Рішення № 35524523, 06.11.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2013 р.Справа № 922/3798/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

при секретарі судового засідання Супрун М.М.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Земельний банк", м. Харків до Акціонерного товариства "Харківський регіональний фонд підтримки підприємництва", м. Харків 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Відкрите акціонерне товариство АКБ "Автокразбанк", м. Кременчук про стягнення 100000,00 грн. за участю представників сторін:

позивача - Редіна В.Б. ( дов. № 02-15/1-97 від 25.09.2013 р.)

відповідача - Хомякова А.Л. (дов. від 13.09.2013 р.)

3-ї особи - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ПАТ "Земельний банк", звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до Акціонерного товариства "Харківський регіональний фонд підтримки підприємництва", в якій просить суд стягнути з відповідача в рахунок часткового погашення заборгованість 100000,00 грн., в порядку регресу на підставі договору зворотної вимоги, укладеного 12.01.2010 р. між позивачем та відповідачем, відповідно до якого відповідач зобов'язався виконати вимоги кредитора за договором зворотної вимоги в разі звернення стягнення на кошти міжбанківського кредиту зі сплатою 7 процентів річних.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.09.2013 р. за вищевказаним позовом було порушено провадження у справі № 922/3798/13 та розгляд справи призначено у судовому засіданні. Цією ж ухвалою до участі у справі було залучено Відкрите акціонерне товариство АКБ "Автокразбанк" у якості 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.10.2013 р., за клопотанням представника відповідача, розгляд справи № 922/3798/13 було відкладено на 22.10.2013 р. о 12:30.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.10.2013 р. розгляд справи № 922/3798/13 було відкладено на 06.11.2013 р. о 10:30.

Представник позивача у судовому засіданні підтримує позовні вимоги та просить суд задовольнити їх у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та додатково пояснив з посиланням на ч. 1 ст. 261 ЦК України, що строк позовної давності має бути обчислений з 07 липня 2010 р., оскільки відповідач повідомлений про необхідність виконання зобов'язання 30.06.2010 року.

Представник відповідача у судовому засіданні та у відзиві на позовну заяву, наданому через канцелярію суду 01.10.13р. за вх. № 36122 зазначив, що строк для пред'явлення даного позову сплив 28.05.2013р., отже його було подано після спливу строку позовної давності, у зв'язку з чим в задоволенні позову просить відмовити.

Представник 3-ї особи у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений за адресою зазначеною у позовній заяві, у наданих на адресу суду поясненнях (вх. 36722), викладено прохання розглядати справу без участі представника 3-ї особи за наявними в матеріалах справи документам та зазначено, що право позивача на звернення з регресними вимогами до відповідача виникло 28.05.2010 р. (в момент списання коштів), разом з тим з позовними вимогами позивач звернувся до суду лише 06.09.2013 р., тобто з пропуском встановленого 3-річного строку позовної давності, про поновлення якого позивач питання не піднімає.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд встановив наступне.

03 квітня 2006 року між Харківським акціонерним комерційним банком Земельний банк (правонаступником якого відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців є Публічне акціонерне товариство "Земельний банк" - позивач по справі) та Відкритим акціонерним товариством АКБ "АВТОКРАЗБАНК" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "АВТОКРАЗБАНК" - 3-я особа на стороні відповідача) був укладений договір про надання міжбанківського кредиту № 106/06-МБ, відповідно до умов якого позивач надав 3-ій особі міжбанківський кредит в сумі 9000000,00 грн. із строком повернення, з урахуванням додаткової угоди № 4 від 12.04.2010р., не пізніше 14.04.2011р. зі сплатою 20 % річних.

08 квітня 2008 року між третьою особою та позивачем укладено договір застави майнових прав № 10-З, предметом якого є майнові права на грошові кошти в сумі 5000000,00 грн., які знаходяться на рахунку довгострокових кредитів, що отримані від інших банків, № 16241001012310 згідно з договором про надання міжбанківського кредиту № 106/06-МБ від 03.04.2006р. та всіма додатковими угодами до нього; на відсотки, які будуть нараховані на рахунок відсотків.

