Постанова № 35528571, 12.11.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2013 року 810/5677/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стор Фуд Дистриб'юшн" до Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Стор Фуд Дистриб'юшн" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.10.2013 №0000282200.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки податкового органу про заниження податку на додану вартість, а також про нікчемність господарських операцій з ТОВ "ТД Агросвіт 3000" не відповідають дійсності та зроблені без відповідних на те повноважень, реальність операцій спростовується належними первинними документами, а за податкові зобов'язання своїх контрагентів ТОВ "Стор Фуд Дистриб'юшн" не може відповідати. Вважає, що податковий орган не має права робити висновок про нікчемність правочинів, вчинених позивачем. З цих підстав просить позов задовольнити.

Відповідач будь-яких пояснень та заперечень проти позову до суду не надав.

Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.

Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений про дату, час та місце судового засідання належним чином.

12.11.2013 до суду надійшло клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, проте жодного обґрунтування та доказу суду надано не було.

Згідно ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Крім того, частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідачем не надано суду доказів поважності причин неможливості забезпечення явки представника відповідача на судове засідання, а тому суд на підставі ч. 4 та ч. 6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливим розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Стор Фуд Дистриб'юшн" є юридичною особою, яке зареєстровано 19.03.2009 у Дніпровській районній у місті Києві державній адміністрації, як платник податків перебуває на обліку у Ставищенському відділенні Тетіївської МДПІ. Позивач також зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Основними видами діяльності позивача є: діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними і молюсками; неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування та тютюновими виробами.

У вересні 2013 року посадовою особою Тетіївської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області на підставі наказу № 226 від 20.09.2013, а також згідно з п.п.20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п.75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п.78.1.11 п.78.1 ст. 78, ст. 79, ст. 82 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Стор Фуд Дистриб'юшн" з питань правильності і правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість під час здійснення фінансово-господарських відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД Агросвіт 3000" за період липень, вересень, жовтень 2011 року.

За результатами проведеної перевірки посадова особа податкового органу дійшла висновку про порушення позивачем наступних вимог податкового законодавства:

- п. 198.1, 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.6, ст.. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періодах, що перевірялися, на загальну суму 506676 грн., в тому числі за липень 2011 року на суму 196667 грн., за вересень 2011 року на суму 1 666 676 грн., за жовтень 2011 року на суму 143 333грн.

На підставі висновків Акту перевірки Тетіївської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.10.2013 №0000282200, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем 633 345 грн., в тому числі за основним платежем 506 676 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 126 669 грн.

Проте, не погоджуючись із висновками відповідача щодо визнання нікчемними правочини між ТОВ "Стор Фуд Дистриб'юшн" та ТОВ "ТД Агросвіт 3000", а також податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив їх до суду.

Як вбачається з акту перевірки, вказані вище порушення пов'язані з придбанням позивачем у ТОВ "ТД Агросвіт 3000" послуг.

Так, на думку посадової особи відповідача, контрагент позивача має ознаки фіктивності, з огляду на наступне.

При проведенні аналізу податкової звітності ТОВ "Стор Фуд Дистриб'юшн" та детальної інформації по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів з податку на додану вартість автоматизованої системи інформаційної бази даних АІС "Податковий Блок" встановлено, що ТОВ "Стор Фуд Дистриб'юшн" задекларовано податковий кредит сформований за рахунок ТОВ "ТД Агросвіт 3000" за період липень, вересень, жовтень 2011 року.

Тетіївською ОДПІ від слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві отримано протокол допиту свідка - гр. ОСОБА_1 - засновника ТОВ "ТД Агросвіт 3000", яке отримано старшим слідчим СВ ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС капітаном податкової міліції Музичуком О.В.

Згідно вказаного протоколу допиту ОСОБА_1, остання пояснила, що до фінансово-господарської діяльності ТОВ "ТД Агросвіт 3000" не має ніякого відношення, придбала вказане підприємство на свої паспортні дані з метою прикриття незаконної діяльності ОСОБА_2 та інших невідомих їй осіб.

