Рішення № 35528970, 22.11.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 33/93/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.2013 Справа № 908/3349/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроолія» (49044, м.Дніпропетровськ, вул. Комсомольська, 6)

до Публічного акціонерного товариства «Відрадненське» (70406, с. Відрадне Запорізького району Запорізької області, вул. Перемоги, 3)

про стягнення суми,

Суддя Мірошниченко М.В.

Секретар судового засідання Хилько Ю.І.

За участю представників сторін:

від позивача : Лутошкін І.О. - довіреність б/н від 21.11.2013 р.

від відповідача: Бєрлізова О.Л. - довіреність № 1130 від 04.11.2013 р.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпроолія» звернулося в господарський суд Запорізької області із позовною заявою про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Відрадненське» суми 1439959,00 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Обґрунтовуючи позов позивач посилається на те, що на виконання умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу № 300512 від 30.05.2012 р. позивач, за видатковими накладними поставив відповідачу продукцію на суму 1186199,00 грн. В порушення умов договору, відповідач зобов'язання щодо оплати продукції належним чином не виконав. Рішенням господарського суду Запорізької області від 20.08.2013 р. по справі №908/5/13-г, позов ТОВ «Дніпроолія» про стягнення з ПАТ «Відрадненське» основного боргу в сумі 742610,00 грн., пені в сумі 44518,23 грн., процентів за користування грошовими коштами за період по 24.12.2012 р. в сумі 1112045,62 грн., задоволено. Рішення набрало законної сили. Станом на 10.10.2013 р. заборгованість у повному обсязі відповідачем на сплачена. На підставі п. 8.3 Договору, за період з 25.12.2012 р. по 10.10.2013 р. відповідачу нараховані проценти за користування чужими грошовими коштами в сумі 1439959,00 грн. Посилаючись на приписи ст.ст. 526, 534, 536, 692, 694 ЦК України, ст. 193 ГК України, позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.10.2013 р. порушено провадження у справі № 908/3349/13, розгляд якої призначено на 05.11.2013 р.

На підставі ст. 77 ГПК України в судовому засіданні 05.11.2013р. оголошувалась перерва до 19.11.2013 р., а в судовому засіданні 19.11.2013р. оголошувалась перерва до 22.11.2013 р.

