Рішення № 35524546, 13.11.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" листопада 2013 р.Справа № 922/3937/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

при секретарі судового засідання Супрун М.М.

розглянувши справу

за позовом Першого заступника прокурора м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради, м. Харків до ФОП ОСОБА_1, м. Харків про стягнення 122189,11 грн. за участю представників сторін:

прокурора - Хряк О.О., службове посвідчення № 013774 від 06.12.2012 року;

позивача - Ткачова А.Ю., за довіреністю № 08-11/4345/2-13 від 30.09.2013 року;

відповідача - ОСОБА_3, за довіреністю № 2794 від 08.10.2013 року.

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник прокурора м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача - ФОП ОСОБА_1 щодо стягнення з відповідача збитків у розмірі 122189,11 грн. за використання земельної ділянки, розташована за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 0,0203 га. без правовстановлюючих документів. Крім того, прокурор просить судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.09.2013 р. за вищевказаним позовом було порушено провадження у справі № 922/3937/13 та розгляд справи призначено на 09.10.2013р. об 11:00 год.

Разом з позовною заявою прокурором було надано заяву про забезпечення позову, в якій викладено прохання з посиланням на ст. 66, 67 ГПК України, вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно ФОП ОСОБА_1.

У судовому засіданні 09 жовтня 2013 р. було оголошено перерву до 11:30 23.10.2013 р. з метою надання додаткових доказів по справі.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.10.2013 р. розгляд справи № 922/3937/13 за клопотанням представника відповідача було відкладено на 13.11.2013р. о 10:30 год.

До канцелярії суду надано: представником позивача клопотання (вх. 42110) про долучення до матеріалів справи копії листа ДЗВ від 12.11.2013 № 2963/0/225-13 та представником відповідача клопотання (вх. 42051) про долучення до матеріалів справи копії квитка на підтвердження факту передбування ОСОБА_1 за кордоном під час проведення попереднього судового засідання. Надані документи досліджено судом та долучено до матеріалів справи.

Також, 13 листопада 2013 р. до канцелярії суду представником відповідача за вх. 42050 надано заяву в порядку ст. 267 ЦК України щодо застосування судом позовної давності до вимог про стягнення збитків, нарахованих позивачем до 19.09.2010 р. Проте, у судовому засіданні представник відповідача просить суд прийняти відмову від заяви про застосування судом позовної давності до вимог про стягнення збитків, про що надав відповідну письмову заяву (вх. 42111).

Суд, розглянувши заяви представника відповідача (вх. 42050 та 42111), враховуючи відмову відповідача від заяви про застосування судом позовної давності до вимог про стягнення збитків, вважає за необхідне залиши заяву в порядку ст. 267 ЦК України щодо застосування судом позовної давності без розгляду.

Присутній представник прокуратури у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та просив позов задовольнити.

Присутній представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги заявлені прокуратурою та просив позов задовольнити, про що надав відповідні письмові та усні пояснення.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував у повному обсязі.

Присутні у судовому засіданні представники сторін пояснили, що ними надані всі документи, які необхідні для розгляду справи по суті.

Розглянувши заяву прокурора про вжиття заходів до забезпечення позову, суд не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи суд має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно ст. 67 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві, забороною відповідачеві вчиняти певні дії, що стосуються предмету спору.

Відповідно п. 3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Заява прокурора ґрунтована на припущеннях. Ретельно дослідивши підстави, на які посилається заявник, суд дійшов висновку про те, що заява прокурора не обґрунтована жодними доказами та прокурором не доведено, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, у зв'язку з чим відмовляє у її задоволенні, як необґрунтованої.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, пояснення їх повноважних представників, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Згідно інформації КП "Харківське Міське БТІ" від 22.10.2012 р. № 9048 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на павільйони літ. АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу посвідченого 08.10.2003 р. ПНХМНО ОСОБА_5 за № 2163.

Згідно рішення Харківської міської ради від 24.12.2008 р. № 356/08 ФО-П ОСОБА_1 надано в оренду земельну ділянку загальною площею 0,0203 га по АДРЕСА_2 за рахунок земель громадської забудови для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі строком до 01.12.20143р.

Актом обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки від 12.04.2013 р. № 1418/13 визначено, що земельна ділянка по АДРЕСА_2 загальною площею 0,0203 га строком до 07.11.2012 р. використовувалась ФО-П ОСОБА_1 для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі під магазин; право користування вищезазначеною земельною ділянкою не оформлене, чим порушено вимоги ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

Під час обстеження велась фотозйомка та здійснювався контрольній замір площі земельної ділянки інженером-геодезистом за допомогою електронного тахеометру Topcon GPT-3002N з урахуванням вимог ст.ст. 1, 34 Закону України "Про землеустрій".

