Постанова № 35522990, 12.11.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-18218/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: : Добрянська Я.І.

Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Шелест С.Б.,

при секретарі Строяновській О.В.,

за участю:

представника позивача - Бондаренко Ю.В.,

представника відповідача - Кобця О.В.,

представника третьої особи, Міністерства фінансів України, - Сотнікової І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засідання справу за адміністративним позовом Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», треті особи: Міністерство фінансів України, Державна казначейська служба України, Головне управління державного казначейства України у м. Києві про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 листопада 2012 року,

В С Т А Н О В И В :

Окружна державна податкова служба - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби звернулась у суд з позовом до ПАТ «КБ «Надра», в якому, з урахуванням уточнень, просила стягнути заборгованість у розмірі 28356796,06 грн., яка утворилась внаслідок неналежного виконання відповідачем кредитного договору про субкредитування та угоди про надання позики.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 листопада 2012 року позов задоволено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та постановити нову про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова суду - скасуванню з таких підстав.

Задовольняючи вимоги суб'єкта владних повноважень, суд першої інстанції виходив з того, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, що свідчать про обґрунтованість стягнення з відповідача заборгованості у повному обсязі.

Проте, з таким висновком суду погодитися не можна.

Колегією суддів установлено, що 12.12.1996 року між Україною та Міжнародним банком реконструкції і розвитку (далі - МБРР) укладено угоду про надання позики №4118UA (ратифікована Законом України від 25.12.1996 року №638/96-ВР) для впровадження стратегії структурної перебудови вугільної галузі економіки. Згідно положень зазначеної угоди, повноваженнями щодо відкриття та підтримки кредитної лінії, а також право укладати угоди субкредитування з підприємства за посередництвом банків-учасників такої, наділене Міністерство фінансів України.

На виконання вищевказаної угоди між Міністерством фінансів України, як позикодавцем, та АКБ «Надра», як позичальником, укладено угоду про надання позики №22-04/27 від 09.12.1998 року.

Підпунктом «а» пункту 2.4 цієї Угоди передбачено, що позичальник сплачує позикодавцю відсотки, які нараховуються на використану та непогашену суму позик, за відсотковою ставкою, яка на 1,25% річних вища за ставку, яку позикодавець час від час сплачує МБРР відповідно до статті 2.05 (а) угоди між Україною та МБРР від 12.12.1996 року №4118UA (базова ставка LIBOR плюс загальний спред LIBOR).

Також, колегією суддів установлено, що 23.06.2006 року між Україною та МБРР укладено угоду про надання позики № 4827UA (ратифікована Законом України № 13.12.2006 року №446-V) для посилення сприяння фінансових ринків розвитку економіки. В рамках зазначеної угоди між Міністерством фінансів України та АКБ «Надра» укладено кредитний договір №28000-04/99 від 22.06.2007 року (договір субкредитування).

Згідно п. 2.1 цього Договору Міністерство надає АКБ «Надра» субкредит за рахунок коштів позики, яку погодився надати Україні Міжнародний банк реконструкції та розвитку в розмірі, на строк та на умовах, що визначені цим договором, а банк, у свою чергу, зобов'язується повернути такий субкредит, сплатити відсотки за користування ним та здійснити інші пов'язані з таким користуванням платежі.

Відповідно до п. 8.1 цього Договору уповноважений банк (відповідач) зобов'язаний сплачувати відсотки за користування субкредитом, які нараховуються на видану та непогашену суму субкредиту за відсотковою ставкою, яка на 2% річних вища за ставку, за якою Міністерство сплачує відсотки МБРР.

Як убачається із матеріалів справи, метою звернення до суду із зазначеним вище позовом стало стягнення в дохід Державного бюджету України грошових коштів, отриманих відповідачем на підставі кредитного договору № 28000-04/99 про субкредитування від 22.06.2007 року та угоди про надання позики № 22-04/27 від 09.12.1998 року, а також процентів за користування такими і пені за порушення термінів сплати.