Відповідач - ПАТ «Відрадненське» - проти позову заперечив, свою правову позицію виклав у письмовому відзиві. Зокрема, зазначив, що рішення суду від 13.05.2013р. по справі № 908/5/13-г щодо стягнення з ПАТ "Відрадненське" на користь ТОВ "Дніпроолія" 742610,00 грн. - основного боргу, 9133,92 грн. - 3% річних, 44518,23 грн. - пені та 15925,30грн. судового збору виконано в повному обсязі. 20.08.2013 р. за заявою ТОВ "Дніпроолія" господарським судом Запорізької області переглянуто рішення господарського суду Запорізької області від 13.05.2013р. у справі № 908/5/13-г за нововиявленими обставинами. Рішення господарського суду від 13.05.2013 р. у справі №908/5/13-г скасовано в частині стягнення 9133,92 грн. - 3% річних та відмови у стягненні 1112971,76 грн. процентів за користування чужими коштами у розмірі 1% за кожен день прострочення платежу. При цьому, відповідач звертає увагу суду на те, що на момент набрання вищезазначеним рішенням суду законної сили, ним вже було частково сплачено суму основного боргу у розмірі 243 729,15 грн. (платіжні доручення: №2810, №2878, №2811, №2811). На думку відповідача, позивач, звертаючись із позовом про стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 1439959,00грн. не визнає чинності рішення у справі № 908/5/13-г, не визнає встановлених фактів, обставин справи, не визнає порядку виконання рішення суду, що суперечить вимогам ст. 62 ГПК України відносно неможливості повторного розгляду справи зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Відповідач зазначив, що ним здійснено розрахунок процентів, відповідно до якого, остаточний розмір процентів за період з 25.12.2012 року по день фактичної оплати суми основного боргу складає 1653397,92 грн. Щодо застосування норми про черговість погашення вимог за грошовим зобов'язанням, відповідач зазначив, що відповідно до змісту договору купівлі-продажу, сторони жодним пунктом не передбачили можливість погашення вимог за грошовим зобов'язанням в порядку ст. 534 ЦК України. Вважає, що при застосуванні норм про черговість погашення вимог за грошовим зобов'язанням при недостатності суми платежу (за статтею 534 ЦК України) слід виходити з того, що під відсотками, розуміються проценти за користування грошовими коштами, що підлягають сплаті за грошовим зобов'язанням, зокрема відсотки за користування сумою позики, кредиту, авансу, передоплати і т.д. Відзначає, що в даному випадку, договір позики або кредитний договір між сторонами не укладався. Між сторонами було укладено договір купівлі-продажу з елементами товарного кредиту, що зовсім не відповідає умовам комерційного кредиту, на наявність якого посилається позивач, як на підставу застосування до спірних правовідносин сторін ст. 534 ЦК України. Також, звертає увагу суду на той факт, що в платіжних дорученнях з червня 2013 року по вересень 2013 року відповідачем зазначалося призначення платежу: «згідно рішення суду». На думку відповідача, у випадку, коли в графі платіжного доручення "призначення платежу" відсутні посилання на період, дату, номер договору, згідно якого здійснюється платіж, тощо, такий період має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів. Якщо відповідні застереження у договорі відсутні, у разі наявності заборгованості платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку, тобто, починаючи з такої, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення. Таким чином, відповідач вважає, що на теперішній час ним сплачено в повному обсязі суму основного боргу, пеню та судовий збір, а проценти, передбачені статтею 692 ЦК України за невиконання або прострочення виконання грошового зобов'язання, повинні погашатися після суми основного боргу. Крім того, відповідач вважає, що суд при розгляді справи повинен взяти до уваги, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України). Більш того, частиною 3 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права, з шануванням прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства тощо. При цьому справедливість можна трактувати як визначення нормою права обсягу, межі здійснення і захисту цивільних прав та інтересів особи адекватно її ставленню до вимог правових норм. Добросовісність означає прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. Розумність - це зважене вирішення питань регулювання цивільних відносин з урахуванням інтересів усіх учасників, а також інтересів громади (публічного інтересу). Виходячи з принципу розумності та справедливості, відповідач вважає, що суд при винесенні рішення щодо стягнення процентів повинен врахувати і відсутність вини відповідача у простроченні оплати суми основного боргу, і наявність форс мажорних обставин для відповідача, належним чином підтверджених висновком торгово-промислової палати України, а також взяти до уваги, той факт, що розмір заявлених позивачем до стягнення з відповідача процентів є надмірно великим, враховуючи обставини виникнення заборгованості відповідача. Розумним та справедливим, на думку відповідача, є стягнення з нього на користь позивача процентів у розмірі 25 % річних (середня банківська ставка кредитування на поповнення оборотних коштів), що загалом становить: 742610,00 грн. / 100 * 25% * 244 (загальна кількість днів прострочення = 124107,00 грн. Посилаючись на вищевикладене, відповідач просить суд позовні вимоги ТОВ «Дніпроолія» задовольнити частково, стягнути з ПАТ «Вдрадненське» проценти за користування грошовими коштами у розмірі 124 107,00 грн. та розстрочити виконання судового рішення на 12 місяців із погашенням відповідачем заборгованості щомісячно рівними частками.

За клопотанням присутніх у судовому засіданні представників сторін фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Присутні в судовому засіданні 22.11.2013 р. представники позивача та відповідача у повному обсязі підтримали доводи, викладені в позовній заяві та у відзиві на неї.

При цьому, представник позивача надав письмове пояснення щодо доводів відповідача, викладених у відзиві на позов та на вимогу суду надав розрахунок відсотків за користування чужими грошовими коштами у розмірі 1% за кожен день прострочення без врахування ст. 534 ЦК України, у відповідності до якого, сума відсотків складає суму 1674594,20 грн. Також, представник позивача зауважив, що у контррозрахунку відповідача наявні помилки в деяких сумах та періодах нарахування процентів.

В судовому засіданні 19.11.2013р. представник відповідача звернувся до суду з усним клопотанням про витребування від органу Державної виконавчої служби доказів щодо виконавчого провадження по виконанню рішення господарського суду у справі №908/5/13-г. Вказане клопотання залишено судом без задоволення, як процесуально безпідставне, оскільки за змістом вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України обов'язком саме сторони у справі є доведення тих обставин, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень і саме обов'язком сторони є подання доказів у підтвердження цих обставин.

Відповідач 22.11.2013р. звернувся до суду із письмовим клопотанням про долучення до матеріалів справи документів виконавчого провадження у справі № 908/5/13-г, а саме: копії заяви ТОВ «Дніпроолія» від 18.07.2013 р. про примусове виконання наказу господарського суду Запорізької області № 908/5/13-г від 28.05.2013 року; копії заяви ТОВ «Дніпроолія» від 19.08.2013 року до ВДВС; копії заяви ТОВ «Дніпроолія» від 05.09.2013 р. до ВДВС; копії постанови про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання наказу господарського суду Запорізької області № 908/5/13-г виданого 28.05.2013р.; копії наказу господарського суду Запорізької області № 908/5/13-г виданого 28.05.2013р.

Вказане клопотання було задоволено судом, докази долучені до матеріалів справи.

