Постанова № 35522957, 22.11.2013, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2013 року Справа № 803/2334/13-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Андрусенко О. О.,

при секретарі судового засідання Брудовській Н. В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача - Ягодинської митниці Пивовара В. В,

представника відповідача - Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області Вербич М. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 до Ягодинської митниці Міндоходів України, Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області про скасування рішення, картки відмови та стягнення надмірно сплачених платежів,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємць ОСОБА_5 звернулась з адміністративним позовом до Ягодинської митниці Міндоходів України (Ягодинська митниця, відповідач-1), Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області (ГУДКСУ у Волинській області, відповідач-2) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 03 червня 2013 року № 205000006/2013/000048/1, картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 03 червня 2013 року № 205070000/2013/00064 та стягнення надмірно сплачених платежів у розмірі 85080,56 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем необґрунтовано та неправомірно було відмовлено у здійсненні митного оформлення товару - сало свійських свиней морожене, бокове в обрізках без шкіри, вагою нетто 20020 кг на загальну суму 10010,00 євро, придбаного позивачем згідно контракту від 20.02.2013 року № 12/2013/NL, укладеного з компанією «Vion Sales West BV», та інвойсу від 30.05.2013 року № 5447403. Підприємцем ОСОБА_5 через представника-декларанта 03.06.2013 року для митного оформлення й митного контролю товарів та транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон, було надано відповідачу 1 усі необхідні документи. В графах 12, 45 вантажно-митної декларації (ВМД) від 03.06.2013 року № 205070000/2013/030618 позивачем було вказано митну вартість у розмірі 121733,60 грн., визначену за ціною контракту відповідно до наданих відповідачу-1 документів та в порядку, передбаченому ст. 58 Митного кодексу України. Розрахована декларантом митна вартість за ціною контракту з врахуванням витрат на транспортування, як зазначено в ВМД склала 121733,60 грн. або 11710,00 євро, тобто 0,50 євро за 1 кг. товару. За результатами розгляду матеріалів 03.06.2013 року відповідачем-1 була оформлена та видана позивачу картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (картка відмови). Підставою прийняття зазначеного рішення, як вбачається із змісту відмови, стала невідповідність заповнення граф 12, 45 ВМД вимогам статті 53 Митного кодексу України та неподання додаткових відомостей необхідних для підтвердження заявленої митної вартості. У картці відмови визначено умову, виконання якої забезпечує можливість прийняття митного оформлення - привести графи ВМД у відповідність до рішення про коригування митної вартості від 03.06.2013 року № 205000006/2013/000048/1 (далі - рішення). Згідно зазначеного рішення митним органом було визначено митну вартість товару, що надійшов на адресу позивача згідно контракту від 20.02.2013 року № 12/2013/NL та інвойсу від 30.05.2013 року № 5447403, у кількості 20020 кг - 33248,65 євро. Таким чином, різниця між митною вартістю, визначеною митницею та митною вартістю, визначеною декларантом становить 1,1608 євро за 1 кг. на загальну суму 21538,65 євро на користь першої.

З метою запобігання псування товару та нарахування штрафних санкцій за можливий простій автомобіля, який перевозив товар, позивачем 04.06.2013 року було подано нову ВМД № 205070000/2013/030994, вказавши у графах 12 та 45 митну вартість, розраховану за ціною одиниці товару, наведену у рішенні митниці. Митне оформлення у цьому випадку проводилось за другорядним резервним методом із застосуванням гарантійних зобов'язань - грошової застави.

Позивач вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів від 03.06.2013 року № 205000006/2013/000048/1 та картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 03.06.2013 року № 205070000/2013/00064 винесені безпідставно, з порушенням чинного законодавства України, а тому просить визнати їх протиправними та скасувати. Крім того, просить стягнути з Державного Бюджету України в користь позивача надмірно сплачену суму митних платежів у розмірі 85080,56 грн.

У судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

У письмових запереченнях представник відповідача-1 просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що працівники митниці діяли відповідно до вимог МК України. При здійсненні митного контролю та митного оформлення товару, було з'ясовано, що митна вартість задекларованого товару є значно нижчою, ніж митна вартість, на аналогічний товар, зазначена в ціновій інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України, крім того, було виявлено невідповідність у даних, зазначених в калькуляції собівартості продукції. Вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів від 03.06.2013 року та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення від 03.06.2013 року, прийняті у повній відповідності до приписів чинного законодавства, а тому просив у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Відповідач - Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області подав заперечення на адміністративний позов, в яких позову не визнав з тих підстав, що позивачем не було подано жодних доказів, які підтверджували факт перерахування сплачених коштів до Держбюджету України. Просив у задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні представник відповідача ГУДКСУ у Волинській області підтримала подані заперечення та просила в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представника позивача та представників відповідачів, дослідивши подані суду письмові докази, суд приходить до висновку, що заявлений позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що 03.06.2013 року на підставі контракту від 20.02.2013 року № 12/2013/NL, укладеного між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 та фірмою «Vion Sales West BV», інвойсу від 30.05.2013 року № 5447403 позивач ввезла на територію України товар - «сало свійських свиней морожене, бокове в обрізках без шкіри, без вмісту спецій, солі та інших приправ, без консервування, без харчових добавок, без кулінарної та теплової обробки» кількістю 20020 кг та вартістю 10010 євро, визначеною у інвойсі, тобто за ціною 0,50 євро за 1 кг.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується представниками сторін, декларантом для митного оформлення товару були подані наступні документи: контракт від 20.02.2013 року № 12/2013/ NL; інвойс від 30.05.2013 року № 5447403; вантажно-митну декларацію від 03.06.2013 року № 205070000/2013/030618; декларацію митної вартості від 03.06.2013 року № 205070000/2013/030618, міжнародну товаро-транспортну накладну (СМR) від 30.05.2013 року № 977245, сертифікат про походження товару від 30.05.2013 року № S 10065342422397, ветеринарне свідоцтво ВРД-00 від 03.06.2013 року № 3700131, сертифікат якості від 30.05.2013 року, контракт на перевезення товару від 03.01.2013 року № 2/2013/PL, довідка про транспортні витрати від 03.06.2013 року, довідка про відсутність страхування товару від 03.06.2013 року № 194, а також інші документи, зазначені у графі 44 ВМД.

В графах 12, 45 ВМД від 03.06.2013 року № 205070000/2013/030618 декларант вказав митну вартість товару, визначену за ціною контракту та яка становить 121733,60 грн. або 11 710,15 євро (10010,00 євро - заявлена вартість товару, тобто 0,50 євро за кілограм, та 1700,00 євро - вартість перевезення товару, включаючи навантаження, розвантаження).

Посадовою особою митного органу у графі «Для відміток митного органу» декларації митної вартості (ВМД від 03.06.2013 року № 205070000/2013/030618) було зроблено запис про необхідність подання у порядку статті 53 МК України додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, а саме: прайс-листа виробника товару, висновків про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, копії декларації країни відправлення, банківських платіжних документів про оплату товару, розрахунок ціни товару від виробника (калькуляцію). Представник декларанта ознайомився із зазначеним записом і зобов'язався надати зазначені документи.

Того ж дня, 03.06.2013 року Ягодинською митницею було відмовлено у митному оформленні товару та видано картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 205070000/2013/00064 з причин невідповідності граф 12, 45 ВМД вимогам статті 53 МК України та рішення про коригування митної вартості товарів від 03.06.2013 року № 205000006/2013/000048/1.

Митний орган у рішенні від 03.06.2013 року № 205000006/2013/000048/1 про коригування митної вартості товару визначив митну вартість товару, що ввозився за контрактом від 20.02.2013 року № 12/2013/NL та інвойсом від 30.05.2013 року № 54474203, за ціною 1,6608 євро за кілограм (33248,65 євро за партію), тобто, з різницею на загальну суму 21538,65 євро між вартістю, визначеною декларантом.

Як встановлено судом, з метою запобігання псування товару та нарахування штрафних санкцій за можливий простій автомобіля, який перевозив товар, 04.06.2013 року представником ОСОБА_5 було подано нову ВМД № 205070000/2013/030994, вказавши у графах 12 та 45 митну вартість, розраховану за ціною одиниці товару, наведеної у інвойсі від 30.05.2013 року № 5447403. Митне оформлення у цьому випадку проводилось за другорядним резервним методом із застосуванням гарантійних зобов'язань - грошової застави.

