Рішення № 35521906, 18.09.2013, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/4866/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

резолютивна частина

18 вересня 2013 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді Подзігун Г.В.

при секретарі Голубашенко Т.О.

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства "Гранфінресурс" про повернення сплачених внесків.

Керуючись ст. ст. 14, 209, 212-215 ЦПК України , суд - ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Приватного підприємства "Гранфінресурс" про повернення сплачених внесків - задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства "Гранфінресурс" на користь ОСОБА_1 11769,35 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 700 грн.

Стягнути з Приватного підприємства "Гранфінресурс" на користь держави судовий збір в розмірі 229,40 грн.

Рішення може бути оскаржене через суд першої інстанції до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів.

Суддя Подзігун Г.В.

№490/4866/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2013 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді Подзігун Г.В.

при секретарі Голубашенко Т.О.

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства "Гранфінресурс" про повернення сплачених внесків, -

ВАСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про стягнення сплачених за укладеним між сторонами 08.09.2012 року договором №214497 внесків в розмірі 11769,35 грн.

В судовому засіданні позивач та його представник вимоги позову підтримали та просили про їх задоволення.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, надав до суду заперечення в якому просив в задоволенні позову відмовити.

Вислухавши поясненення позивача, вивчивши доводи позову та дослідивши письмові докази, судом встановлене наступне.

08.09.2012 року між позивачем та ПП «Грандфінресурс» був укладений договір №214497 на вчинення від імені позивача та за його рахунок юридичних дій, спрямованих на придбання товару вартістю 125000 грн. зазначеного в додатку №1 на умовах діяльності програми «ОСОБА_2 України».

Згідно п.1.1 договору адміністратор за згодою учасника, зобов'язується вчинити від імені та за рахунок учасника певні юридичні дії, спрямовані на придбання товару, або відповідної суми позики, зазначеної у додатку № 1 до даного договору, на умовах діяльності програми «ОСОБА_2 Україна», що міститься в додатку №2, який є невід'ємною частиною цього договору, у тому числі сформувати реєстр учасників, забезпечити його адміністрування, організувати та проводити захід по розподілу грошового фонду, здійснити оплату товару на користь учасника або надати учаснику відповідну суму позики.

Відповідно до п.п. 2.1.1, 2.1.2 договору учасник системи в день підписання договору сплачує одноразовий платіж та адміністративний платіж, який сплачується не пізніше 15 календарних днів з моменту отримання дозволу; своєчасно, не пізніше 15 числа кожного місяця, сплачує загальний платіж, який включає чистий внесок, за рахунок якого адміністратор здійснює оплату вартості товару чи надає відповідні суми у позику, та адміністративні витрати, що є сплатою за послуги адміністратора з організації діяльності програми.

Із умов програми «ОСОБА_2 Україна» додатку №2 до договору вбачається, що дозвіл, який надається адміністратором, є правом на отримання товару, на підставі якого адміністратор проводить оплату товару, організовує його передачу у власність учасника або надає відповідну суму у позику. Дозвіл надається учаснику за результатами заходу по розподілу грошового фонду. При цьому фонд групи - це сума чистих внесків, сплачених учасниками, що витрачаються на їх користь і знаходяться на спеціальному рахунку адміністратора в банківській установі.

Як пояснив позивач, на виконання умов вищевказаного договору їм було сплачено одноразовий комісійний внесок 8750 грн., адміністративні витрати 936 грн., щомісячні внески на загальну суму 2083,35 грн., вського 11769,35 грн. Сплата вказаних сум підтверджується матеріалами справи.

Із умов договору вбачається, що ОСОБА_1 сплачував зазначені кошти не за сам товар, тобто гроші, які він мав намір отримати у позику, а за дозвіл отримати позику. Передбачувана позика сплачується із коштів учасників групи і ні договір, ні умови програми «ОСОБА_2 Україна» не передбачають залучення власних коштів товариства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 203 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч.2 ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів" умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

За положеннями ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.

Забороняються як такі, що вводять в оману: утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Згідно ч.3 ст.5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» надавати фінансові кредити за рахунок залучених коштів має право на підставі відповідної ліцензії лише кредитна установа.

Таким чином, вказаний Закон встановив недійсність правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми.

У разі якщо споживач сплачував кошти не за сам товар, а за можливість одержання права на купівлю товару, а суб'єкт підприємницької діяльності без залучення власних коштів формував групи клієнтів, за рахунок коштів яких здійснювалась передача права на купівлю товару одному з учасників групи, що є компенсацією за рахунок коштів інших учасників групи, залучених до умов діяльності відповідної системи, укладений між сторонами договір не є угодою про посередницьку діяльність; діяльність підприємця з реалізації такої системи є такою, що вводить споживача в оману (постанова Верховного суду України від 23 травня 2012 року у справі №6-35 цс 12).

Враховуючи, що при укладені договору ПП «Грандфінресурс» діяло недобросовісно, внаслідок здійснення нечесної підприємницької практики, яка полягає у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми, позивачем було сплачено внески на загальну суму 11769,35 грн., що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем, суд вважає, що позивачу було завдано матеріальної шкоди на зазначену суму.

Разом з тим, відповідно до п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", роз'яснено, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

У разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

Таким чином, оспорюваний договір є нікчемним внаслідок того, що його недійсність передбачена законом.

За таких обставин та беручи до уваги те, що за змістом ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, а кожна із сторін такого правочину зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 11769,35 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При цьому з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на правову допомогу в розмірі 700 грн.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 229,40 грн.

Керуючись ст. ст. 14, 209, 212-215 ЦПК України , суд - ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Приватного підприємства "Гранфінресурс" про повернення сплачених внесків - задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства "Гранфінресурс" на користь ОСОБА_1 11769,35 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 700 грн.

Стягнути з Приватного підприємства "Гранфінресурс" на користь держави судовий збір в розмірі 229,40 грн.

Рішення може бути оскаржене через суд першої інстанції до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів.

Суддя Подзігун Г.В.