В судовому засіданні 22.11.2013 р. прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Матеріали справи свідчать, що 30.05.2012 р. між ТОВ "Дніпроолія" (Продавцем, позивачем у справі) та ПАТ "Відрадненське" (Покупцем, відповідачем у справі) було укладено договір купівлі-продажу № 300512 (далі - Договір), за умовами п. 1.1 якого (в редакції додаткової угоди № 1 від 31.05.2012 р.), Продавець зобов'язався поставити і передавати у власність (повне господарське відання) Покупцю "Сільськогосподарську продукцію", а Покупець зобов'язався прийняти цей Товар та своєчасно здійснити оплату.

Згідно п. п. 3.3, 3.4 Договору перехід права власності на товар та ризики випадкової загибелі чи псування товару здійснюється в момент фактичного отримання Покупцем товару, що підтверджується підписом (відміткою) у видатковій та/або у товарно-транспортній накладній (надалі накладна), уповноваженого представника Покупця у місці поставки. Факт поставки та передачі товару Продавцем Покупцю оформлюється накладною на товар, на якій ставиться відмітка про прийняття товару.

Відповідно до п. п. 6.1, 6.2 Договору оплата товару, який постачається за даним договором, проводиться в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. Порядок оплати і строки визначаються сторонами в додатках на кожну партію товару, які є невід'ємними частинами до даного договору поставки.

В пункті 8.3 Договору Сторонами передбачено, що у разі прострочення оплати за Товар, Покупець сплачує Продавцю проценти за користування чужими грошовими коштами, що передбачені ст.ст. 536, 692 ЦК України у розмірі 1% за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 11.2 Договір набирає законної сили від дати підписання до 31.12.2012 р., а в частині взаєморозрахунків - до їх остаточного завершення.

На виконання умов Договору, протягом червня-липня 2012 р., позивачем було поставлено відповідачу Товар на загальну суму 1186199,00 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 38 від 01.06.2012 р. (на суму 97614,00 грн.); № 41 від 02.06.2012р. (на суму 61869,00 гри.); № 58 від 16.06.2012 р. (на суму 185502,00грн.); № 63 від 21.06.2012 р. (на суму 209286,00 грн.); № 64 від 21.06.2012р. (на суму 78604,00 грн.); №70 від 27.06.2012 р. (на суму 165636 грн.); №74 від 28.06.2012 р. (на суму 67381 грн.); №97 від 11.07.2012 р. (на суму 67338,00грн.); № 98 від 12.07.2012 р. (на суму 84151 грн.); № 103 від 16.07.2012 р. (на суму 168818 грн.),

У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань, щодо оплати отриманого Товару, ТОВ "Дніпроолія" звернулось в господарський суд Запорізької області із позовом про стягнення з ПАТ "Відрадненське" 752610,00 грн. основного боргу за поставлений товар, 44518,23 грн. пені, 1112971,76 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами за договором купівлі-продажу № 300512 від 30.05.2012 р.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 13.05.2013 р. у справі №908/5/13-г позовні вимоги задоволені частково: стягнуто з ПАТ "Відрадненське" на користь ТОВ "Дніпроолія" суму 742610,00 грн. основного боргу, суму 9133,92грн. - 3% річних, суму 44518,23 грн. пені та суму 15925,30 грн. судового збору. В задоволенні іншої частини позову відмолено. Розстрочено виконання рішення суду строком на три місяці зі сплатою до 17.06.2013 р. - 270729,15 грн., до 17.07.2013р. - 270729,15 грн., до 17.08.2013 р. - 270729,15грн.

В якості підстави для відмови у стягненні процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 1112971,76 грн. суд зазначив, що постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.04.2013 р. у справі №904/450/13-г визнано недійсним положення п. 8.3 договору купівлі-продажу № 300512 від 30.05.2012 р., яким ТОВ "Дніпроолія" обґрунтовує порядок нарахування 1112971,76грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Оскільки ТОВ "Дніпроолія" в якості підстави позову також визначило статтю 625 Цивільного кодексу України, господарський суд розраховував відсотки за користування чужими грошовими коштами за ставкою 3% річних, що склало суму 9133,92 грн., які стягнув з відповідача.

09.07.2013 р. постановою Вищого господарського суду України у справі №904/450/13-г було скасовано постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.04.2013р., на якій ґрунтувалось судове рішення у справі № 908/5/13-г, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2013 р. залишено без змін.

Таким чином постановою суду касаційної інстанції від 09.07.2013р. було підтверджено правомірність дії п.8.3 договору договору купівлі-продажу № 300512 від 30.05.2012 р., яким передбачена оплата Покупцем на користь Продавця процентів за користування чужими грошовими коштами, що передбачені ст.ст. 536, 692 ЦК України у розмірі 1% за кожен день прострочення оплати за Товар.

