Постанова № 35523591, 25.11.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 листопада 2013 року № 826/16993/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Гарника К.Ю., при секретарі судового засідання Непомнящій А.О. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" до Окружної державної податкової служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000274310 від 23.05.2013

ВСТАНОВИВ:

28 жовтня 2013 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Публічне акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Окружної державної податкової служби - центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби України (далі по тексту - відповідач) в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Окружної державної податкової служби - центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби України від 23 травня 2013 року № 0000274310.

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятим на його підставі податковим повідомленням - рішенням, вважаючи його протиправним, необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам чинного податкового законодавства. Позовні вимоги мотивує тим, що оскільки позивач передав Державному підприємству «Національний центр поводження з небезпечними відходами» «Київський регіональний центр поводження з небезпечними відходами» на утилізацію люмінесцентні лампи, а отже, не здійснював розміщення та тимчасового зберігання відходів, то відповідачем неправомірно встановлено суму збору за забруднення навколишнього природного середовища у розмірі 58 398,36 грн.

Заперечення відповідача співпадають із висновками акту перевірки Окружної державної податкової служби - центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби України від 07 травня 2013 року № 494/43-10/19357443 про результати виїзної позапланової документальної перевірки Публічного акціонерного товариства «Корпоративний та Інвестиційний Банк Креді Агріколь» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства період з 01 липня 2009 року по 28 лютого 2013 року.

Суд, керуючись приписами частини 4 статті 122 та частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Публічне акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк» є правонаступником Публічного акціонерного товариства «Корпоративний та Інвестиційний Банк Креді Агріколь» згідно копії Протоколу № 2 позачергових Загальних зборів акціонерів ПАТ «Креді Агріколь Банк», копії передавального акту від 16 листопада 2012 року, Положення про філію «КІБ» ПАТ «Креді Агріколь Банк», що затверджено Спостережною радою ПАТ «Креді Агріколь Банк» Протоколом № 8 від 26 вересня 2012 року, копії Статуту Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк», копії свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк».

На підставі наказу Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків ДПС від 27.02.2013 року №198 та направлень від 28 лютого 2013 року № 209, № 210, № 211, № 212, № 213, № 214, № 215 проведено перевірку Публічного акціонерного товариства «Корпоративний та Інвестиційний Банк Креді Агріколь» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства період з 01 липня 2009 року по 28 лютого 2013 року, за результатом якої складено акт від 07 травня 2013 року № 494/43-10/19357443.

Як висновок проведеної перевірки, серед іншого, встановлено порушення пункту 2, пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 01 березня 1999 року № 303 «Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору» (зі змінами та доповненнями) з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 20 червня 1995 року № 440 «Про затвердження Порядку одержання дозволу на виробництво, зберігання, транспортування, використання, захоронення, знищення та утилізацію отруйних речовин» та постанови Кабінету Міністрів України від 03 серпня 1998 року № 1218 «Про ствердження Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів» в частині розміщення та тимчасового зберігання відходів за перевіряємий період на суму 58 398,36 грн.

На думку позивача, висновок акту перевірки спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи, а спірне податкове повідомлення - рішення є неправомірними та підлягає скасуванню.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши встановлені обставини справи, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.57. Податкового кодексу України, екологічний податок, це загальнодержавний обов'язковий платіж, що справляється з фактичних обсягів викидів у атмосферне повітря, скидів у водні об'єкти забруднюючих речовин, розміщення відходів, фактичного обсягу радіоактивних відходів, що тимчасово зберігаються їх виробниками, фактичного обсягу утворених радіоактивних відходів та з фактичного обсягу радіоактивних відходів, накопичених до 1 квітня 2009 року.

Відповідно до підпункту 240.1.3. Податкового кодексу України платниками податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини.

Згідно з підпунктом 14.1.223. Податкового кодексу України, розміщення відходів, це (1) зберігання (тимчасове розміщення до утилізації чи видалення) та (2) захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозволи уповноважених органів.

Згідно з пунктом 240.5. Податкового кодексу України не є платниками податку за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах суб'єкти господарювання, які мають ліцензію на збирання і заготівлю відходів як вторинної сировини, провадять статутну діяльність із збирання і заготівлі таких відходів, що розміщуються на власних територіях (об'єктах), та надають послуги у цій сфері.

Відповідно до підпунктом 242.1.3. Податкового кодексу України об'єктом та базою оподаткування є обсяги та види (класи) відходів, що розміщуються у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах протягом звітного кварталу, крім обсягів та видів (класів) окремих відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання, які мають ліцензію на збирання і заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини і провадять статутну діяльність із збирання і заготівлі таких відходів.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України "Про відходи", під розміщенням відходів розуміється (1) зберігання та (2) захоронення відходів у (3) спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах.

Під (1) зберіганням відходів розуміється тимчасове розміщення відходів у спеціально відведених місцях чи об'єктах (до їх утилізації чи видалення).

Під (2) захороненням відходів розуміється остаточне розміщення відходів при їх видаленні у спеціально відведених місцях чи на об'єктах таким чином, щоб довгостроковий шкідливий вплив відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини не перевищував установлених нормативів.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про відходи» (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) під (3) спеціально відведеними місцями чи об'єктами розуміються, місця чи об'єкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноважених органів на видалення відходів чи здійснення інших операцій з відходами.

