Ухвала суду № 35526405, 06.11.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601 м. Київ, вул. К. Каменєва, 8, корпус 1 (вх.№15591/13 від 01.10.2013)

УХВАЛА

місто Київ

06 листопада 2013 року Справа №2а-12282/12/2670Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів:

головуючої судді: суддів:Пісоцької О.В., Кармазіна О.А., Костенка Д.А.розглянувши у приміщенні суду у місті Києві у порядку письмового провадження справу

за позовною заявоюпублічного акціонерного товариства «Банк «Український капітал»доУправління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві, Головного управління юстиції у м. Києві,за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: товариства з обмеженою відповідальністю «Укрресурстрейд», товариства з обмеженою відповідальністю «ТД» «Еліт Сервіс», товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецторг груп», ОСОБА_4, -провизнання дій неправомірними,ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Банк «Український капітал» (далі - ПАТ «Банк «Український капітал», позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в м. Києві, правонаступником якого є Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві (далі - Управління ДВС, відповідач-1), в якому просило:

- визнати неправомірними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у м. Києві Григорян О.Г. та начальника відповідного відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у м. Києві щодо підготовчих дій з примусової реалізації заставного майна;

- визнати недійсними прилюдні торги проведених Київською філією товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Еліт Сервіс» (КОД за ЄДРПОУ 35911358), що відбулись 27 квітня 2012 року, на яких продано нежилі приміщення, а саме: будівлю складу магазину для зберігання меблів (літера В), загальною площею 606,4кв.м, за адресою: м. Київ, пр-т Возз'єднання, буд, 5, - яка була передана в іпотеку ПАТ «Банк «Український капітал» за договором іпотеки від 06 жовтня 2010 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрованим в реєстрі за номером №4096, у зв'язку з тим, що торги проведені на підставі неправомірних дій старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у м. Києві Григорян О.Г. та начальника відповідного відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у м. Києві.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на думку позивача, вказане майно було незаконно реалізовано в рамках здійснення виконавчого провадження з виконання рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 12 березня 2010 року у справі №2-462/10, оскільки воно перебувало в іпотеці відповідно до договору іпотеки від 06 жовтня 2010 року, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Братіслава» (далі - ТОВ «Братіслава») та позивачем, де останній виступав іпотекодержателем. Так як предмет іпотеки був реалізований в процесі здійснення виконавчого провадження для задоволення вимог ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4), а не заставодержателя, позивач вважає, що було порушено його права, оскільки відповідно до договору іпотеки мала відбутись заміна предмету іпотеки, а також - компенсація іпотекодержателю спричинених збитків у зв'язку з втратою предмета іпотеки.

Відповідач проти задоволення позовної заяви заперечував. Зазначав, що дії державного виконавця при виконанні виконавчих листів, виданих на підставі рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 12 березня 2010 року у справі № 2-462, у тому числі - стосовно реалізації спірного майна, вчинені з дотриманням вимог чинного законодавства України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2013 року від 22 січня 2013 року закрито провадження в адміністративній справі №2а-12282/12/2670 в частині позовних вимог про визнання недійсними прилюдних торгів, проведених Київською філією ТОВ «ТД «Еліт Сервіс» (код за ЄДРПОУ 35911358), що відбулись 27 квітня 2012 року, на яких продано нежилі приміщення, а саме: будівлю складу магазину для зберігання меблів (літера «В»), загальною площею 606,4кв.м, за адресою: м. Київ, пр-т Возз'єднання, буд, 5, - яка передана в іпотеку ПАТ «Банк «Український капітал» за Договором іпотеки від 06 жовтня 2010 року б. н., оскільки вони проведені на підставі неправомірних дій вищевказаних посадових осіб відповідача.

Крім того, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2013 року, вище вказаний позов у справі №2а-12282/12/2670 задоволено частково: визнано неправомірними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у м. Києві Григорян О. Г. та начальника відповідного відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у м. Києві щодо підготовчих дій з примусової реалізації заставного майна в частині неповідомлення ПАТ «Банк «Український капітал» про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 вересня 2013 року касаційні скарги Управління ДВС задоволено частково, касаційну скаргу ОСОБА_4 задоволено, скасовано вище зазначені рішення судів першої та апеляційної інстанцій, а справу направлено до Окружного адміністративного суду міста Києва на новий розгляд.

