Постанова № 35529080, 21.11.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2013 р. Справа № 5008/347/2012

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузя В.Л.

суддів Гриців В.М.

Малех І.Б.

за участю представників сторін:

прокурор - Куцик В.Б.

від інших учасників судового процесу - не з'явилися;

Розглядаються матеріали апеляційної скарги б/н від 19.09.13 Приватного підприємства "ЛПК Інфініті Україна", с.Велика Бакта, Закарпатська область

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 28.08.13

у справі № 5008/347/2012

за позовом прокурора Закарпатської області в інтересах держави в особі Берегівської районної державної адміністрації, м. Берегово та Бенянської сільської ради, с. Бене Берегівського району

до відповідача приватного підприємства „ЛПК Інфініті Україна", с. В. Бакта Берегівського району

за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державної інспекції сільського господарства у Закарпатській області, м. Ужгород

за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Закарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України, с. В.Бакта Берегівського району

про зобов'язання звільнити самовільно зайняті земельні ділянки розміром 4,7456 га, що розташовані на території Бенянської сільської ради Берегівського району за межами населеного пункту, урочище „Кішгедь" та стягнення суми 79915 грн. 74 коп. шкоди, завданої внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки.

Відповідно до протоколу розподілу справ КП «Документообіг господарських судів», справу № 5008/347/2012 розподілено до розгляду судді - доповідачу Кузю В.Л.

Розпорядженням заступника голови Львівського апеляційного господарського суду від 30.09.13 у склад колегії для розгляду апеляційної скарги у справі № 5008/347/2012 Господарського суду Львівської області введено суддів - Матущака О.І. та Желіка М.Б.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 30.09.13 апеляційну скаргу у даній справі прийнято до провадження, справу призначено до розгляду на 05.11.13 (з врахування ухвали про виправлення описки від 10.10.13).

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 05.11.13 до складу судової колегії внесено зміни - замість судді Матущака О.І. введено суддю Малех І.Б.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 05.11.13 розгляд справи відкладено на 21.11.13.

Розпорядженням в.о. голови львівського апеляційного господарського суду від 21.11.13до складу судової колегії внесено зміни - замість судді Желіка М.Б. введено суддю Гриців В.М. з підстав, викладених у розпорядженні.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 28.08.13 у справі № 5008/347/2012 (суддя Мокану В.В.) уточнені позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням місцевого господарського суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

14 жовтня 2013 року позивачем подано заперечення на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення,з підстав її необґрунтованості, а рішення місцевого господарського суду - без змін, як таке, що прийнято з повним з'ясуванням обставин справи.

Прокурор у судовому засіданні навів свої доводи та міркування, викладені, відповідно, у поданому запереченні.

Інші учасники судового процесу участі своїх уповноважених представників у судовому засіданні не забезпечили, причини неявки суду не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце судового розгляду, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ч.2 ст. 85 та ч.1 ст. 99 ГПК України у судовому засіданні 21.11.13 оголошено вступну та резолютивну частини постанови Львівського апеляційного господарського суду.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників, Львівський апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення Господарського суду Закарпатської області від 28.08.13 у справі № 5008/347/2012, з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, 7 липня 2008 року між ПП «ЛПК Інфініті Україна» (сторона 2) та ДП „ДГ Закарпатського інституту АПВ" (сторона 1 ) укладено договір про співпрацю № 7/07/15 (а.с.26). Договір складений з метою підтримання чистоти доріг та території кам'яного кар'єру. Строк дії договору 2 роки з моменту його підписання.

12 квітня 2010 року Державною інспекцією з контролю за використанням та охороною земель, правонаступником якої є Державна інспекція сільського господарства в Закарпатській області було проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства ПП «ЛПК Інфініті Україна», про що складено акт №00015 (а.с.11) та акт обстеження земельної ділянки № 00001 (а.с.12), даними актами встановлено, що земельні ділянки кам'яного кар'єру, які знаходяться на території Бенянської сільської ради Берегівського району за межами населеного пункту загальною площею 4,7456 га, використовуються відповідачем лише на підставі вищезазначеного договору про співпрацю.

Як вбачається з умов укладеного договору про співпрацю, він не є правочином щодо земельної ділянки, який надає право користування нею.

За наслідками проведеної перевірки, складено протокол про адміністративне правопорушення (а.с.16) та порушено адміністративне провадження за статтею 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (самовільне зайняття земельної ділянки).

За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення винесено постанову від 12.04.10 за № 00001 про накладення відносно Габреляна В.Б. (директор ПП «ЛПК Інфініті») адміністративного стягнення у вигляді штрафу у сумі 850 грн. (а.с.17). Зазначена постанова є чинною, а відповідно є доказом у справі, що підтверджує обставини, що мають значення для справи.

