Рішення № 35528931, 21.11.2013, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.11.13р. Справа № 904/5760/13

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Технофорс» (м. Донецьк)

до публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» (м. Нікополь, Дніпропетровська область)

про стягнення заборгованості

Суддя Татарчук В.О.

Секретар судового засідання Білан О.В.

Представники:

від позивача: Шеїна Н.О., дов. № б/н від 02.04.2013

від відповідача: Тер-Товмасян Ю.Г., дов. №124-4016 від 04.01.2013

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Технофорс» звернулось з позовом до публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» про стягнення (з урахуванням уточнень) 105425,16грн. заборгованості з яких: 95189,62грн. - основний борг з урахуванням індексу інфляції, 3092,05грн. - 3% річних, 7143,49грн. - пені.

Також, позивач просить стягнути з відповідача витрати на послуги адвоката в сумі 29269,99грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки № 1200242 від 16.01.2012 щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що:

- позивачем в порушення приписів п. 3.4 договору не надано документів, на підставі яких проводиться оплата поставленого товару, обов'язок по оплаті товару не виник і термін такої оплати збільшився в порядку п. 4.7 договору;

- нарахування пені, 3% річних та інфляційних є безпідставним з огляду на відсутність прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання;

- витрати по оплаті послуг адвоката безпідставно завищенні по відношенню до суми боргу і не підтверджуються належними фінансовими документами.

В судовому засіданні 19.11.2013 були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

встановив:

16.01.2012 між ТОВ «Технофорс» (Постачальник) та ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» (Покупець) укладено договір поставки № 1200242.

Постачальник зобов'язався передати у власність покупця товар, повне найменування якого, марка, вид, сорт, вказується в специфікаціях (додатках) до договору, які є його невід'ємною частиною, а покупець зобов'язався прийняти вказаний товар в порядку і на умовах, передбаченим даним договором (п. 1.1 договору).

Постачання товару здійснюється постачальником тільки після отримання письмового підтвердження (належним чином оформленої заявки) покупця. У письмовому підтвердженні (замовленні) покупець зазначає графік поставки, що складає обсяги та строки поставки товару у межах періоду поставки, який сторони зазначають у специфікаціях (додатках) до цього договору (п. 3.3 договору).

Відповідно до п.5 специфікації №1 датою переходу права власності покупцю на товар (продукцію) є дата підпису уповноваженою особою зі сторони покупця, вказана у видатковій накладній.

За умовами п.4.6 договору порядок оплати та форма розрахунків вказуються сторонами в специфікаціях до даного договору.

Суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в частині стягнення 95000,00грн. - основного боргу, 7137,05грн. - пені, 189,62грн. - інфляційних витрат, 3090,35грн. - 3% річних та відмовити в позові в частині стягнення 6,44 грн. - пені і 1,70грн. - 3% річних з таких підстав.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як зазначалось вище, між сторонами по справі був укладений договір поставки № 1200242 від 16.01.2012.

ТОВ «Технофорс» були виконані умови договору та поставлено відповідачу товар, зокрема, насосну станцію НЕП63124РуЧПК на суму 95000,00 грн., що підтверджується копіями видаткової накладної позивача № Т-00000287 від 27.09.2012 та довіреності відповідача № 1059 від 17.09.2012.

Згідно з п. 3 специфікації №1 до договору оплата товару здійснюється по факту поставки з відстрочкою платежу у 10 банківських днів, за умови виконання п.3.4 договору.

Умовами п. 3.4 договору передбачено, що разом із товаром, але не пізніше дати поставки товару постачальником надаються покупцю наступні документи: рахунок-фактура (оригінал), податкова накладна (оригінал), видаткова накладна (оригінал), сертифікат якості виробника товару, а також інші документи згідно з п.п. 2.3. договору (оригінали або належним чином засвідчені копії), у разі якщо товар підлягає сертифікації - сертифікат відповідності по системі сертифікації УКРСЕПРО, гігієнічний, екологічний сертифікат, а також інші сертифікати згідно з чинним законодавством України (оригінали або належним чином засвідчені копії), документи, надання яких обумовлено в Специфікаціях до договору.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» не було оплачено товар в повному обсязі і заборгованість становить 95000,00 грн.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з розрахунком позивача розмір інфляційних втрат за період з жовтня 2012 року по липень 2013 року складає 189,62 грн.

Суд вважає правомірним нарахування позивачем 3% річних за період з 13.10.2012 по 12.11.2013 в сумі 3090,35 грн.

В той же час є помилковим нарахування ТОВ «Технофорс» 3% річних у розмірі 1,70грн.

Згідно з п.9.3 договору (в редакції додаткової угоди №1 1202575 від 01.06.2012) у випадку порушення строків оплати за поставлений товар згідно з цим договором більше 10-и календарних днів покупець сплачує постачальнику пеню починаючи з 11-го календарного дня прострочення.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Належна до стягнення сума пені за несвоєчасну сплату товару за період з 23.10.2012 по 23.04.2013 складає 7137,05грн.

