Рішення № 35526016, 18.11.2013, Криничанський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 178/1796/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

18 листопада 2013 року Криничанський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої суддіБерелет В.В.,

при секретарі Кучер Г.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду с.Кринички позовну заяву Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк до ОСОБА_1 про звернення стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

23 квітня 2008 року між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір № DZR0GA00000121, згідно якого відповідач отримав від банку кредит у розмірі 151335,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 17,04 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 22 квітня 2018 року та зобовязався щомісяця в період сплати надавати позивачу грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається з заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати. Згідно умов кредитного договору за порушення строків повернення кредиту, процентів за користування кредитом, відповідач сплачує позивачеві пеню від суми простроченого платежу в розмірі, передбаченому договором. Забезпеченням виконання відповідачем зобовязань за кредитним договором виступала іпотека житлового будинку по вул. Пушкіна, 22 в с.Семенівка Криничанського району Дніпропетровської області, що належить відповідачеві на праві власності на підставі договору дарування. В порушення умов кредитного договору відповідач ОСОБА_1 свої зобовязання належним чином не виконав, в результаті чого станом на 24 вересня 2013 року виникла заборгованість за кредитом у розмірі 141074,82 гривень, заборгованість по відсоткам за користуванням кредитом - 177843,65 гривень, заборгованість по комісії за користування кредитом 5 681, 43 гривень, за що йому йому нарахована пеня в розмірі 296544,15 гривень та накладено штрафи в сумі 250,00 гривень фіксована частина, 31057,20 гривень процентна складова, всього на загальну суму 652451,25 гривень. Тому позивач просить в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № DZR0GA00000121 від 23 квітня 2008 року: звернути стягнення на будинок загальною площею 56,90 кв.м. житловою площею 43,90 кв.м, який розташований по вул. Пушкіна, 22 в с.Семенівка Криничанського району Дніпропетровської області, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки( на підставі договору іпотеки № DZR0GA00000121 від 23 квітня 2008 року) публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» з укладенням від імені ПАТ КБ Приватбанкдоговору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у віповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ Приватбанквсіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки та виселити відповідача і інших осіб, які зареєстровані та проживають у вище зазначеному будинку, крім того, стягнути з відповідача судові витрати.

Відповідач просить розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги визнає.

Дослідивши докази по справі суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню. Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем 23 квітня 2008 року, у відповідності до ст.553 ЦК України, укладено кредитний договір №№ DZR0GA00000121, згідно умов якого відповідач отримав від банка кредит у розмірі135485,00 зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 17,04 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 22 квітня 2018 року та зобовязався щомісяця в період сплати надавати позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, яка складається з заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати. 25 квітня 2008 року між позивачем та відповідачем укладений договір іпотеки будинку загальною площею 56,90 кв.м, житлова площа 43,90 кв.м по вул. Пушкіна, 22 в с.Семенівка Криничанського району Дніпропетровської області, що належить відповідачеві на праві власності на підставі договору дарування. Але умови кредитного договору відповідач всупереч вимогам ст.526 ЦК України не виконує, допустивши станом на 24 вересня 2013 року виникла заборгованість за кредитом у розмірі 141074,82 гривень, заборгованість по відсоткам за користуванням кредитом - 177843,65 гривень, заборгованість по комісії за користування кредитом 5 681, 43 гривень, за що йому йому нарахована пеня в розмірі 296544,15 гривень та накладено штрафи в сумі 250,00 гривень фіксована частина, 31057,20 гривень процентна складова, всього на загальну суму 652451,25 гривень.

Частиною 2 статті 1050 ЦК України визначено, що якщо договором встановлено обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася.

Згідно ст.12 Закону України Про іпотеку право звернення стягнення на Предмет іпотеки до строку погашення кредиту у випадках порушення зобов'язань за Кредитним договором, виникає у Іпотекодержателя (Позивача) в момент настання терміну виконання зобов'язань по Кредитному договору.

Ст.7 Закону України Про іпотеку передбачає, що за рахунок предмету іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання. Іпотекою також забезпечуються вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування: витрат, пов'язаних з предявленням вимоги за основним зобов'язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки; витрати на утримання і збереження предмета іпотеки; витрат на страхування предмета іпотеки; збитків, завданих порушенням основного зобов'язання чи умов Іпотечного договору.

Згідно ст.33 Закону України Про іпотеку у разі невиконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст.39 Закону України Про іпотеку суд, при винесенні рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, має право застосувати спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом застосування процедури, встановленої ст.38 Закону України Про іпотеку, тобто продажу Іпотекодержателем (Позивачем) Предмета іпотеки будь-якому покупцеві за ціною, визначеною за згодою між Іпотекодавцем (відповідачами) і Іпотекодержателем (Позивачем) або на підставі оцінки майна незалежним суб'єктом оціночної діяльності. Таким чином, суд вважає, що позовна вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок заборгованості відповідача перед банком є такою, що підлягає до задоволення.

Вимоги позивача про надання йому права на отримання витягу з Державного реєстру прав власності та інших повноважень, необхідних для здійснення продажу, задоволенню не підлягають, оскільки,: перша з них знаходиться за межами наданих суду законом повноважень і фактично спрямована на передачу виключних правомочностей власника сторонній особі, а таке за ст.41 Конституції України є неприпустимим; що ж до другої вимоги то вибравши названий спосіб звернення стягнення суд бажані позивачем правомочності вже йому надав і окремо їх підкреслювати немає необхідності.

З приводу позовної вимоги про виселення відповідача зі спірного житлового приміщення, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.4 ст.9 ЖК України, ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і порядку, передбачених законом.

Дійсно, відповідно до ч.2 ст.39 Закону України Про іпотеку одночасно з рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержатель вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Разом з тим, ч.1 ст.40 Закону України Про іпотеку зазначено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться в порядку, встановленому законом.

У ч.2 та ч.3 ст.40 цього ж закону визначено певний порядок дій банку: після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобовязані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. Аналогічний порядок щодо виселення всіх громадян, що мешкають у житловому будинку або житловому приміщенні, на які звернуто стягнення як на предмет іпотеки, передбачено в ч.3 ст.109 ЖК України. Вимога про добровільне звільнення житлового приміщення може бути направлена разом з вимогою, передбаченою ч.1 ст.35 Закону України Про іпотеку.

Таким чином, на момент звернення позивача з даним позовом до суду відсутні виконання приписів, встановлених ч.2 ст.40 Закону України Про іпотеку та ч.3 ст.109 ЖК України щодо примусового виселення за рішенням суду мешканців із житлового будинку або житлового приміщення, на які здійснюється звернення як на предмет іпотеки. На теперішній час відсутні порушення, невизнання або оспорювання прав та свобод іпотекодержателя щодо звільнення вказаного житлового приміщення.

Задоволення позову згідно ст.88 ЦПК України покладає на відповідача обов'язок по сплаті судових витрат.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 60, 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк- задовольнити частково.

У рахунок погашення заборгованості, допущеної ОСОБА_1, а саме: 24 вересня 2013 року виникла заборгованість за кредитом у розмірі 141074,82 гривень, заборгованість по відсоткам за користуванням кредитом - 177843,65 гривень, заборгованість по комісії за користування кредитом 5 681, 43 гривень, за що йому йому нарахована пеня в розмірі 296544,15 гривень, та накладено штрафи в сумі 250,00 гривень фіксована частина, 31057,20 гривень процентна складова, всього на загальну суму 652451,25 гривень за кредитним договором № DZR0GA00000121 від 23 квітня 2008 року звернути стягнення на будинок загальною площею 56,90 кв.м., житловою площею 43,90 кв.м, який розташований по вул. Пушкіна, 22 в с.Семенівка Криничанського району Дніпропетровської області, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки( на підставі договору іпотеки № DZR0GA00000121 від 23 квітня 2008 року) публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» з укладенням від імені ПАТ КБ Приватбанкдоговору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у віповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ Приватбанквсіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк(рах.№ 64993919400001, МФО №305299, код ЄДРПОУ 14360570) 3441,00 грн. (три тисячі чотириста сорок одну гривню 00 копійок) судових витрат.

Повернути публічному акціонерному товариству Комерційний банк Приватбанк(рах.№ 64993919400001, МФО №305299, код ЄДРПОУ 14360570) 229,40 грн. (двісті двадцять девять гривень 40 копійок) сплачених згідно платіжних доручень: № ВООО7В095D від 27 вересня 2013 року та № ВООО7В095D від 27 вересня 2013 року.

Решту позовних вимог залишити без розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення або з дня отримання його копії.

Суддя:

ОСОБА_2