Правовими підставами для звернення до адміністративного суду державної податкової інспекції з такими вимогами є положення Бюджетного та Податкового кодексу України, а також постанова Кабінету Міністрів України від 02.03.2011 року № 174.

Відповідно до п. 9 ст. 17 Бюджетного кодексу України прострочена заборгованість суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) стягується з такого суб'єкта господарювання органами державної податкової служби, що є органами стягнення такої заборгованості у порядку, передбаченому Податковим кодексом України або іншим законом, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна цього суб'єкта господарювання.

Позовна давність на вимоги щодо погашення такої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) не поширюється.

Підрозділом 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України у частині 1 встановлено, що погашення простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) здійснюється у порядку, визначеному главою 9 розділу II цього Кодексу.

Питання обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками / фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993 - 1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості визначені постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2011 року № 174.

Пунктом 15 вказаної Постанови передбачено, що прострочена заборгованість за кредитами, бюджетними позичками / фінансовою допомогою, яка не погашена боржником протягом 30 календарних днів після настання строку платежу, а також нарахована на суму простроченої заборгованості за кредитом, бюджетною позичкою / фінансовою допомогою пеня стягуються в установленому законодавством порядку органами державної податкової служби за місцем реєстрації боржника відповідно до подання територіальних органів Державної казначейської служби.

Як убачається із матеріалів справи, Головним управлінням Державного казначейства України в м. Києві на адресу податкового органу направлені подання щодо вжиття останнім заходів стягнення простроченої заборгованості, яка обліковувалась за ПАТ «КБ «Надра» станом на 31.12.2011 року:

1) №176 від 27.01.2012 року на суму 6754797,76 грн. - основна сума боргу за договором №28000-04/99 від 22.06.2007 року;

2) №177 від 27.01.2012 року на суму 4025687,18 грн. - відсотки, нараховані на прострочену заборгованість за договором №28000-04/99 від 22.06.2007 року;

3) №178 від 27.01.2012 року на суму 1108779,22 грн. - пеня, нарахована на прострочену заборгованість за договором №28000-04/99 від 22.06.2007 року;

4) №179 від 27.01.2012 року на суму 13593058,33 грн. - основна сума боргу за субкредитною угодою №22-04/27 від 09.12.1998 року;

5) №180 від 27.01.2012 року на суму 1908585,37 грн. - відсотки, нараховані на прострочену заборгованість за субкредитною угодою №22-04/27 від 09.12.1998 року;

6) №181 від 278.01.2012 року на суму 965888,20 грн. - пеня, нарахована на прострочену заборгованість за субкредитною угодою №22-04/27 від 09.12.1998 року.

Зважаючи на визначені Головним управлінням Державного казначейства України в м. Києві суми, позивач звернувся у суд за стягненням заборгованості за іноземними кредитами з ПАТ «КБ «Надра» в загальному розмірі на суму 28356796,06 грн.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції було призначено економічну (судово-бухгалтерську) експертизу, якою на вирішення експерта поставлено питання чи підтверджується нормативно та документально розмір дебіторської заборгованості. Проте, за підсумками експертизи, з представлених на дослідження експерта документів, не виявилось можливим підтвердити суму процентів та пені, що нараховувались на основну заборгованість ПАТ «КБ «Надра» за вищезгаданими угодами з Міністерством фінансів України.

У той же час, місцевий суд не взяв до уваги експертні висновки, посилаючись на те, що Міністерство фінансів України та Група управління проектами міжнародних кредитних ліній при НБУ доводили до відома відповідача належні до сплати суми заборгованості листами.

Проте, колегія суддів зауважує, що самі по собі листи з повідомленням про наявність заборгованості не являються належними доказами існування такої.