На підставі договору купівлі-продажу від 19.10.2012 року № 3258 право власності на павільйон літ. АДРЕСА_2 зареєстровано за ФОП ОСОБА_6.

Крім того, матеріалами справи свідчать про наступне:

Листом від 28.01.2010 р. № 696/0/84-10, від 18.10.2010 № 9599/0/84-10 управлінням земельних відносин Департаменту містобудування, архітектури та земельних відносин Харківської міської ради на адресу ФО-П ОСОБА_1 направлено попередження, щодо необхідності терміново з'явитись до управління для погодження розрахунку орендної плати та проекту договору оренди землі.

Проте, на час розгляду справи докази укладення договору оренди спірної земельної ділянки в матеріалах справи відсутні.

Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області від 24 квітня 2013 року № 286 "Про затвердження акту про визначення збитків" затверджено акт про визначення збитків № 360 від 22 квітня 2013 року, в якому встановлено, що неодержаний Харківською міською радою дохід за використання ФО-П ОСОБА_1 земельної ділянка загальною площею 0,0203 га за адресою: АДРЕСА_2 складає 122189,11 грн.

Відповідно до розрахунку розміру збитків за використання відповідачем земельної ділянки по АДРЕСА_2 загальною площею 0,0203 га для експлуатації та обслуговування магазину збитки нараховані за період з 01.05.2010 р. до 19.10.2012 року.

З метою врегулювання даного спору у досудовому порядку відповідно до вимог ст. ст. 6, 9 Цивільного кодексу України та ст. ст. 5, 6 Господарського процесуального кодексу України управлінням земельних відносин відповідачу запропоновано відшкодувати Харківській міській раді завдані збитки, що підтверджується наступним.

Листом - повідомленням управляння земельних відносин Харківської міської ради від 11.04.2013 р. № 3427/0/84-13 ФО-П ОСОБА_1 запрошено на засідання комісії для визначення збитків власникам землі та землекористувачам.

Крім того, листом - повідомленням від 13.05.2013 р. № 4198/0/84-13 управління земельних відносин Харківської міської ради відповідачу запропоновано добровільно відшкодувати Харківській міській раді визначені збитки за використання земельної ділянки з порушенням норм земельного законодавства.

Станом на час звернення прокурора до суду з позовною заявою, вимоги, викладені у листах повідомленнях відповідачем не виконані, спір у досудовому порядку не врегульовано.

З огляду на викладене, прокурор просить суд стягнути з відповідача збитки у сумі 122189,11 грн. за використання земельної ділянки без оформлення правовстановлюючих документів.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

Згідно приписів ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

У відповідності по п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Таким чином, повноваження щодо розпорядження спірною земельною ділянкою здійснює Харківська міська рада Харківської області, яка є позивачем по даній справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

На підставі ч. 2 статті 125 Земельного кодексу України, право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону - ч. 2 ст. 126 Земельного кодексу України.

Як свідчать матеріали справи відповідачем заходи, щодо оформлення земельної ділянки не проведені, договір оренди на момент вирішення справи не укладений, державний акт на право власності не отриманий, земельна ділянка не звільнена.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач використовує земельну ділянку площею 0,0203 га по АДРЕСА_2 з порушенням вимог земельного законодавства, право користування вищезазначеною земельною ділянкою ФОП ОСОБА_1 не оформлено, чим порушило вимоги ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

Факт набуття земельної ділянки, факт невиконання обов'язку про її повернення, факт використання ділянки за відсутності договору оренди підтверджується матеріалами справи (актом обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки по АДРЕСА_2 № 1418/13 від 12.04.2013 р., листом КП "ХМБТІ", договором купівлі-продажу нежитлових будівель, що знаходяться на відповідній земельній ділянці, витягом про реєстрацію права власності на майно та іншими доказами, наявними в матеріалах справи).

Факт належності відповідного права позивачеві випливає з норми ст. 80 ЗК України, якою визначено, зокрема, що суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування - на землі комунальної власності. Відповідно до ст.83 цього кодексу землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

Відповідно до ст. 1213 ЦК України наслідком безпідставного набуття майна, яке неможливо повернути, - є відшкодування його вартості.

Статтею 189 Земельного кодексу України передбачено, що самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснюється сільськими, міськими, районними та обласними радами.

Уповноваженими посадовими особами Управління земельних відносин Харківської міської ради було проведено обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_2. За результатами обстеження складено акт обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки № 1418/13 від 12.04.2013 р.

Порядок визначення вартості безпідставного користування земельною ділянкою визначено Рішенням Харківської міської ради від 24.06.2009 №130/09, яким затверджено "Порядок визначення та відшкодування Харківській міській раді збитків, заподіяних внаслідок невикористання земельних ділянок, самовільного зайняття земельних ділянок та використання земельних ділянок з порушенням законодавства про плату на землю" (далі - Порядок).

