Рішення № 35527593, 26.11.2013, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Єдиний унікальний номер 243/10585/13-ц

Номер провадження 2/243/3862/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2013 року Словянський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючогосудді Якуша Н.В.

При секретарі Дручиніної О.О.

за участі:

Позивача ОСОБА_1

Представника позивача ОСОБА_2

Відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Словянська Донецької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2013 року до суду з позовом звернулася ОСОБА_1 до ОСОБА_3, в якому просила стягнути з відповідача пеню за прострочення сплати аліментів в сумі 305020,39 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовувала тим, що відповідно до рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 14.07.2005 року з відповідача стягуються аліменти на її користь на утримання їх спільних дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку відповідача, але не менше одного неоподаткованого мінімуму до досягнення повноліття ОСОБА_4, а в подальшому стягувати по 1/4 частини всіх видів доходів відповідача, але не менше одного неоподаткованого мінімуму до досягнення повноліття ОСОБА_5

Оскільки відповідач від сплати аліментів на утримання дітей ухилявся, не бажає виконувати рішення суду, то утворилася заборгованість в розмірі 305020 грн.39 коп. по сплаті аліментів, а тому на підставі положень ст. 196 СК України, позивач просила суд позов задовольнити і стягнути суму неустойки з відповідача.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2, яка діє на підставі договору про надання правової допомоги від 28.10.2013 року, позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили суд позов задовольнити, посилалась на обставини, викладені в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, подав до суду письмові заперечення, якими обґрунтовував свою правову позицію (а.с.42).

Суд, вислухавши позивача, її представника, відповідача, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, та заперечення, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст.180, ч.3 ст.181, ч.4 ст.194, ч.4 ст.195 Сімейного кодексу України батьки зобов'язанні утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття, одним із способів утримання, є стягнення аліментів за рішенням суду. Заборгованість по аліментам стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття, розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем.

Відповідно до ч. 1 ст. 196 Сімейного кодексу України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення

неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. За змістом ст. 196 СК України пеня за прострочення сплати аліментів починає нараховуватись з наступного місяця за місяцем, у якому виникла заборгованість; неустойка за прострочення сплати аліментів нараховується не на всю суму заборгованості в арифметичній прогресії - її нарахування обмежується лише сумою несплачених аліментів за кожен день прострочення без її накопичення в прогресії. Пеня за один місяць прострочення сплати аліментів становить 1% від добутку простроченої суми аліментного платежу за місяць та загальної кількості днів прострочення. Загальний розмір пені за прострочення сплати аліментів є сумою пені, нарахованої за кожен місяць періоду, у якому було допущено прострочення сплати аліментів.

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, сторони мають спільних дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.11) та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.12).

Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 14 липня 2005 року, яке набрало законної сили, по цивільній справі № 2-4922-2005 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів, з ОСОБА_3 підлягало стягненню щомісячно аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання їх спільних дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку відповідача, але не менше одного неоподаткованого мінімуму до досягнення повноліття ОСОБА_4, а в подальшому стягувати по ? частини всіх видів доходів відповідача, але не менше одного неоподаткованого мінімуму до досягнення повноліття ОСОБА_5 (а.с.13).

У відповідності з ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судом достовірно встановлено, що станом на 26 вересня 2013 року заборгованість відповідача перед позивачем по аліментам складає 26832,56 грн., при цьому вказана сума заборгованості відповідачем не погашена (а.с.10).

Заборгованість по аліментам відповідачем оскаржена не була.

Відповідно до Конвенції ООН про права дітей від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 р. № 789-X11) дитина, з огляду на його фізичну й розумову незрілість вимагає спеціального захисту й турботи, включаючи належний правовий захист, як до так і після народження.

Обов'язок батьків з утримування дітей до досягнення ними повноліття закріплена в ч. 2 ст. 51 Конституції України, ст. 180 Сімейного кодексу України. У випадку ухилення батьків від виконання цього обов'язку, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються в частині від доходу його матері, батька й (або) у твердій грошовій сумі (ст. 181 Сімейного кодексу України).

За положеннями ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Визнаючи розмір неустойки за прострочення сплати аліментів суд погоджується з розрахунком позивача, оскільки він виконаний у відповідності до положень ст. 196 СК України.

Так, в постанові Верховного суду України від 11 вересня 2013 року № 6-81 цс 13 сформульована обов'язкова для всіх судів України правова позиція: «Оскільки зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинно виконуватися щомісяця, а тому суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів по кожному з цих періодичних платежів, встановити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконано, та з урахуванням встановленого, обчислити розмір пені, виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня зазначеного позивачем в своїй позовній заяві (01.10.2013 року), підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму». При розрахунку розміру пені судом береться за основу розрахунок державного виконавця щодо розміру щомісячної заборгованості.

Таким чином, суд визнає вірним розмір неустойки, який виник в результаті несвоєчасної сплати аліменти відповідачем, у сумі 305020,39 грн.

Щодо посилань відповідача на застосування до цих правовідносин строки позовної давності, визначені в ч.2 ст. 258 ЦК України, то суд зазначає наступне.

Статтею 258 ЦК України передбачено, що позовна давність про стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлюється в один рік.

Але, згідно статті 20 СК України позовна давність не застосовується, крім випадків передбачених сімейним законодавством (серед яких стягнення аліментів та неустойки по сплаті аліментів немає).