02 жовтня 2013 року за вх.№15591/13 автоматичним розподілом між суддями справу №2а-12282/12/2670 передано на новий розгляд в іншому складі суду.

Таким чином, предметом розгляду у вказаній справі №2а-12282/12/2670 є позовні вимоги щодо визнання неправомірними дій старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у м. Києві Григорян О.Г. (далі - державний виконавець Григорян О.Г.) та начальника відповідного відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у м. Києві (далі - начальник ВПВР) щодо підготовчих дій з примусової реалізації заставного майна.

Ухвалою суду від 16 жовтня 2013 року (протокольною) до участі у справі №2а-12282/12/2670 залучене Головне управління юстиції у м. Києві як другий відповідач. Судом під час ухвалення вказаного протокольного рішення взято до уваги неприбуття позивача у судове засідання, пояснення представника відповідача-1, вимоги статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України та пунктів, зокрема, 11, 12 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» від 13 грудня 2010 року №3 (з урахуванням змін, внесених на час вирішення даного спору).

У судовому засіданні представник позивача просив задовольнити позовні вимоги. Зазначив, що під час проведення виконавчих дій відповідачем не було дотримано вимог законодавства, зокрема, під час вчинення дій щодо реалізації майна. Вказував, що вирішення даного спору по суті поновить його порушені права, оскільки, у випадку задоволення відповідної частини вимог, надасть можливість позивачу отримати відшкодування завданої шкоди з Державного бюджету згідно з вимогами законодавства.

Представник відповідачів стосовно задоволення позову у відповідній частині заперечував. Зазначив, що під час здійснення дій у виконавчому провадженні, державним виконавцем дотримано вимоги чинного законодавства. Вказував на те, що Господарським судом м. Києва надана оцінка діям відповідача під час реалізації майна і встановлено відповідність останніх положенням Закону України «Про виконавче провадження». Зауважував на тому, що в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 19 вересня 2013 року також фактично зазначено про правомірність оскаржуваних дій державного виконавця, проте в якій частині рішення - не навів. Додатково пояснював, що позивач мав право звернутись до заставодержателя з вимогою про заміну предмета іпотеки. Просив врахувати, що Дніпровським районним судом міста Києва під час розгляду заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами скасовано рішення суду, на виконання якого вчинялись дії у виконавчому провадженні, а тому після набрання вказаним рішенням законної сили актуальним буде питання про поворот виконання рішення суду. Просив врахувати, що боржник погашає кредитні заборгованості перед банком. Зважаючи, на вище вказане та враховуючи рішення суду касаційної інстанції, вважає, що обраний ПАТ «Банк «Український капітал» спосіб захисту порушеного права не передбачений Кодексом адміністративного судочинства України і не відновить порушених, на думку позивача, прав, а тому вказує на відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Треті особи прибуття повноважних представників в судове засідання не забезпечили.

Представник ОСОБА_4 звернувся до суду з клопотанням від 22 жовтня 2013 року про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що єдиний повноважний представник вказаної третьої особи знаходитиметься у відрядженні, а сам ОСОБА_4 не може бути присутнім у судовому засіданні, так як перебуває у діловій поїздці за кордоном.

Врахувавши вимоги статей 122, 128 Кодексу адміністративного судочинства України та достатність часу для надіслання на розгляд, у випадку необхідності, додаткових письмових доказів та пояснень, судом відхилено заявлене клопотання третьої особи.

Крім того, в письмових запереченнях на заявлений ПАТ «Банк «Український капітал» у відповідній частині позов представник ОСОБА_4 зазначив, що не погоджується з вимогами позивача, вважаючи їх безпідставними та незаконними. Посилаючись на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 19 вересня 2013 року у справі №2а-12282/12/2670, положення Законів України «Про іпотеку» та «Про виконавче провадження» вказував на те, що державний виконавець Григорян О.Г. та начальник ВПВР діяли згідно з вимогами законодавства, просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 23 жовтня 2013 року (протокольною) продовжено розгляд справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, врахувавши вище зазначені судові рішення та пояснення представників сторін і представника третьої особи, судом встановлено наступне.

06 жовтня 2010 року між ПАТ «Банк «Український капітал» (як іпотекодержателем) та ТОВ «Братіслава» (як іпотекодавцем) укладено договір іпотеки.