Крім того, факт самовільного використання відповідачем земельних ділянок площею 4,7456 га підтверджено і постановою Берегівського районного суду від 22.11.2012 року у кримінальній справі № 701/1353/12 по обвинуваченню Габрелян Валерія Борисовича за ч. 1 ст. 197-1 КК України, якою встановлено, що Габрілян В.Б., являючись директором приватного підприємства „ЛПК Інфініті Україна", діючи умисно, з корисливих спонукань, будучи обізнаним з вимогами чинного законодавства України щодо видобутку корисних копалин місцевого значення, скоїв злочин, передбачений ч. 1 ст. 197-1 КК України - самовільне заняття земельної ділянки площею 4,7456 га, що знаходиться на території Бенянської сільської ради за межами населеного пункту (кар'єр ліпаритів), яка відносилась до земель запасу і перебувала у розпорядженні Берегівської РДА, на якій протягом 2008-2010 років ПП „ЛПК Інфініті Україна" без будь - яких правовстановлюючих документів на право її використання здійснювало господарську діяльність по переробці і подальшій реалізації різним суб'єктам господарювання відходів породи (каменю негабаритного), чим завдало значної шкоди (а.с.83). зазначена постанова суду не є вироком у даній справі, разом з цим визнається належним та допустимим доказом, що має значення для справи, який не спростований відповідачем. Застосування місцевим господарським судом норми ст.35 ГПК України стосовно застосування зазначеної постанови як встановлення фактів, що не потребують доказування не вплинуло на правильність оцінки незаконних дій відповідача, виходячи з норми ст.ст. 33,34 ГПК України.

Як встановлено місцевим господарським судом, в матеріалах справи на міститься правовстановлюючих документів, які б підтверджували право власності чи користування земельним ділянками у ПП «ЛПК Інфініті Україна».

Дана обставин стала підставою для звернення прокурора з позовом в інтересах держави в особі Берегівської районної державної адміністрації та Бенянської сільської ради про звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок та стягнення шкоди.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним Кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно ст. 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування земельною ділянкою виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Згідно з пунктом „б" частини 1 статті 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність за самовільне зайняття земельних ділянок.

Поняття самовільного зайняття земельних ділянок визначено в ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" як будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Посилання на скаржника на те, що його дії були правомірними, оскільки ґрунтувались на договорі від 07.07.08 №7/07/15 про співпрацю з ДП «Дослідне господарство Закарпатського інституту АПВ УААН», є помилковим, оскільки інша сторона цього договору не була законним землекористувачем, зважаючи, що розпорядженням Голови Берегівської РДА Закарпатської області від 31.08.04 №409 (а.с.39) було припинено право постійного користування землею Закарпатського інституту АПВ УААН, у тому числі в межах Бенянської сільської ради. доказів протилежного відповідач не надав.

Зважаючи на вказані обставини та відсутність у відповідача документів на право власності чи користування земельними ділянками, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо задоволення вимог позивача про зобов'язання відповідача звільнити самовільно зайняті земельні ділянки розміром 4,7456 га.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається що позивач просить стягнути шкоду, заподіяну внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки.

Визначення розміру шкоди здійснено на підставі розрахунку від 12.04.10 (а.с.13), відповідно до якого вона становить 79 915,74 грн.

Щодо цього, суд апеляційної інстанції зазначає, що при вирішенні питання про стягнення шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки, необхідно мати на увазі, що розмір такої шкоди визначається відповідно до розрахунку, зробленого територіальними органами інспекції Міністерства екології та природних ресурсів України або Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель Держкомзему та її територіальними підрозділами на підставі Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 N 963.

В свою чергу, згідно з пунктом 3.1 зазначених Методичних рекомендацій, підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, є матеріали справи про адміністративне правопорушення, які підтверджують факт вчинення цього правопорушення, а саме: акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства; протокол про адміністративне правопорушення; припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства); акт обстеження земельної ділянки.

Отже, підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі або територіальній громаді внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, є зазначені документи в їх сукупності, оскільки саме вони можуть підтвердити сам факт самовільного зайняття земельної ділянки, розмір зайнятої ділянки та період часу, протягом якого вона використовується без належних правових підстав.

Судова колегія зазначає, що в матеріалах справи містяться всі необхідні документи для здійснення розрахунку розміру шкоди внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки (а.с.11-13), а відтак висновок місцевого господарського суду щодо задоволення даної вимоги є правомірним.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Всупереч положенням ст.33 ГПК України апелянт не надав суду доказів на підтвердження правомірності вимог, зазначених в апеляційній скарзі.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд не визнає доводи скаржника такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення. Дане рішення прийняте у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Судові витрати покласти на скаржника в порядку ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "ЛПК Інфініті Україна" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 28.08.13 у справі № 5008/347/2012 залишити без змін.

3. Судовий збір за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 26.11.13

Головуючий суддя Кузь В.Л.

Суддя Гриців В.М.

Суддя Малех І.Б.