Рішення № 35526049, 22.11.2013, Дружківський міський суд Донецької області

Справа № 229/4119/13-ц

Провадження № 2/229/1037/2013

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2013 р. Дружківський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Панової Т.Л.

при секретарі Костіній І.В.

з участю позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дружківка цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

позивач звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому зазначає, що 02 грудня 2010року відповідачка одержала від неї позику в розмірі 12 241грн із зобов"язанням повернути вказану суму на її першу вимогу, про що надала розписку.

Відповідачка обіцяла повернути суму боргу до 01 липня 2013року, або по її першій вимозі.

03.07.2013року вона прийшла до відповідачки додому та нагадала їй про борг. Остання погодилася повернути гроші, однак пізніше та в теперішній час вона відмовляється від своїх зобов"язань, уникає зустрічей з нею, не відповідає на виклики по телефону. Все це вимусило її звернутися до адвоката та до суду. Просить стягнути з відповідачки суму боргу, витрати по сплаті судового збору, витрати на юридичну допомогу.

В судовому засіданні позивач підтримала свої вимоги і просить їх задовольнити з підстав викладених в позові.

Відповідач не визнала позовні вимоги. Пояснила, що ніяких грошей вона не брала у позивача. Розписку про борг в сумі 12 241грн писала під впливом насильства. 12 241грн це відсотки, які нарахувала їй позивачка за кошти, які вона позичала в лютому 2009року. Просить в позові відмовити.

Суд дослідивши докази по справі, вважає, що позов підлягає задоволенню.

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Згідно ст.1047 ч.2 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника, або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом предявлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня предявлення позикодавцем вимоги про це, якщо іншого не встановлено договором.

Суд вважає встановленим, що відповідач ОСОБА_2 02 грудня 2010року взяла в борг у позивача ОСОБА_1 гроші в сумі 12241грн, що підтверджується розпискою (а.с.25) і свідчить про укладення між сторонами договору позики.

Судом встановлено, що до теперішнього часу відповідач борг в сумі 12241грн позивачу не повернула, що підтверджується поясненнями сторін, чим порушила вимоги ст. 1046 ЦК України, згідно якої позикодавець передає позичальникові у власність грошові кошти, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів.

Суд не може погодитися з думкою відповідача, що зазначену суму відповідач не отримував, а розписку писав під впливом насильства.

Відповідач не заперечує в судовому засіданні , що гроші вона позичала у позивача, тільки не визнає, що саме 12241грн є позичкою, а є процентами за користування цими грошима, на підтвердження чого надала розписку про позику у позивача 7600грн (а.с.26), але відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором.

Позивач стверджує, що борг в сумі 7600грн, був їй повернутий, тому і розписку (а.с.26) вона віддала відповідачу, оскільки не мала ніяких претензій по цим коштам до відповідача. А в 2010році відповідачка знову позичила в неї кошти, обгрунтовуючи це тим, що їй необхідно гроші повернути дочці, оскільки вона її вмовила відмовитися від права на якусь квартиру. Обіцяла цю квартиру продати, а їй повернути гроші, про що написала власноручно розписку. Про проценти мова між ними не велась.

Доказів, що розписка на суму 12 241грн написана відповідачем під впливом насильства суду не надано.

Факт передачі коштів підтверджується розпискою.

На підставі викладеного суд вважає, що договір позики відповідачем не виконаний добровільно, тому необхідно стягнути з ОСОБА_2 12241грн в примусовому порядку.

Згідно ст. 84, 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору у сумі 229,40грн. (а.с.1,16), витрати на правову допомогу в сумі 300грн (а.с.11).

Керуючись ст.ст. 10,11,60,88,209,212-215,223 ЦПК України , на підставі ст.ст. 1046-1051 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 борг у сумі 12 241 (дванадцять тисяч двісті сорок одна)грн. 00коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 229 (двісті двадцять дев"ять) 40грн., витрати на правову допомогу в сумі 300 (триста)грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Дружківський міський суд шляхом подання в 10денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя: Т. Л. Панова