Приватним нотаріусом ОСОБА_6 06 жовтня 2010 року у Державному реєстрі іпотек за №10328650 зареєстровано обтяження нерухомого майна (будівлі складу магазину для зберігання меблів (літ. В), загальною площею 606,4кв.м, за адресою: м. Київ, пр-т Возз'єднання, 5) іпотекою на підставі договору іпотеки від 06 жовтня 2010 року. Також приватним нотаріусом ОСОБА_6 у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за №10328582 зареєстровано обтяження зазначеного нерухомого майна забороною відчуження на підставі договору іпотеки від 06 жовтня 2010 року.

27 квітня 2012 року за адресою: м. Київ, вул. Причальна, 11, - Київською філією ТОВ «ТД «Еліт Сервіс» проведені прилюдні торги з продажу арештованого нерухомого майна, а саме: будівлі - складу магазину для зберігання меблів (літ. «В»), загальною площею - 606,4кв.м, за адресою: м. Київ, пр. Возз'єднання, 5 (в літ. В), які є власністю ТОВ «Братіслава», про що державним виконавцем Григорян О.Г. складено акт від 11 травня 2012 року проведення прилюдних торгів. У зверненому виконавчому провадженні 22086117 (з примусового виконання виконавчих листів №2-462 від 01 жовтня 2010 року Дніпровського районного суду м. Києва про стягнення з ТОВ «Братіслава» на користь ОСОБА_4 заборгованості на загальну суму 8942288грн. 36коп.) вказане майно описане державним виконавцем.

Вважаючи дії державного виконавця Григорян О.Г. та начальник ВПВР щодо реалізації предмета іпотеки шляхом його продажу з прилюдних торгів протиправними, та, посилаючись на те, що позивач внаслідок вказаних дій не отримав грошових коштів, гарантованих чинним законодавством, та втратив предмет іпотеки, ПАТ «Банк «Український капітал» звернувся до суду з даним позовом.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення щодо їх задоволення, оцінивши, відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору в межах заявлених вимог, суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Частиною 4 статті 54 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Згідно з частиною 5 статті 3 Закону України «Про іпотеку» від 05 червня 2003 року №898-IV (з відповідними змінами; далі - Закон України №898) встановлено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Зі змісту частин 1-3 статті 62 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно з законом, та майна, зазначеного в частині 8 статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах. Нерухоме майно, транспортні засоби, повітряні, морські та річкові судна реалізуються виключно на прилюдних торгах (аукціонах). Майно передається на реалізацію за ціною та в порядку, визначеними статтею 58 цього Закону.

Статтею 17 Закону України №898 передбачено, що іпотека припиняється, зокрема, у разі реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону, а за статтею 50 Закону - після продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах або продажу предмета іпотеки відповідно до статті 38 цього Закону припиняються будь-які права та вимоги інших осіб на нерухоме майно, що було предметом іпотеки, які виникли після державної реєстрації іпотеки за іпотечним договором, згідно з яким було звернене стягнення на предмет іпотеки. Це правило не застосовується у разі придбання предмета іпотеки іпотекодавцем.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Крім того, за частиною 5 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Так, Вищий адміністративний суд України, скасовуючи постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 січня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2013 року у справі №2а-12282/12/2670, в ухвалі від 19 вересня 2013 року за №К/800/22581/13 навів наступні висновки.

Вирішуючи спір в частині вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача під час проведення підготовчих дій з примусової реалізації заставного майна, суди не звернули увагу на те, що ПАТ «Банк «Український капітал» не є стороною у виконавчому провадженні та процедурі реалізації спірного нерухомого майна, а тому саме по собі оскарження бездіяльності, яка виразилась у неповідомленні про реалізацію майна, що перебувало в іпотеці, не є захистом публічного порядку, воно не відновлює прав позивача на забезпечення іпотеки цим майном, в разі невиконання умов договору про іпотеку. Визнання такої бездіяльності протиправною не призведе до повернення майна, яке перебувало в іпотеці, попередньому власнику.

При переході майна у володіння третіх осіб за договором про його відчуження право власника, який не є стороною цього договору, за змістом статей 216, 388 Цивільного кодексу України може бути захищене лише шляхом пред'явлення позову про витребування майна від добросовісного набувача. Такий позов залежно від суб'єктного складу сторін спору розглядається за правилами господарського чи цивільного судочинства.