30.07.2013р. ТОВ "Дніпроолія" звернулось в господарський суд із заявою про перегляд рішення у справі № 908/5/13-г від 13.05.2013 р. за нововиявленими обставинами.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 20.08.2013 р. заяву ТОВ "Дніпроолія" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Запорізької області від 13.05.2013р. у справі № 908/5/13-г задоволено частково. Рішення господарського суду Запорізької області від 13.05.2013 року у справі № 908/5/13-г скасовано - в частині стягнення суми 9133,92 грн. 3% річних та відмови у стягненні 1112971,76грн. процентів за користування чужими коштами у розмірі 1% за кожен день прострочення. Резолютивну частину рішення господарського суду Запорізької області від 13.05.2013р. у справі № 908/5/13-г викладено в наступній редакції: "Позов задовольнити частково. Стягнути з ПАТ "Відрадненське" на користь ТОВ "Дніпроолія" 742610,00 грн. основного боргу, 44518,23 грн. пені, 1112045,62 грн. процентів за користування чужими коштами у розмірі 1% за кожен день прострочення (за період по 24.12.2012 р.), 37983,48грн. витрат на сплату судового збору за розгляд позовної заяви. В іншій частині позову відмовити". Стягнуто з ПАТ "Відрадненське" на користь ТОВ "Дніпроолія" 11120,46 грн. витрат на сплату судового збору за розгляд заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

Таким чином, з урахуванням рішення господарського суду від 20.08.2013р., у справі № 908/5/13-г з відповідача на користь позивача стягнуто загальну суму 1948277,79грн.

Згідно долучених до матеріалів справи платіжних доручень від 25.06.2013р. № 2810; від 01.07.2013 р. № 2878 та № 2811; від 02.08.2013р. № 2878; від 05.08.2013р. № 31; від 08.08.2013р. № 37; від 30.08.2013р. № 3439; від 02.09.2013р. № 3442; від 02.09.2013р. №3475; від 03.09.2013 р. № 3474, відповідачем було перераховано відповідачу 812187,45грн.

У зв'язку з тим, що сума основного боргу після винесення рішення у справі №908/5/13-г не була сплачена у повному обсязі, у відповідності до п. 8.3 Договору, позивачем відповідачу було нараховано відсотки за користування товарним кредитом у розмірі 1% за кожен день прострочення на суму заборгованості по кожній поставці Товару за період з 25.12.2012 р. по 10.10.2013 р. в сумі 2182569,00 грн.

Як зазначено в позовній заяві, на підставі ст. 534 ЦК України отримані від відповідача грошові кошти були розподілені позивачем наступним чином: оплату в сумі 93729,15 грн. від 25.06.2013р. було спрямовано в рахунок погашення судового збору у розмірі 15925,30 грн., пені у розмірі 44518,23 грн. та 3% річних у розмірі 9133,92 грн. по рішенню господарського суду Запорізької області від 13.05.2013р. (93729,15 - 15925,30 - 44518,23 - 9133,92 = 24151,70грн. залишок оплати від 25.06.2013р.). При цьому, позивач вказує, що залишок оплати від 25.06.2013р. у сумі 24151,70 грн., оплату в розмірі 90000,00 грн. від 01.07.2013р., 60000,00грн. від 02.08.2013р., 100000,00грн. від 05.08.2013р., 197729,15 грн. від 08.08.2013р., 161729,15 грн. від 30.08.2013р., 7000,00 грн. від 02.09.2013р., 102000,00 грн. від 03.09.2013р., а всього - 742610,00грн. було враховано у відповідності до ст. 534 ЦК України в рахунок погашення процентів нарахованих по видатковим накладним № 38 від 01.06.2012р. на суму 33103,50грн., № 41 від 02.06.2012 р. на суму 34420,10 грн., № 58 від 16.06.2012 р. на суму 1455,80 грн., № 63 від 21.06.2013 р. на суму 490929,40 грн., № 64 від 21.06.2012 р. на суму 18020,60 грн. та частково по видатковій накладній № 70 від 27.06.2012 р. у сумі 164680,60грн. (480344,40 - 164680,60 = 315663,80 грн. залишок заборгованості по процентам по видатковій накладній № 70 від 27.06.2012р.).

Позовна вимога про стягнення з ПАТ "Відрадненське" суми 1439959,00 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами (за період з 25.12.2012 р. по 10.10.2013 р.), стала предметом судового розгляду у даній справі.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України, згідно з якою господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або розстроченням платежу (ч. 1 ст. 694 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини на підставі укладеного ними Договору, який породив взаємні обов'язки: обов'язком позивача стало передання відповідачу Товару, а обов'язком відповідача - прийняття Товару і своєчасна оплата його вартості на умовах, визначених Договором.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України).