Одночасно є зайвим нарахування позивачем пені в сумі 6,44 грн.

Суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на відсутність підстав для оплати товару у зв'язку з ненаданням позивачем оригіналів документів згідно з п. 3.4. договору.

В договорі не передбачено інший порядок передачі документів, ніж той, що вказаний в п. 3.4 договору, тобто разом з товаром, та не передбачено складання окремого документу про таку передачу, або обов'язкове надіслання їх на адресу покупця.

Відповідно до ст. 666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Тобто, у разі невиконання з боку позивача зобов'язання щодо передання документів, відповідач має право встановити розумний строк для їх передання або відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Відповідно до п. 5.1 договору приймання товару за кількістю проводиться відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженої Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 № П-6 із змінами та доповненнями (далі - Інструкція).

Згідно з п. 12 Інструкції приймання товару за кількістю виконується згідно транспортним та супроводжувальним документам (рахунку-фактурі, специфікації, опису, пакувальним ярликам та ін.) Відсутність зазначених документів або деяких з них не зупиняє приймання товару. У цьому випадку складається акт про фактичну кількість продукції, у якому зазначається які документи відсутні.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на викладене вище, за наявності в матеріалах справи підписаної обома сторонами видаткової накладної № Т-00000287 від 27.09.2012 на суму 95000,00 грн. та довіреності на отримання ТМЦ № 1059 від 17.09.2012, враховуючи відсутність складення актів із зазначенням ненаданих постачальником /позивач/ товаросупровідних документів, згідно наведених вимог Інструкції суд вважає доведеним факт отримання відповідачем товару та супровідних документів до нього.

До того ж ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора згідно зі ст. 613 ЦК України, тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов'язку сплатити спірну заборгованість. (Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у своїй постанові від 12 листопада 2009р. №25/64-09).

Таким чином, суд задовольняє вимоги в частині стягнення з відповідача 95000,00грн. - основного боргу, 189,62грн. - інфляційних витрат, 7137,05грн. - пені і 3090,35грн. - 3% річних та відмовляє в позові в частині стягнення 6,44 грн. - пені та 1,70грн. - 3% річних.

Щодо вимог позивача стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

ТОВ «Технофорс» просить стягнути з відповідача витрати на сплату гонорару адвокату за надану правову допомогу у справі у сумі 29269,99 грн.

На підтвердження наданих послуг позивачем надано: генеральну угоду про надання юридичних послуг адвокатом від 14.01.2013 з додатками та додатковими угодами де визначений перелік послуг адвоката та їх вартість, договір про ведення справи в суді (господарському суді) від 20.05.2013, акт прийому-передачі послуг від 17.07.2013 на суму 29269,99 грн., видаткові касові ордери від 12.07.2013, 15.07.2013, 16.07.2013 на загальну суму 29269,99грн., довідку від 16.07.2013 про сплату 29269,99 грн. ТОВ «Технофорс» адвокату Шеїній Н.О.

Відповідно до пункту 6.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 Господарського процесуального кодексу України, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката, суд враховує, що заявлений до стягнення розмір витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката у даній справі про стягнення заборгованості є явно завищеним.

З урахуванням обставин цієї справи, з огляду на розумну необхідність витрат пов'язаних з оплатою послуг адвоката для даної справи, час, який міг би витратити адвокат на підготовку матеріалів, суд вважає за необхідне обмежити розмір цих витрат та стягнути на користь позивача витрати на оплату послуг адвоката у сумі 5000,00 грн.

Також, суд повертає ТОВ «Технофорс» з державного бюджету 1580,82грн. сплаченого судового збору у зв'язку зі зменшенням розміру позовних вимог (платіжне доручення №617 від 17.07.2013 знаходиться в матеріалах справи).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Керуючись ст. 7 Закону України «Про судовий збір», ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» (53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Електрометалургів, 310, код ЄДРПОУ 00186520) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Технофорс» (83086, м. Донецьк, вул. Артема, 4г, код ЄДРПОУ 36560388) 95000,00грн. - основного боргу, 7137,05грн. - пені, 189,62грн. - інфляційних витрат, 3090,35грн. - 3% річних, 5000грн. - витрат на оплату послуг адвоката, 2108,29грн. - витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відмовити в задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Технофорс» в частині стягнення з публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» пені у розмірі 6,44грн. та 3% річних в сумі 1,70грн.

Повернути з державного бюджету на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Технофорс» (83086, м. Донецьк, вул. Артема, 4г, код ЄДРПОУ 36560388) 1580,82 грн. - судового збору (платіжне доручення №617 від 17.07.2013 знаходиться в матеріалах справи).

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено - 25.11.2013

Суддя В.О. Татарчук