Відповідно до ч.1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Зважаючи на викладене, а також враховуючи те, що відповідач у апеляційній скарзі не оскаржує заявлене податковим органом стягнення в частині належної до сплати суми за основним боргом за угодою про надання позики №22-04/27 від 09.12.1998 року в розмірі 13593058,33 грн. та кредитним договором №28000-04/99 від 22.06.2007 року в розмірі 6754797,76 грн., колегією суддів ухвалою від 12.02.2013 року призначено додаткову судово-економічну експертизу для з'ясування питання чи підтверджується нормативно та документально розмір дебіторської заборгованості ПАТ «КБ «Надра» перед Міністерством фінансів України за відсотками та штрафними санкціями (пенею) по вказаним угодою та договором.

За підсумками дослідження наявних в матеріалах справи та додатково витребуваних у сторін первинних документів та розрахунків, експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз А.П. Чередніченко та Н.О. Чуян надано висновки, що розмір дебіторської заборгованості ПАТ «КБ «Надра» перед Міністерством фінансів України за відсотками за користування субкредитом за кредитним договором №28000-04/99 від 22.06.2007 року нормативно та документально підтверджується у сумі 3972828,13 грн. (порівняно з 4025687,18 грн., заявленими до стягнення), а за штрафними санкціями - в сумі 865469,69 грн. (порівняно з 1108779,22 грн., заявленими до стягнення). Водночас, розмір дебіторської заборгованості ПАТ «КБ «Надра» перед Міністерством фінансів України за відсотками та штрафними санкціями за угодою про надання позики №22-04/27 від 09.12.1998 року нормативно та документально підтвердити не видалось можливим у зв'язку з ненаданням всіх первинних документів за угодою та протиріччями у документах і розрахунках.

В силу приписів ч. 1 ст. 11 та ч. 1 ст. 71 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, доводи сторін та результати судово-економічних експертиз, колегія суддів доходить висновку, що заявлене позивачем стягнення є частково необґрунтованим, адже не підтверджується належними та допустимими доказами в частині наявності заборгованості ПАТ КБ «Надра» перед Міністерством фінансів України за кредитним договором №28000-04/99 від 22.06.2007 року по відсотках за користування кредитом в розмірі 52859,05 грн. (4025687,18 - 3972828,13), за штрафними санкціями - в розмірі 243309,53 грн. (1108779,22 - 865469,69), а також в частині дебіторської заборгованості за відсотками за угодою про надання позики №22-04/27 від 09.12.1998 року на суму 1908585,37 грн. та штрафними санкціями - на суму 965888,20 грн.

З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, як така, що не відповідає критерію обґрунтованості, і постановлена з порушенням правил повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, тобто вимог процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, з ухвалення нового судового рішення про часткове задоволення вимог позивача.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 листопада 2012 року скасувати.

Адміністративний позов Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (код ЄДРПОУ - 20025456) на користь Державного бюджету України суму заборгованості за іноземними кредитами, одержаними під гарантії Уряду України в розмірі 25 186 153,91 грн., а саме:

- 6 754 797,76 грн. на рахунок Державної казначейської служби № 31130402004026 в ОПЕРУ Державної казначейської служби, код банку 820172, код згідно ЄДРПОУ Державної казначейської служби 37567646, код бюджетної класифікації 03511630, символ звітності 402;

- 3 972 828,13 грн. на рахунок Державної казначейської служби № 31115125704026 в ОПЕРУ Державної казначейської служби, код банка 820172, код згідно ЄДРПОУ Державної казначейської служби 37567646, код бюджетної класифікації 24110200, символ звітності 125;

- 865 469,69 грн. на рахунок Державної казначейської служби № 31114105701028 в ОПЕРУ Державної казначейської служби, код банка 820172, код згідно ЄДРПОУ Державної казначейської служби 37567646, код бюджетної класифікації 21081000, символ звітності 105;

- 13 593 058,33 грн. на рахунок Державної казначейської служби № 31130402004026 в ОПЕРУ Державної казначейської служби, код банка 820172, код згідно ЄДРПОУ Державної казначейської служби 37567646, код бюджетної класифікації 03511630, символ звітності 402.

У задоволенні решти позовних вимог Окружній державній податковій службі - Центральному офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяС.Б. Шелест

(Повний текст постанови складений 18 листопада 2013 року.)

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Шелест С.Б.