За приписами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положень ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар одразу після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В пункті 6.2 Договору сторонами узгоджено, що порядок оплати і строки визначаються сторонами в додатках на кожну партію товару, які є невід'ємними частинами до даного договору. Зокрема, порядок та строки оплати були узгоджені Сторонами в Додатку № 1 від 30.05.2012 р. до Договору, Додатковій угоді № 2 від 14.06.2012 р. до Договору, Додатку № 2 від 31.05.2012 р. до Договору, Додатку № 3 від 31.05.2012 р. до Договору, Додатку № 4 від 14.06.2012 р. до Договору.

На виконання умов Договору позивач, за видатковими накладними № 38 від 01.06.2012р.; № 41 від 02.06.2012 р.; № 58 від 16.06.2012 р.; № 63 від 21.06.2012 р.; № 64 від 21.06.2012р.; № 70 від 27.06.2012 р.; №74 від 28.06.2012 р.; № 97 від 11.07.2012 р.; № 98 від 12.07.2012 р.; № 103 від 16.07.2012 р., поставив відповідачу товар на загальну суму 1186199,00 грн.

Вищевказана вартість отриманого від позивача Товару відповідачем була сплачена не в повному обсязі та з порушенням визначених у Договорі строків.

Дані факти підтверджуються рішенням суду від 20.08.2013 р. у справі № 908/5/13-г.

Відповідно до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

В силу приписів ч. 5 ст. 694 ЦК України, якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

В пункті 8.3 Договору сторони встановили, що у разі прострочення оплати за Товар, Покупець сплачує Продавцю проценти за користування чужими грошовими коштами, що передбачені ст.ст. 536, 692 ЦК України у розмірі 1% за кожен день прострочення.

Як вже зазначалось вище, постановою Вищого господарського суду України від 09.07.2013 р. по справі №904/450/13-г визнано дійсним положення пункту 8.3 договору купівлі - продажу № 300512 від 30.05.2012р., та встановлено, що право передбачити в договорі обов'язок покупця сплачувати проценти на прострочену суму, у разі прострочення оплати товару, від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати, надано сторонам ч. 5 ст. 694 ЦК України, яка регулює правовідносини, пов'язані з продажем товару в кредит, та узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, тому передбачені у договорі купівлі-продажу проценти за користування чужими грошовими коштами не є санкціями.

У зв'язку з тим, що сума основного боргу після винесення рішення у справі №908/5/13-г не була сплачена у повному обсязі, у відповідності до п. 8.3 Договору, відповідачу нараховувалися відсотки за користування товарним кредитом у розмірі 1% за кожен день прострочення на суму заборгованості по кожній поставці Товару, згідно нижченаведених видаткових накладних:

1) по видатковій накладній № 38 від 01 червня 2012 р.:

-на суму 11415,00 грн. за період: з 25.12.2012 р. по 10.10.2013 р.;

11415,00 * 1% * 290 днів = 33103,50 грн.

Всього нараховано процентів за користування грошовими коштами по видатковій накладній № 38 від 01.06.2012 р. в сумі 33103,50 грн.

2) по видатковій накладній № 41 від 02 червня 2012 р.:

-на суму 11869,00 грн. за період: з 25.12.2012 р. по 10.10.2013 р.;

11869,00 * 1% * 290 днів = 34420,10 грн.

Всього нараховано процентів за користування грошовими коштами по видатковій накладній № 41 від 02.06.2012 р. в сумі 34420,10 грн.

3) по видатковій накладній № 58 від 16 червня 2012 р.:

-502,00 грн. за період: з 25.12.2012 р. по 10.10.2013 р.;

502,00 * 1% * 290 днів = 1455,80 грн.

Всього нараховано процентів за користування грошовими коштами по видатковій накладній № 58 від 16.06.2012 р. в сумі 1455,80 грн.

4) по видатковій накладній № 63 від 21 червня 2012 р.:

-на суму 169286,00 грн. за період: з 25.12.2012 р. по 10.10.2013 р.;

169286,00 * 1% 290 днів = 490929,40 грн.

Всього нараховано процентів за користування грошовими коштами по видатковій накладній № 63 від 21.06.2012 р. в сумі 490929,40 грн.

5) по видатковій накладній № 64 від 21 червня 2012 р.:

-на суму 6214,00 грн. за період: з 25.12.2012 р. по 10.10.2013 р.;

6214,00 * 1% * 290 днів = 18020,60 грн.

Всього нараховано процентів за користування грошовими коштами по видатковій накладній № 64 від 21.06.2012 р. в сумі 18020,60 грн.

6) по видатковій накладній № 70 від 27 червня 2012 р.:

-на суму 165636,00 грн. за період: з 25.12.2012 р. по 10.10.2013 р.;

165636,00 * 1% * 290 день = 480344,40 грн.