Суд вважає, що рішення про коригування митної вартості товару від 03.06.2013 року № 205000006/2013/000048/1 та картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 03.06.2013 року № 205070000/2013/00064 є протиправними та підлягають скасуванню з огляду на наступне.

Відповідно до статті 49 МК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами 1, 2 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартості товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Статтею 52 МК України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості. Декларація митної вартості подається, зокрема, у разі якщо до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати, зазначені у частині десятій статті 58 цього Кодексу, і якщо вони не включалися до ціни.

Частинами 1, 2 статті 53 МК України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Так, статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Отже, надані позивачем письмові докази підтверджують, що визначення митної вартості товарів, які імпортувалися за ВМД від 03.06.2013 року № 205070000/2013/030618, здійснювалося декларантом за основним методом - за ціною договору (контракту) з наданням документів, що підтверджують митну вартість в порядку, визначеному частинами першою, другою статті 53 МК України.

Згідно із частиною 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Пунктом 2.3 Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 599, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18 червня 2012 року за № 984/21296, визначено: «Запис щодо рішення, яке прийняте посадовою особою митного органу за результатами контролю правильності визначення митної вартості товарів, учиняється таким чином: якщо за результатами аналізу, виявлення та оцінки ризиків посадовою особою митного органу встановлено ризик заявлення неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість, у тому числі невірне визначення митної вартості, або якщо за результатом розгляду поданих декларантом або уповноваженою ним особою документів, які підтверджують митну вартість товарів, встановлені підстави для запиту документів, перелік яких визначений частинами третьою та/або четвертою статті 53 Кодексу, посадова особа митного органу у графі «Для відміток митного органу» ВМД на паперовому носії робить запис про необхідність подання документів для підтвердження митної вартості товарів із складенням переліку таких документів, зазначає час, дату і прізвище, ставить свій підпис та проставляє відбиток особистої номерної печатки».

У зв'язку з чим, посадовою особою митного органу у графі «Для відміток митного органу» ВМД від 03.06.2013 року № 205070000/2013/0300618 було зроблено запис про необхідність подання у порядку статті 53 МК України додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, а саме: прайс-листа виробника товару, висновків про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, копії декларації країни відправлення, банківських платіжних документів про оплату товару, розрахунок ціни товару від виробника (калькуляцію).

Разом з тим, відповідно до частини восьмої статті 55 МК України протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

Позивач скористалася таким правом та 04.07.2013 року надіслала на адресу Ягодинської митниці документи щодо задекларованого у ВМД від 03.06.2013 року № 205070000/2013/030618 товару, які вказані у графі "Для відміток митного органу" ВМД: оригінал прайс-листа фірми виробника товару від 28.05.2013 року № U-2680 dd., висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 13.06.2013 року № 05.03.02.-03/52266, лист ДП "Укрпромзовнішекспертиза" від 11.06.2013 року № 2512, платіжне доручення від 07.06.2013 року № 1018, повідомлення SWIFT від 07.06.2013 року № 4021 NH.64023UBGB, копія декларації країни відправлення від 30.05.2013 року MRN13NL0D8BC26С14А00, оригінал калькуляції від 30.05.2013 року.

Ягодинська митниця листом від 11.07.2013 року № 1/1.2-6/785 за результатами розгляду документів, що надійшли від позивача, вказала про неможливість застосування митної вартості, заявленої декларантом, оскільки в листі ДП "Укрпромзовнішекспертиза" від 11.06.2013 року № 2512 вказано, що рівень ціни на сало свиняче морожене за ціною 0,50 євро за кілограм відповідає поточній коньюктурі ринку. Проте, враховуючи інформацію з даних спеціалізованих джерел, зазначених в листі foodandcommerce.com., ціна даного товару на умовах поставки FCA - міста Європи складає 10,75-0,95 євро за кілограм, тому можна вважати, що лист ДП "Укрпромзовнішекспертиза" носить консультаційний характер та не може бути використаним для підтвердження вартості на товар. Крім того, калькуляція собівартості виробництва від 30.05.2013 року не пояснює у повній мірі формування ціни товару, адже вартість готової продукції з урахуванням усіх витрат дорівнює вартості сировини, яка була використана для виготовлення готової продукції. Також у даній калькуляції відсутня інформації щодо витрат на виробництво, тому зазначена собівартість товару (411,01 євро за кілограм) піддається сумніву.

Однак, суд не погоджується з твердженням відповідача 1, що калькуляція від 30.05.2013 року не пояснює у повній мірі формування ціни товару, оскільки як вбачається з додаткових пояснень від 20.11.2013 року, наданих представником позивача, у калькуляції наведено повний розрахунок собівартості виробництва товару у тому числі і факторів, що впливають на формування реалізаційної ціни товару.

Також судом не приймається до уваги посилання представника відповідача-1 на те, що згідно ВМД від 18.05.2013 року № 110070000/2013/308528 вартість товару за кодом 0209001100 (сало свійських свиней бокове) становила 2,16 дол. США за кг, оскільки з даної ВМД неможливо встановити за яким методом визначено ціну товару у декларації, якщо дана ціна визначена у зв'язку з коригуванням митним органом вартості товару, то чи оскаржував декларант рішення про визначення митної вартості саме у такому розмірі. Доводи відповідача-1 про імпорт позивачем ідентичного товару по ВМД № 205070000/2013/027942 від 21.05.2013 року за ціною 1,6785 євро за кг не заслуговують на увагу, так як з вказаної ВМД вбачається, що вартість була скоригована, а згідно постанови Волинського окружного адміністративного суду від 07.10.2013 року у справі № 803/1935/13-а вбачається, що рішення про коригування митної вартості від 20.05.2013 року №205000006/2013/000032/1, яким визначено ціну товару у розмірі 1,6785 євро за кг, оскаржене в судовому порядку і скасоване як протиправне.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем було надано митному органу усі необхідні документи, що дають можливість визначити митну вартість товару за першим методом визначення митної вартості - за ціною договору (контракту), а тому висновки Ягодинської митниці щодо документального не підтвердження позивачем митної вартості товару «сало свійських свиней морожене, бокове в обрізках без шкіри, без вмісту спецій, солі та інших приправ, без консервування, без харчових добавок, без кулінарної та теплової обробки» є необґрунтованими.

У судовому засіданні відповідачем Ягодинською митницею не подано жодного доказу того, що в нього виникли обґрунтовані сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей щодо митного оформлення товару та не наведено обґрунтованих підстав щодо неможливості застосувати перший метод визначення митної вартості товару.

Ягодинською митницею у даному випадку не було доведено, що мало місце не підтвердження декларантом документально заявленої ним митної вартості товару і що таке не підтвердження викликало сумніви щодо правильності застосування декларантом методу визначення митної вартості за ціною договору.

Суд не заперечує права митного органу щодо самостійного визначення митної вартості товарів, однак, це повинно відбуватись із дотриманням чинного законодавства, з використанням повноважень, обґрунтовано, тобто з врахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій), з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, з врахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

У даному випадку при прийнятті оскаржуваного рішення та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України митним органом в повній мірі не виконані вищезазначені норми.

Разом з тим, суд не погоджується з тим фактом, що митний орган застосував резервний метод визначення митної вартості, не переконавшись у неможливості застосувати попередні методи, оскільки, згідно з статтею 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. І лише у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Суд зазначає, що у рішенні про коригування митної вартості товарів стверджується про проведення процедури консультацій з декларантом та досягнення згоди щодо неможливості застосування методів визначення митної вартості, які передбачені статтями 50-63 Митного кодексу України.

Однак, як вбачається з напису представника ФОП Мельничук на звороті рішення, її декларант заперечував проти застосування шостого методу та вказав, що процедура консультацій не проводилася.

У судовому засіданні представник відповідача пояснень з цього приводу надати не зміг, а лише зазначив, що процедура консультацій проводилася усно. Крім того, представник відповідача не зміг обґрунтувати чому неможливо було використати попередні методи визначення митної вартості які передбачені статтями 50-63 Митного кодексу України.

Крім того, рішення про визначення митної вартості товару Ягодинська митниця прийняла того ж дня, коли декларант ознайомився із записом про необхідність надання додаткових документів (03.06.2013 року), тим самим позивачу не було надано достатнього часу для надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару. Зазначений факт також свідчить про формальний характер проведеної процедури консультацій.