Відповідно до п. 5.1. Порядку нарахування збитків проводиться у випадку не оформлення документу, що посвідчує право користування земельною ділянкою у строк, встановлений рішенням Харківської міської ради про надання або поновлення права оренди земельної ділянки, збитки визначаються після закінчення строку, встановленого в рішенні Харківської міської ради для оформлення документу, що підтверджує право користування земельною ділянкою.

Відповідно до п. 5.4 даного Порядку, відшкодування збитків проводиться за період використання землі з порушенням земельного законодавства у розмірі орендної плати за землю, яку власник землі (Харківська міська рада) міг би отримати при належному виконанні (дотриманні) землекористувачем вимог земельного законодавства.

Відповідно до акту про визначення збитків власнику землі від 22.04.2013 р. за № 360, затвердженого рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 24.04.2013 р. № 286 визнано неодержаний Харківською міською радою дохід у сумі 122189,11 грн. за земельну ділянку по АДРЕСА_2.

Розрахунок збитків в розмірі 687738,37 зроблений Управлінням земельних відносин Департаменту містобудування, архітектури та земельних відносин за періоди з 01.05.2010 р. до 19.10.2012 р.

Відповідно ст. 156 ЗК України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Статтею 157 Земельного кодексу України передбачено, що відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, серед іншого, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, а згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Положеннями статті 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, підставою для стягнення збитків є наявність в діях заподіювача шкоди складу цивільно-правової відповідальності: протиправність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди, прямий причинний зв'язок між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та шкодою, наявність вини.

Матеріали справи в їх сукупності підтверджують протиправну поведінку відповідача, шкоду, завдану відповідачем власнику землі - Харківській міській раді, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, а також вину правопорушника, що знаходить своє відображення у Пленумі Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин».

Відповідно до ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

В даному разі, обставини справи свідчать про наявність протиправної поведінки відповідача у вигляді використання спірної земельної ділянки без правовстановлюючих документів в порушення вимог статей 125, 126 Земельного кодексу України та його вина підтверджується в сукупності наведеними вище матеріалами. Причинний зв'язок полягає в неотриманні позивачем доходу - орендної плати, який він отримав би в разі оформлення відповідачем згідно з вимогами статей 125,126 Земельного кодексу України правовстановлюючого документу на спірну земельну ділянку - договору оренди землі.

Збитками в даному разі слід розуміти неодержаний прибуток (упущену вигоду). Неодержаний прибуток - це розрахункова величина втрати очікуваного приросту в майні, що базується на даних бухгалтерського та податкового обліку, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання певних грошових сум чи інших цінностей, якщо інший учасник відносин у сфері господарювання не допустив би правопорушення.

Розмір збитків визначено відповідно до "Порядку визначення та відшкодування Харківській міській раді збитків, заподіяних внаслідок невикористання земельних ділянок, самовільного зайняття земельних ділянок та використання земельних ділянок з порушенням законодавства про плату за землю", затвердженого рішенням Харківської міської ради від 24.06.2009 р. відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 р. № 284.

Відповідач доказів на спростування цих обставин не надав.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги прокурора та позивача є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи та є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Отже, судовий збір у розмірі 2% від задоволеної суми нарахованих збитків, що становить 2443,78 грн. покладається на відповідача з вини якого спір доведено до суду.

Крім того, судом враховано, подання прокурором заяви про забезпечення позову, за яку також справляється судовий збір.

Відповідно до приписів п. 4.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

Таким чином, враховуючи відмову у задоволенні судом заяви про забезпечення позову, судовий збір у розмірі 1720,50 грн., покладається на позивача по даній справі та підлягає стягненню з нього в доход держави.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 80, 83, 116, 124-126, 156, 157 Земельного кодексу України, статтею 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", статтями 11, 16, 1166, 1213 Цивільного кодексу України, статтями 174, 225 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні заяви прокурора про забезпечення позову відмовити.

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідент. номер НОМЕР_1) на користь Харківської міської ради (61200, м. Харків, м-н. Конституції, 7; код ЄДРПОУ 04059243; р/р 31412544700002 в УДК у м. Харкові, ГУДКСУ у Харківській області, код ЄДРПОУ 24134490, Банк ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, код платежу 24060300) 122189,11 грн. збитків.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідент. номер НОМЕР_1) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна, 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувач - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) 2443,78 грн. судового збору.

Стягнути з Харківської міської ради (61200, м. Харків, м-н. Конституції, 7; код ЄДРПОУ 04059243) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна, 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувач - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) 1720,50 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 18.11.2013 р.

Суддя Шатерніков М.І.