Всього нараховано процентів за користування грошовими коштами по видатковій накладній №70 від 27.06.2012 р. в сумі 480344,40 грн.

7) по видатковій накладній № 74 від 28 червня 2012 р.:

-на суму 67381,00 грн. за період: з 25.12.2012 р. по 10.10.2013 р.;

67381,00 * 1% * 290 днів =195404,90 грн.

Всього нараховано процентів за користування грошовими коштами по видатковій накладній №74 від 28.06.2012 р. в сумі 195404,90 грн.

8) по видатковій накладній № 97 від 11 липня 2012 р.

-на суму 67338,00 грн. за період: з 25.12.2012 р. по 10.10.2013 р.;

67338,00 * 1% * 290 днів = 195280,20 грн.

Всього нараховано процентів за користування грошовими коштами по видатковій накладній № 97 від 11.07.2012р. в сумі 195280,20 грн.

9) по видатковій накладній № 98 від 12 липня 2012 р.

-на суму 84151,00 грн. за період: з 25.12.2012 р. по 10.10.2013 р.

84151,00 * 1% * 290 днів = 244037,90 грн.

Всього нараховано процентів за користування грошовими коштами по видатковій накладній № 98 від 12.07.2012 р. в сумі 244037,90 грн.

10) по видатковій накладній № 103 від 16 липня 2012 р.

-на суму 168 818,00 грн. за період: з 25.12.2012 р. по 10.10.2013 р.

168818,00 * 1% * 290 дні = 489572,20 грн.

Всього нараховано процентів за користування грошовими коштами по видатковій накладній № 98 від 12.07.2012 р. в сумі 489572,20 грн.

Всього нараховано процентів станом на 10.10.2013р. у відповідності до п. 8.3 Договору в сумі 2182569,00 грн.

Долучені до матеріалів справи платіжні доручення свідчать про здійснення відповідачем наступних оплат: 25.06.2013 р. у сумі 93729,15 грн. (платіжне доручення №2810 від 25.06.2013 р.); 01.07.2013 р. у сумі 90000,00 грн. (платіжне доручення № 2878 на суму 75000,00 грн. та платіжне доручення № 2811 на суму 15000,00 грн.); 02.08.2013р. у сумі 60000,00 грн. (платіжне доручення № 2878); 05.08.2013р. у сумі 100000,00 грн. (платіжне доручення № 31); 08.08.2013р. у сумі 197729,15 грн. (платіжне доручення № 37); 30.08.2013р. у сумі 161729,15 грн. (платіжне доручення № 3439); 02.09.2013р. у сумі 7000,00 грн. (платіжне доручення № 3442); 02.09.2013р. у сумі 15000,00 грн. (платіжне доручення №3475); 03.09.2013 р. у сумі 87000,00 грн. (платіжне доручення № 3474), всього на суму 812187,45 грн.

За змістом ст. 534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором:

1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання;

2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;

3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Тобто, вимоги кредитора погашаються у встановленій черговості, і в першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання (судові витрати, витрати на сплату інших обов'язкових платежів, витрати на юридичну допомогу тощо). Такі витрати мають бути підтверджені кредитором (зокрема, підлягатиме стягненню за рішенням суду тощо). В другу чергу підлягають сплаті проценти та неустойка, в разі їх нарахування на підставі договору або закону.

Остаточно (в третю чергу) зараховується до сплати сума основного боргу.

Як зазначено в позовній заяві, отримані від відповідача грошові кошти були розподілені позивачем наступним чином: оплату в сумі 93729,15 грн. від 25.06.2013р. було спрямовано в рахунок погашення судового збору у розмірі 15925,30 грн., пені у розмірі 44518,23 грн. та 3% річних у розмірі 9133,92 грн. по рішенню господарського суду Запорізької області від 13.05.2013р. (93729,15 - 15925,30 - 44518,23 - 9133,92 = 24151,70грн. залишок оплати від 25.06.2013р.)

При цьому, позивач вказує, що залишок оплати від 25.06.2013р. у сумі 24151,70 грн., оплату в розмірі 90000,00 грн. від 01.07.2013р., 60000,00 грн. від 02.08.2013р., 100000,00грн. від 05.08.2013р., 197729,15 грн. від 08.08.2013р., 161729,15 грн. від 30.08.2013р., 7000,00 грн. від 02.09.2013р., 102000,00 грн. від 03.09.2013р., всього 742610,00грн. було враховано у відповідності до ст. 534 ЦК України в рахунок погашення процентів, нарахованих по видатковим накладним № 38 від 01.06.2012р. на суму 33103,50грн., № 41 від 02.06.2012 р. на суму 34420,10 грн., № 58 від16.06.2012 р. на суму 1455,80 грн., № 63 від 21.06.2013 р. на суму 490929,40 грн., № 64 від 21.06.2012 р. на суму 18020,60 грн. та частково по видатковій накладній № 70 від 27.06.2012 р. у сумі 164680,60грн. (480344,40 - 164680,60 = 315663,80грн. залишок заборгованості по процентам по видатковій накладній № 70 від 27.06.2012р.).