За своєю природою неустойка по сплаті аліментів є виключно похідною від аліментів, на які позовна давність не застосовується, тому строк позовної даності на неустойку за прострочення сплати аліментів не розповсюджується.

У ч.1 ст. 20 СК України зазначено, що до вимог, які випливають із сімейних правовідносин, позовна давність не застосовується, крім випадків, передбачених ч.2 ст. 72, ч.2 ст. 129, ч.3 ст. 138, ч.3 ст. 139 цього Кодексу. Отже, строк позовної давності не застосовується до правовідносин, які регулюються 194 - 197 СК України

Посилання відповідача щодо підписані ним попередження у відділі виконавчої служби про наявність заборгованості дійсно мають його підпис, проте текст, який в них зазначений, а саме його призвіще та адреса мешкання написаний не ним (а.с.17,18,21), жодним чином не впливає на його обовязок по сплаті аліментів.

Крім того, право одержувача аліментів на стягнення неустойки, передбачене ст. 196 СК України, не пов'язується з дотриманням державним виконавцем норм Закону України «Про виконавче провадження» стосовно повідомлення належним чином державним виконавцем відповідача про суму заборгованості та про строк її погашення, з урахуванням того, що відповідач знав про необхідність сплати аліментів, а ОСОБА_3 не заперечував в судовому засіданні, що йому було відомо про його обовязок сплачувати аліменти.

Щодо посилань відповідача, що позивач невірно вирахував розмір пені, оскільки у рішенні суду від 14.07.2005 року та у виконавчому листі зазначено, що з відповідача ОСОБА_3 стягуються аліменти на утримання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку відповідача, але не менше одного неоподаткованого мінімуму до досягнення повноліття ОСОБА_4, а в подальшому стягувати по 1/4 частини всіх видів доходів відповідача, але не менше одного неоподаткованого мінімуму до досягнення повноліття ОСОБА_5, а не 30 відсотків прожиткового мінімуму, як вираховувалось державним виконавцем, що протирічить рішенню суду, то суд вважає їх безпідставними з огляду на наступне.

Як вбачається, Законом України від 22.09.2005 року №2901-IV були внесені зміни в Сімейний кодекс, а саме була змінена ч.2 ст. 182 СК України та викладена в наступній редакції: «Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком визначення аліментів у твердій грошовій сумі».

Таким чином, законом було встановлено мінімальний розмір аліментів на одну дитину, а тому державний виконавець правомірно визначав розмір аліментів виходячи з встановленого державою мінімуму.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 22 Постанови «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» за № 3 від 15 травня 2006р. передбачена ст. 196 СК відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

Таким чином, звільнення від відповідальності за порушення зобов'язань по сплаті аліментів можливо лише в тому випадку, коли заборгованість виникла з незалежних, поважних причин, які в кожному конкретному випадку оцінюються судом з огляду на обставини справи.

Відповідно до ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Жодні обставини, які б давали підстави вважати, що аліменти не сплачуються з поважних причин, дослідженими в справі доказами, не встановлені.

Тому суд приходить до висновку про наявність вини ОСОБА_3 у виникненні заборгованості по аліментам.

Відповідно до ч. 2 ст. 196 СК України розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального стану платника аліментів.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що відповідач ОСОБА_3 є здоровою людиною, не є інвалідом та немає на утриманні інших неповнолітніх чи непрацездатних осіб.

Іншого в судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 суду не довів.

Відповідно до ч.2 ст.59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Проте, виходячи з засад розумності, враховуючи те, що позивач також є працездатною особою, то суд приходить до висновку про стягнення з відповідача пені за несвоєчасну сплату аліментів в зменшеному розмірі, оскільки розмір вирахуваної позивачем пені перевищує розмір самої заборгованості по аліментам більш ніж в десять раз, стягнення якої в подальшому може негативно вплинути на виконання обовязку відповідачем, який офіційно не працевлаштований, своєчасно сплачувати аліменти на утримання дітей, а тому позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Але оскільки все ж таки у позивача на утриманні знаходяться дві дитини, а як вбачається з довідки відділу освіти Словянської міської ради від 25.10.2013 року позивач ОСОБА_1 отримує заробітну плату в розмірі 1530 грн., то стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів у розмірі 150000 грн. суд вважає буде справедливим і необхідним.

Крім того, на підставі ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави суму судового збору у розмірі 1500 грн. 00 коп.

Керуючись ст. ст. 3, 8, 10, 11, 17, 57 - 61, 88, 179, 208, 209, 212-215, 218, 223, 294 ЦПК України; ст. 196 СК України; Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» за № 3 від 15 травня 2006р., суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, ІПН НОМЕР_2 суму неустойки за прострочення сплати аліментів у розмірі 150000 (сто пятдесят тисяч) грн. 00 коп.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 судовий збір на користь держави у розмірі 1500 гривен 00 коп. (тисяча пятсот) грн. 00 коп. на доходний рахунок № 31210206700075, банк отримувача ГУДКСУ у Донецькій області, МФО 834016, КОД ЄДРПОУ (банку) 37803368, код ЄДРПОУ (суду) 26503448, код класифікації доходів бюджету 22030001, отримувач УК /Словянськ/22030001.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Повний текст рішення складено 27 листопада 2013 року.

СуддяН.В. Якуша