У відповідності до п. 1.1 договору застави, застава забезпечує виконання зобов'язань Відкритого акціонерного товариства "Харківський регіональний фонд підтримки підприємництва" (відповідач) по договору РЕПО № 10, укладеному 03 квітня 2006 року між АТ "Харківський регіональний фонд підтримки підприємництва" (відповідач) та ВАТ АКБ "АВТОКРАЗБАНК" (3-я особа), згідно з яким 3-я особа придбала у відповідача цінні папери на суму 5000000,00 грн., а відповідач зобов'язаний здійснити зворотний викуп цінних паперів не пізніше 01 квітня 2011 року включно, сплативши 20,1% річних, а також неустойку в розмірі та випадках, передбачених вищевказаним договором РЕПО.

12 січня 2010 року між позивачем та АТ "Харківський регіональний фонд підтримки підприємництва" (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Харківський регіональний фонд підтримки підприємництва") був укладений договір зворотної вимоги (регресу).

Пунктом 1 зазначеного договору сторони передбачили, що у разі якщо ВАТ АКБ "АВТОКРАЗБАНК" (3-я особа) на підставі укладених з кредитором договорів: про надання міжбанківського кредиту № 106/06-МБ від 03.04.2006р., і всіх додаткових угод до нього та застави майнових прав № 10-З від 08.04.2008р., і всіх додаткових угод до нього, здійснить звернення стягнення на визначені вказаним договором застави майнові права (кредитора), кредитор (позивач по справі) набуває право зворотної вимоги (регресу) до боржника в повному обсязі майнових прав, на які фактично звернено стягнення.

Відповідно до п. 2 договору зворотної вимоги боржник зобов'язується виконати регресні вимоги кредитора за цим договором протягом трьох місяців з моменту виникнення умов п. 1 цього договору зі сплатою 7 % річних.

Згідно з п. 3 цей договір укладено відповідно із ст. 212 Цивільного кодексу України з відкладальною умовою: він набуває чинності у разі звернення стягнення на майнові права, які надані в заставу за договором застави.

В п. 2.1.4. договору застави майнових прав № 10-З від 08.04.2008р. в свою чергу визначено, що в разі, коли в момент настання терміну виконання умов Договору РЕПО зобов'язання з його виконання відповідачем виконано не буде, 3-я особа отримує право одержати задоволення за рахунок предмету застави, у зв'язку з чим останньому надане право самостійно списати в позасудовому порядку з рахунку довгострокових кредитів своїм меморіальним ордером та/або іншим відповідним документом і направити кошти на погашення заборгованості відповідача перед 3-ю особою по договору РЕПО, а також витрат та збитків 3-ї особи, які виникли в разі невиконання умов вищезазначеного договору.

У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань по зворотному викупу цінних паперів акцій емітента ВАТ "ВТ", які передбачені у договорі РЕПО № 10 від 03.04.2006 р. у сумі 5090863,01 грн., з причини відсутності коштів, банком реалізовано право Заставодержателя, яке виникає з договору застави майнових прав № 10-З від 08.04.2008 р., Заставодавцем за якими є ПАТ "Зембанк", та погашено заборгованість, шляхом списання меморіальним ордером № 1484 від 28.05.2010 р. коштів у сумі 5000000,00 грн. та меморіальним ордером № 1492 від 28.05.2010 р. коштів у сумі 73972,60 грн., згідно договору про надання міжбанківського кредиту № 106/06-МБ від 03.04.2006 р., укладеного між 3-ю особою та позивачем.

Електронною поштою, листом вих. № 0,0500-28/19 від 28 травня 2010 року АТ "АКБ Банк" повідомив позивача про звернення стягнення на предмет застави за договором застави майнових прав № 106/06-МБ від 03.04.2006р.

