимоги адміністративного позову.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позов щодо стягнення з відповідача адміністративно-господарської санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів в сумі 6218,91 грн. є обґрунтованим, доведеним і таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТЄУ" про стягнення суми - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТЄУ" (61045, м.Харків, вул. Клочківська, 228, код ЄДРПОУ 36034406) на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (61022, м. Харків, Держпром, 1 під., 1 пов., к.16, код 14070760) адміністративно - господарські санкції за незайняті робочі місця призначені для працевлаштування інвалідів та пеню у загальному розмірі 6218 (шість тисяч двісті вісімнадцять) 91 коп., у т.ч. адміністративно - господарські санкції 5990 (п’ять тисяч дев’ятсот дев’яносто) грн. 91 коп. та пеня 228 (двісті двадцять вісім) грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Суддя Горшкова О.О.