Оскільки відновлення того становища, яке існувало до проведення прилюдних торгів, неможливе у зв'язку з відчуженням майна, що перебувало під іпотекою, судам слід було звернути увагу на те, чи призведе до відновлення порушеного права вирішення спору у визначений позивачем спосіб.

За змістом частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України підстав у цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносинах, розглядаються судами у порядку цивільного судочинства.

Юрисдикція адміністративних судів відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, зокрема, щодо оскарження його дій та бездіяльності. Проте ця норма має застосовуватися з урахуванням положень статей 216, 386, 388, 392, 393 Цивільного кодексу України щодо способів захисту права власності, а також положень Цивільного процесуального та Господарського процесуального кодексів України стосовно юрисдикції судів.

У разі відчуження майна правова оцінка бездіяльності та порушенням, допущеним при її вчиненні, може бути дана при розгляді спору про право.

Таким чином, були відсутні підстави для самостійного визнання протиправної бездіяльності, внаслідок якої виникли правовідносини, пов'язані з переходом права власності на майно.

З матеріалів справи видно, що іпотекодавець ТОВ «Братіслава» пред'явило позов до Управління ДВС, ТОВ «Укрресурстрейд», ТОВ «ТД «Еліт Сервіс» про визнання прилюдних торгів недійсними і ці вимоги розглянуті Господарським судом м. Києва.

Вирішуючи спір про відновлення майнових прав, які були порушені внаслідок реалізації предмету іпотеки, господарський суд у рішенні від 16 серпня 2012 року дав в мотивувальній частині оцінку правомірності дій державного виконавця, які на думку позивача сприяли порушенню його прав.

Суди не звернули уваги на зазначені обставини та вирішили спір по суті заявлених позовних вимог.

Відтак, враховуючи зазначені висновки суду касаційної інстанції у вказаному судовому рішенні та відсутність зауважень щодо встановлених судами попередніх інстанцій обставин, є наявним те, що вказаний позов ПАТ «Банк «Український капітал» не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а тому підлягають застосуванню положення статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України.

За пунктом 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи вище наведене, положення, зокрема, статей 2, 11, 157, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, межі заявлених позовних вимог, суд дійшов висновків про закриття провадження у справі №2а-12282/12/2670 за позовом ПАТ «Банк «Український капітал» до Управління ДВС, Головно управління юстиції у м. Києві, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: ТОВ «Укрресурстрейд», ТОВ «ТД» «Еліт Сервіс», ТОВ «Укрспецторг груп», ОСОБА_4 - про визнання дій протиправними.

Крім того, згідно з частиною 2 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини 1 цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Отже, врахувавши висновки, викладені, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 19 вересня 2013 року стосовно взаємозв'язку частини позовних вимог про визнання недійсними прилюдних торгів, за якими закрито провадження у даній справі судовою ухвалою від 22 січня 2013 року, та позову в частині визнання неправомірними дій державного виконавця Григорян О.Г., начальника ВПВР щодо підготовчих дій з примусової реалізації заставного майна, а також - межі заявленого позову та положення процесуального законодавства, Окружний адміністративний суд м. Києва роз'яснює, що даний спір має розглядатись за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України, що належить до компетенції місцевого суду господарської юрисдикції.

Керуючись статтями 17, 69-72, 128, 157, 160, 165, 181 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва

УХВАЛИВ:

Закрити провадження у справі №2а-12282/12/2670 за позовом публічного акціонерного товариства «Банк «Український капітал» до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві, Головно управління юстиції у м. Києві, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: товариства з обмеженою відповідальністю «Укрресурстрейд», товариства з обмеженою відповідальністю «ТД» «Еліт Сервіс», товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецторг груп», ОСОБА_4, - про визнання дій неправомірними.

Роз'яснити публічному акціонерному товариству «Банк «Український капітал», що розгляд даних позовних вимог має здійснюватися за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України, що належить до компетенції місцевого суду господарської юрисдикції.

Додатково роз'яснити, що повторне звернення тієї ж самої особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про закриття провадження в адміністративній справі, не допускається.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуюча суддя Судді (підпис) (підпис) (підпис)О.В. Пісоцька О.А. Кармазін Д.А. Костенко