Також податковий орган використав при перевірці позивача Акт від ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 04.07.2012 року № 4744/22-7/36309333 про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ "ТД Агросвіт 3000" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.05.2012 року, яким встановлено: порушення ч. 5 ст.203, ч.1, 2 ст.215, ст..216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "ТД Агросвіт 3000" при придбанні продажу товарів (послуг) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст.662, 655 та 656 ЦК України; відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 01.01.10 по 31.05.12 року, які підпадають під визначення згідно із Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року за №334/94-ВР та Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI; відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 01.01.10 по 31.05.12 року, які підпадають під визначення згідно із Законом України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР та Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями.

Враховуючи дані вищезазначеного Акту перевірки від 04.07.2012 №4744/22-7/36309333 та протоколу допиту ОСОБА_1, відповідач дійшов висновку про те, що господарські операції здійснені між позивачем та його контрагентом - ТОВ "ТД Агросвіт 3000" не спричинили настання правових наслідків, а отже є нікчемними.

Виходячи з тверджень про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ "ТД Агросвіт 3000", відповідач вважає, що внаслідок здійснення операцій з контрагентом, позивач завищив податковий кредит з податку на додану вартість.

Проте, вказані висновки податкового органу суд вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.

На підставі зібраних по справі доказів судом встановлено наступне.

Між ТОВ "Стор Фуд Дистриб'юшн" та "ТД Агросвіт 3000" були укладені такі договори про надання послуг: договір № 0110МК від 03.10.11, договір № 0306РП від 01.09.11, договір № 0406МР від 05.09.11, договір № 3105РР від 31.05.11, договір № 0106РС від 01.06.11 та договір № 0606СП від 06.06.11 року. Згідно з умовами зазначених договорів предметом надання послуг є: забезпечення відповідної вимогам замовника викладки товару на полицях торгівельних точок; підготовка продукції до продажу (розпаковування продукції, розміщення на полицях, контроль за зовнішнім виглядом продукції і т.д.); контроль термінів реалізації продукції, ротація продукції на полицях; підготовка продукції до повернення замовнику; інформування покупців, які перебувають у торгівельних точках, про продукцію, що випускається з використанням торгівельної марки замовника; проведення промо-акцій по торговим маркам замовника.

Конкретний перелік послуг, із числа перерахованих у Договорах, визначався в завданні замовника, яке при виникненні потреби замовника в наданні послуг направляється виконавцеві. У завданні замовника вказує строк, у межах якого зазначені в завданні замовника послуги повинні бути надані виконавцем, уточнює додаткові обов'язки сторін щодо надання таких послуг, також торговельні точки, у яких дані послуги повинні бути надані, та оформлювались відповідними додатками до договору.

Факт надання послуг (поставки товару) ТОВ "ТД Агросвіт 3000" ТОВ "Стор Фуд Дистриб'юшн" підтверджується первинними бухгалтерськими документами, а саме податковими накладними, актами здачі-прийняття робіт, додатками до договору: Акт № 39 від 15.07.2011 на суму 270000, 00 грн., Акт № 60 від 22.07.2011 на суму 320000, 00грн., Акт № 80 від 29.07.2011 на суму 590000, 00грн., Акт № 115 від 15.09.2011 на суму 526327,55грн., Акт № 124 від 29.09.2011 на суму 473729,21грн., Акт № 130 від 15.10.2011 на суму 395000,00грн., Акт № 137 від 28.10.2011 на суму 465000,00грн.

Факт оплати виконаних робіт (наданих послуг) підтверджується банківськими виписками про перерахування коштів на розрахунковий рахунок контрагенту: банківська виписка від 31.08.2011, банківська виписка від 31.10.2011, банківська виписка від 02.11.2011, банківська виписка від 30.11.2011, банківська виписка від 02.12.2011, банківська виписка від 15.12.2011, банківська виписка від 10.01.2012, банківська виписка від 12.01.2012.

Право на формування кредиту ТОВ "Стор Фуд Дистриб'юшн" підтверджено податковими накладними а саме: податкова накладна № 39 від 15.07.2011, податкова накладна № 60 від 22.07.2011, податкова накладна № 80 від 29.07.2011, податкова накладна № 115 від 15.09.2011, податкова накладна № 124 від 29.09.2011, податкова накладна № 71 від 15.10.2011, податкова накладна № 131 від 28.10.2011року.