При цьому, за загальним визначенням відходи, це будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Згідно із схемою основних операцій з відходами, які призводять до утилізації або видалення відповідно до основної міжнародної угоди у сфері поводження з відходами - Базельської конвенції про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх видаленням (дата приєднання Україною 01.07.99 г.), до операцій розміщення відходів відносяться операції захоронення (D1, D2, D3, D4, D5, D6, D7) та зберігання (постійного) (D12).

У взаємозв'язку з вищенаведеним слід додати, що в Узагальнюючій податковій консультації щодо сплати екологічного податку, що справляється за розміщення побутових відходів, затвердженій наказом ДПС України від 16.12.2011 р. № 258, тобто до складання 07.03.2012 р. Акту перевірки, ДПС України в контексті наведених вище норм законодавства та з посиланням на позицію Мінприроди України зазначає, що основне призначення спеціально відведених місць чи об'єктів - видалення відходів шляхом захоронення або знешкодження, тобто проведення остаточних операцій видалення.

Місця тимчасового зберігання відходів, наприклад для тимчасового зберігання небезпечних відходів перед передачею на знешкодження або утилізацію спеціалізованим організаціям, контейнери або урни для збирання побутових відходів не є місцями їх остаточного видалення і не відносяться до спеціально відведених місць чи об'єктів.

Отже, як зазначено ДПС України, платниками екологічного податку за розміщення побутових відходів є лише ті суб'єкти господарювання, що розміщують їх у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах, на використання яких отримано відповідний дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища або його органів на місцях. З наведеної позиції ДПС України вбачається, що утворення відходів або перебування відходів на території підприємства, зокрема, в контейнерах, урнах, не інтерпретується нею (для цілей визначення платника податків та визначення податкових зобов'язань) як розміщення відходів (зберігання (тимчасове розміщення)).

Відповідно до вказаної податкової консультації, платниками екологічного податку за розміщення побутових відходів є лише ті суб'єкти господарювання, що розміщують їх у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах, на використання яких отримано відповідний дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища або його органів на місцях.

Відтак, в силу наведених вище норм Податкового кодексу України та для цілей оподаткування, розміщенням відходів є їх зберігання, під чим, зокрема, розуміється тимчасове розміщення відходів у спеціально відведених місцях чи об'єктах (до їх утилізації чи видалення) для цілей подальшого захоронення відходів, під чим у свою чергу розуміється остаточне розміщення відходів у спеціально відведених місцях чи на об'єктах.

Матеріали справи свідчать, не спростовано позивачем та встановлено в акті перевірки, що ПАТ «Корпоративний та Інвестиційний банк Креді Агріколь» протягом періоду перевірки укладено Договір на збирання, перевезення для подальшої утилізації (демеркурізації) люмінесцентних ламп: Договір від 17 жовтня 2008 року № 6 з ДП «Національний центр поводження з небезпечними відходами» «Київський регіональний центр поводження з небезпечними відходами» (код ЄДРПОУ 34620853).

За період з 01 липня 2009 року по 31 грудня 2010 року позивачем придбано для використання в господарській діяльності люмінесцентні лампи на підставі рахунка - фактури, а саме: рахунок фактура від 27 лютого 2009 року № 518 (згідно якої придбано люмінесцентні лампи у кількості 75 шт. Позивачем передано на утилізацію люмінесцентні лампи у кількості 27 шт. на загальну суму 50,76 грн. відповідно до акту 16 лютого 2010 року № 0У-0000029.

Відповідачем не надано жодних відомостей та доказів, які підтверджували б, що позивач провадить діяльність під час провадження якої здійснюється розміщення відходів, має спеціально відведенні для цього місця та надає послуги в цій сфері або має ліцензію на збирання і заготівлю відходів як вторинної сировини.

Таким чином, зважаючи на те, що позивач не здійснює розміщення відходів у спеціально відведених місцях та не має відповідного дозволу на використання вказаних місць, він не є платником екологічного податку.

У той же час, в порядку виконання обов'язку, передбаченого частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем під час розгляду не доведено та судом не встановлено здійснення позивачем в контексті наведених вище норм законодавства тимчасового розміщення відходів (у т.ч. побутових відходів), наявності у нього (закріплення за ним) для цього та у зв'язку з цим спеціально відведених місць та об'єктів, у т.ч. наявності у позивача вищезгаданого дозволу щодо цього, а відтак ДПІ не доведено наявності обставин та визначених законодавством підстав для цілей визначення позивача платником екологічного податку в умовах здійснюваної ним діяльності та для цілей покладання на нього обов'язку із сплати екологічного податку у спірних відносинах.

Аналогічна позиція викладена в ухвалах Київського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2012 року у справі № 2а-8654/12/2670, від 14 травня 2012 року у справі № 18031/11/2670, від 14 березня 2013 року у справі № 2а-16183/12/2670.

Відтак, спірне податкове повідомлення - рішення Окружної державної податкової служби - центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби України від 23 травня 2013 року № 0000274310 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи задоволення позовних вимог, з Державного бюджету України на користь позивача має бути присуджено витрати по сплаті судового збору саме у розмірі 172,05 грн.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Окружної державної податкової служби - центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби України від 23 травня 2013 року № 0000274310.

3.Судові витрати в сумі 172,05 грн. присудити на користь Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» за рахунок державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник