Ухвала суду № 35523017, 21.11.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/1527/13-а ( у 2-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Смірнова О.Є., Суддя-доповідач: Усенко В.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

21 листопада 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Усенка В.Г,

суддів: Бистрик Г.М., Оксененка О.М.,

при секретарі Костюченко М.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Варвинської міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» до Варвинської міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби про визнання незаконним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Прогрес» (далі - Позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Варвинської міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби (далі - Відповідачі) у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000122200 та № 0000171700 від 08.04.2013р.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 червня 2013 року вимоги адміністративного позову задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог адміністративного позову.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши представників сторін, що прибули у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі ч. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на підставі направлень від 05.03.2013 року № 17 та № 18, наказу Варвинської МДПІ від 05.03.2013 року № 52, пп. 78.1.1, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 та пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України працівниками Варвинської МДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Прогрес» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено Акт перевірки від 27.03.2013 року № 34/2200/32535913 (а.с.11-53 т.1).

За висновками акта перевірки Варвинською МДПІ винесено податкові повідомлення-рішення: № 0000122200 та № 0000171700 від 08.04.2012 року.

Основним видом діяльності ТОВ «Прогрес» є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 15.05.2013 року (а.с.232-233 т. 1).

Приймаючи рішення про задоволення вимог адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що податкові повідомлення-рішення винесені податковим органом не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з порушенням використаного повноваження, без мети, з якою це повноваження надано, необґрунтовано, тобто без врахування усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що ТОВ «Прогрес» є сільськогосподарським товаровиробником і для здійснення діяльності по виробництву сільськогосподарської продукції з Варвинською районною державною адміністрацією та громадянами-власниками земельних часток (паїв) укладені договори оренди земель державної власності та земельних часток (паїв).

На підставі вимог п. 209.1 ст. 209 Податкового кодексу України підприємством було обрано спеціальний режим оподаткування по сплаті податку на додану вартість, а відповідно до вимог п. 209.10 ст. 209 отримано свідоцтво про реєстрацію як суб'єкта спеціального режиму оподаткування (а.с.246 т.1).

В матеріалах справи міститься довідка від 21.05.2013 року № 48 про те, що на орендованих землях у 2011-2012 роках вирощувались жито та пшениця (а.с.248 т. 1).

Крім того, представником позивачем в суді першої інстанції надано довідку відділу Держземагентства у Варвинському районі Чернігівської області від 21.05.2013 року № 01-12/555, що підтверджує фактичне користування позивачем земельними ділянками, а також відсутність реєстрації будь-яких змін до договорів (а.с.247 т. 1).

Отже, врожай вирощений з посівів на цих ділянках є власністю підприємства та поставляючи його іншим особам підприємство поставляє сільськогосподарську продукцію власного виробництва.

З точки зору податкового законодавства під поняттям оренди розуміється дія з надання основних фондів у користування за плату та на визначений строк, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Для цілей оподаткування не встановлено значення виду договору (його формалізована якість) - договір оренди, договір про надання землі для сільськогосподарського виробництва (емфітевзис), договір про надання майна в користування, або взагалі без укладення договору. Головною підставою для оподаткування в даному випадку має значення саме вчинення конкретної господарської операції.

Фактичне користування позивачем земельними ділянками, вирощування на них сільгосппродукції, сплата за них орендної плати, є господарською операцією яка визначена Кодексом як оренда не залежно від додержання формальної процедури реєстрації, яка є пріоритетною в цивільних правовідносинах.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що Акт перевірки не містить посилання на Наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України № 837 від 17.12.2010 р. «Про затвердження Розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва» (далі - Наказ № 837), яким встановлено методику складання розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий рік.

Відповідно до п.1.7. Наказу № 837 встановлено, що при складанні розрахунку необхідно керуватись даними бухгалтерського обліку. В той же час в акті перевірки не наведено фактів невірного складання розрахунку позивачем з посиланням на первинні документи бухгалтерського обліку, чи на інші документи, які б свідчили про постачання позивачем сільгосппродукції не власного виробництва, або іншої продукції чи послуг що привело до неправильного розрахунку частки питомої ваги.

Крім того, Актом перевірки підтверджено, що фактів придбання позивачем сільськогосподарської продукції у інших юридичних або фізичних осіб перевіркою не встановлено, сільськогосподарська продукція про яку йдеться у акті перевірки є продукцією власного виробництва позивача.

Податковим органом під час перевірки встановлено, що згідно даних звітів 1 ДФ за 2011 та 2012 рік підприємством проводилось нарахування та виплата орендної плати за паї громадянам. Відповідно до поданих звітів у 2011 році нараховано та виплачено орендну плату 215 громадянам, тобто на думку відповідача 281 особа не відображена у звітах 1ДФ за 2012 рік.

З цього приводу суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до відомості на виплату коштів № 9 ТОВ «Прогрес» 25.09.2010 року виплачено орендну плату по 198 договорах оренди за 2010-2012 роки. Орендна плата, що була нарахована кожному орендодавцю за 2010-2012 роки, складає 2117,65 грн., сума утриманого податку на доходи фізичних осіб складає 317,65 грн. Всього при виплаті було утримано податку на доходи фізичних осіб в розмірі 62894,70 грн. (а.с.54 т. 1).

Вказане підтверджується відомостями на виплату коштів, а також підписами орендодавців про суми отриманих коштів 25.09.10 року та 21.09.08 року (а.с.55-69 т. 1).

Проводячи нарахування та виплату коштів за 2010-2012 роки ТОВ «Прогрес» керувалось вимогами Закону України «Про податок на доходи фізичних осіб», зокрема пп. 9.1.5 п. 9.1. ст. 9, яким визначено, що доходи зазначені в цьому підпункті кінцево оподатковуються при їх виплаті за їх рахунок.

Тобто посилання податкового органу на порушення вимог Податкового кодексу України є неправомірними, оскільки Податковий кодекс набрав чинності з 01.01.2011 року, а так як виплата та нарахування орендної плати проводилась товариством у 2012 році, що підтверджується відповідними бухгалтерськими документами, ТОВ «Прогрес» при оподаткуванні таких доходів керувалось вимогами пп. 9.1.5 п. 9.1, ст. 9 Закону України «Про податок на доходи фізичних осіб».

Судом першої інстанції встановлено, що 29.06.2010 року Варвинською МДПІ подано позов про стягнення з ТОВ «Прогрес» заборгованості з доходів фізичних осіб в розмірі 80 242,19 грн.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.09.2010 року, яка набрала законної сили, по справі № 2а-3612/10/2570 позов Варвинської МДПІ задоволено в частині стягнення з ТОВ «Прогрес» заборгованості по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 3 988,72 грн. (а.с.37-41 т.2).

Так, за рішенням суду від 08.09.2010 року стягнуто з ТОВ «Прогрес» заборгованість по податку з доходів фізичних осіб за період з 2 кварталу 2009 року по 1 квартал 2010 року в розмірі 3 988,72 грн. (а.с.37 т. 2).

Згідно із ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ст. 209.2 Податкового кодексу України згідно із спеціальним режимом оподаткування сума ПДВ, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Статтею 209.7 Податкового кодексу України визначено, що сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у групах 1-24, УКТ ЗЕД, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються) безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів у інших осіб), а також продукти обробки (переробки) таких товарів, які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

Відповідно до п. 308.4 ст. 308 Податкового кодексу України дохід сільськогосподарського товаровиробника, отриманий від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки включає доходи, отримані від: реалізації продукції рослинництва, що вироблена (вирощена) на угіддях, які належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або надані йому в користування, а також продукції рибництва, виловленої (зібраної), розведеної, вирощеної у внутрішніх водоймах, та продуктів її переробки на власних підприємствах або орендованих виробничих потужностях;

Згідно із ст. 302.1 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком для сільськогосподарських товаровиробників є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду, що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Варвинської міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 червня 2013 року - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий - суддя В.Г. Усенко

судді: Г.М. Бистрик

О.М. Оксененко

Головуючий суддя Усенко В.Г.

Судді: Бистрик Г.М.

Оксененко О.М.