Також на підтвердження господарських операцій з ТОВ "ТД Агросвіт 3000" позивачем надано суду звіти про використання вказаних вище послуг відповідно до вище перелічених договорів.

Суми податку на додану вартість, підтверджені зазначеними податковими накладними, позивач включив до складу податкового кредиту в липні, вересні, жовтні 2011 року в розмірі 506676грн., відобразив у реєстрі отриманих податкових накладних та відобразив у податкових деклараціях з податку на додану вартість за відповідний період.

В той же час, як вбачається з Акту перевірки, позивачем надавались належним чином засвідчені копії зазначених вище первинних документів, що підтверджують факт здійснення господарських операцій.

Тобто, позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо купівлі у ТОВ "ТД Агросвіт 3000" послуг.

При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган в Акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

Таким чином, зазначене підтверджує фактичне здійснення позивачем господарської операції щодо купівлі у ТОВ "ТД Агросвіт 3000" послуг.

Крім того, судом встановлено, що на час укладання та виконання зазначених правочинів, ТОВ "ТД Агросвіт 3000" було зареєстровано як юридичну особу та було платником податку на додану вартість.

Також, в Акті перевірки немає жодних посилань на те, що свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ "ТД Агросвіт 3000" було скасовано чи визнано недійсним за рішенням суду на момент укладання чи виконання договорів.

Таким чином, фінансово-господарські операції позивача з ТОВ "ТД Агросвіт 3000" підтверджені первинними документами, які були надані податковому органу на перевірку, та копії яких наявні в матеріалах справи.

За результатом здійснення господарських операцій з ТОВ "ТД Агросвіт 3000" позивач сформував податковий кредит з податку на додану вартість.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

В силу статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як вже зазначалось судом, податкове повідомлення-рішення про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість прийняте податковим органом у зв'язку включенням до складу податкового кредиту суми податку, сплачені контрагенту - ТОВ "ТД Агросвіт 3000" у складі ціни за надані послуги, за нікчемними господарськими операціями (на думку податкового органу, ніякі послуги (роботи) контрагентами фактично не надавались).

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як встановлено судом, факти надання позивачу послуг (виконаних робіт) та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено позивачем у податковому обліку та у податковій звітності; суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість сформовано та заявлено до відшкодування позивачем правомірно.

Крім цього, відповідно до положень Цивільного кодексу України та презумпції правомірності правочину усі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Відповідачем не надано суду доказів визнання правочинів, укладених між позивачем та ТОВ "ТД Агросвіт 3000", недійсними у судовому порядку.

Також, в матеріалах справи відсутні будь-які докази наявності судових рішень, щодо визнання правочинів, укладених між позивачем та вказаним товариством, недійсними.

Крім того, суд звертає увагу на ту обставину, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Але при цьому, суд акцентує увагу на правовій позиції, яка полягає в тому, що Цивільний та Господарський кодекси України не передбачають такого наслідку як визнання правочинів нікчемними, якщо представники юридичних осіб, укладаючи правочини, діяли без повноважень або з перевищенням повноважень.

Відповідно до вимог Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому, такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Відповідно до цього, суд вважає, що для обґрунтування нікчемності правочину необхідні фактичні дані, що свідчать про нікчемність саме такого правочину, а не якогось іншого.

Отже, при розгляді податкових спорів слід виходити із презумпції добросовісності платників податків та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим передбачається, що дії платників податків, що мають за своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних, вантажних митних деклараціях, бухгалтерській звітності та податковому обліку, достовірні.

Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Таким чином, закон виходить з презумпції легітимності укладених договорів, тобто відповідні рішення вважаються такими, що відповідають закону, якщо судом не буде встановлене інше.

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "ТД Агросвіт 3000" підтверджується первинними документами, які складались для певного виду господарської операції - договорами, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), податковими накладними, банківськими виписками, які наявні в матеріалах справи.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що створення юридичної особи, зокрема, за викраденими, загубленими чи підробленими документами з метою одержання податкової вигоди як такою особою, яка може не сплачувати податки, так і іншими платниками податків, саме по собі не означає, що всі правочини, укладені з такою юридичною особою, вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

До контрагента особи, зареєстрованої з порушенням вимог чинного законодавства, за змістом статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" не можуть застосовуватися негативні публічно-правові наслідки, коли він не знав, що відомості про таку особу, внесені до Єдиного державного реєстру, є недостовірними.

Обов'язок доведення обізнаності такої особи в недостовірності відомостей лежить на податковому органі.

Проте, будь-яких доказів з приводу того, що контрагент позивача - ТОВ "ТД Агросвіт 3000" було створено з метою прикриття незаконної діяльності, податковий орган не надав.

Крім цього, суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права із статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагент позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим.

Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом, узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "Булвес" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що в Акті перевірки від 24.09.2013 №95/220/36405099 суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за переліченими вище правочинах, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та ТОВ "ТД Агросвіт 3000", про відсутність використання позивачем отриманих послуг у власній господарській діяльності.

Первинні документи, які були надані податковому органу, не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України не виявлено.

Окрім того, суд враховує також і те, що відповідно до ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Оскільки визнання фіктивного правочину недійсним відбувається за рішенням суду, єдиним допустимим засобом доказування факту фіктивності правочину є рішення суду. Інші докази цю обставини підтвердити не можуть в силу прямого припису закону, а отже й не можуть братися до уваги судом під час вирішення справи.

Також, суд враховує зазначений в Акті перевірки від 24.09.2013 № 95/220/36405099 Вирок Святошинського районного суду м. Києва відносно обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 205 КК України ОСОБА_1, проте, оцінюючи її як доказ керується приписами ч. 4 ст. 72 КАС України, згідно якої вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. Втім в межах даної справи не розглядається питання про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений цей вирок суду, у зв'язку з чим суд на підставі ст. 70 КАС України не бере до уваги доказ, який не стосується предмету доказування даної адміністративної справи.

Зокрема слід відзначити, що визнання винною ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, не виключає можливості здійснення ТОВ "Стор Фуд Дистриб'юшн" реальних господарських операцій.

З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: (1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; (3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; (4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; (5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Суд на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановив, що факт надання послуг (робіт) позивачу з боку його контрагента - Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Агросвіт 3000" документально підтверджується. Твердження податкового органу про відсутність факту надання послуг (робіт) не були доказані, а надані позивачем докази є переконливими і достатніми для беззаперечного висновку суду щодо реальності господарської операції.

Відповідно до пунктів 198.1, 198.2 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у платника податку в разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В силу пункту 198.6 Податкового кодексу України в разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Згідно з пунктами 200.1 - 200.3 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Таким чином, при отриманні податкових накладних від ТОВ "ТД Агросвіт 3000", які засвідчують отримання послуг, у позивача виникло право на податковий кредит.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Проте, податковим органом не доведено, що господарські операції з приводу купівлі послуг є фіктивними або безтоварними, не доведено недобросовісності позивача, оскільки позиція податкового органу про нікчемність правочинів ґрунтується виключно на припущеннях, які не підтвердженні належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем не доказано факту порушення позивачем вимог - п. 198.1, 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.6, ст.. 201 Податкового кодексу України та відсутні підстави для висновку про порушення публічного порядку при укладанні спірного правочину, оскільки не вбачається порушення ст. 228 Цивільного кодексу України та не доведено, що метою укладання правочину є настання протиправних наслідків.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В силу частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Податковим органом не доведено, що зазначені господарські операції є фіктивними чи то безтоварними, не надано суду належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту, не доведено недобросовісності позивача, оскільки позиція відповідача про нікчемність правочинів ґрунтується виключно на припущеннях, які не підтвердженні належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 11, 14, 69, 70, 71, 86, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ "Стор Фуд Дистриб'юшн" - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 09.10.2013 №0000282220.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ "Стор Фуд Дистриб'юшн" (код за ЄДРПОУ 36405099) сплачений судовий збір у розмірі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Василенко Г.Ю.