Рішення № 35524565, 12.11.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26РІШЕННЯ

Іменем України

"12" листопада 2013 р. Справа № 911/3887/13

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Державного підприємства "Управління забезпечення функціонування об'єктів Чорнобильської АЕС", м. Славутич до Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтаж-Енергобуд", м. Славутичпро стягнення 39424,10 грн.за участю представників:

позивача:Гніденко Н.П. - дов. від 30.07.2013р. № 01-589 відповідача:не з'явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чиномсуть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Державного підприємства "Управління забезпечення функціонування об'єктів Чорнобильської АЕС" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтаж-Енергобуд" (далі - відповідач) про стягнення 39424,10 грн., з яких 31556,31 грн. основний борг, 344,66 грн. 3% річних, 4193,36 грн. пені та 3329,77 грн. штрафу передбаченого ст. 231 Господарського кодексу України.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання автотранспортних послуг від 24.12.2012р. № П-46 щодо здійснення розрахунку за надані автотранспортні послуги у визначені договором строки по переліченим в позовній заяві актам здавання-приймання виконаних послуг.

Під час розгляду справи позивач надав суду заяву про уточнення позовної заяви від 11.11.2013р. № 01-38-926, згідно якої позивач в порядку ст. 22 ГПК України зменшив розмір позовних вимог в частині заявленої до стягнення суми основного боргу в зв'язку із частковою сплатою відповідачем суми основного боргу в розмірі 2000,00 грн., на підтвердження чого надав банківську виписку з особового рахунку за 07.11.2013р. в якій відображено надходження на його рахунок від відповідача зазначеної суми боргу, а також зменшив розмір заявленої до стягнення суми пені, та за вказаних обставин просить суд стягнути з відповідача 29556,31 грн. основного боргу, 344,66 грн. 3% річних, 1617,47 грн. пені та 3329,77 грн. штрафу.

За таких обставин в даному провадженні суд розглядає остаточні вимоги позивача про стягнення 29556,31 грн. основного боргу, 344,66 грн. 3% річних, 1617,47 грн. пені та 3329,77 грн. штрафу.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги в редакції заяви про уточнення розміру позовних вимог від 11.11.2013р. № 01-38-926 та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, проте від нього надійшли заперечення проти позову від 23.10.2013р. № 503, згідно яких відповідач зазначає, що позивачем не надано доказів невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку за надані автотранспортні послуги та при цьому зазначив, що ним здійснюються такі розрахунки попри скрутне фінансове становище відповідача.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір про надання автотранспортних послуг від 24.12.2012р. № П-46 (далі - договір), відповідно до умов якого замовник - відповідач доручає, а перевізник - позивач зобов'язується на умовах даного договору надати автотранспортні послуги в 30-км. зоні ЧАЕС, в обсязі, відповідно до "Плану перевезень…" (додаток № 1 до договору) (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору планова вартість послуг за договором становить 178974,24 грн. в т.ч. ПДВ - 29829,04 грн. Фактичний обсяг послуг визначається після того, як вони були безпосередньо надані.

Згідно положень п. 2.2 договору вартість послуг у звітному періоді визначається на підставі підтверджених обсягів і вартості 1 маш./год. та 1 км. пробігу понад 15 км. відповідно за ціною, погодженою протоколом договірної ціни (додаток № 2). Нарахування ПДВ проводиться за фактом виконання робіт.

У відповідності до положень п. 2.7 договору, остаточні розрахунки між сторонами здійснюються на підставі підписаних актів наданих послуг на протязі 10 днів після підписання.

Термін дії договору з дати підписання до 31.12.2013р. (п. 5.3 договору).

Додатками №№ 1 - 3 до договору сторони погодили план автоперевезень, протокол погодження договірної ціни на автопослуги, розрахунок вартості автотранспортних послуг, а також список осіб відповідача зі зразками підписів, які мають право оформляти документи по договору. Завірені копії перелічених додатків залучені до матеріалів справи.

На виконання умов договору позивач в період січень - червень 2013р. надав відповідачу автотранспортні послуги на загальну суму 36556,31 грн., що підтверджується актами здавання-приймання виконаних послуг від 31.01.2013р. № 1 на суму 3349,58 грн., від 28.02.2013р. № 2 на суму 3196,20 грн., від 31.03.2013р. № 3 на суму 4466,11 грн., від 30.04.2013р. № 4 на суму 9447,98 грн., від 31.05.2013р. № 5 на суму 13657,08 грн. та від 30.06.2013р. № 6 на суму 2439,36 грн., які підписані в двохсторонньому порядку повноваженими представниками сторін без будь яких застережень і зауважень та скріплені печатками позивача та відповідача, завірені копії яких залучені до матеріалів справи.

Разом з тим, відповідач за надані автотранспортні послуги в повному обсязі у передбачені договором строки не розрахувався, в зв'язку з чим за ним рахується заборгованість в розмірі 29556,31 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо здійснення повного розрахунку за надані автотранспортні послуги згідно договору, у зв'язку з чим за останнім на час розгляду справи рахується заборгованість в розмірі 29556,31грн. Доказів сплати зазначеної заборгованості відповідач суду не надав.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 29556,31 грн. заборгованості за надані автотранспортні послуги згідно договору.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунку за надані згідно договору автотранспортні послуги, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних з простроченої суми грошового зобов'язання.

Згідно із ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку позивача 3% річних з простроченої суми за загальний період прострочення з 11.02.2013р. по 10.09.2013р. складають 344,66 грн.

Здійснений позивачем розрахунок 3% річних відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.

Також, позивач посилаючись на положення ст. 230 Господарського кодексу України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" просить суд стягнути з відповідача пеню за прострочення виконання розрахунків за надані автотранспортні послуги в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка за його розрахунком за загальний період прострочення з 11.02.2013р. по 10.09.2013р. складає 1617,47 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно вимог ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Судом досліджено положення договору, укладеного між сторонами, та встановлено, що такий вид забезпечення виконання грошового зобов'язання, як сплата неустойки у вигляді пені за час прострочення грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунку за надані автотранспортні послуги, сторони договору при його укладанні не встановили і як наслідок положення даного договору його не містять.

Оскільки сторонами договору не встановлений такий вид забезпечення виконання грошового зобов'язання як пеня, то позовні вимоги про стягнення з відповідача за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань 1617,47 грн. пені є безпідставні, а тому задоволенню не підлягають.

Також позивач посилаючись на ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України просить суд стягнути з відповідача за порушення строків оплати автотранспортних послуг понад 30 днів штраф у розмірі 7% від суми заборгованості, який за розрахунком позивача складає 3329,77 грн.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 1 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Виходячи із положень зазначеної норми, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції у вигляді пені та штрафу, передбачених абзацом 3 частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір пені та штрафу.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач допустив прострочення виконання саме грошового зобов'язання щодо здійснення вчасного розрахунку за надані послуги, правові підстави для застосування до відповідача штрафних санкцій, передбачених ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України відсутні, тому суд відмовляє в їх задоволенні.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 28.02.2011р. у справі № 23/225.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 29556,31 грн. основного боргу та 344,66 грн. 3% річних є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню. В решті позовних вимог суд відмовляє з огляду на їх безпідставність.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує таке.

Відповідно до п 4.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013р. № 7 (далі - Постанова) частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною. У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом. Так, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача.

З огляду на вищевикладене відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на сторони пропорційно розміру обґрунтованих вимог, а саме: в частині задоволених позовних вимог в загальній сумі 29900,97 грн., а також в частині зменшених позовних вимог в загальній сумі 2000 грн. покладається судом на відповідача, що складає суму судового збору 1489,51 грн., оскільки зазначене зменшення розміру позовних вимог на суму 2000 грн. стало наслідком сплати відповідачем простроченого боргу після звернення позивача з даним позовом до суду - 07.10.2013р. (згідно поштового штемпеля "Укрпошта" на конверті в якому надійшла вказана позовна заява до суду), а в частині позовних вимог в задоволенні яких судом відмовлено - на позивача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтаж-Енергобуд" (07100, Київська область, м. Славутич, Тбіліський квартал, 5, кв. 9, ідентифікаційний код 35511429) на користь Державного підприємства "Управління забезпечення функціонування об'єктів Чорнобильської АЕС" (07100, Київська обл., м. Славутич, вул. Військових Будівельників, 9, ідентифікаційний код 36359955) 29556 (двадцять дев'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят шість) грн. 31 коп. основного боргу, 344 (триста сорок чотири) грн. 66 коп. 3% річних, 1489 (одну тисячу чотириста вісімдесят дев'ять) грн. 51 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Подоляк Ю.В.

Дата підписання рішення 22.11.2013р.