Суд відзначає, що такі дії позивача узгоджуються з приписами приписам ст. 534 ЦК України.

Крім того, дослідивши надані відповідачем копії платіжних доручень (від 25.06.2013р. № 2810; від 01.07.2013 р. № 2878 та № 2811; від 02.08.2013р. № 2878); від 05.08.2013р. № 31; від 08.08.2013р. № 37; від 30.08.2013р. № 3439; від 02.09.2013р. №3442; від 02.09.2013р. №3475; від 03.09.2013 р. № 3474), згідно яких відповідачем було перераховано позивачу 812187,45 грн., суд відзначає, що в графі «Призначення платежу» в усіх без виключення платіжних дорученнях зазначено: «Оплата згідно рішення суду від 17.05.2013р.».

При цьому відповідач, сплачуючи грошові кошти вказаними платіжними дорученнями, не визначив, що саме ним сплачується: основний борг, проценти, пеня, судовий збір.

Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка регулює порядок здійснення безготівкових розрахунків, встановлено, що банки перевіряють відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів на відповідність вимогам пунктів 2.4 та 2.5 Інструкції та додатку 8 до неї. Реквізит платіжного доручення "Призначення платежу" заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України і відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Отже, через відсутність у платіжному документі призначення платежу (мається на увазі - відсутність посилання в рахунок погашення якого виду заборгованості за правовою природою (будь-то основний борг, пеня, відсотки і т.інш.) перераховуються грошові кошти), позивач цілком правомірно зараховував отримані від відповідача грошові кошти у відповідності із приписами ст. 534 ЦК України.

Посилання відповідача на те, що факт примусового, а не добровільного виконання судового рішення, нібито унеможливлює застосування ст. 534 ЦК України до спірних правовідносин, судом відхиляється, оскільки незважаючи на обставину сплати відповідачем коштів в примусовому порядку (за судовим рішенням у справі № 908/5/13-г) або сплати в добровільному порядку, відсутність в зазначених платіжних дорученнях належного цільового призначення платежу (за його правовим видом), зумовлює можливість здійснення позивачем зарахування грошових коштів, які надійшли від відповідача - в порядку ст. 534 ЦК України.

Отже, сума позову становить (заборгованість по процентам) по наступним видатковим накладним № 70 від 27.06.2012 р. в сумі 315663,80 грн., № 74 від 28.06.2012 р. в сумі 195404,90 грн., № 97 від 11.07.2013 р. в сумі 195280,20 грн., № 98 від12.7.2013 р. в сумі 244037,90 грн., № 103 від 16.07.2012 р. в сумі 489572,20 грн.

315663,80 + 195404,90 + 195280,20 + 244037,90 + 489572,20 = 1439959,00 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок процентів, суд відзначає, що він є вірним.

Контррозрахунок відповідача судом до уваги не приймається через допущені в ньому неточності (зокрема, при розрахунку суми процентів по видатковій накладній № 38 від 01.06.2012 р. сума боргу відповідачем була вказана невірно, замість суми 11415,00 грн. вказана сума 1415,00 грн.). Крім того, відповідачем по всім видатковим накладним, невірно визначено період нарахування процентів.

Також, спростовуючи доводи відповідача, слід зазначити, що судовим рішенням по справі № 908/5/13-г від 20.08.2013 р. не встановлювався факт сплати відповідачем суми основного боргу у розмірі 243729,15 грн. на підставі платіжних доручень № 2810, № 2878, №2811.

В даному випадку, рішенням суду по справі № 908/5/13-г від 20.08.2013 р., було встановлено факт невиконання відповідачем належним чином взятих на себе за Договором зобов'язань та факт правомірності стягнення з нього на користь позивача, в т.ч., передбачених пунктом 8.3 Договору процентів за користування чужими грошовими коштами ( заявлених позивачем за попередній період - до 24.12.2012 р.).

Таким чином, аналіз зазначених норм права, умов укладеного сторонами Договору та фактичних обставин справи свідчить про те, що, з урахуванням встановленого факту прострочення відповідачем термінів оплати вартості товару, отриманого на умовах товарного кредиту, позовна вимога про стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 1439959,00 грн. є обґрунтованою і правомірною, а тому задовольняється судом.

Стосовно доводів відповідача про можливість застосування процентів в сумі 124107,00грн. (у розмірі 25% річних - середня банківська ставка кредитування на поповнення оборотних коштів), слід зазначити, що проценти за користування чужими грошовими коштами (п.8.3 договору) не є неустойкою. Вказаний факт є звільненим від доказування згідно з ст. 35 ГПК України з огляду на постанову Вищого господарського суду України від 09.07.2013р. у справі № 904/450/13-г. Тобто, встановлений у п.8.3 договору розмір процентів за користування чужими грошовими коштами не підлягає зменшенню в односторонньому порядку або за судовим рішенням.

Наведені відповідачем обставини не спростовують факту неналежного виконання договірних зобов'язань та не звільняють його від обов'язку сплачувати проценти в порядку, передбаченому п.8.3 договору.

При цьому, суд зауважує, що статтею 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору: відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В силу ст. 203 ЦК України умовами чинності правочинів є дотримання вимог: щодо змісту правочину; щодо цивільної дієздатності суб'єктів правочину; щодо відповідності волевиявлення внутрішній волі суб'єкта (суб'єктів) правочину; щодо форми правочину; щодо реальності правочину та щодо дотримання спеціальних умов.

Тобто, правочини є вольовими актами, спрямованими на досягнення певного правового результату.

Цивільно-правовий договір, будучи видом правочину, являє собою правову форму, у яку втілюються узгоджені волевиявлення сторін. Сам процес узгодження волевиявлень є укладанням договору.

В даному випадку, договір № 300512 від 30.05.2012 р. підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками підприємств без будь-яких зауважень.

Відтак, підписуючи Договір (в тому числі п.8.3), відповідач, у відповідності з п. 3 ст. 181 ГК України, погодився з його умовами.

Відповідач не був позбавлений права, закріпленого в п. 4 ст. 181 ГК України, щодо надання протоколу розбіжностей до договору. Пунктом 2 ст. 188 ГК України передбачено, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Доказів звернення до позивача (протягом строком дії Договору), в порядку ст. 188 ГК України, з пропозицією щодо зміни або розірвання договору № 300512 від 30.05.2012р., відповідачем суду не надано.

В силу приписів ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Тобто, презумпція правомірності правочину є важливою гарантією реалізації цивільних прав учасниками цивільних відносин. Вона полягає у припущенні, що особа, вчиняючи правочин, діє правомірно.

В даному випадку, у встановленому законом порядку договір № 300512 від 30.05.2012р., або окремі його пункти, недійсними не визнано.

Враховуючи вимоги ст. 599 ЦК України, згідно з приписами якої зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, суд констатує правомірність та доведеність заявленої ТОВ «Дніпроолія» позовної вимоги про стягнення з відповідача 1439959,00 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами (за період з 25.12.2012 р. по 10.10.2013 р.).

Що стосується клопотання відповідача про розстрочення судового рішення на 12 місяців, викладеного у відзиві на позовну заяву, суд залишає його без задоволення, як процесуально безпідставне, оскільки відповідачем не наведено жодної процесуальної норми в обґрунтування такого клопотання. Тобто, відповідач процесуально не обгрунтував (не визначив норму ГПК України - ст.83 або ст. 121) щодо необхідності застосування судом розстрочки виконання судового рішення. Стаття 84 ГПК України містить вимоги щодо змісту рішення господарського суду. Так, в пункті 3 вказаної статті зазначено, що у мотивувальній частині вказується, в тому числі, обґрунтування відстрочки або розстрочки виконання рішення. В даному випадку, відповідач жодним чином не обґрунтував неможливості або утруднення виконання судового рішення і в порушення ст. ст. 33, 34 ГПК України не надав належних і допустимих доказів у підтвердження наявності таких виключних обставин, що могли б бути підставою для розстрочки виконання рішення суду. Також, суд відзначає, що заборгованість відповідача за Договором утворюється з 2012 року. Тобто, з моменту неналежного виконання відповідачем грошового зобов'язання минув значний проміжок часу. Отже, надання розстрочки виконання судового рішення додатково - на 12 місяців, також може негативно вплинути і на майновий стан позивача у справі.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК витрати зі сплати судового збору в розмірі 28799,18 грн. відносяться на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Відрадненське» (70406, с.Відрадне Запорізького району Запорізької області, вул. Перемоги, 3, код ЄДР 00852186, р/р №26001962504358 в ПАТ «ПУМБ» м. Донецьк, МФО 334851) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроолія» (49044, м. Дніпропетровськ, вул. Комсомольська, 6, код ЄДР 36726560, п/рах № 26000000286001 в ПАТ «КРЕДИТВЕСТБАНК», м. Київ, МФО 380441) суму 1439959 (один мільйон чотириста тридцять дев'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн. 00 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами та суму 28799 (двадцять вісім тисяч сімсот дев'яносто дев'ять) грн. 18 коп. судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлено у повному обсязі та підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 25.11.2013 р.

Суддя М.В. Мірошниченко