Таким чином, суд вважає, що митним органом формально проведена процедура консультацій з декларантом та не обґрунтовано чому при прийнятті рішення про коригування митної вартості товару неможливо було використати методи визначення митної вартості, які визначені у статтях 50-63 Митного кодексу України.

Правова позиція щодо необхідності дотримання митним органом процедури консультації з декларантом викладена у постановах Верховного суду України 14 травня 2013 року (справа N 21-130а13), від 21 січня 2011 року (справа N 21-56а10), від 07 лютого 2011 року (справа N 21-76а10), від 14 листопада 2011 року (справа N 21-213а11), від 06 лютого 2012 (справа N 21-418а11), від 03 липня 2012 року (справа N 21-197а12), які в силу статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковими для всіх судів України.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, відповідач - Ягодинська митниця як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів від 03.06.2013 року № 205000006/2013/000048/1 та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 03.06.2013 року № 205070000/2013/00064.

З копії ВМД № 205070000/2013/030994 від 04.06.2013 року вбачається, що позивачем сплачено податок на додану вартість та ввізне мито при митному оформленні товару, що надійшов згідно з контрактом від 20.02.2013 року № 12/2013/NL та інвойсу від 30.05.2013 року № 5447403 - у розмірі 131346,44 грн.

Судом також встановлено внесення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 на рахунок Ягодинської митниці грошової застави у сумі 85080,56 грн. З відмітки митного органу слідує, що митні платежі сплачено до бюджету.

Пунктами 2.2, 3.5 Порядку розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення, затвердженого наказом Міністерством фінансів України, Державної митної служби України від 24 січня 2006 року № 25/44, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 січня 2006 року за № 64/11938, передбачено, що для зарахування коштів, що вносяться платниками та громадянами до/або під час митного оформлення товарів, на балансі Головного управління Державного казначейства України у місті Києві відкриваються депозитні рахунки 3734 на ім'я митних органів. Кошти, що підлягають зарахуванню до Державного бюджету України, не пізніше наступного робочого дня після дати завершення митного оформлення товарів перераховуються митними органами з депозитних рахунків 3734, відкритих в ГУДК України у місті Києві, на рахунки з обліку доходів, відкриті в головних управліннях Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, у розрізі митних органів і кодів бюджетної класифікації доходів бюджету.

Відповідно до пункту 1.2 цього Порядку надмірно сплачені митні та інші платежі - сума коштів, що з різних причин унесена понад розмір, установлений законодавством.

Оскільки позивачем фактично внесено до бюджету кошти з розрахунку митної вартості товарів, визначеної Ягодинською митницею всупереч положенням чинного законодавства, в той час як належною митною вартістю таких товарів була вартість, визначена за першим методом (ціною договору), то ним сплачені до бюджету кошти у розмірі більшому, ніж встановлено законодавством.

З огляду на це, кошти у сумі 85 080,56 грн. підлягають поверненню з Державного бюджету України.

Повернення за рішенням суду надмірно та/або помилково сплачених до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету провадиться органами Державного казначейства відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845.

Враховуючи вищевикладене, рішення про коригування митної вартості товарів від 03.06.2013 року № 205000006/2013/000048/1 та картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 03.06.2013 року № 205070000/2013/00064 винесені з порушенням вимог чинного митного законодавства, є протиправними та підлягають скасуванню, а позов до повного задоволення.

Частиною 1 статті 94 КАС України передбачено: якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи наведене, з Державного бюджету України підлягає до стягнення на користь позивача 310 грн. судового збору, сплаченого при поданні адміністративного позову згідно платіжного доручення від 07.11.2013 року № 5927.

Керуючись ст.ст. 94 ч. 1, 160 ч. 3, 163 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Митного кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними і скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 03 червня 2013 року № 205000006/2013/000048/1 та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 03 червня 2013 року № 205070000/2013/00064.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код - НОМЕР_2) надмірно сплачену суму митних платежів у розмірі 85080 (вісімдесят п'ять тисяч вісімдесят) гривень 56 копійок.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2) судові витрати у розмірі 310 (триста десять) гривень 00 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої складено 27 листопада 2013 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції

Головуючий - суддя О. О. Андрусенко