30 червня 2010 року позивач звернувся до відповідача з письмовою вимогою (вих.02-15/1689) протягом 10 календарних днів погасити заборгованість в розмірі 5073972,60 грн. Вищевказаний лист був отриманий директором АТ "Харківський регіональний фонд підтримки підприємництва" 30.06.2010 року, проте вимогу позивача сплатити заборгованість в сумі 5073972,60 грн. не виконав, письмової відповіді позивачу не надав.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

У відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 530 ЦК України передбачено строк (термін) виконання зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню за настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства;

У відповідності до положень ч. 1 ст. 212 Цивільного кодексу України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Крім того, у відповідності до положень ст. 583 ЦК України заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель). А згідно до ст. 556 ЦК України до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у зобов'язанні. Стаття 20 ЗУ "Про заставу" також має таке положення, що до третьої особи, яка задовольнила в повному обсязі вимоги заставодержателя, переходить разом з правом вимоги забезпечена нею застава у встановленому законодавством порядку.

Отже, як вбачається з вищевикладених умов договору зворотної вимоги (регресу) від 12.01.2010р. він укладений з відкладальною обставиною - відповідно до п. 3 договору він набуває чинності у разі звернення стягнення на майнові права, які надані в заставу за договором застави майнових прав № 106-З від 03.04.2006 р.

Матеріали справи свідчать, що 3-я особа самостійно у відповідності до п. 4.1. договору застави звернула стягнення на предмет застави шляхом списання грошових коштів меморіальними ордерами № 1484, № 1492 від 28.05.2010 р. з рахунку позивача.

Таким чином, визначена договором відкладальна обставина настала 28.05.2010 р., а отже і настав строк виконання зобов'язання за договором зворотної вимоги (регресу) від 12.01.2010 р.

Згідно ч.1 ст. 626 ЦК України Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. (ст.. 509 ЦК України).

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525-526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається. Зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як було встановлено судом, сторонами у п. 2 договору зворотної вимоги було передбачено обов'язок боржника виконати регресні вимоги кредитора за цим договором протягом трьох місяців з моменту виникнення умов п. 1 цього договору зі сплатою 7 % річних.

Тобто даний трьохмісячний строк обчислюється з моменту настання відкладальної умови - з моменту списання коштів меморіальними ордерами № 1484 та № 1492 від 28.05.2010 р.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 253 ЦК України).

Таким чином, зі спливом трьохмісячного строку, встановленого для виконання регресних вимог, а саме з 29.08.2010р. починається перебіг строків позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку (п. 1 ст. 254 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (п. 1 ст. 261 ЦК України). При цьому, заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності (ст. 262 ЦК України).

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з вимогою про оплату боргу 09.09.13р., тобто після спливу строку позовної давності.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Суд зазначає, що норма ч. 5 ст. 267 ЦК України, хоча і припускає можливість визнання судом поважними певних причин пропуску позовної давності, однак не містить переліку таких причин. Виходячи з загальних засад цивільного (господарського) законодавства та судочинства, до поважних причин пропуску позовної давності мають бути віднесені обставини, що виникли незалежно від волі особи, яка мала право відповідної вимоги та об'єктивно унеможливили звернення цієї особи за судовим захистом у період дії строку позовної давності. Поважними і об'єктивними є такі обставини, які є об'єктивно непереборними і не залежать від волевиявлення заявника.

Відповідачем подано до суду заяву про застосування позовної давності до позовних вимог позивача.

Згідно до положень ст. 267 Цивільного кодексу України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Крім того, пунктом 5 ст. 267 ЦК України передбачено, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Проте, позивачем не надано жодного доказу поважної причини пропущення строків позовної давності.

В силу принципу змагальності судового процесу (ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України) ризик ненадання необхідних доказів несе сторона, котра на них посилається.

Оскільки позивач звернувся в суд з позовною заявою після закінчення строку позовної давності, і не надав суду належних доказів наявності поважних причин його пропуску, суд вважає за необхідне застосувати за заявою відповідача позовну давність.

За таких обставин, в задоволенні позову слід відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 27, 32, 33, 43, 44, 49, 82- 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 07.11.2013 р.

Суддя Шатерніков М.І.